Рішення № 29416036, 12.02.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/124/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.13 Справа № 5009/4734/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукова виробничо-комерційна фірма "ВЕСТ-ПРОМ" (52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейний, вул. Радгоспна, 74; пошт.ад.: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 54)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Д)

про стягнення суми 947212,86 грн.

Суддя Боєва О.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Костюченко Є.Б. (дов. № б/н від 11.02.13)

Від відповідача: Комісарова Н.В. (дов. № б/н від 14.01.13)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача суми 947212,86 грн., з яких: сума 735388,25 грн. - основний борг за договором поставки № 601/С від 01.02.2012р., сума 70604,06 грн. - пеня, сума 141220,55 грн. - 30% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/4734/12, судове засідання призначено на 15.01.2013р. У судовому засіданні 15.01.2013р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 12.02.2013р. об 11 год. 00 хв. У судовому засіданні, яке відбулося 12.02.2013р. об 11 год. 00 хв. в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 12.02.2013р. о 15 год. 30 хв.

12.02.2013р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Також позивач зазначив, що станом на день розгляду справи відповідачем в повному обсязі сплачено суму основного боргу за договором поставки № 601/С від 01.02.2012р. Просить позов задовольнити на підставі ст.ст. 193, 230 ГК України, ст.ст. 509, 530, 611, 612, 625, 692 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях, які надійшли до суду 12.02.2013р., зазначивши, зокрема, про наступне. По-перше, станом на день розгляду справи сума основного боргу сплачена відповідачем в повному обсязі. По-друге, пунктом 8.2. договору поставки № 601/С від 01.02.2012р. встановлено два види пені, що є порушенням статті 61 Конституції України. Так, положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи, що абзацом 1 п. 8.2. договору встановлено максимальний розмір пені, дозволений законодавством, тому неустойка, встановлена абзацом 2 пункту 8.2. договору є незаконною і стягненню не підлягає. Посилання позивача на ст. 625 ЦК України, що дає право на стягнення 30% річних є неправомірним, оскільки згідно змісту ст. 625 ЦК України з урахуванням роз'яснень інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 відсотки річних є (компенсацією) платою за користування утриманими грошовими коштами. У зв'язку з чим, відповідач вважає, що оскільки абзац 2 п. 8.2. договору не містить вказівки, що 30 % річних є саме платою за користування утримуваними грошовими коштами в межах цього договору, такі 30% річних є видом відповідальності, передбаченим договором, а отже є неустойкою. Крім того, відповідач зазначив, що ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У зв'язку з викладеним, просить суд відмовити ТОВ "НКВФ "ВЕСТ - ПРОМ" у стягнені суми 70604,06 грн. пені та суми 141220,55 грн. 30% річних.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2012р. між ТОВ "НВКФ "ВЕСТ-ПРОМ" (постачальник, позивач у справі) та ТОВ "Запорізький індустріально-механічний завод" (покупець, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 601/С, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався поставити окремими партіями, а відповідач прийняти у власність та оплатити на умовах, передбачених даним договором металопродукцію (далі по тексту - продукція) в кількості, асортименті та в строки, визначені додатками/специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 11.1. договору, він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012р. У випадку відсутності заяви одної із сторін про бажання розірвати даний договір за 20-ть календарних днів до дати його закінчення, договір вважається пролонгованим на строк до 31.12.2013р. на тих же самих умовах.

У пункті 2.2. договору визначено, що строк поставки продукції за даним договором складає 30-ть календарних днів з дати отримання попередньої оплати за продукцію, якщо інші строки поставки не обумовлені сторонами у відповідному додатку до цього договору.

Згідно з п 5.1. договору, ціна на продукцію, що поставляється за даним договором, встановлюється сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, відповідач здійснює оплату за даним договором у вигляді 100% передоплати за продукцію, що поставляється, на протязі 5 календарних днів з моменту підписання відповідного додатку до даного договору на поставку конкретної партії продукції. Інші умови оплати для конкретних партій продукції можуть бути передбачені у відповідних додатках до даного договору.

Згідно додатків до договору - специфікацій № 6 від 14.03.2012р., № 7 від 14.03.2012р., № 8 від 04.04.2012р., № 9 від 04.04.2012р., № 10 від 20.04.2012р. до договору № 601/С від 01.02.2012р. сторонами встановлено інші умов оплати, а саме: відстрочка платежу 14 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач здійснив поставку продукцію відповідачу на підставі видаткових накладних: № 1256 від 14.03.2012р. на суму 132421,33 грн., № 1269 від 14.03.2012р. на суму 12208 грн., № 1635 від 30.03.2012р. на суму 149628 грн., № 1792 від 04.04.2012р. на суму 171924,22 грн., № 2046 від 13.04.2012р. на суму 84648,48 грн., № 2047 від 13.04.2012р. на суму 63750 грн., № 2166 від 20.04.2012р. на суму 32041,58 грн., № 2187 від 20.04.2012р. на суму 123983,95 грн. Факт отримання продукції відповідачем підтверджується вказаними видатковими накладними та довіреностями на отримання № 1028 від 14.03.2012р., № 1094 від 30.03.2012р., № 1107 від 04.04.2012р., № 1130 від 13.04.2012р., № 1147 від 20.04.2012р.

Однак, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриману продукцію у встановлений договором строк та в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору. Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постави № 601/С від 01.02.2012р., у нього перед ТОВ "Запорізький індустріально-механічний завод" виникла заборгованість, яка станом на день звернення позивача з позовом до суду складала 735388,25 грн.

В ході розгляду справи відповідачем в повному обсязі було погашено заборгованість за продукцію, поставлену за договором постави на підставі вказаних вище видаткових накладних, що підтверджується виписками з ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: 21.12.2012р. відповідачем сплачено суму 300000 грн., 15.01.2013р. - суму 200000 грн., 01.02.2013р. - суму 235893,26 грн.

Враховуючи, що суму 735388,25 грн. заборгованості сплачено відповідачем після порушення провадження у даній справі, позовні вимоги в цій частині підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 70604,06 грн. за загальний період з 29.03.2012р. по 10.12.2012р.

Пунктом 8.2. договору сторонами, зокрема, визначено, що за прострочку оплати за поставлену продукцію за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, діючій у період, за який сплачується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 8.4. договору сторони погодили, що нарахування неустойки здійснюється до моменту фактичного виконання зобов'язань винною стороною.

Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним, пеня в сумі 70604,06грн. за загальний період з 29.03.2012р. по 10.12.2012р. розрахована позивачем вірно з урахуванням вимог чинного законодавства та підлягає стягненню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 30% річних за загальний період з 29.03.2012р. по 10.12.2012р. в розмірі 141220,55 грн.

В пункті 8.2. договору, зокрема, зазначено, за прострочку оплати поставленої продукції покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 30% річних від простроченої суми за весь період прострочки.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Крім того, стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 8.2. договору поставки в розмірі 30% річних від простроченої суми за весь період прострочки.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розрахунок 30% річних в сумі 141220,55 грн. розраховані позивачем вірно та підлягають стягненню у повному обсязі.

Доводи відповідача викладені у запереченнях проти позову в частині стягнення пені та 30% річних спростовуються вищевикладеним.

Що стосується клопотання про зменшення розміру пені, яке викладено відповідачем у запереченнях, то розглянувши дане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, це є по-перше правом суду, по-друге, відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження винятковості даного випадку, доказів наявності поважних причин неналежного виконання зобов'язання.

За таких обставин, в цілому позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі № 5009/4734/12 в частині вимог про стягнення суми 735388 грн. 25 коп. основного боргу - за відсутністю предмету спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Д; код ЄДРПОУ 33701132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукова виробничо-комерційна фірма "ВЕСТ-ПРОМ" (юр.адр.: 52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейний, вул. Радгоспна, 74; пошт.ад.: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 54; код ЄДРПОУ 24992207) суму 70604 грн. 06 коп. пені, суму 141220 грн. 55 коп. - 30% річних, суму 18944 грн. 26 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 18.02.2013р.