Постанова № 29412844, 13.02.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року Справа № 17/51/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Мельник О.В.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представники Лук'янчук С.М., Андріїв Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКРЯЖ 1" на рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.12р. у справі №17/51/2012/5003 (суддя Стефанів Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКРЯЖ 1"

про стягнення 506 194,83 грн. за договором купівлі-продажу № 09 від 30.06.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.13 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Крейбух О.Г., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №17/51/2012/5003 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р., суддя Мельник О.В.

Рішенням господарського суду Вінницької області у справі №17/51/2012/5003 від 29.11.12р. позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Агро Кряж 1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" пеню в розмірі 86 798,22 грн., 30% річних в розмірі 172 419,40 грн., інфляційні в розмірі 6978,41 грн., штраф в розмірі 39 999,00 грн., 18 800,00 витрат на послуги адвоката та 6 123,9 грн. витрат на сплату судового збору.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення 199 999,80 грн. заборгованості припинено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що оскільки відповідач не виконав зобов'язання у встановлений строк, він є боржником, що прострочив. Розрахунок пені, 30 % річних, інфляційних та штрафу здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме: 86 798,22 грн. пені, 172 419,40 грн. 30% річних, 6 978,41 грн. інфляційних та 39 999,00 грн. штрафу. Провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу в сумі 199999,80 грн. заборгованості підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Агро Кряж 1" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 29.11.12р. у справі 17/51/2012/5003 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що суд, не давши можливості надати вірний розрахунок, задоволив вимогу позивача щодо стягнення 30% річних в повному обсязі, навіть не перевіривши правильність поданих позивачем у позовній заяві розрахунків. Також суд не перевірив розрахунок поданий позивачем щодо сплати подвійної облікової ставки НБУ та не врахував заперечення представника відповідача, які наводилися у відзиві на позовну заяву, що стосуються розрахунку подвійної облікової ставки НБУ. Також суд в своєму рішенні зазначив, що провадження у справі в частині вимог про стягнення 199999,80 грн. суми основного боргу припинити. Проте, задовольнив вимоги позивача в частині стягнення штрафу, який розрахований саме з суми 199999,80 грн., що були сплачені відповідачем на момент подання позовної заяви. Крім того, відповідач вважає, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто на користь позивача суму витрат, сплачену за отримані ним послуги адвоката, оскільки дана суму, на думку відповідача, не відповідає обсягу реально наданих юридичних послуг.

У судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали, деталізувавши їх додатковими поясненнями та обґрунтуваннями.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.12р. залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, натомість до початку судового засідання надіслав клопотання, в якому просить розглянути спір за наявними документами без участі уповноваженого представника.

Зазначене процесуальне питання винесене на обговорення.

Представники відповідача висловилися за продовження розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача.

У зв'язку з належним повідомленням представників сторін про дату, час судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представника позивача.

До початку розгляду апеляційної скарги, у зв'язку із проведеною реорганізацією відповідача, приватне підприємство "Агро Кряж 1" замінено процесуальним правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОКРЯЖ 1", про що зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 13.02.13р.

Також апеляційним судом, на підставі поданих письмових доказів, з'ясовано, що змінилася адреса відповідача. З моменту державної реєстрації змін та доповнень до установчих документів відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОКРЯЖ 1" знаходиться за адресою: 23160, Вінницька область, Жмеринський район, с.Станіславчик, вул.Крупської 4а,

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників відповідачів у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу скаржника слід задоволити частково, а рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.12р. у даній справі - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 червня 2011р. між ТОВ "Технік Енерджі" та ПП „Агро Кряж 1" було укладено Договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки (далі за текстом - Договір) (а.с. 16-18), згідно якого (п.1.1. договору) ТОВ "Технік Енерджі" взяло на себе зобов'язання передати у власність ПП "Агро Кряж 1" сільськогосподарську техніку на умовах визначених у Договорі.

Відповідно до п.1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна товару в гривнях та її еквівалент в іноземній валюті, строк передачі товару покупцю та базис поставки, а також інші умови, визначені крім тексту цього договору також і в додатку №2 (та/або додатках), який (і) є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.3. договору загальна вартість Договору становить: 991 162,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 165 193,67 грн. - еквівалент 85 445,00 євро) на момент укладення та підписання даного Договору.

Розділом 3 сторони передбачили зобов'язання сторін. Зокрема те, що продавець зобов'язаний повідомити (в будь-якій формі) покупця про дату отримання ним товару та передати товар покупцеві в термін, який вказано в графі 9 додатку №2, та в місці, визначеному в графі "Базис поставки" цього ж додатку, а покупець - ПП "Агро Кряж 1" зобов'язаний провести оплату за товар в сумі 991 162,00 грн., у т. ч. ПДВ 20% - 165 193,67 грн. - еквівалент 85 445,00 євро наступним чином: оплатити 10% вартості товару в сумі 99 116,20 грн. до 11.07.2011 року та оплатити товар в сумі 892 045,80 грн. до 30.11.2011р. (п.п. 3.1.-3.3 договору).

З матеріалів справи вбачається та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, відповідачу в асортименті згідно специфікації до договору № 01 від 30.06.2011р. (а.с. 19) та акту приймання-передачі техніки від 05.07.2011 р. передано техніку відповідно до умов договору на загальну суму 991 162,00 грн.

Відповідач розрахувався за отриманий товар наступним чином: згідно платіжного доручення № 323 від 05 липня 2011 року перерахував 99116,20 грн., № 2207 від 29 грудня 2011 року - 150 000,00 грн., № 341 від 07 липня 2012 року - 20 000, 00 грн., № 388 від 16 липня 2012 року - 35 000,00 грн., №№ 475, 476 від 01 серпня 2012 року - 200 000,00 грн., № 680 від 31 серпня 2012 року - 50 000,00 грн., № 712 від 07 вересня 2012 року - 50 000,00 грн., № 752 від 12 вересня 2012 року - 87046,00 грн., № 1117 від 05 жовтня 2012 року - 100 000,00 грн., № 1161 від 10 жовтня 2012 року - 100 000,00 грн., № 1180 від 12 жовтня 2012 року - 99 999,80 грн. на загальну суму 991 162,00 гривень, разом з тим такі розрахунки здійснені з порушенням визначеного у договорі пункту 3.3.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

1. Щодо стягнення основної суми боргу.

Позивач, датуючи позовну заяву 10 жовтня 2012 року, включає до складу позовних вимог несплачену суму основного боргу у розмірі 199999,8грн. Однак відправляє її 12 жовтня 2012 року о 17:04 із поштового відділення №127 у м.Києві. Ця ж дата прослідковується і з відбитку штемпеля на конверті, у якому позовна заява була надіслана на адресу господарського суду Вінницької області.

Поряд з тим остаточний розрахунок на загальну суму 199 999,80 грн. за отриманий товар був здійснений відповідачем до моменту подачі позивачем позовної заяви, що підтверджується платіжними дорученнями №1161 від 10 жовтня 2012 року на суму 100 000,00 грн. та №1180 від 12 жовтня 2012 року на суму 99 999,80 грн. із зафіксованими на них штемпелями банківської установи, та наданими представниками сторін актами звірки взаєморозрахунків (а.с.69-70, 79, 80).

Позовні матеріали надійшли до місцевого господарського суду Вінницької області 15 жовтня 2012 року, а провадження у справі порушене 16.10.12р.

Таким чином не лише на момент порушення провадження у справі, а й на момент подання позовної заяви через органи поштового зв'язку заборгованість щодо сплати вартості поставленої техніки відповідачем була ліквідована і не існувала.

В оспорюваному рішенні місцевий господарський суд зазначає, що станом на день розгляду справи борг відповідача перед позивачем за отриманий та неоплачений товар в сумі 199 999,80 грн. оплачений. Покликаючись на п. 1-1 ст. 80 ГПК України, суд першої інстанції припинив провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу в сумі 199999,80 грн. заборгованості у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

В силу пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п.4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду в частині припинення провадження в щодо стягнення із відповідача 199999,80грн. підлягає до скасування із прийняттям нового рішення, яким у позові в цій частині слід відмовити.

2. Щодо стягнення пені на підставі пункту 7.2. та штрафу на підставі пункту 7.6. договору №09 від 30.06.11р.

Колегія суддів, за результатами задоволення судом першої інстанції вимоги позивача про стягнення 86798,22грн. пені та 39999,96грн. штрафу, зазначає наступне.

Ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. А частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач зобов'язання за договором купівлі-продажу с/г техніки № 09 від 30.06.2011 р. виконав з порушенням вимог п. 3.3 даного договору, що засвідчується платіжними дорученнями № 323 від 05 липня 2011 року на суму 99116,20 грн., № 2207 від 29 грудня 2011 року - 150 000,00 грн., № 341 від 07 липня 2012 року - 20 000, 00 грн., № 388 від 16 липня 2012 року - 35 000,00 грн., №№ 475, 476 від 01 серпня 2012 року - 200 000,00 грн., № 680 від 31 серпня 2012 року - 50 000,00 грн., № 712 від 07 вересня 2012 року - 50 000,00 грн., № 752 від 12 вересня 2012 року - 87046,00 грн., № 1117 від 05 жовтня 2012 року - 100 000,00 грн., № 1161 від 10 жовтня 2012 року - 100 000,00 грн., № 1180 від 12 жовтня 2012 року - 99 999,80 грн. (а.с. 22-31,69,70).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у встановлений строк, він є боржником, що прострочив.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Оскільки умовами договору не визначено від якої вартості неоплаченого товару та за який період нараховується така штрафна санкція, позивач здійснив її обрахунок від залишку заборгованості - 199999,80грн.

А враховуючи, що розмір пені 0,08% за кожний день становить 29,2 відсотки (0,08% х 365днів), позивач прийняв рішення нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідно до вимог ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір такої відповідальності становив у період допущеного порушення 15-15,5% відсотка річних, що за один день становило 0,041-0,042% відповідно, що майже у два рази є меншою, ніж визначено договором.

Позивач у своєму розрахунку у позові застосовує для розрахунку одинарний розмір облікової ставки НБУ.

Застосовуючи одинарний розмір облікової ставки НБУ у своєму розрахунку (а.с.5), позивач тим не менше розмір пені визначив у сумі 86798,22грн., що може розцінюватися, як обрахування такої пені, виходячи із подвійного розміру облікової ставки НБУ.

Місцевий господарський суд погодився з вимогами позивача і вважає, що пеня в сумі 86798,22 грн. нарахована правомірно та підлягає задоволенню.

Встановивши такі невідповідності та розбіжності, суд апеляційної інстанції провів самостійний обрахунок розміру пені, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення, який становить 86977,30грн. (розрахунок пені долучається до судової справи).

Штраф, як різновид фінансової відповідальності, позивачем застосований на підставі п. 7.6. Договору, відповідно до якого покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару сплачує на користь продавця штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

І у цьому випадку, обраховуючи суму штрафу, позивач виходив з того, що залишок суми несплаченої продукції становить 199999,80грн.

За розрахунками позивача такий розмір штрафу становить 39999,96грн. (199999,80грн. х 20%). З таким розрахунком погодився суд першої інстанції, та погоджується суд апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представники відповідача звернули увагу суду на ту обставину, що нарахована пеня та штраф є значними по співвідношенню до суми залишку боргу, яка передувала зверненню позивача до суду та складає в сукупності більше ніж 63% та просить зменшити розмір її стягнення до 25%.

Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення в повному обсязі пені, суд першої інстанції не врахував, що до дня звернення до суду позивача, основна сума заборгованості відповідачем була вже погашена, умови договору в частині оплати вартості поставленого товару ним були виконані. Збитків від прострочення виконання зобов'язання відповідачем позивач не поніс. Іншим учасникам господарських відносин збитки також не завдані.

З огляду на вищезазначене та враховуючи принцип справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає за можливе зменшити:

- розмір пені на 50% саме із суми 86798,22грн., яка обрахована позивачем у своєму розрахунку в позові, оскільки така сума є меншою ніж обрахована судом апеляційної інстанції (86977,30грн.) і від суми, зазначеної у позові здійснювався розрахунок судового збору - до суми 43399,11грн.;

- розмір штрафу на 50% із суми 39999,96грн. - до суми 19999,98грн.

Таким чином із відповідача підлягає до стягнення 63399,09грн. пені (43399,11грн.) та штрафу (19999,98грн.).

3. Щодо нарахування 30% річних.

Судом першої інстанції задоволені позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача 172419,40грн. - 30% річних із посиланням на п.7.9. договору №09 від 30.06.2011р.

Так, відповідно до п. 7.9 договору, сторони згідно п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30 % річних.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Поряд з тим здійснюючи правовий аналіз договірної норми (п.7.9. договору), колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає таке.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, якщо у договорі сторони визначили інший процент річних ЗА ПРОСТРОЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ГРОШОВОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, то має бути застосований саме він.

Однак такої однозначності із зазначеного пункту договору не прослідковується.

Як зазначалося вище у цій постанові, сторони у договорі зазначили що «…ПОКУПЕЦЬ У ВИПАДКУ ПРОСТРОЧЕННЯ ОПЛАТИ ТОВАРУ ЗА КОРИСТУВАННЯ КОШТАМИ ПРОДАВЦЯ СПЛАЧУЄ НА КОРИСТЬ ОСТАННЬОГО 30 % РІЧНИХ».

Таким чином позивач 30% фактично застосував не як за прострочення виконання грошового зобов'язання, а як за користування коштами продавця, що не є тотожними поняттями в розумінні цивільного законодавства.

Відповідальність за користування чужими коштами носить іншу правову природу відповідно до сукупності статей 536 та 692 Цивільного кодексу України та підлягає окремому самостійному захисту, як порушене право.

З огляду на зазначене позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 172419,40грн. - як суми нарахованих 30% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а рішення місцевого господарського суду в цій частині - скасувати.

4. Щодо нарахування інфляційних та 3% річних.

Незалежно від наявності договірних зобов'язань, в силу ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до проведеного обрахунку судом апеляційної інстанції сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить - 17432,97 грн.

Позивачем за період прострочення зобов'язання (по розрахунку позивача період становить з 01.12.11р. по 16.0512р.) нараховано відповідачу суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції, який становить 6978,41грн.

Із зазначеною сумою на індекс інфляції погодився і суд першої інстанції.

Враховуючи допущені позивачем помилки при нарахуванні пені, суд апеляційної інстанції перевірив правильність такого обрахунку та встановив, що він є завищеним.

Розмір суми інфляційних, після проведеного перерахунку, що підлягає до задоволення, становить - 4752,27 грн.

В задоволенні 2226,14грн. - позивачу у позові слід відмовити, а рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню в сумі 43399,11грн. - пені, 3% річних в розмірі 17432,97грн., інфляційних втрат в розмірі 4752,27грн., штрафу в сумі 19999,98грн. Всього на загальну суму 85584,33грн.

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування за рахунок відповідача понесених витрат на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 18800,00грн.

Як вбачається із матеріалів справи 03.10.2012 року між ТОВ "Технік Енерджі" та адвокатом - ФОП Бонтлабом В. В., що діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 3280, виданого Київською МКДКА, укладено договір про надання адвокатських (правових) послуг з підготовки документів та з юридичного супроводу розгляду справи з господарському суді Вінницької області за позовом до ПП "Агро Кряж 1" (а.с.32-35).

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг по даному договору становить 18800,00грн. В підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуги адвоката в загальному розмірі 18800,00 грн. надано акт здачі-прийняття виконаних робіт щодо надання адвокатських (правових) послуг та платіжне доручення № 5183 від 10.10.2012р. (а.с.36).

Зазначена сума підлягала сплаті, виходячи із стягнення із відповідача суми боргу у розмірі 299999,80грн. станом на 03.10.10р. - на день укладення договору про надання правових послуг.

05.10.10р. відповідач сплатив для позивача 100000грн.; 10.10.10р. - 100000грн.; 12.10.10р. - 99999,80грн. суми основного боргу.

Договором про надання правових послуг також передбачено здійснити нарахування інфляційних, 3% річних, пені та штрафу.

За змістом частини 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що ціна позову на момент його подання становила 333947,85грн., а не 506194,83грн., як власне у позові зазначив адвокат, то з урахуванням сум задоволених позовних вимог (без урахування зменшення суми пені та штрафу) та відхилених позовних вимог частка витрат на послуги адвоката, які підлягають стягненню із відповідача становить 44,612%, що у грошовому еквіваленті дорівнює 8030,16грн.

За аналогічним алгоритмом суд покладає судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви на відповідача, розмір якого становить 4516,55грн. та апеляційної скарги - 2258,28грн.

Керуючись ст.49, п.3 ст.83, ст.ст.99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКРЯЖ 1" від 13.12.12р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.12р. у справі №17/51/2012/5003 скасувати в частині стягнутих сум пені, 30% річних, інфляційних втрат, штрафу, витрат на оплату послуг адвоката, судових витрат та припинення провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу 199999,90грн. В цих частинах прийняти нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКРЯЖ 1" (23160, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Станіславчик, вул. Крупської 4а, код ЄДРПОУ 36160197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 35076670) пеню в розмірі 43399,11грн., 3% річних в розмірі 17432,97грн., інфляційні в розмірі 4752,27грн., штраф у сумі 19999,98грн.

В решті позовних вимог в цій частині відмовити.

В частині позовних вимог про стягнення із відповідача 199999,90грн. - суми основного боргу - в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКРЯЖ 1" (23160, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Станіславчик, вул. Крупської 4а, код ЄДРПОУ 36160197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м.Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 35076670) витрати на сплату судового збору за подання позову у сумі 4516,55грн., витрати на послуги адвоката 8030,16грн., витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2258,28грн.

В решті рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.12р. у справі №17/51/2012/5003 залишити без змін.

Видачу наказів доручити господарському суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №17/51/2012/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Мельник О.В.