Постанова № 29406942, 05.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

05 листопада 2012 року 18:38 год. №2а-13327/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Панченко А.С.,

представників: позивача - Сусліков Ю.А., Ярощук Т.Д., відповідача - Шуневич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінкомцентр" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2011р. №0001602360, №0001612360,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Техінкомцентр" просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 29.11.2011р. №0001602360 та №0001612360 про нарахування грошових зобов'язань із податку на прибуток та ПДВ.

Під час розгляду справи представники позивача підтримали позов з наведених у позовній заяві підстав. Представник відповідача не визнала позов.

Позов обґрунтовано невідповідністю висновків перевірки і оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334/94) і п. 7.4 ст. 7 Закону Ук раїни від 03.04.1997р. №168/97 ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97). Позивач не погоджується з висновками відповідача про нікчемність правочинів з ТОВ "Буді вельна компанія "Стандарт плюс" та про завищення валових витрат і податкового кредиту з ПДВ, які суперечать положенням цивільного і податкового законодавства та наданим до перевірки документам. Позивач стверджує про правомірність включення вартості придбаних у вересні, жовтні, грудні 2010р. у ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" товарів до складу валових витрат, а нарахованого ПДВ - до складу податкового кредиту з ПДВ, на підставі належно оформлених первинних документів та податкових накладних.

Відповідач заперечує проти позову, стверджуючи про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі акта перевірки, якою встановлено нікчем ність правочинів з ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс", у зв'язку з чим формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ є неправомірним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 08.11.2011р. №3241 та згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК в період з 09.11.2011р. по 15.11.2011р. відповідачем проведено документа льну позапланову невиїзну перевірку позивача стосовно взаємовідносин з ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" за період з 01.05.2010р. по 31.12.2010р., результати якої оформлено актом від 15.11.2011р. №527/1-23-60-32957143.

На підставі даного акта перевірки та згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 29.11.2011р.:

- №0001602360, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 50725 грн. (у т.ч.: основний платіж - 40580 грн., штраф - 10145 грн.);

- №0001612360, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 40579 грн. (у т.ч.: основний платіж - 32463 грн., штраф - 8116 грн.).

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності винесення податкових повідомлень-рішень.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевір ка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки

Судом встановлено, що проведення перевірки згідно з наказом від 08.11.2011р. №3241 (а.с.217) розпочато 09.11.2011р., однак копія зазначеного наказу і письмового повідомлення №286/10/23-6011 (а.с.218) про проведення перевірки надіслані позивачу лише 10.11.2011р. разом із письмовим повідомленням від 09.11.2011р. №18443/10/23-60 (а.с.248) про запро - шення на підписання акта, про що свідчить фіскальний чек від 10.11.2011р. №6846 (а.с.218).

Таким чином, відповідачем порушено виключні умови проведення документальних позапланових невиїзних перевірок, тому така перевірка є неправомірною, у зв'язку з чим винесені за наслідками цієї перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.

Також оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними по суті зазна - чених порушень і здійс неного грошового нарахування, що вбачається з наступного.

Судом встановлено, що в акті перевірки та в оскаржуваних податкових повідом- лення-рішеннях відповідач зазначив про порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94 та заниження податку на прибуток за 3 і 4 квартали 2010р. на загаль ну суму 40580 грн., а також п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97 та заниження ПДВ за вересень, жовтень, грудень 2010р. на загальну суму 32463 грн.

Згідно з актом зміст порушень полягає в неправомірному включенні до складу вало- вих витрат вартості придбаних на підставі договору від 01.10.2010р. №01.10/10 з ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" у вересні, жовтні та грудні 2010р. товарів у роз мірі 162320 грн. (без ПДВ) та в неправомірному включенні до складу податкового кре диту з ПДВ нарахованого в ціні цих товарів та сплаченого позивачем ПДВ у розмірі 32463,89 грн.

Висновок про порушення зроблено відповідачем на підставі транзитного акта ДПІ у Дніпровсько му районі м. Києва від 16.09.2011р. №5492/23-522-36689042 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Будівельна Компанія "Стандарт плюс" з питань правильності обчислення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.05.2010р. по 31.12.2010р., згідно з яким всі правочини ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" з контрагентами є нікчем ними внаслідок порушення ст. 228 ЦК, у зв'язку з тим, що податко - вим органом не було встановлено місцезнаходження і посадових осіб вказаного підприємст- ва, у розпорядженні податкового органу відсутня інформація про склад ські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, що, на думку відповідача, вказує на протиправну діяльність ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс", фіктивність правочинів зі своїми контрагентами та відсутність наміру на створення правових наслідків. Також в транзитному акті зазначено про наявність кримінальної справи №30302-11 по факту фіктивного підприємництва ТОВ "Стилет Юг", одного з постачальників ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс", а також про наявність висновку експерта експертного сектору Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз УСБ України в Полтавській області від 06.05.2011р. №11121009015/6, проведеного на підставі постанови слідчого про призна чення почеркознавчої експертизи від 26.04.2011р. по кримінальній справі №11121009015, в якому зазначено, що підпис в доку ментах ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" виконаний не гр. ОСОБА_4, а іншою особою.

У зв'язку з нікчемністю договору від 01.10.2010р. №01.10/10 відповідач не взяв до уваги надані позивачем до перевірки первинні документи та податкові накладні.

Відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Однак ні транзитний акт перевірки, а ні зазначені в ньому обставини не є належними доказами нікчемності правочинів ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс", оскільки це суперечить вимогам ч. 2 ст. 215 ЦК, згідно з якою головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами органів державної влади. Водночас законом не встановлено недійсність правочинів (господарського зобов'язання) з купівлі-продажу товарів (будівельних матеріалів). Посилання на ст. 228 ЦК і загальні твер дження про порушення ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" публічного порядку і спрямованість правочинів на заволодіння коштами держави не підтвер джені відповідними фактами і дока зами та не містять конкретних належних до даної справи обставин, тому такі твердження є безпідставними і не свідчать про нікчемність правочину позивача з ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" з поставки будівельних матеріа лів. Більше того, судячи з транзитного акта перевірки ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс", останнім збільшено свої податкові зобов'язання з ПДВ відповідного звітного (податкового) періоду за результатами операцій з поставки товарів позивачу, тобто враховано їх при визначенні належної до сплати в бюджет суми податку.

Інших закон них підстав для визнання правочину (господарських зобов'язань) між позивачем і ТОВ "Будівель на компанія "Стандарт плюс" недійсними чи фіктивними (ч. 1 ст. 215, ст. 234 ЦК, ст. 207 ГК) відповідачем не доведено, а судом таких не встановлено.

Отже, твердження відповідача про недійсність (нікчемність) договору від 01.10.2010р. №01.10/10 та відсутність його правових наслідків всупереч п. 83.1 ст. 83 ПК зазначені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтвер джували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для висновків про недійсність (нікчемність) право чину, а також не відповідають вимогам ст.ст. 204, 215, 216, 228, 234 ЦК і ст.ст. 207, 208 ГК, не спростовують правове значення виданих за таким правочином первинних документів і не можуть бути підставою для висновків заниження податкових зобов'язань.

В ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження і висновки відпові дача про порушення позивачем вимог Законів №334/94 і №168/97, що вбачається з наступного.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94 валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіж-ними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена прави-лами ведення податкового обліку.

Згідно з п.1.7 Закону №168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з викорис - танням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону №168/97 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; податкова накладна є одночасно звітним і розрахунковим документом (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Згідно із ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 цієї статті визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних доку-ментів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено прид-банням ним товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних ПДВ операціях в межах господарської діяльності, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Судом встановлено, що позивачем відображено в податковому обліку з податку на прибуток та з ПДВ результати господарських взаємовідносин з ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" та включено до складу валових витрат вартість придбаних на підставі договору від 01.10.2010р. №01/10/10 з ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" у вересні, жовтні та грудні 2010р. товарів у роз мірі 162320 грн. (без ПДВ) та включено до складу податкового кре диту з ПДВ сплачений в ціні цих товарів ПДВ у розмірі 32463,89 грн.

До перевірки та до суду позивач надав договір поставки будівельних матеріалів від 01.10.2010р. №01.10/10 між ним (Покупець) і ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" (Постачальник), відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю труби, фітинги з поліпропілену та поліетилену та обладнання для монтажу.

Зазначений господарський договір, як встановлено судом, в судовому порядку не оспорювався, недійсним (фіктивним) не визнавався, а його умови не суперечать чинному національному законодавству та не порушують публічних інтересів держави і суспільства.

На підтвердження факту поставки товарів позивач надав до перевірки і суду копії виписаних Постачальником та прийнятих до оплати рахунків-фактур: №105 від 16.09.2010р., №139 від 23.09.2010р., №140 від 24.09.2010р., №197 від 29.09.2010р., №198 від 29.09.2010р. (а.с.158-168) та оформлених сторонами видаткових накладних: №105 від 16.09.2010р., №139 від 23.09.2010р., №140 від 24.09.2010р., №197 від 29.09.2010р., №198 від 29.09.2010р., №255 від 18.10.2010р., №501 від 09.12.2010р., №555 від 20.12.2010р. (а.с.47-54). Позивач надав до перевірки та суду копії виписаних Постачальником податкових накладних №105 від 16.09.2010р., №139 від 23.09.2010р., №140 від 24.09.2010р., №197 від 29.09.2010р., №198 від 29.09.2010р., №255 від 18.10.2010р., №501 від 09.12.2010р., №555 від 20.12.2010р. (а.с.39-46).

Також на вимогу суду позивач надав до суду накладні на внутрішнє переміщення №ТИ-17 від 17.09.2010р., №ТИ-18 від 23.09.2010р., №ТИ-19 від 27.09.2010р., №ТИ-20 від 29.09.2010р., №ТИ-21 від 30.09.2010р., №ТИ-25 від 19.10.2010р., №ТИ-27 від 10.12.2010р., №ТИ-28 від 21.12.2010р. (а.с. 180-187), які свідчать про оприбуткування позивачем на складі придбаних у ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" матеріалів.

Крім цього, як встановлено перевіркою і підтверджується наявними у справі платіж ними дорученнями: від 16.09.2010р. №239, від 22.09.2010р. №242, від 24.09.2010р. №247, від 30.09.2010р. №261, від 30.09.2010р. №262, від 18.10.2010р. №278, від 09.12.2010р. №346, від 29.12.2010р. №360 (а.с.55-62), позивачем перерахованого ТОВ "Будівельна компанія "Стан дарт плюс" в оплату за придбаний товар кошти в сумі 194778 грн. (у т.ч. ПДВ - 32463 грн.).

Дані рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, накладні на внутрішнє перемі - щення, платіжні документ є належними і допустимими доказами по справі, які свід чать про придбання позивачем у ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" у вересні, жовтні, грудні 2010р. товарів відповідного найменування, кількості, ціни, на загальну вартість 162320 грн. та повноту нарахування і сплати при цьому ПДВ в сумі 32463 грн. Слід зазна чити, що придбання товарів у вересні 2010р. до укладення основного договору здійсне но сторонами на підстав відповідних рахунків-фактур, що не суперечить вимогам законодавства.

Відповідач не спростував дійсність наданих позивачем до перевірки і до суду доку ментів первинного бухгалтер ського і податкового обліку та достовірність вказаних відомос- тей. Відсутність відповідних первинних документів, їх недостатність чи невідпо відність вимогам законодавства України під час розгляду справи відповідачем не стверджується.

Між тим, судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" мало належну правосуб'єктність: було зареєстро ваним суб'єктом господарювання, знаходився на обліку як платник податків і зборів, зареєстрований платни ком ПДВ (свідоцтво №100278861), тому згідно з п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97 вправі було нараховувати ПДВ та виписувати податкові накладні, які є законною підставою для відне сення позивачем відповідних сум ПДВ до податкового кредиту. Форма і зміст виписаних податкових накладних відповідає вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97.

Подальше анулювання 13.07.2011р. реєстрації ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" платником ПДВ суд не бере до уваги, оскільки дана обставина не стосується періоду виписки податкових накладних.

Також суд не бере до уваги посилання на зазначений в транзитному акті висновок експерта експертного сектору Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз УСБ України в Полтавській області від 06.05.2011р. №11121009015/6, як доказ недійсності первинних документів, оскільки відповідачем не доведено належність і допустимість даного висновку. Так, вказаний висновок експерта належить до матеріалів кримінальної справи, тому його статус як носія доказової інформації та обов'язковість врахування визначено кри мі нально-процесуальним законодавством і адміністративний суд не може визначати статус та давати оцінку матеріалам кримінальної справи в порядку адміністративного судочинства. Також, відповідач не підтвердив наявність визначених у законі підстав отримання вказаного висновку (як частини кримінальної справи) органами державної податкової служби для врахування при проведення перевірки, як передбачено пп. 83.1.6 п. 83.1 ст. 83 ПК. При цьому пп. 83.1.3 п. 83.1 ст. 83 ПК, який передбачає врахування експертних висновків, не підлягає застосуванню, оскільки в даному випадку експертиза призначена в межах кримінальної справи, а не в межах проведення податкової перевірки. Окрім цього, відповідач не довів той факт, що предметом експертизи були оригінали саме тих первинних доку ментів, які складені між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс".

Судом встановлено, що вказаний товар торгової марки "Pipelife" (Турція) придбавався позивачем для подальшої його реалізації відповідно до виду діяльності підприємства - торгівля полімерними трубами та фітингами для водопостачання, водовідведення, опалення, як зазначив позивач у письмових поясненнях від 30.10.2012р. №2012-57 (а.с. 74) та у підтвердження чого надав ряд видаткових і податкових накладних про поставку (продаж) позивачем ідентичних (аналогічних) товарів, довіреностей покупців на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжних документів про надходження на рахунок позивача коштів в оплату за проданий позивачем товар (а.с.75-137, 188-208), які не заперечувалися представ ником відповідача в ході розгляду справи.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про правомірність включення вартості придбаних у ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" товарів у розмірі 162320 грн. до складу валових витрат, а сплаченого на користь ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" ПДВ в сумі 32463 грн. до складу податкового кредиту з ПДВ та відсутність зазначених відповідачем порушень Законів №334/94 і №168/97, оскільки такі доводи позивача відповідають вимогам законодавства та в достатній мірі підтверджуються відповідними належно оформленими доказами, які документально підтверджують здійс нення господарських операцій з придбання товарів, повноту нарахування і сплати ПДВ у зв'язку з придбанням цих товарів, подальше використання товарів в оподатковуваних ПДВ операціях в межах господарської діяльності позивача.

Отже, враховуючи неправомірність проведення відповідачем документальної позапла-нової невиїзної перевірки позивача, зважаючи на те, що висновки відповідача про наявність порушень є необ'єктивними, нормативно необґрунтованими і документально непідтвердже- ними, а також беручи до уваги надані позивачем докази, які підтверджують наявність підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, суд дійшов висновків про обґрунтованість позову та про його задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 50, 70, 71, 79, 86, 138, 158- 163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінкомцентр".

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 29.11.2011р. №0001602360 та №0001612360.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінкомцентр" судовий збір у розмірі 913,04 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Суддя Д.А.Костенко