Рішення № 29412435, 11.02.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2013 р. Справа № 19/104-12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж

Україна», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Лезіс», м. Обухів;

про стягнення 12803,79 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

представники сторін:

від позивача: Наливайко Ю.О. (довіреність № 11/МП/С від 25.12.2012 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Лезіс» (далі - відповідач) про стягнення 12803,79 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 000249 поставки товарів від 28.05.2012 р. в частині несвоєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 11952,74 грн., з огляду на наявність якої позивачем нарахована пеня за прострочку платежу в сумі 851,05 грн.

Ухвалою суду від 28.12.2012 р. порушено провадження у справі № 19/104-12 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.01.2013 р.

Ухвалою від 04.01.2013 р. розгляд справи був призначений на 28.01.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою від 28.01.2013 р. суд відклав розгляд справи на 11.02.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутнім у судових засіданнях 28.01.2013 р. та 11.02.2013 р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі, а також надані витребувані судом документи.

Представник відповідача у судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 19.12.2012 р., від 04.01.2013 р., від 28.01.2013 р. не виконав, письмовий відзив на позов та інші витребувані документи не подав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2012 р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) був укладений Договір № 000249 поставки товарів, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець зобов'язується приймати та сплатити за товар в строки, визначені даним договором. Асортимент, одиниця виміру та вартість товару, який поставляється за даним договором визначається видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору.

Сторони у п. 1.2. Договору погодили, що право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару покупцем. Під час приймання товару покупець зобов'язаний в накладній поставити підпис, вказати розшифровку підпису, посаду отримуючого товар, та поставити печатку (штамп) організації, яка отримує товар. Відповідальність за належне оформлення накладних під час прийому товару лежить на покупцю, який зобов'язаний забезпечити приймання товару. Також покупець зобов'язується надати довіреності на отримання товару оформлені у відповідності з законодавством.

Умовами пункту 1.3 договору встановлено, що ціна договору складається із сум усіх видаткових накладних, по яких буде проданий товар за час дії договору.

Розділом 2 договору сторони обумовили умови поставки та розрахунків за товар, зокрема, згідно п. 2.3 договору покупець зобов'язаний здійснювати оплату за поставлений товар протягом чотирнадцяти календарних днів з дня поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з 18.07.2012 р. по 11.10.2012 р. був поставлений товар на загальну суму 40618,26 грн., що підтверджується видатковими накладними підписаними представниками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи.

Втім, відповідач свої обовязки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, сплативши лише 24834,94 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача

Крім того, сторони провели взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 3790,58 грн., що підтверджується підписаним сторонами протоколом про залік взаємних вимог від 31.08.2012 р., копія якого залучена до матеріалів справи.

Також, згідно видаткової накладної (повернення) № ЛЗ-Нв-0000315 від 14.11.2012 р. відповідач повернув товар на суму 40,00 грн.

З метою досудового врегулювання даного спору, 28.11.2012 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 906 від 27.11.2012 р., в якій позивач вимагав погашення наявної за договором заборгованості. На зазначену претензію відповідач відповіді не надав та заборгованість не сплатив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар на день розгляду справи становить у загальній сумі 11952,74 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару або його повернення позивачу на загальну суму 11952,74 грн.

Таким чином, на день розгляду справи фактична сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 11952,74, а отже, судом позовні вимоги в цій частині визнаються обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 851,05 грн., нарахованої за час прострочення платежу окремо за кожною видатковою накладною.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Сторони передбачили пунктом 3.4. договору, що у випадку прострочення оплати виконавець має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 851,05 грн., згідно з розрахунком, доданим позивачем до позовної заяви, який є арифметично вірним.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лезіс» (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Миру, 13А, код ЄДРПОУ 20596199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» (03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1; код ЄДРПОУ 35432061) 11952 (одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 74 коп. - боргу, 851 (вісімсот п'ятдесят одну) грн. 05 коп. - пені, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.02.2013 р.

Суддя Т.П. Карпечкін