Рішення № 29406859, 13.02.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/21093/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"13" лютого 2013 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Чех Н.А.

при секретарях - Кузьменко А.М., Колісник О.В., Бурдейна С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, встановлення порядку користування квартирою, виселення, вселення, зобов'язання не чинити перешкод,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що нею та її чоловіком ОСОБА_3 було придбано квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 22.02.1996 року, зареєстрованому на Товарній біржі "Українська біржа Десятинна" за реєстраційним №1111-659. Зокрема, нею (ОСОБА_1.) було куплено 4/5 частини, а її чоловіком ОСОБА_3 - 1/5 частина вказаної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік - ОСОБА_3 помер і нею успадковано 1/10 частку спірної квартири, іншу 1/10 частку успадкував син її чоловіка - відповідач ОСОБА_2 Вказана квартира складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 61 кв.м., з них жила площа - 44,80 кв.м., а саме: одна кімната - 14,4 кв.м., друга - 15,7 кв.м., третя - 14,7 кв.м. В спірній квартирі вона проживала з моменту її придбання (з 1996 року) з дочкою та чоловіком, а тому після прийняття спадщини запропонувала відповідачу ОСОБА_2 компенсувати вартість успадкованої ним частки, від чого останній відмовився. Більш того, відповідач ОСОБА_2, отримавши у спадщину після смерті батька ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 та маючи реєстрацію за адресою: АДРЕСА_2, знявся з реєстрації за вказаною адресою та зареєструвався в спірній квартирі. Враховуючи, що частка відповідача ОСОБА_2 є незначною і не може бути виділена в натурі, квартира є неподільною, а спільне володіння та користування нею через не зовсім приязні стосунки між сторонами є неможливе, та враховуючи вимоги ч.1 ст.365 ЦК України, вважає за можливе припинити право власності відповідача ОСОБА_2 на успадковану ним 1/10 частку спірної квартири за умови внесення нею (позивачем) вартості даної частки на депозитний рахунок суду у відповідності до ч.2 ст.365 ЦК України. З метою визначення ринкової вартості спірної квартири вона зверталася до суб'єкту оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_4. Згідно висновку вказаного суб'єкта оціночної діяльності, оціночна вартість спірної квартири станом на 11.07.2012 року становить 537 300 грн. Оскільки частка відповідача ОСОБА_2 в спірній квартирі становить 1/10 частку від загальної площі, її вартість у грошовому еквіваленті становить суму у розмірі 53 730 грн. Враховуючи викладене, звернулася до суду з даним позовом. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала їх позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити. Зустрічний позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні. Просила врахувати викладені в позовній заяві та письмових запереченнях на зустрічний позов обгрунтування.

ОСОБА_2, який є відповідачем по основному позову та позивачем по зустрічному позову, звернувся до суду з вказаною зустрічною позовною заявою, посилаючись на те, що він є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 Його батько ОСОБА_3 12.01.1991 року уклав шлюб з ОСОБА_1 (відповідачем по зустрічному позову). 22.02.1996 року його батько - ОСОБА_3 та дружина останнього - ОСОБА_1 придбали квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу. Згідно даного договору ОСОБА_1 придбала 4/5 частки спірної квартири, його батько - ОСОБА_3 - 1/5 частку спірної квартири. Відповідно до ст.22 КпШС, який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. На підставі вищезазначеної норми права, кожна з часток у власності на спірну квартиру, тобто 4/5 частин та 1/5 частина, стали окремими об'єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, окрім іншого майна, також на частку ОСОБА_3 у спільній сумісній власності подружжя на 1/5 частину та 4/5 частин спірної квартири. За життя спадкодавець ОСОБА_3 не визначив подальшу долю майна, що залишиться після його смерті, правом на складання заповіту не скористався, а тому спадкування в даному випадку має здійснюватися за законом в порядку, передбаченому главою 86 ЦК України. Спадкоємцем першої черги за законом став він (ОСОБА_2.) - син спадкодавця, та дружина спадкодавця - ОСОБА_1 03.08.2012 року ОСОБА_1 подала до нотаріальної контори заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що складається з 1/5 частини спірної квартири та на інше майно. В цій заяві ОСОБА_1 зазначила, що на отримання свідоцтва про право власності на виділ частки у спільному майні подружжя на вказане майно вона не претендує. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 відмовилася від своєї частки в спільній сумісній власності на 1/5 частину спірної квартири, то 03.08.2012 року та 10.08.2012 року нотаріусом були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, на підставі яких він (ОСОБА_2.) та ОСОБА_1 стали власниками по 1/10 частині спірної квартири. Оскільки при укладанні договору купівлі-продажу спірної квартири 4/5 частин спірної квартири, що переходили у власність ОСОБА_1, також стали об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, то відповідно після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина також на його частку у спільній сумісній власності на 4/5 частини спірної квартири. Дана частина квартири належала подружжю ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності і тому частки кожного з подружжя є рівними на 4/5 частин спірної квартири і складають по 2/5 частини кожному. При розподілі вказаних 2/5 частин спірної квартири, що належала на праві спільної сумісної власності померлому, кожен з спадкоємців (ОСОБА_2 та ОСОБА_1.) мають успадкувати ще по 1/5 частині. Враховуючи дану частку - 1/5 та отриману згідно свідоцтва про право на спадщину за законом - 1/10 частку, йому (ОСОБА_2.) належить в загальному 3/10 частини спірної квартири. Враховуючи це, просив визнати за ним право власності на 1/5 частину квартири, встановити порядок користування спірною квартирою, виділити йому в користування кімнату площею14,7 кв.м., виділити в користування ОСОБА_1 кімнат площами 14,4 кв.м. та 15,7 кв.м., залишити місця загального користування в спільному користуванні сторін, виселити з кімнати площею 14,7 кв.м. ОСОБА_1, вселити його в дану кімнату, зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод в користуванні спірною квартирою. В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник підтримали їх зустрічні позовні вимоги, просили їх задовольнити, а в задоволенні основного позову відмовити. Просили врахувати вказані в зустрічному позові обгрунтування їх вимог та заперечення щодо основного позову.

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в суді та підлягають задоволенню; зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

В суді встановлено, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 від першого шлюбу згідно копії свідоцтва про народження; ОСОБА_1 є друга дружина ОСОБА_3 згідно копії свідоцтва про шлюб. Відповідно до копії свідоцтва про смерть, виданого 29.06.2011 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті останнього була відкрита спадкова справа в Першій Київській державній нотаріальній конторі №1408/11 за заявами спадкоємців - сторін по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (спадкоємці першої черги). На спадкове майно спадкоємцям (сторонам по справі) були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, серед цього майна є і квартира АДРЕСА_1, яка є предметом спору по даній цивільній справі. Свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру були зареєстровані сторонами в органах БТІ у серпні 2012 року.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 22.02.1996 року, зареєстрованого на Товарній біржі "Українська біржа Десятинна" за реєстраційним №1111-659. Зокрема, ОСОБА_1 було куплено 4/5 частини, а її чоловіком ОСОБА_3 - 1/5 частина вказаної квартири. В шлюбі вказані особи перебували з 12.01.1991 року, що свідчить про придбання спірної квартири в період перебування їх в шлюбі. Враховуючи частку в спірній квартирі, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 (1/5), нотаріусом було видано спадкоємцям - сторонам по справі, свідоцтва про право на спадщину за законом, кожному по 1/10 частині спірної квартири. Згідно копії технічного паспорту спірна квартира складається з трьох жилих кімнат, площами: 14,4 кв.м., 15,7 кв.м., 14,7 кв.м., загальна площа становить 61 кв.м., жила - 44,8 кв.м.

ОСОБА_2 - син померлого, отримавши у власність в порядку спадкування за законом 1/10 частку спірної квартири, звернувся до суду з позовом про визнання за ним і права власності на 1/5 частку спірної квартири, яка є 1/2 частиною з половини частки спірної квартири - 4/5, яка згідно договору купівлі-продажу була оформлена на покупця ОСОБА_1, посилаючись на те, що оформлені на ім'я ОСОБА_1 4/5 частки спірної квартири є майном, половина якого мала належати спадкодавцю ОСОБА_3, оскільки придбана дана частка була в період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Дана половина частки є також спадковим майном, яке має бути виділено спадкоємцям - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а саме: по 1/5 частині (з 4/5) спірної квартири. Дану вимогу сторона ОСОБА_2 обгрунтувала ст.70 СК України. Враховуючи дану вимогу, відповідно до якої ОСОБА_2 мав би право власності на 1/10 та на 1/5 частини спірної квартири, в загальному - 3/10 частин, останній просив виділити йому в користування кімнату площею 14,7 кв.м. в спірній квартирі, дві інші кімнати просив виділити в користування ОСОБА_1, місця загального користування залишити в їх спільному користуванні. Також просив виселити з вказаної кімнати ОСОБА_1, вселити в дану кімнату його та зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод в користуванні кімнатою та місцями загального користування.

З обгрунтуванням вимог ОСОБА_2, а в свою чергу і з позовною вимогою про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/5 частину спірної квартири, суд не може погодитися, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_3, перебуваючи в шлюбі, придбали спірну квартиру шляхом визначення часток кожного при оформленні договору купівлі-продажу, а саме: ОСОБА_1- придбала у власність 4/5 спірної квартири, ОСОБА_3 - 1/5 частину спірної квартири. Тобто, спірна квартира, яка є одним цілим, неподільним об'єктом, належала подружжю на праві спільної часткової власності, що передбачено ст.356 ЦК України (власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю).

Статтею 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи викладені вище вимоги законодавства та обставини справи, надані до справи документи, суд приходить до висновку, що посилання сторони ОСОБА_2 на те, що частка ОСОБА_1 в спірній квартирі - 4/5 є спільною сумісною власністю подружжя, є безпідставне. Для визнання об'єкту спільним майном подружжя та визнання такого об'єкту таким, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, необхідною умовою є відсутність визначення часток, а в даному випадку подружжя купуючи майно - один цільний об'єкт - спірну квартиру, визначили частки власності в даній квартирі, що належать кожному з них. Визначення в договорі купівлі-продажу часток за кожним із подружжя в спірній квартирі свідчить про відсутність підстав як для визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя згідно ст.70 СК України, так і ст.368 ЦК України. Крім того, частка 4/5 в спірній квартирі належить не спадкодавцю, а позивачу ОСОБА_1, і дана частка не може бути спадковою масою. Крім того, судом враховується і те, що в день укладення договору купівлі-продажу спірної квартири - 22.02.1996 року ОСОБА_1 одночасно здійснила продаж належної їй на праві власності двокімнатної квартири АДРЕСА_5, що підтверджено копією договору купівлі-продажу. Згідно відповіді на запит суду ЖБК "Авіатор-12" повідомило, що ОСОБА_1. була членом їх кооперативу на підставі рішення від 31.03.1986 року, в квітні 1986 року вона внесла частину паю - 3 600 рублів, даних про внесення решти суми ЖБК не має (повна сума паю складала 9 569,67 рублів). Дане свідчить про те, що ОСОБА_1 ще за п'ять років до укладення шлюбу з ОСОБА_3, стала членом кооперативу, отримала квартиру, виплачувала за неї кошти. Враховується і те, що укладаючи договір купівлі-продажу спірної квартири в 1996 році подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 погодили частки спірної квартири, які мають належати кожному з них. Даних чи доказів про те, що протягом 15 років - з часу укладення договору купівлі-продажу спірної квартири до смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_3 оспорював чи не визнавав частку спірної квартири, що належить на праві власності ОСОБА_1, суду не було надано.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, частка в спірній квартирі 4/5, що належить на праві власності ОСОБА_1, не входить до спадкової маси померлого ОСОБА_3 Останньому належала 1/5 частка спірної квартири, з якої по 1/10 успадкували спадкоємці - сторони по справі. На даний час ОСОБА_2 має право власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/10 частину спірної квартири, що становить 4,48 кв.м. від жилої площі та 6,10 кв.м. від загальної площі спірної квартири. ОСОБА_1 є власником в загальному 9/10 часток спірної квартири, що становить 40,32 кв.м. від жилої площі та 54,90 кв.м. від загальної площі.

Відповідно до ст.365 ЦК України право особи у спільному майні може бути припинене якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Як зазначено вище, належна ОСОБА_2 частка в спірній квартирі є незначною, вона не може бути виділена в натурі. В спірній квартирі відсутня кімната жилою площею 4,48 кв.м. З матеріалів спадкової справи встановлено, що ОСОБА_2 успадкував і інше майно після смерті батька, в тому числі і житло по АДРЕСА_3, що свідчить про те, що у разі припинення його права власності на частку в спірній квартирі, права його не будуть порушені, істотної шкоди йому не буде завдано. Враховується і те, що ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживав, зареєструвався в спірній квартирі після смерті батька, до цього мав інше житло, де і був зареєстрований.

На виконання вимог ст.365 ЦК України ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок суду вартість 1/10 частки спірної квартири, яка становить 53 730 грн., що визначено висновком суб'єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_4, згідно якого оціночна вартість спірної квартири станом на 11.07.2012 року становить 537 300 грн. Оцінку спірної квартири сторона ОСОБА_2 не оспорювала, не просила призначити судову експертизу для визначення вартості квартири. Таким чином, право власності ОСОБА_2 на 1/10 частину спірної квартири має бути припинено, а на його користь стягнуто суму вартості даної частини квартири - 53 730 грн., яка знаходиться на депозитному рахунку суду.

Виходячи з викладеного та враховуючи зазначене вище стосовно відсутності підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/5 частину спірної квартири, слідує, що позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення порядку користування спірної квартирою, про виділення йому в користування кімнати площею14,7 кв.м., виділенні в користування ОСОБА_1 кімнат площами 14,4 кв.м. та 15,7 кв.м., залишення місць загального користування в спільному користуванні сторін, виселення з кімнати площею 14,7 кв.м. ОСОБА_1, вселення в дану кімнату ОСОБА_2, зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод в користуванні спірною квартирою ОСОБА_2 також є безпідставні та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.356, 365, 368, 1218 ЦК України, ст.ст.60, 88, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/10 частку квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/10 частку квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2.

Стягнути з депозитного рахунку Дніпровського районного суду міста Києва (р/р 37318001003058, МФО 820019 код 02896696) на користь ОСОБА_2 суму компенсації за 1/10 частку квартири АДРЕСА_1 в розмірі 53 730 грн., внесену на депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Києва згідно платіжного доручення №1 від 08.11.2012 року ОСОБА_1.

Зняти ОСОБА_2 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати - 537 грн. 30 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, встановлення порядку користування квартирою, виселення, вселення, зобов'язання не чинити перешкод - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: