Постанова № 29412715, 01.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2013 року справа № 2а-9610/12/2670

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Клименчук Н.М., суддів Арсірія Р.О., Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклійське підприємство по птахівництву» доДержавної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області, Державної податкової служби Українипро визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

СТОВ «Балаклійське підприємство по птахівництву» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.03.2010 №Б-39/28-10 порушено провадження у справі про банкрутство позивача. Постановою від 27.09.2010 позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. А тому застосування до позивача санкцій є протиправним та незаконним, а отже винесені повідомлення-рішення є таким, що підлягає скасуванню.

Представником відповідача на адресу суду надано усні та письмові заперечення на позовну заяву.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у порядку письмового провадження у разі

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Балаклійському районі Харківської області на підставі п.1 та п.3 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в України», пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку за звітний період 1 квартал 2011.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 30.05.2011 №269/15-016/05405799, яким встановлено неподаткової звітності з податку на прибуток за один податковий період, а саме: декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року по строку подання 22.03.2010 (фактично подано 01.04.2010), а також не подано податкові декларації з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року.

ДПІ у Балаклійському районі Харківської області на підставі п.1 та п.3 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в України», пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку за звітний період 1 квартал 2011.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 15.06.2011 №269/15-016/05405799, яким встановлено неподаткової звітності з податку на прибуток за один податковий період, а саме - не подано податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2011 року по строку подання - 10.05.2011, що є порушенням п.49.18 ст.49 ПК України.

В результаті чого податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 17.06.2011 №0000871501 та від 08.11.2011 №0004261501.

Представник позивача зазначає, що перевірку проведено з порушенням норм податкового законодавства., а саме податковий орган не мав підстав проводити камеральну перевірку щодо не подання податкової декларації з податку на додану вартість. Суд з таким твердженням представника позивача не може погодитись, виходячи з наступного.

Наказом ДПА України від 25.01.2011 №41 затверджено форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за №197/18935.

Зазначеним наказом №41 затверджено форму Акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

Формою даного акту передбачено його складання у випадках неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності з податку на додану вартість або виявлення помилок (порушень) у поданій платником звітності з податку на додану вартість.

Тобто, чинним законодавством встановлено форми та порядок проведення камеральних перевірок. А тому посилання представника позивача на безпідставність проведення камеральної перевірки є необґрунтованими.

Щодо встановлених порушень в частині неподання податкової звітності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп.а) пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення правовідносин) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Підпунктом 49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.120.1 ст.120 даного Кодексу визначено, що за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Представник позивача в своїй позовній заяві посилається на те, що постановою Господарського суду Харківської області від 26.03.2010 №Б-39/28-10 позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а отже, позивач в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не повинен подавати податкову звітність. Суд звертає увагу на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинного на момент виникнення правовідносин) визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що на час введення мораторію забороняється нараховувати неустойку (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Із зазначених вище норм Закону вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Отже, невиконання зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) є порушенням чинного законодавства, а тому нарахування санкцій за невиконання позивачем зобов'язань є правомірним. Оскільки строк виконання грошових зобов'язань у позивача настав до 26.03.2010, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, то дія мораторію на виконання даних зобов'язань не поширюється.

Крім того, суд зазначає наступне. Відповідно до п.2 р.ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, яким визначено, що з 01.01.2011 втратив чинність Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі якого до 01.01.2011 застосовувались штрафні (фінансові) санкції за актами перевірок з питань дотримання податкового законодавства.

Тобто, в разі встановлення порушень, вчинених у періоди до 01.01.2011, за результатами перевірок, податкові повідомлення-рішення по яких прийняті після 01.01.2011, застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені Податковим кодексом України.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог СТОВ «Балаклійське підприємство по птахівництву» відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.М. Клименчук

Судді Р.О. Арсірій Ю.Т. Шрамко