Постанова № 29412444, 12.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року 2а-5684/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Федоренко А.М., Харченко М.М.,

від відповідача - Норець В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник"

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожник» з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про (з урахуванням уточнень позовних вимог) скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2012 № 0001062301 в частині податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 11772,08 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2943,02 грн. і скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 № 0001182301 повністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки, в ході якої податковий орган встановив нікчемність фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ПП «Дортехкомплект» і ПП «Автохімзв'язок» є неправомірними і не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені документально. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій між позивачем і ПП «Дортехкомплект», ПП «Автохімзв'язок» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями і виписками банку про перерахування коштів за поставлений товар.

Крім того, позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 № 0001182301 прийнято на підставі одного Акта перевірки за одні і ті ж самі порушення, тобто, відповідачем прийнято два податкові повідомлення-рішення, що суперечить чинному податковому законодавству.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що в ході проведення перевірки позивача від інших ДПІ надійшли акти перевірок, висновками яких визначено, що операції купівлі - продажу контрагентів ТОВ «Дорожник» з постачальниками є нікчемними.

При цьому, відповідач стверджує, що по фінансово-господарських відносинах позивача з ПП «Дортехкомплект» і ПП «Автохімзв'язок» підприємством не надано підтверджуючих документів (товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, актів виконаних робіт, приймання-передачі тощо) щодо товарності господарських операцій.

Відносно прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 № 0001182301 відповідач у додаткових поясненнях від 12.02.2013 зазначив, що дане податкове повідомлення-рішення прийнято з технічних причин за результатами розгляду скарги ТОВ «Дорожник» до ДПС в Київській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у 2011 році позивач мав фінансово-господарські правовідносини з ПП «Дортехкомплект» і ПП «Автохімзв'язок». Предметом угоди була поставка комплектуючих і транспортної стрічки для будівництва і ремонту доріг.

Результати виконання даних правочинів оформлювались податковими і видатковими накладними, а факт перерахування коштів рахунками і платіжними дорученнями.

Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбаного у ПП «Дортехкомплект» товару включено до податкового кредиту за квітень 2009 року (857,60 грн.), жовтень (5260,47 грн.) і листопад 2011 року (3862,20 грн.).

Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбаного у ПП «Автохімзв'язок» товару включено до податкового кредиту за березень 2012 року у сумі 1791,81 грн.

У 2012 році посадовими особами Миронівської міжрайонної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Дорожник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09 по 31.03.12, за результатами якої складено Акт від 24.07.2012 № 122/22-011/19425966 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення - підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість всього у сумі 18579 грн., в тому числі за квітень 2009 року на суму 858 грн., за серпень 2009 року на суму 1 420 грн., за вересень 2009 року на суму 1 624 грн., за жовтень 2009 року на суму 12 854 грн., за листопад 2009 року на суму 1 183 грн., за липень 2010 року на суму 640 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, підпункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.2 пункту 198.6, статті 198 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, частини першої статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 10914 грн., в тому числі за жовтень 2011 р. на суму 5 260 грн., за листопад 2011 р. на суму 3 862 грн., за березень 2012 р. на суму 1 792 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, підпункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.2 пункту 198.6, статті 198 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 18 351 грн., в тому числі: за лютий 2011 року на суму 12 527 грн., за вересень 2011 року на суму 368 грн., за листопад 2011 року на суму 2 153 грн., за грудень 2011 року на суму 299 грн., за березень 2012 року на суму 3 004 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

На сторінці 47 Акта перевірки відповідачем зазначено, що від Кременчуцької ОДПІ надійшли Акти документальних позапланових невиїзних перевірок ПП «Дортехкомплект» (код ЄДРПОУ 32451048) від 20.01.2012 № 319/15-322/32451048 і від 09.02.2012 № 680/15-322/32451048, висновками яких визначено, що операції ПП «Дортехкомплект» з продажу і придбання за період з 01.10.2011 по 30.11.2011 є нікчемними у розумінні статей 203, 215, 216 та частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, так як вони укладені без наміру настання правових наслідків, що обумовлені ними, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкта оподаткування і несплати податків до бюджету

Як свідчать дані цих Актів перевірок, у жовтні і листопаді місяцях 2011 року ПП «Дортехкомплект» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Кремавтобуд» (код ЄДРПОУ 30132398, і.п.н. 311943716039). Згідно пояснень, наданих працівникам ВПМ Кременчуцької ОДПІ, керівник і засновник ТОВ «Кремавтобуд» - гр. ОСОБА_4 повідомив про те, що він ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «Кремавтобуд» не має, жодних договорів, податкову звітність не підписував та не здавав, податкові накладні не виписував і не підписував, заяви щодо виготовлення печатки не подавав, свідоцтво платника не отримував, підприємство зареєстрував на прохання малознайомої особи за грошову винагороду, займатись веденням фінансово-господарською діяльністю на меті не мав.

Крім того, встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Кремавтобуд» господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, здійснення операцій із товаром, який не придбавався, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в разі відсутності управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

При цьому, Кременчуцька ОДПІ зазначила, що підприємству ПП «Дортехкомплект» постачальником ТОВ «Кремавтобуд» надавались видаткові та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Досліджуючи господарські операції між позивачем і ПП «Автохімзв'язок» податковим органом використано дані Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Автохімз'язок» (код ЄДРПОУ 36424002) від 31.05.2012 №6276/7/22-911. Відповідно до вказаного Акта, загальна чисельність працюючих на ПП «Автохімзв'язок» становить 1 особа, основні засоби і виробниче обладнання, транспортні засоби, товарні запаси, складські приміщення відсутні.

У зв'язку з цим, податковий орган зазначив, що операції купівлі-продажу ПП «Агрохімзв'язок» за період з 01.11.2011 по 30.04.2012 є нікчемними, оскільки вони укладені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними і спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкта оподаткування та несплати податків до бюджету.

На підставі даних Актів перевірок Кременчуцької ОДПІ і ДПІ у Печерському районі м. Києва позивач дійшов висновку про нікчемність укладених між позивачем і ПП «Дортехкомплект», ПП «Автохімзв'язок» правочинів.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2012 № 0001062301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 69518,04 грн., з них 46749,47 грн. за основним платежем і 22768,57 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Непогоджуючись із висновками акта перевірки в частині визнання правочинів між позивачем і ПП «Дортехкомплект», ПП «Автохімзв'язок» нікчемними, а також прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду скарги № 2606/10/10-206/577-1326 від 22.10.2012 ДПС у Київській області залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 08.08.2012 року № 0001062301.

29.10.2012 відповідачем направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0001182301, згідно з яким на підставі того ж Акта перевірки від 24.07.2012 № 122/22-011/19425966 ТОВ «Дорожник» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 46749 грн. 47 коп. за основним платежем і 22768 грн. 57 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ПП «Дортехкомплект», ПП «Автохімзв'язок», судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Під час судового розгляду позивач надав суду копії податкових накладних, видаткових накладних, виписаних на виконання угод з ПП «Дортехкомплект» і ПП «Автохімзв'язок», а також копії банківських виписок і платіжних доручень.

Так, на підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Дорожник» і ПП «Дортехкомплект» позивачем надано суду:

- щодо господарської операції по купівлі комплектуючих ДС-158 від 03.04.2009: копію рахунку від 25.03.2009 № 106, накладної від 03.04.2009 № 84, податкової накладної від 03.04.2009 № 3-04, виписки банку від 31.03.2009;

- щодо господарської операції по купівлі комплектуючих від 20.10.2011: копію рахунку від 12.09.2011, накладної від 17.11.2011 № 133, податкової накладної від 20.10.2011 № 8, платіжного доручення від 20.10.2011 № 329;

- щодо господарської операції по купівлі комплектуючих до ДС-158: копію рахунку від 20.10.2011 № 231, накладної від 17.11.2011 № 134, податкової накладної від 28.10.2011 № 13, платіжного доручення від 28.10.2011 № 365;

- щодо господарської операції по купівлі комплектуючих ДС-158 від 30.11.2011: копію рахунку від 30.11.2011 № 253, накладної від 08.12.2011 № 143, податкової накладної від 30.11.2011 № 16, платіжного доручення від 30.11.2011 № 4634.

Відносно господарської операції з ПП «Автохімзв'язок» щодо купівлі транспортерної стрічки позивач надав суду копію рахунку від 14.03.2012 № 14\03-2, видаткової накладної від 28.03.2012 № 32802, податкової накладної від 28.03.2012 № 32802, платіжного доручення від 28.03.2012 № 598.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Також, позивачем надано суду копії звітів про рух основних і допоміжних матеріалів, запасних частин і малоцінного інвентарю за березень 2012 року, інструментів і спецодягу, звіту основних засобів станом на 01.01.2012, балансу на 31.12.2011, матеріальних звітів по складу за листопад і грудень 2011 року.

Суд звертає увагу, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки з Єдиного державного реєстр підприємств та організацій України АБ № 362654 основними видами діяльності ТОВ «Дорожник» є: будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд, будівництво будівель, добування декоративного та будівельного каменю, добування піску та гравію, діяльність автомобільного вантажного транспорту, оптова торгівля будівельними матеріалами.

Таким чином, позивач придбавав у контрагентів матеріали для будівництва доріг, що безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю ТОВ «Дорожник».

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ПП «Дортехкомплект», ПП «Автохімзв'язок» нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Дорожник», ПП «Дортехкомплект» і ПП «Автохімзв'язок».

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених між позивачем і ПП «Дортехкомплект», ПП «Автохімзв'язок» правочинів на підставі розгляду матеріалів перевірок, які здійснені іншими податковими органами, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ПП «Дортехкомплект» і ПП «Автохімзв'язок» з іншими підприємствами за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентами. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Посилання податкового органу на відсутність у ПП «Автохізв'язок» трудових ресурсів не приймаються судом до уваги, оскільки відсутність у підприємства трудових ресурсів не позбавляє права платника податків укладати цивільні правочини з фізичними особами або угоди з юридичними особами, які забезпечують суб'єктів господарювання трудовими ресурсами або укладати договори з іншими суб'єктами господарювання з приводу оренди основних засобів.

Враховуючи викладене, висновок Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про нікчемність укладених між позивачем і ПП «Дортехкомплект», ПП «Автохімзв'язок» правочинів є безпідставним і необґрунтованим.

Відносно тверджень податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі придбаних товарів, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який підлягав застосуванню до 01.01.2011 (далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Починаючи з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозв'язку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання - виконаних послуг, платіжні доручення.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 08.08.2012 № 0001062301 підлягає скасуванню в частині податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 11772,08 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2943,02 грн.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 № 0001182301 слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Процедура оскарження податкових рішень визначена у статті 56 Податкового кодексу України відповідно до якої рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1. статі 56 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони).

Відповідно до пункту 56.6 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Відповідно до пункту 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 № 1001, який підлягав застосуванню, орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

а) залишає податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення;

б) скасовує у певній частині податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і не задовольняє скаргу платника податків у певній частині;

в) скасовує податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і задовольняє скаргу платника податків повністю;

г) збільшує суму грошового зобов'язання або податкового боргу;

ґ) залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про звернення громадян", скаргу без розгляду та повертає автору.

Таким чином, даним положенням встановлено виключний перелік рішень, які приймаються податковими органами за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень.

Порядок направлення платниками податків податкових повідомлень-рішень, у тому числі і прийнятих за результатами адміністративного оскарження визначено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 985 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктом 3.4 розділу ІІІ даного Порядку якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість збільшується, то, крім раніше надісланого податкового повідомлення-рішення, направляється окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Із аналізу наведених норм вбачається, що відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, податковий орган приймав нове податкове повідомлення-рішення за результатами адміністративного оскарження у випадку зменшення або збільшення податкового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням, яке оскаржувалось.

При цьому, вказаними нормативними актами не передбачено прийняття нового податкового повідомлення-рішення у випадку залишення скарг платника податків без задоволення.

За наведених обставин податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 № 0001182301 прийнято з порушенням процедури встановленої чинним податковим законодавством, тому, дане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 08.08.2012 № 0001062301 в частині податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 11772,08 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2943,02 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 29.10.2012 № 0001182301.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» судовий збір у сумі 147 (сто сорок сім) грн. 15 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 лютого 2013 р.