Постанова № 29410204, 12.02.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/2381/12

12:22

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участю:

секретаря судового засідання - Матвійчук О.М.;

представника позивача, Чернівецького міського центру зайнятості, - Мазур О.Г. (за довіреністю);

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернівецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

СУТЬ СПОРУ:

25 вересня 2012 року позивач звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 3467,41 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 02 вересня 2009 року відповідач був зареєстрований в Чернівецькому центрі зайнятості як шукаючий роботу. В заяві зазначив, що на час звернення не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займався, пенсію не отримував, не мав права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та пенсію за вислугу років.

На підставі зазначеної заяви 09 вересня 2009 року згідно з резолюцією директора Чернівецького міського центру зайнятості відповідачу був наданий статусу безробітної.

В результаті проведеного обміну інформацією між Державною службою зайнятості України, Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України, а також отриманої відповіді з ПАТ КБ "Приватбанк" щодо розслідування страхового випадку та обґрунтованості матеріального забезпечення безробітній ОСОБА_2 було встановлено що під час перебування на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості з 09.09.2011 року по 23.03.2012 року з нею було укладено договір про банківське обслуговування та отримано дохід від ПАТ КБ "Приватбанк".

Таким чином, відповідача не мав права перебувати на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю, якщо вона самостійно забезпечує себе роботою та отримує заробіток або інший передбачений законодавством дохід. А тому, в даному випадку сума допомоги по безробіттю, яка отримана ОСОБА_2, є такою, що не законно отримана та підлягає поверненню.

20 серпня 2012 року на адресу відповідача було направлено претензію з пропозицією добровільно повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 3467,41 грн., однак відповідач дану претензію проігнорував, в зв'язку із чим позивач змушений був звернутися до суду.

На день розгляду справи відповідач вказану заборгованість не погасив.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримала в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача.

В обґрунтування своїх заперечення відповідача зазначив, що у трудових відносинах з ПАТ КБ "Приватбанк" не знаходився.

Сплачені ПАТ КБ "Приватбанк" виплати не є заробітною платою та не можуть вважатися оплатою за виконання роботи, оскільки був відсутнім факт виконання робіт.

У період перебування на обліку в центрі зайнятості було укладено договір про банківське обслуговування з ціллю користування банківськими послугами. В рамках вказаного договору банком публічно запропоновано усім клієнтам виплати за залучення нових клієнтів, у зв'язку з цим банком були затверджені Правила, які не можуть класифікуватися, як трудовий договір, або інший договір цивільно-правового характеру, предметом якого було б надання банку обов'язкової трудової функції.

Крім того, у ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" надається вичерпний перелік підстав припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості. Цей перелік підстав не містить в собі такої обставини, за якою б допомога по безробіттю мала б припинитись, як виконання умов цивільно-правових угод оферти винагороди, за предметом яких їх не можна було б віднести до трудових угод та договорів за якими би у відповідача виникали певні обов'язки щодо надання послуг.

Таким чином, виконання умов договору оферти не може вважатись обставиною, що впливає на умови виплати допомоги по безробіттю.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та надавши оцінку зібраним доказам в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд,-

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до Чернівецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні (а.с.11).

09 вересня 2011року на основі заяви відповідача, їй був наданий статус безробітної та призначено виплату грошової допомоги по безробіттю (а.с.12).

08 травня 2012 року на підставі наказу від 08.05.2012 року №НТ120508 ОСОБА_2 була знята з обліку у зв'язку з невідвідуванням безробітного центру зайнятості більше 30 днів (а.с.14).

17 серпня 2012 року проведено розслідування на предмет підтвердження віднесення безробітної ОСОБА_2 до категорії зайнятого населення, про що складено Акт №40 про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним (а.с.8).

Підставою для проведення розслідування стало надходження даних згідно з обміном інформацією між Державним центром зайнятості, Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України, державним реєстратором та відповідь на запит центру зайнятості з ПАТ КБ "Приватбанк" за №38.0.0.0.0/41-20120725/478 від 27.07.2012 року.

Відповідно до даного розслідування, було встановлено, що ОСОБА_2, перебуваючи на обліку в Чернівецькому центрі зайнятості з 09.09.2011 р. по 23.03.2012 р. знаходилася у цивільно-правових відносинах з ПАТ КБ «Приватбанк» в третьому кварталі 2011 р.

Згідно з розрахунком виплаченого матеріального забезпечення безробітній ОСОБА_2 за період перебування на обліку як безробітної, становить 3467,41 грн. (а.с.7).

20 серпня 2012 року відповідачу було направлено лист-претензію №25-13/3517 про повернення коштів в сумі 3467,41 грн. Однак, кошти не були сплачені (а.с.5).

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні норми права.

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, обов'язковою умовою для стягнення сум виплаченої допомоги є неповідомлення безробітним саме про обставини, які впливають на її виплату.

Згідно з заявленим позовом такими обставинами позивач вважає виконання робіт за цивільно - правовою угодою.

Однак, з досліджених судом матеріалів справи вбачається відсутність обставин, які впливають на виплату допомоги по безробіттю відповідачу, з урахуванням приписів законодавства, що регулює відповідні правовідносини.

Так, відповідно до статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема у випадку працевлаштування безробітного; поновлення безробітного на роботі за рішенням суду; вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва; проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування; призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку; призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості тощо.

Нормами п. 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від № 307 та п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219, де зазначена підстава зупинення виплат по безробіттю виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами, що не мають відношення до угоди клієнта з Банком на банківське обслуговування клієнта.

Так, згідно з базою обміну даними з Пенсійним фондом України від 19 вересня 2012 року, відповідач отримав виплату за договором банківських послуг у березні, червні, вересні 2011 року (а.с.26).

Однак, позивач не надав жодного доказу про існування такої угоди та отримання відповідачем коштів за угодою протягом знаходження на обліку в центрі зайнятості. Як вбачається з матеріалів справи, на запит суду ПАТ КБ «Приватбанк» надав лист-відповідь від 13.12.2012 року №30.1.0.0/2-20121031/451 та копію договору про банківське обслуговування від 19.09.2012 року із розрахунками виплат по даному договору (а.с.38-68).

Так відповідно до листа-відповіді від 13.12.2012 року №30.1.0.0/2-20121031/451, суд встановив, що за період з березня 2011 року по жовтень 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір банківського обслуговування від 19.09.2012 року (а.с.38, 67-68).

Таким чином, суд встановив, що зазначений вище договорів банківського обслуговування був укладений вже після того, як відповідач був знятий з обліку в центрі зайнятості.

Крім того, із відповіді наданої відповідачу ПАТ КБ "Приватбанк" від 25.09.2012 року №38.0.0.0.0/41-20120924/818 вбачається, що банк не укладав з відповідачем трудовий договір, а був укладений лише договір банківського обслуговування відповідно до якого відповідач отримує від ПАТ КБ "Приватбанк" винагороду за залучення нових клієнтів. Вищезазначені правовідносини згідно з вимогами ст.1144 ЦК України кваліфікуються як публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу та не можуть ототожнюватися з трудовим договором або договором на виконання робіт, оскільки, мають іншу правову природу (а.с.32).

Отже, враховуючи викладене вище суд встановив, що між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем було укладено договір про банківське обслуговування відповідно до якого відповідач є клієнтом банка та отримує послуги від останнього. В рамках вказаного договору банком публічно запропоновано усім клієнтам виплату за залучення нових клієнтів. А тому суд вважає, що зазначене не може кваліфікуватися як трудовий договір, або інший договір цивільно-правового характеру, предметом якого було б надання банку обов'язкової трудової функції та який би міг бути підставою для припинення виплат по безробіттю.

Крім того, суд звертає увагу на те, що аналогічна позиція суду викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 лютого 2012 року по справі №К/9991/68304/11.

Пунктом 8 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Таким чином, суд вважає, що обов'язковою умовою стягнення з особи суми виплаченої допомоги є наявність умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними.

Під час розгляду справи суд не встановив, а позивач не довів, умисного невиконання відповідачем своїх обов'язків та зловживання ними, у зв'язку з чим відсутні умови для стягнення з особи виплаченої допомоги по безробіттю відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" за період з 09 вересня 2011 року по 22 березня 2012 року в сумі 3467,41 грн.

Крім того, відповідно до пункту 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі Порядок), затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України, ДПА України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1, погодженого Головою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця, як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості) у разі, у тому числі,

- коли подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";

- особа, яка одержує допомогу по безробіттю та не може бути працевлаштована у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, виявила бажання отримати залишок належної їй допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності;

- центром зайнятості розглядається питання про направлення особи, яка має вищу освіту і перебуває на обліку як безробітна, на перепідготовку для отримання другої вищої освіти за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд);

- під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

Між тим, в порушення зазначеної вище норми на час перебування відповідача на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості з 02 вересня 2011 року по 23 березня 2012 року зазначена перевірка не проводилася.

Перевірка була проведена позивачем вже після зняття відповідача з обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості у серпні 2012 року.

Отже , на підставі викладених обставин, суд дійшов висновку, що Чернівецький міський центр зайнятості діяв недобросовісно, оскільки не врахував всі обставини, що мали значення для прийняття обгрунтованого рішення щодо стягнення коштів з відповідача. Внаслідок чого в акті розслідування №40 зроблені помилкові висновки. А відтак - прийнята на підставі даного акту претензія є відповідно незаконною.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.

Позивач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином факт порушення законодавства відповідачем.

З урахуванням викладеного вище, суд робить висновок, що зобов'язуючи відповідача повернути отримані ним кошти, позивач порушив основні критерії правомірності прийняття ним законних рішень та вчинення законних дій. Адже відповідно до частини 3 статті 2 КАС України :"У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони:

1) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обгрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягенння яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч.1 статті 94 КАС України: "Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа)". Оскільки відповідач в даному адміністративному процесі жодних судових витрат не поніс, суд не здійснює їх розподіл.

На підставі викладеного, керуючись 11, 71, 79, 86, 94, 158-162 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Постанова в повному обсязі складена 18 лютого 2013 року.

Суддя О.Я.Бойко