Постанова № 29405045, 08.02.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2013 р. Справа №2а/0570/16296/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15.45

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі судового засідання Мангуш З.В.

за участю

представника позивача Скорого М.Г.,

представника відповідача Лукащук Т.М.

розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-проспект» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкове повідомлення - рішення № 0001931520 та податкове повідомлення - рішення № 0001921520 від 11 жовтня 2012 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-проспект» звернулось до суду з позовною заявою до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкове повідомлення - рішення № 0001931520 та податкове повідомлення - рішення № 0001921520 від 11 жовтня 2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що на підставі акта перевірки № 1478/22-5/35014860 від 05 вересня 2012 року відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0001931520 від 11 жовтня 2012 року, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7292,50 коп. грн., з яких за основним платежем 5834 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1458,5 грн., № 0001921520 від 11 жовтня 2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 41130 грн.

Підставою зазначених донарахувань став висновок податкового органу про те, що підприємством порушено п. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податковго кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), занижено та підлягає сплаті ПДВ по операціям з отримання послуг від ТОВ «Константа Д» за 3 квартал 2011 р. на суму 5834 грн., п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податковго кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ в декларації за 3 кв. 2011 року на суму ПДВ - 41130 грн.

Позивач не згоден з висновками податкового органу, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-проспект» мало господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа Д», що відбулись в період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, між ними було укладено угоди щодо придбання товарів. Підставою для визнання податкових угод недійсними податковий орган вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа - Д» мав фінансово-господарські стосунки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Санполія». Відповідач зазначає, що у контрагента ТОВ «Санполія», станом на момент виникнення взаємовідносин з ТОВ «Константа - Д» були відсутні трудові ресурси, складські приміщення, основні фонди для здійснення діяльності. Втім позивач стверджує, що ніяких взаємовідносин у ТОВ «Нова-проспект» з ТОВ «Санполія» підприємство не мало. Натомість позивачу відомо, що станом на 2008 - 2012 роки у ТОВ «Константа-Д» було фактично оформлено та працювало багато працівників. Таким чином, у податкового органу та його посадових осіб не було підстав для визнання правочину нікчемним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надавши суду письмове заперечення, пояснивши, що до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя Донецької області ДПС надійшов акт від Державної податкової інспекції у Малинівському районі м. Одеси за № 5280/23-214/37477626/314 від 29.11.2011 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Константа Д», щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Санполія» за вересень 2011 року. Згідно даного акту ДПІ у Малинівському районі м. Одеси встановлено, що балансова вартість основних фондів ТОВ «Константа Д» складає 0 грн., балансова вартість запасів ТОВ «Константа Д» складає 0 грн., податкове навантаження з ПДВ - 0,0 %. Також відповідно до висновку ВПМ ДПІ у Малинівському районі м. Одеси від 21.11.2011 року «Щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності по імовірному «транзитеру» за вересень 2011 року ТОВ «Константа Д» станом на 21.11.11р. реальність здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Константа Д» та контрагентами - постачальниками сумнівна у зв'язку з неможливістю фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу, відсутності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю фахівців, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Згідно довідки форми 18-ОПП від 25.10.2011 р. підприємство відсутнє за юридичною адресою. Крім того, в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ «Константа Д» від ТОВ «Нова-проспект», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, договори, укладені між ТОВ «Константа Д» та ТОВ «Санполія», ТОВ «Нова-проспект» є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. На підставі вищевикладеного, відповідач просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-проспект» (далі за текстом - ТОВ «Нова-проспект») згідно свідоцтва про державну реєстрацію, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 16 квітня 2007 року, включено до ЄДРПОУ за № 35014860 та перебуває на обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби як платник податків.

Відповідач, - Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби (далі за текстом - Жовтнева МДПІ м. Маріуполя Донецької області ДПС), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є суб'єктом владних повноважень.

Жовтнева МДПІ м. Маріуполя Донецької області ДПС проводила документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Нова-проспект», з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Константа Д» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої було складено акт № 1478/22-5/35014860 від 05 вересня 2012 року /а.с. 27-47/ (далі за текстом - акт перевірки) та встановлено порушення:

- п. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податковго кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), занижено та підлягає сплаті ПДВ по операціям з отримання послуг від ТОВ «Константа Д» за 3 квартал 2011 р. на суму 5834 грн.;

- п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податковго кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ в декларації за 3 кв. 2011 року на суму ПДВ - 41130 грн.

За змістом акту перевірки № 1478/22-5/35014860 від 05 вересня 2012 року вбачається, що господарські операції за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року відображені у податковій звітності, щодо придбання товару ТОВ «Нова-проспект» від ТОВ «Константа Д» є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Крім того, відповідно до висновку ВПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 21.11.2011 року № 2116 «Щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності по імовірному «транзитеру» за вересень 2011 року ТОВ «Константа Д»: станом на 21.11.11 р. реальність здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Константа Д» та контрагентами-постачальниками сумнівна у зв'язку з наявністю неможливості фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі -продажу, відсутності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю фахівців, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Таким чином, в ході проведення перевірок було встановлено:

- неможливість фактичного здійснення ТОВ «Константа Д» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

- порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Константа Д» з постачальниками та покупцями.

На підставі вищевикладеного, податковим органом було зроблено висновок, що правочини нібито укладені між ТОВ «Константа Д» з ТОВ «Нова-проспект» не спричинили реального настання юридичних наслідків, виходячи з того, що угоди з ТОВ «Константа Д» визнані нікчемними.

11 жовтня 2012 року Жовтневою МДПІ м. Маріуполя Донецької області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення ТОВ «Нова-проспект»:

- № 0001931520 згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 1478/22-5/35014860 від 05 вересня 2012 року за порушення ст. 185, п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 розд. 5 Кодекса № 2755-VI Податкового кодекса України від 02.12.2010 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7292,50 грн., з яких за основним платежем 5834 грн. та за штрафними санкціями (фінансовими) санкціями (штрафами) 1458,5 грн. /а.с.10/;

- № 0001921520 згідно з п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно з ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Кодекса № 2755-VI Податкового кодекса України від 02.12.2010 року, на підставі акта перевірки № 1478/22-5/35014860 від 05 вересня 2012 року за порушення п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 розд. 5 Кодекса № 2755-VI Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 41130 грн. /а.с. 11/.

Суд приходить до висновку про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0001931520 та № 0001921520 від 11 жовтня 2012 року з огляду на такі обставини.

08 серпня 2011 року між ТОВ «Константа Д» («Постачальник») та ТОВ «Нова-проспект» («Покупець») було укладено договір поставки товару № 22, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити «Покупцеві» товар у власність для використання його у власній господарській діяльності, а «Покупець» зобов'язується прийняти і сплатити його на умовах цього договору.

01 вересня 2011 року між ТОВ «Константа Д» («Постачальник») та ТОВ «Нова-проспект» («Покупець») було укладено договір поставки товару № 25, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити «Покупцеві» товар у власність для використання його у власній господарській діяльності, а «Покупець» зобов'язується прийняти і сплатити його на умовах цього договору.

Фактичне виконання умов зазначених договорів (у періоді, що перевірявся податковим органом), підтверджується наступними документами:

- податковими накладними № 31 від 07.09.2011 р., № 30 від 07.09.2011 р., № 5 від 01.09.2011 р., № 18 від 05.09.2011 р., № 17 від 05.09.2011 р., № 13 від 01.09.2011 р., № 12 від 01.09.2011 р., № 43 від 10.08.2011 р., № 44 від 10.08.2011 р.;

- видатковими накладними № РН-0009194 від 07.09.2011 року, № РН-0009175 від 01.09.2011 р., № РН-0009177 від 01.09.2011 р., № РН-0009174 від 01.09.2011 р., № РН-0009183 від 05.09.2011 р., № РН-0009184 від 05.09.2011 р., № РН-0009193 від 07.09.2011 р., № РН-0009108 від 10.08.2011 р., № РН-0009105 від 10.08.2011 р.;

- платіжними дорученнями №1 від 31.08.2011 р., № 3 від 05.09.2011 р., № 2 від 05.09.2011 р., № 35 від 21.10.2011 р., № 52 від 22.11.2011 р., № 53 від 24.11.2011 р. № 55 від 24.11.2011 р., № 54 від 24.11.2011 р.

Суми ПДВ згідно зазначених вище податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту, що відобразив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. Копії зазначених декларацій наявні у матеріалах справи.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договорів на постачання товару, що свідчить про спрямованість укладених договорів на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

Перелік правочинів. які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані па порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із нього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними'", такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини. спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, інтими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що недійсним с правочин, якщо його недійсність встановлена Законом.

Відповідачем не викладено в акті перевірки документально обґрунтованих доказів щодо можливості надання податкової вигоди та нереальність товарного характеру у діях підприємства ТОВ «Нова-проспект» з ТОВ «Константа Д».

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З огляду на таке суд зазначає, що відповідачем не доведено тих обставин, що укладений позивачем договір порушує публічний порядок, та відсутність підстав вважати його нікчемним. Доказів визнання спірного правочину недійсним у судовому порядку відповідачем не надано.

В якості доводів податкового органу щодо нікчемності укладених правочинів у акті перевірки посилається на акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси за № 5280/23-214/37477626/314 від 29 листопада 2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Константа Д», щодо підтвердження господарських відносин із латником податків ТОВ «Санполія» за вересень 2011 року. Згідно даного акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси встановлено, що балансова вартість основних фондів ТОВ «Константа Д» складає 0 грн., балансова вартість запасів ТОВ «Константа Д» складає 0 грн., податкове навантаження з ПДВ - 0,0 %. Також ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було складено акт від 23.11.2011 р. № 246/23-208/37477055 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Санполія», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Бастіон-К», ТОВ «Стройінвест-Югбуд», ТОВ «Галатея-К», ТОВ «Чорноморпівденьбуд», ТОВ «Сінтполія», ТОВ «Константа Д» за вересень 2011 року». У зазначеному акті встановлена відсутність реальної можливості поставки товарно-матеріальних цінностей (послуг) від ТОВ «Санполія» за вересень 2011 року в адрес контрагентів, одним з яких є ТОВ «Константа Д». Таким чином, договори укладені між ТОВ «Константа Д» та ТОВ «Санполія», ТОВ «Нова-проспект» відповідно до п.п.1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Разом із тим, зазначені доводи відповідача спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими у судовому засіданні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи отримання від ТОВ «Константа Д» вікон та комплектуючих матеріалів до них було використано позивачем у власній господарській діяльності шляхом надання послуг Департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради, що підтверджується укладеними між ними договорами підряду № 736 від 12 грудня 2011 року та № 247 від 22 серпня 2011 року, актами виконаних робіт до них, видатковими накладними, виписками банку, податковими накладними які залучені до матеріалів справи /т.1 а.с. 99-250; т.2 а.с. 1-46, 55-80 /.

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договорів поставки №22 від 08 серпня 2011 року та № 25 від 01 вересня 2011 року укладених між ТОВ «Константа Д» («Постачальник») та ТОВ «Нова-проспект» («Покупець»). Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товарів за вказаним договором із господарською діяльністю ТОВ «Нова-проспект» та фактичне використання товару у його власній господарській діяльності.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

У відповідності до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суд зазначає, що діюче податкове законодавство не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), у разі відсутності можливості перевірки його контрагента, а також розбіжностей між податковими зобов'язаннями постачальника - ТОВ «Константа Д» та податковим кредитом покупця - ТОВ «Нова-проспект».

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як зазначалось судом вище, право на нарахування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях придбання товару виникло в позивача на підставі зазначеного договорів, укладених між ТОВ «Константа Д» («Постачальник») та ТОВ «Нова-проспект» («Покупець»), виконання якого підтверджено достатнім обсягом документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договорів постачання, що свідчить про спрямованість укладених договорів на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірний правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких був спрямований.

Відповідно до п.200.1., п.200.3. ст..200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, у відповідача не було підстав для збільшення грошового зобов'язання.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні " органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ПКУ є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 7292,50 коп. грн., з яких за основним платежем 5834 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1458,5 грн., та яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 41130 грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-проспект» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,24 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-проспект» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкове повідомлення - рішення № 0001931520 та податкове повідомлення - рішення № 0001921520 від 11 жовтня 2012 року - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними податкове повідомлення - рішення № 0001931520 та податкове повідомлення - рішення № 0001921520 від 11 жовтня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 484,24 грн.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 08 лютого 2013 року у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлений 13 лютого 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.