Рішення № 29409970, 30.01.2013, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 1319/7460/2012

пр.№ 2/1319/1727/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2013 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого Тімченко О.В.

при секретарі Петришак Н.І.

з участю: представника позивача Федорчук І.О.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»до ОСОБА_3, третя особа ВАТ «Берестовецький спецкар'єр»про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 169945,99 грн. процентів за користування кредитними коштами з 01.09.2009 р. по 10.04.2011 р. Обґрунтовує позовні вимоги тим, що 29.11.2011 р. між первісним кредитором ПАТ «КРЕДОБАНК»та новим кредитором -позивачем укладено двосторонній «Договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги», згідно з яким первісним кредитором відступлено позивачу право вимоги за основним зобов'язанням, а саме: в цивільно-правовому зобов'язанні кредиту, яке виникло з кредитного з кредитного договору №100 від 27.03.2008 р. між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_3, відбулась заміна кредитора. На виконання кредитного договору 27.03.2008 р. відповідач отримав, згідно з заявкою на видачу кредиту, від банку в кредит 575 000 грн. на строк до 26.03.2023 р. зі щомісячною сплатою процентів в розмірі 19% річних, які нараховуються на залишок заборгованості по тілу кредиту. Таким чином ПАТ «КРЕДОБАНК»свої зобов'язання за кредитним договором перед відповідачем виконав. Станом на дату передачі вимоги від первісного кредитора до нового кредитора -позивача розмір заборгованості відповідача по неповерненій сумі кредиту (заборгованість по тілу кредиту) незмінно з березня 2009 р. становив 548 556,71 грн. Враховуючи розмір заборгованості по тілу кредиту та договірну відсоткову ставку, позивач має право на стягнення з відповідача процентів за період з 01.09.2009 р. по 10.04.2011 р. в розмірі 169 945,99 грн.

В процесі розгляду справи позивач позовні вимоги уточив, збільшивши їх, та просить стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла станом на 21.08.2012 р. на підставі кредитного договору №100 від 27.03.2008 р., в загальному розмірі 645 822 грн., з яких: 133 206,25 грн. -прострочена заборгованість з повернення тіла кредиту; 415 799 грн. -строкова заборгованість з повернення тіла кредиту; 35 691,22 грн. -заборгованість з нарахованих і несплачених процентів за користування кредитом; 46 611,20 грн. -пеня за невиконання обов'язку повернення частин кредиту, строк повернення яких настав; 14 514,43 грн. -за невиконання обов'язку сплати процентів за користування кредитними коштами.

У судовому засіданні представник позивача позов з уточненням підтримав та просить такий задоволити з підстав, викладених в ньому.

Відповідач надав суду письмове заперечення на позов, покликаючись на те, що позивач всупереч вимогам закону не отримав ліцензії на здійснення фінансових послуг, відповідачу у повідомленні про відступлення права вимоги факторові не визначено грошову суму, яка підлягає виконанню та відсутні докази сплати позивачем ціни відступлення.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову з уточненням заперечив та просить в такому відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча товариство було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомив. Тому суд вважає можливим розглядати справу у його відсутності за наявності у справі достатніх матеріалів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, з врахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України.

Згідно зі ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. При цьому дані докази повинні бути належними та допустимими, як це передбачено ст.ст.58-59 ЦПК України.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.1077 УК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право вимоги до третьої особи (боржника).

29.11.2011 р. ПАТ «КРЕДОБАНК»та ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»уклали договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги, за кредитним договором.

У ст.1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно із свідоцтвом серії ФК №282 від 12.05.2011 р., виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг, ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»є фінансовою установою.

За умовами ст.ст.4, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансові установи надають фінансові послуги, якими, зокрема, є факторинг. Послуги з факторингу фінансові установи мають право надавати з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону.

Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»передбачено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають, зокрема, такий вид господарської діяльності як із надання фінансових послуг.

Так, статтею 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»визначено обов'язковість ліцензування з надання фінансових послуг, тобто ліцензуванню підлягає діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Фінансовими активами є кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів (ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Позивач покликається на те, в результаті укладеного між ПАТ «КРЕДОБАНК»та позивачем договору факторингу, до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_3, як фізичної особи.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність отримання позивачем ліцензії, оскільки в даному випадку під час надання фінансової послуги -факторингу він залучає фінансові активи від фізичної особи, однак таку суду не надано та відсутня в матеріалах справи.

Представник позивача у суді ствердив, що позивач не отримував ліцензії, враховуючи, що додатком до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, визначено, що видом фінансових послуг, які має право здійснювати фінансова компанія без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства, зокрема, є факторинг.

Однак, виходячи з названих приписів закону, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України не вправі визначати послуги, які потребують чи не потребують ліцензування, оскільки ці питання регулюються законом. Тому, запис в додатку до свідоцтва про реєстрацію позивача, як фінансової установи, про те, що позивач має право здійснювати без ліцензії таку фінансову послугу, як факторинг, не звільняє позивача від встановленого законом обов'язку надавати фінансову послугу факторингу лише за наявності ліцензії.

Крім того, у наданій суду копії договору факторингу підписи повноважних осіб від ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»не завірені печаткою товариства, а оригінал договору позивачем суду не представлено. Суд не приймає до уваги, як доказ відступлення права вимоги саме до відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором №100 від 27.03.2008 р. в сумі 584 247,93 грн., копію витягу з переліку заборгованостей до Договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 р., в якій відсутні підписи сторін із завіренням печатками установ (містить тільки копію підпису особи, яка сформувала підпис).

Також, п.4.1 договору факторингу передбачено, що сторони узгодили, що новий кредитор заплатить банку ціну відступлення в сумі 292 214 748,74 грн., що дорівнює 30,8% розміру портфеля заборгованості, зазначеної у п.2.1.3 шляхом переказу коштів у безготівковій формі на рахунок НОМЕР_1 в ПАТ «КРЕДОБАНК»одразу при наданні кредиту новому кредитору з боку АТ ПКО БП, що станеться негайно після реєстрації позики в НБУ. Починаючи з дати надходження ціни відступлення, новий кредитор має право на всі суми, належні до сплати позичальниками та сторонами.

Виходячи з приписів ст.ст.10, 60 ЦПК України, саме позивач повинен був довести факт виконання ним умов договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги -сплати ціни відступлення.

Однак позивам не надані та в матеріалах справи відсутні належні докази сплати позивачем ціни відступлення, а відтак переходу до нього права вимоги.

При цьому, суд не приймає до уваги копію платіжного доручення №4 від 13.12.20111 р. як доказ сплати ціни відступлення, оскільки відсутні дані про проведення його банком (відсутні дата, підпис та печатка) та прийняття його до виконання. Крім того, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що напередодні звертався в банк з метою перевірки, чи сплачено кошти по даному платіжному дорученню, що вкотре доводить відсутність наявності у позивача належного підтверджуючого документа, адже платіжне доручення завжди може бути відкликаним.

Суд також критично оцінює наявний у справі копію акта прийому-передачі портфеля заборгованостей від 14.12.2011 р. (оригінал суду не надано), який не підписаний членом наглядової ради позивача, що є обов'язковим. Щодо акта-прийому документації від 12.01.2012 р. (копія), то підпис представника нового кредитора не завірений печаткою товариства.

Враховуючи вищенаведене, позивачем не наведено достатніх підстав та не надано достатніх доказів в підтвердження права вимоги з відповідача суми боргу за кредитним договором, а тому в позові з уточненням слід відмовити в повному обсязі.

Також, згідно із ст.88 ЦПК України позивачеві не підлягають до присудження понесені ним судові витрати при подачі позову до суду у разі відмови судом у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст.1077-1079 ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та керуючись ст.ст.10, 60, 57-59, 88, 208, 212-215, 218 ЦПК України, с у д , -

в и р і ш и в :

в позові ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_3, третя особа ВАТ «Берестовецький спецкар'єр»про стягнення заборгованості -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, у відсутності яких таке було прийняте, - в той же строк з часу отримання його копії.

Головуючий

Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.

Справа№1319/7460/2012

пр.№2/1319/1727/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2013 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого Тімченко О.В.

при секретарі Петришак Н.І.

з участю: представника позивача Федорчук І.О.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»до ОСОБА_3, третя особа ВАТ «Берестовецький спецкар'єр»про стягнення заборгованості, -

Керуючись ч.3 ст.ст.209 ЦПК України, с у д , -

в и р і ш и в :

в позові ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_3, третя особа ВАТ «Берестовецький спецкар'єр»про стягнення заборгованості -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, у відсутності яких таке було прийняте, - в той же строк з часу отримання його копії.

Головуючий

Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.