Постанова № 29415141, 07.02.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р. Справа №809/306/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

представників сторін:

позивача - Чекайла В.М.,

відповідача - Витвицького В.В.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Житлово-експлуатаційної організації №9

до відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську

про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.01.2013 року за №35865773,-

ВСТАНОВИВ:

28.01.2013 року Житлово-експлуатаційна організація №9 (надалі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції (надалі - відповідач); третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (надалі - третя особа) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.01.2013 року за №35865773.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.12.2012 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську винесено вимогу за №Ю-1585У зі сплати страхових внесків, штрафів та пені в сумі 273099,86 грн., яка слугувала підставою для відкриття виконавчого провадження. Дана вимога є неузгодженою та не вступила в законну силу, оскільки була оскаржена до Івано-Франківського окружного адміністративного суду. У зв'язку з цим, постанова відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції ВП №35865773 від 09.01.2013 року про відкриття виконавчого провадження винесена всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» та повинна бути скасована.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив суду, що 10.12.2011 року житлово-експлуатаційна організація №9 отримала вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську від 05.12.2012 року за №Ю-1585У про сплату боргу на загальну суму 273099,86 грн. У зв'язку з тим, що житлово-експлуатаційна організація №9 не погоджувалася із сумою боргу, вказаною у вимозі управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, 17.12.2012 року вона звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання незаконними дій та визнання недійсною вимоги про сплату боргу від 05.12.2012 року за №Ю-1585У. Дана вимога є неузгодженою та не набрала законної сили. Однак, 09.01.2013 року надійшла постанова відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції ВП №35865773 від 09.01.2013 року про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, виконавче провадження відкрите всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» за борговим документом, який не набув чинності. У зв'язку з викладеним, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив суду, що постановою від 18.02.2011 року ним відкрите виконавче провадження ВП №35865773 про стягнення з житлово-експлуатаційної організації №9 боргу в сумі 273099,86 грн., на підставі вимоги управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську від 05.12.2012 року за №Ю-1585У. У відповідній графі вимоги вказано, що вона набрала законної сили 24.12.2013 року. Про те, що вимога не набула чинності йому відомо не було. Якби він мав таку інформацію, то відмовив би у відкритті виконавчого провадження. У зв'язку з цим, у задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимог, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

Відповідно до вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську від 05.12.2012 року за №Ю-1585У, яка надійшла 11.12.2012 року до житлово-експлуатаційної організації №9 (надалі - ЖЕО №9), сума боргу позивача становить 273099,86 грн. (а.с. 28-29).

На підставі вимоги від 05.12.2012 року за №Ю-1585У управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (надалі - УПФУ в м. Івано-Франківську), відділом державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції постановою від 09.01.2013 року відкрито виконавче провадження ВП №35865773, про стягнення з ЖЕО №9 на користь цього пенсійного органу боргу в сумі 273099,86 грн. У відповідній графі вимоги зазначено, що вона набула чинності 24.12.20112 року (а.с. 26, 30-31).

У зв'язку з тим, що позивач не погодився з вимогою УПФУ в м. Івано-Франківську, він звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання незаконними дій та визнання недійсною вимоги про сплату боргу від 05.12.2012 року за №Ю-1585У. За вказаним позовом ухвалою суду від 09.01.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі за №809/18/13-а. Рішення по цій справі на момент розгляду даної справи не прийнято (а.с. 8-9, 32-33).

Основні засади, організацію і порядок провадження виконавчих дій щодо звернення стягнення на майно боржника регламентовано Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (в редакції Закону № 2677-VI від 04.11.2010 року, надалі - Закон).

Статтею 8 Закону визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Відповідно до вимог статті 12 цього Закону сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до вимог статті 17 вказаного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Частиною 1 статті 25 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 6 цієї статті постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання.

У судовому засіданні встановлено, що вимога управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську від 05.12.2012 року за №Ю-1585У не набрала законної (юридичної) сили в зв'язку з її оскарженням в суді. Тому, вона є неузгодженою та не може бути пред'явленою до виконання відділом держаної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції.

У відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що постанова відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції ВП №35865773 від 09.01.2013 року про відкриття виконавчого провадження, винесена на підставі вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську від 05.12.2012 року за №Ю-1585У, яка не набрала законної (юридичної) сили, суперечить нормам Закону України «Про виконавче провадження», є протиправною та підлягає скасуванню. Тому, вимоги позивача є правомірні та обґрунтовані, а позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином, на користь ЖЕО №9 необхідно стягнути з Державного бюджету України понесені нею судові витрати в сумі 34,41 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 94, 158 - 163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 09.01.2013 року за №35865773.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ЖЕО №9 (код в ЄДРПОУ 19400216) судовий збір в сумі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Ю.О. Бобров

Постанова складена в повному обсязі 12.02.2013 року.