Ухвала суду № 29414177, 19.02.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/630/13 Головуючий у 1 інстанції: Білоусова О.М.

Доповідач: Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Стрелець Л.Г.,

при секретарі: Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердянського міського управління юстиції,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 грудня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця.

Зазначала, що в провадженні виконавчої служби знаходився виконавчий лист з примусового виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 листопада 2010 року, яким відповідача ОСОБА_3 зобов'язано усунути перешкоди у користуванні позивачеві ОСОБА_2 домоволодінням шляхом знесення самочинних споруд і будівель.

Постановою Головного державного виконавця Ткаля Д.О. від 19 вересня 2012 року виконавче провадження з примусового виконання судового рішення закінчено.

Посилаючись на те, що судове рішення виконано не повністю, так як відповідачем не знесений самочинно збудований фундамент шириною 27 см до житлового будинку „А", просила скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 грудня 2012 року скаргу задоволено частково. Визнано постанову від 19.09.2012 року (ВП№26528705) про закінчення виконавчого провадження в частині закінчення виконавчого провадження щодо зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні домоволодінням АДРЕСА_1, а саме: знести паркан із металевої сітки з хвірткою між домоволодіннями НОМЕР_1 та АДРЕСА_2, незаконною та скасувати. В іншій частині скарга визнана необґрунтованою.

В апеляційній скарзі про скасування судової ухвали і ухвалення нової про задоволення скарги ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, апелянт не згодний з висновком суду першої інстанції про правомірність закриття виконавчого провадження в частині покладання обов'язку на відповідача знести самочинно збудований фундамент шириною 27 см до житлового будинку „А".

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні скарги в частині визнання неправомірними дій щодо відмови у виконанні судового рішення в частині покладання обов'язку на ОСОБА_3 знести самовільно збудований фундамент, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця при виконанні судового рішення узгоджуються з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" і не порушують права скаржника.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, вони не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, а тому з ними не можна погодитись.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, ст. 14 ЦПК України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Чинним законодавством України у разі невиконання судових рішень, які набрали законної сили, передбачена процедура їх примусового виконання.

Так, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ст. 2 цього Закону).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом

Статтею 383 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

При розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 14 ЦПК визначені ознаки обов'язковості судових рішень. Крім того, виконання рішення суду - є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Встановлено, що судовим рішенням, яке з травня 2011 року по вересень 2012 року знаходилося на примусовому виконанні ВДВС Бердянського міського управління юстиції зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні позивачеві ОСОБА_2 домоволодінням шляхом знесення самочинних споруд і будівель, в тому числі додатковий фундамент шириною 27 см до житлового будинку „А" (а.с. 5-6).

17 жовтня 2011 року відбулося часткове виконання судового рішення: знесено паркан між домоволодіннями і демонтовано замощення.

Рішення в частині знесення додаткового фундаменту не виконано, що не оспорювалося ні скаржником, ні державним виконавцем - суб'єктом оскарження.

Обґрунтовуючи неможливість виконання судового рішення про знесення фундаменту, державний виконавець послався на технічний висновок від 28.09.2011 р., складений спеціалістом Бердянської філії „НДІПроектреконструкція" від 28.09.2011 р. на замовлення боржника ОСОБА_3 (а.с.21).

Проте, із скарги ОСОБА_2 вбачається, що в порядку, передбаченому ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» №606-Х1У від 21.04.1999 р., спеціаліст для з'ясування та роз'яснення питань, що виникли під час виконавчого провадження державним виконавцем не залучався. Доданий до виконавчого провадження висновок про неможливість знесення фундаменту виготовлений на замовлення боржника і містить інформацію, яка не відповідає дійсним обставинам справи.

Вказаний довід скаржника суд першої інстанції не перевірив, належної оцінки йому не дав.

Крім того, розглядаючи скаргу на дій державного виконавця, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до ст.ст.383-389 ЦПК України розгляд такої заяви проводиться судом за участю всіх учасників виконавчого провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується скарга.

Про необхідність залучення до розгляду скарг таких осіб зазначено у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження".

Між тим, суд першої інстанції зазначену вимогу закону і роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України проігнорував і розглянув скаргу лише за участю стягувача, не залучивши до участі у розгляді заяви боржника ОСОБА_3, яка являється учасником виконавчого провадження і рішення у справі безпосередньо стосується її прав і обов'язків.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що при виконанні судового рішення права стягувача не були порушені, а виконавчі дії вчинялися з додержанням вимог Закону України „Про виконавче провадження" не ґрунтуються на законі і матеріалах справи, а тому оскаржувана ухвала відповідно до ст.312 п.3 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, який видав виконавчий документ і в компетенції якого знаходиться контроль за належним виконанням судового рішення.

Керуючись ст.ст.307, 312 п.3 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 грудня 2012 року по цій справі скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: