Рішення № 29412962, 06.02.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2013 р. Справа № 19/096-12

за позовом Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

1. Державної інспекції сільського господарства в Київській області, м. Київ,

2. Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області,

м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область;

до Житлово-будівельного кооперативу «Янтар», м. Вишневе;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: 1. Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі

Київської області, м. Київ;

2. Житлово-будівельного кооперативу «Південний», м. Вишневе;

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення

земельної ділянки

Суддя Карпечкін Т.П.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Барановська В.В. (посвідчення № 009565 від 15.10.2012 р.);

від позивача 1: Левченко А.М. (довіреність № 10-16/1238 від 07.09.2012 р.);

від позивача 2: не з'явився;

від відповідача: Бондарчук Д.О. (довіреність б/н від 27.12.2012 р.);

від третіх осіб: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області (далі - позивач 1) та Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - позивач 2) до Житлово-будівельного кооперативу «Янтар» (далі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - третя особа 1) та Житлово-будівельного кооперативу «Південний» (далі - третя особа 2) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в Договорі найму (оренди) земельної ділянки площею 0,42 га по вул. Південній, 5 в м. Вишневе, укладеного 28.09.2005 р. між Вишневою міською радою та ЖБК «Янтар», з урахуванням договору про внесення змін та доповнень до нього від 23.12.2010 р., відсутні такі істотні умови договору оренди землі, як порядок індексації орендної плати, умови збереження стану об'єкта оренди, а також умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Отже, оспорюваний договір оренди не відповідає вимогам ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а тому до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», тобто договір має бути визнаний недійсним. У зв'язку із визнанням договору недійсним, земельна ділянка підлягає поверненню наймодавцю - Вишневій міській раді, на підставі ст. 34 Закону України «Про оренду землі».

Ухвалою суду від 29.11.2012 р. порушено провадження у справі № 19/096-12 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.12.2012 р.

Ухвалою від 17.12.2012 р. суд відклав розгляд справи на 03.01.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників відповідача та третіх осіб, а також неподанням витребуваних судом доказів.

Присутні в судовому засіданні 03.01.2013 р. представники прокуратури та позивачів підтримали позовні вимоги в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача подав витребувані судом документи та відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає, посилаючись на його безпідставність та відповідність спірного договору оренди землі вимогам чинного законодавства.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки господарський суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 29.11.2012 р. не виконали.

Ухвалою від 03.01.2013 р. суд відклав розгляд справи на 23.01.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників третіх осіб, неподанням витребуваних судом доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

23.01.2013 р. через загальний відділ діловодства господарського суду від позивача 2 надійшла заява № 1/08-21 від 22.01.2013 р., в якій останній просить розглядати справу за відсутності його представника.

Крім того, на адресу господарського суду від третьої особи 1 надійшло клопотання № 01-21/53 від 17.01.2013 р., в якому остання просить слухати справу за відсутності представника відділу Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області.

Присутні в судовому засіданні 23.01.2013 р. представники прокуратури та позивача 1 підтримали позовні вимоги в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Також, представник прокуратури подав письмові заперечення на відзив відповідача.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Представник третьої особи 2 у судове не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 29.11.2012 р., від 17.12.2013 р., від 03.01.2013 р. не виконав.

Ухвалою від 23.01.2013 р. суд відклав розгляд справи на 06.02.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників третіх осіб та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутні в судовому засіданні 06.02.2013 р. представники прокуратури та позивача 1 підтримали позовні вимоги у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Представники позивача 2 та третіх осіб в засідання суду черговий раз не з'явились, про причини неявки господарський суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представників позивача 2 та третіх осіб суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від останніх не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників позивача 2 та третіх осіб, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників прокуратури, позивача 1 та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2005 р., на підставі рішення Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області XXXVII сесії IV скликання від 09.04.2005 р., між Вишневою міською радою (за договором - наймодавець) та Житлово-будівельним кооперативом «Янтар» (за договором - наймач) було укладено Договір № 45-23/05 найму (оренди) земельної ділянки площею 0,42 га, із них: за рахунок земель запасу міської ради - 0,40 га, за рахунок земель житлово- будівельного кооперативу «Південний» - 0,02 га строком на 5 років з дати його реєстрації для будівництва багатоповерхового житлового будинку по вул. Південній, 5, у м. Вишневе (п.п. 1.1., 2.1.1., 2.2.1. договору).

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис 27.12.2005 р. за номером 040532900157.

Рішенням Вишневої міської ради XLIII сесії V скликання від 27.05.2010 р. продовжено на 5 років термін дії договору оренди земельної ділянки площею 0,42 га по вул. Південній, 5, м. Вишневе.

23.12.2010 р. державним нотаріусом за реєстраційним № 1-1986 зареєстровано Договір про внесення змін та доповнень до договору найму (оренди), посвідченого державним нотаріусом 28.09.2005 р. за реєстровим № 2-2581.

Як стверджує прокурор, в Договорі найму (оренди) земельної ділянки площею 0,42 га по вул. Південній, 5 в м. Вишневе, укладеному 28.09.2005 р. між Вишневою міською радою та ЖБК «Янтар», з урахуванням Договору про внесення змін та доповнень до нього від 23.12.2010 р., відсутні такі істотні умови договору оренди землі, як: порядок індексації орендної плати; умови збереження стану об'єкта оренди; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що в силу ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно частин 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною другою ст. 15 Закону України «Про оренду землі» установлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Приписами ч. 2 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 затверджено типовой договір оренди землі.

Проте, як встановлено судом, на момент укладання Договору про внесення змін та доповнень до договору найму (оренди) земельної ділянки від 23.12.2010 р., щодо продовження строку оренди земельної ділянки на п'ять років, сторонами не було враховано приписи постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 р. № 1724 «Деякі питання оренди землі», якою внесено зімни до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220.

Так, пункт 10 Типового договору викладено в новій редакції, зокрема, частиною другою передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Крім того, листом від 11.01.10 № 641/22/6-10 Держкомзем України, на виконання п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» (що діяла на момент укладення спірних договорів), інформував землевласників та землекористувачів про порядок індексації ставок земельного податку та грошову оцінку на 2010 рік.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується і для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, безпідставним є твердження відповідача, що пунктом 2.3.6 спірного договору передбачена індексація орендної плати, оскільки коефіцієнт індексації залежить від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок.

Крім того, формулювання п. 2.3.9 договору, що розмір орендної плати, визначений у договорі, підлягає приведенню у відповідність до норм законодавства, не свідчить про те, ще спірний договір має істотну умову договору, як індексація.

Також, сторонами не враховані положення Типового договору оренди землі щодо істотної умови збереження стану об'єкту оренди.

Так, відповідач стверджує, що вказана умова врегульована пунктом 2.4.1 спірного договору.

Натомість, п.2.4.1. договору регулює порядок повернення наймодавцеві земельної ділянки у стані не гіршому у порівнянні з тим, в якому отримана земельна ділянка наймачем, а не порядок та умови її зберігання.

При цьому, відповідач посилається на те, що розділом 3 спірного договору встановлені обмеження на використання орендованої земельної ділянки, що являється істотною умовою договору як умови збереження земельної ділянки.

Проте, суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки умовою збереження стану об'єкту оренди є використання ділянки відповідно до проекту забудови з дотриманням вимог чинного законодавства, державних будівельних та інших норм і правил. Водночас, таке положення спірними договорами оренди земельної ділянки не передбачено.

Крім того, на момент укладення сторонами Договору про внесення змін та доповнень до договору найму (оренди) земельної ділянки від 23.12.2010 р. частину 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» було доповнено абзацом 12 (щодо умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» № 509 - VI, який набрав чинності 16.09.2008 р.

Натомість, сторони мали врахувати зміни, які стались у чинному законодавстві на момент укладання Договору про внесення змін та доповнень до договору найму (оренди) земельної ділянки від 23.12.2010 р.

Таким чином, враховуючи, що спірний договір оренди не відповідає вимогам ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», оскільки в ньому відсутні всі істотні умови договору оренди землі, тому до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Отже, Договір найму (оренди) земельної ділянки № 45- 23/05 від 28.09.2005 р., реєстровий номер 2-2581, із змінами зареєстрованими 23.12.2010 р. державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори за реєстраційним номером 1-1986 договором про внесення змін та доповнень до договору найму (оренди) земельної ділянки підлягає визнанню недійсним на майбутнє, з урахуванням позиції Вищого господарського суду України, наведеної у п. 2.29 постанови Пленуму «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім ти, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 34 Закону України «Про оренду землі» визначає наслідки припинення або розірвання договору оренди землі, відповідно до якої у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку, що Договір найму (оренди) земельної ділянки № 45- 23/05 від 28.09.2005 р., реєстровий номер 2-2581, із змінами зареєстрованими 23.12.2010 р. державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори за реєстраційним номером 1-1986 договором про внесення змін та доповнень до договору найму (оренди) земельної ділянки підлягає визнанню недійсним на майбутнє, тому зобов'язання сторін, які виникли за оспорюваним договором, відповідно є припиненими.

Відтак, з урахуванням приписів ст. 34 Закону України «Про оренду землі», вимога прокурора про повернення Вишневій міській раді земельної ділянки площею 0,42 га, що знаходиться в межах населеного пункту м. Вишневого по вулиці Південній, 5, також підлягає задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України, з відповідача підлягають стягненню в доход Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним на майбутнє Договір найму (оренди) земельної ділянки № 45- 23/05 від 28.09.2005 р., реєстровий номер 2-2581, із змінами зареєстрованими 23.12.2010 р. державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори за реєстраційним номером 1-1986 договором про внесення змін та доповнень до договору найму (оренди) земельної ділянки, укладеним між Вишневою міською радою Києво-Святошинського району Київської області (код ЄДРПОУ 04054628) та Житлово-будівельним кооперативом «Янтар» (код ЄДРПОУ 26473859) щодо земельної ділянки площею 0,42 га, строком дії п'ять років, що знаходиться в межах населеного пункту м. Вишневого по вул. Південній, 5 для будівництва багатоповерхового житлового будинку.

3. Зобов'язати Житлово-будівельний кооператив «Янтар» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 13, кв. 36; код ЄДРПОУ 26473859) повернути Вишневій міській раді Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29; код ЄДРПОУ 04054628) земельну ділянку площею 0,42 га, що знаходиться в межах населеного пункту м. Вишневого по вулиці Південній, 5.

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Янтар» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 13, кв. 36; код ЄДРПОУ 26473859) в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.02.2013 р.

Суддя Т.П. Карпечкін