Ухвала суду № 29411311, 24.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2013 р. справа № 2а/0470/10943/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року у справі №2а/0470/10943/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсплав» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсплав» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0103672301 та №0103682301 від 05.04.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину з ТОВ «ЛЄ Пломб» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів спростовуються встановленими обставинами справи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЛЄ Пломб», що, зокрема, підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Висновки акту перевірки про заниження позивачем податкових зобов'язань зроблені лише з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача та носять характер припущень, які не підтверджені жодними доказами.

Не погодившись з постановою суду, Лівобережної міжрайонної державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, про не реальність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «ЛЄ Пломб», за наслідками яких позивачем відносились витрати до складу валових витрат, а суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом в період з 02.03.2012 року по 07.03.2012 року проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Укрсплав» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ЛЄ Пломб» за період з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 16.03.2012 року № 1056/23/31646224.

В акті перевірки ДПІ зроблено висновок про порушення підприємством вимог:

- ст.203, ст.215, ст..228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

- п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.7, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у травні-вересні 2011 років від ТОВ «Лє Пломб» на загальну суму 9689387,84грн., в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 9689387,84грн.;

- п.135.1, п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на прибуток підприємств на загальну суму 24030845,51грн.

Такі висновки ДПІ зроблено з огляду на наступне.

Проведеною перевіркою встановлено взаємовідносини між ТОВ «Укрсплав» та ТОВ «Лє Пломб» з приводу виконання договорів поставки товарів № 20У-10 від 04.01.2011 року, № 02/2011 від 04.01.2011 року. За мовами вказаних договорів ТОВ «Лє Пломб» зобов'язувалось поставити ТОВ «Укрсплав» товар (брухт акумуляторних батарей та відходи свинцю), а позивач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його.

Укладені між ТОВ «Укрсплав» та ТОВ «Лє Пломб» договори поставки, на думку ДПІ, є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Висновків про нікчемність укладених правочинів ДПІ дійшла з огляду на результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лє Пломб», які оформлено актом перевірки від 21.02.2012 року № 87/7/23-06/35944671, що складений Державною податкової інспекцією у Дарницькому районі м. Києва. Так, в акті перевірки ТОВ «Лє Пломб» зазначено, що основним постачальником ТОВ «Лє Пломб» у період травень-вересень 2011 року було ТОВ «Волс-М». За результатами відпрацювання ТОВ «Волс-М» встановлено, що у підприємства відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення та транспортні засоби, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального здійснення господарської діяльності. Згідно пояснень директора та засновника ТОВ «Волс-М» ОСОБА_1 останній не орієнтується у фінансово-господарській діяльності підприємства, не володіє інформацією щодо його основних фондів, принципів роботи та контрагентів. Відповідно до висновку експертного дослідження Броварського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області від 08 лютого 2012 року №235 підписи від імені ОСОБА_1 виконані не ним, а іншою особою. Отже, вказане підприємство проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

З цих підстав, ДПІ зроблено висновок про те, що операції купівлі-продажу ТОВ «Лє Пломб» з його постачальником - ТОВ «Волс-М» та покупцем ТОВ «Укрсплав» за період травень-вересень 2011 року, не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу.

Крім цього, в акті перевірки ТОВ «Укрсплав» вказано на відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товару від ТОВ «Лє Пломб» до ТОВ «Укрсплав».

З огляду на такі висновки, посилаючись на ст..ст.203, 215, ст..228, 662, 655, 656 ЦПК України, ДПІ дійшла висновку, що угоди укладено без мети настання реальних наслідків, які передбачені цим договором. У зв'язку з цим ДПІ вказує на те, що угоди поставки є нікчемними, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.04.2012 року № 0103672301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 24030846, 50 грн., у т.ч 24030845, 50 грн. - за основним платежем, штрафні санкції - 1 грн. та № 0103682301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 10 923 240,89 грн., в т.ч. 9 689 387,84 грн. - основний платіж та 1 233 853,05 грн. - штрафна санкція.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, висновків про заниження податкових зобов'язань ДПІ зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладеного договору.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину. Відсутність у контрагента постачальника позивача трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та транспортних засобів, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності та можливі інші порушення, які допускалися ТОВ «Волс-М» не є тими ознаками, які характеризують правочини, що укладені між ТОВ «Укрсплав» та ТОВ «Лє Пломб», нікчемними.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладені угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочини, які укладено між позивачем та ТОВ «Лє Пломб», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Лє Пломб» укладено договори поставки. При укладенні договорів його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договорм укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначених правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такими угодами обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсним, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки акту перевірки, на який ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не узгоджуються з вимогами законодавства, якими визначено поняття та ознаки нікчемного правочину.

З огляду на акт перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковою службою фактично не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про нікчемність укладеного договору, які зроблено на підставі акту перевірки ТОВ «Лє Пломб».

Слід відмітити, що відповідачем не надано акт перевірки ТОВ «Лє Пломб» від 21.02.2012 року №87/7/23-06/35944671, в матеріалах справи наявна довідка від 21.02.2012р. №87/7/23-06/35944671, яка складена ДПІ у Дарницькому районі м.Києва (т.1 а.с.158). У вказаній довідці викладено висновки про нікчемність укладених договорів між ТОВ «Лє Пломб» та ТОВ «Волс-М», які прийнято до уваги Лівобережною МДПІ при складені акту перевірки ТОВ «Украсплав». Як вбачається з Довідки, її висновки, зокрема, ґрунтуються на обставинах, які встановлено іншою податковою службою. Так, в Довідці відображено, що під час перевірки використано акти №96/232/34465450 від 22.11.2011 та №21/232/34465450 від 08.02.2012 року Броварської ОДПІ в Київській області про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Волс-М» в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.05.2011р. по 30.09.2011р.

В той же час, в матеріалах справи наявна Довідка Броварської ОДПІ від 06.04.12 №222/34465450 «Про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ «Волс-М» документального підтвердження господарських відносин з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Лє Пломб» за період травень-червень 2011р» (т.1 а.с.91). Вказаною довідкою підтверджено господарські операції між ТОВ «Волс-М» та ТОВ «Лє Пломб».

Таким чином, в матеріалах справи наявні докази, які суперечать один одному, у зв'язку з чим суд не може прийняти до уваги як належний доказ безтоварності господарських операцій Довідку ДПІ у Дарницькому районі м.Київа від 21.02.2012р. №87/7/23-06/35944671, на якій ґрунтуються висновки Лівобережної МДПІ під час проведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Укрсплав».

Щодо суті господарських взаємовідносин між ТОВ «Укрсплав» та ТОВ «Лє Пломб» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіреному період позивач здійснював діяльність з виробництва свинцю, цинку та олова; оброблення металевих відходів та брухту; збирання та знищення інших відходів; оптова торгівля відходами та брухтом. На вказані види діяльності позивач має відповідні Ліцензії, що підтверджено актом перевірки.

Між позивачем та ТОВ «ЛЄ Пломб» укладено два договори поставки товарів № 20У-10 від 04.01.2011 року, № 02/2011 від 04.01.2011 року, у відповідності до умов яких ТОВ «ЛЄ Пломб» зобов'язувалось поставити позивачу товар (брухт акумуляторних батарей та відходи свинцю), а позивач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його (т.1 а.с.86-90).

ТОВ «Лє Пломб» мало ліцензії на здійснення відповідної діяльності (т.1 а.с.102-103).

Згідно п.2.1 договору № 20У-10 від 04.01.2011 року ТОВ «ЛЄ Пломб» зобов'язувалось здійснити поставку товару позивачу на умовах DDU (Інкотермс 2000 року) - склад позивача: 49051, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 36. У п.3.1 договору № 02/2011 від 04.01.2011 року ТОВ «ЛЄ Пломб» зобов'язувалось здійснити поставку товару позивачу на умовах DAP (Інкотермс 2010 року) - склад позивача: Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 36.

В акті перевірки відображено, що до перевірки надано видаткові накладні, акти приймання свинцевовмісної сировини, податкові накладні (стор.11-17 акту перевірки). Розрахунки між ТОВ «Укрсплав» та ТОВ «Лє Пломб» проведено у безготівковій формі, що також відображено у акті перевірки (стор.17 Акту).

Отже, до перевірки було надано первинні документи, які свідчать про господарські операції між позивачем та ТОВ «Лє Пломб». При цьому, будь-яких зауважень до їх складення перевіряючими особами висловлено не було. Копії вказаних первинних документів долучено дол. матеріалів справи (т.2, 3).

Як вбачається з акту перевірки та свідчать встановлені обставини справи, ДПІ не заперечувала факт надходження до позивача товару (брухту акумуляторних батарей та відходів свинцю), який позивач використовував у власному виробництві. Натомість, податкова службу, з огляду на висновки про нікчемність укладеної угоди між ТОВ «Укрсплав» та ТОВ «Лє Пломб», вказує на те, що такий товар отримано позивачем не від ТОВ «Лє Пломб».

В той же час, зробивши такі висновки, ДПІ не встановила постачальника такого товару та не довела суду походження такого товару не від ТОВ «Лє Пломб», а від іншої особи.

Відносно доводів відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних, які б свідчили про рух товару від постачальника до позивача, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що відсутність у позивача лише товарно-транспортних накладних не може слугувати беззаперечною підставою для висновку про відсутність здійснення господарської операції, оскільки інші документу, надані позивачем, свідчать про реальність господарських операцій між сторонами та рух отриманих товарів від ТОВ «Лє Пломб» (відомості про отримання матеріалів від ТОВ «Лє Пломб» за 2011 рік, підписані головним бухгалтером позивача (т.1 а.с.132), пояснення старшого комірника позивача Стельмащука О.О.(т.1 а.с.133)). Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім цього, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач є власником виробничого комплексу з утилізації акумуляторних батарей, який розташований за адресою: м.Дніпропетровськ вул..Курсантська, 36 (т.4 а.с.44).

Між позивачем та ТОВ «Лє Пломб» 01.10.2009р. укладено договір оренди №17-09, відповідно до умов якого ТОВ «Укрсплав» передав в оренду ТОВ «Лє Пломб» приміщення загальною площею 12,40кв.м для розміщення офісу, яке розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ вул..Курсантська, 36 (т.4 а.с.122-127).

01.10.2011р. між позивачем та ТОВ «Лє Пломб» 01.10.2009р. укладено договір оренди №18/11, відповідно до умов якого ТОВ «Укрсплав» передав в оренду ТОВ «Лє Пломб» приміщення загальною площею 70,0кв.м для розміщення складу, яке розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ вул..Курсантська, 36 (т.4 а.с.114-119).

Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що ТОВ «Лє Пломб», зокрема, здійснювало свою діяльність і у приміщенні за адресою м.Дніпропетровськ вул..Курсантська, 36, тобто за адресою, на яку, згідно з договорами поставки, мав бути поставлений товар, що вказує на відсутність необхідності перевезення товару та відповідно складення товарно-транспортних накладних.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій між ТОВ «Укрсплав» та ТОВ «Лє Пломб».

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи ДПІ про неврахування судом першої інстанції висновків експертного економічного дослідження від 28.09.2012р. №3604-12, яким підтверджено висновки акту Лівобережної МДПІ від 16.03.2012р. про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Так, зазначені висновки експертного економічного дослідження (т.6 а.с.191), про заниження позивачем податкових зобов'язань, зроблені за умовою, а саме враховуючи відсутність фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Укрсплав» та ТОВ «Лє Пломб». Експерт не наділений повноваженнями встановлювати реальність чи не реальність господарських взаємовідносин між суб'єктами підприємницької діяльності. Вказані вихідні данні прийняті експертом до уваги виходячи з наданих ДПІ документів, зокрема, акту перевірки, що відображено у висновку №3604-12.

Таким чином, суд не може прийняти до уваги, в якості належного та допустимого доказу заниження позивачем податкових зобов'язань, вказаний висновок експертного економічного дослідження.

Не приймає до уваги суд апеляційної інстанції і доводи відповідача про неврахування судом першої інстанції наданих ДПІ докази, які свідчать про те, що згідно пояснень директора та засновника ТОВ «Волс-М» ОСОБА_1, останній не орієнтується у фінансово-господарській діяльності підприємства, не володіє інформацією щодо його основних фондів, принципів роботи та контрагентів. Відповідно до висновку експертного дослідження Броварського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області від 08 лютого 2012 року №235 підписи від імені ОСОБА_1 виконані не ним, а іншою особою.

Так, по-перше: позивач не мав взаємовідносин з ТОВ «Волс-М», а тому вказані посилання ДПІ не мають правого значення для вирішення питання щодо правомірності донарахування позивачу спірних податкових зобов'язань. По-друге: відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за недостовірність відображених у первинних документах даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Отже, відповідальність за достовірність особистого підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності від імені ТОВ «Волс-М», покладається виключно на ТОВ «Волс-М», від імені якого виписано первинні документи. В-третє: як вбачається з Довідки Броварської ОДПІ від 06.04.12 №222/34465450 «Про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ «Волс-М» документального підтвердження господарських відносин з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Лє Пломб» за період травень-червень 2011р» (т.1 а.с.91), перевірку проведено на підставі первинних документів, які надано директором ТОВ «Волс-М» ОСОБА_1, акт перевірки підписано ОСОБА_1, як директором підприємством, у зв'язку з чим доводи ДПІ про те, що ОСОБА_1 не має відношення до діяльності ТОВ «Волс-М» є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, яким правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року у справі №2а/0470/10943/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 28.01.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк