Рішення № 29402886, 13.02.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа № 5016/1378/2012(9/54)

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" /01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6/

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" /54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18/

про стягнення 17733700,20 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Букоємський Р.В. (довіреність від 16.03.12р. № 14-325)

від відповідача: Ходикін М.М. (довіреність від 30.05. 12р. № 09/72)

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 14891459,14 грн. основного боргу, 156675,22 грн. інфляційних нарахувань, 789480,70 грн. пені, 123473,54 грн. 3% річних та 1479412,16 грн. штрафу.

19.09.12р. позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 14740168,14 грн. основного боргу, 156675,22 грн. інфляційних нарахувань, 187488,36 грн. 3% річних, 1169956,32 грн. пені та 1479412,16 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 13.02.13р. провадження у справі в частині позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 14740168,14 грн. основного боргу було припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Заявлений позов позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 30.09.11р. № 14/2287/11 в частині оплати отриманого від позивача протягом жовтня, грудня 2011 року та січня - квітня 2012 року природного газу.

Відповідач проти задоволення позову позивача заперечив, мотивуючи це відсутністю вини відповідача у невчасному розрахунку за природний газ та невірністю здійснених позивачем розрахунків сум, що заявлені до стягнення з відповідача.

У судовому засіданні 13.02.13р. відповідач подав суду заяву, в якій він повністю погодився з вірністю розрахунку 3% річних.

Ухвалою суду від 19.07.12р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 06.08.12р. о 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 06.08.12р. розгляд справи був відкладений на 13.09.12р. о 10 год. 00 хв. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та неподанням відповідачем витребуваних судом доказів.

Ухвалою суду від 13.09.12р. строк розгляду спору був продовжений на 15 днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 25.09.12р. о 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 25.09.12р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням господарського суду м. Києва у справі № 5011-19/12769-2012.

Ухвалою суду від 08.02.13р. провадження у справі було поновлено, а розгляд справи призначений на 13.02.13р. о 14 год. 00 хв.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.10р. № 1779 «Про затвердження тарифу на теплову енергію ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» відповідачу з 01.01.11р. був затверджений тариф на теплову енергію: для населення - 246,47 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.12.10р. № 1518 «Про тарифи на теплову енергію, що надається ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» населенню м. Миколаєва» були погоджені тарифи на теплову енергію, що надається відповідачем населенню м. Миколаєва, у наступних розмірах:

- тариф на теплову енергію/за показниками приладів обліку в опалювальний період - 295,76 грн./1Гкал;

- тариф на послуги централізованого опалення/абонентська плата щомісяця протягом року - 1,43 грн./1 кв. м. опалювальної площі;

- тариф на послуги централізованого опалення/за спожиту теплову енергію щомісяця протягом опалювального періоду - 4,25 грн./1 кв. м. опалювальної площі;

- тариф за підігрів води/при відсутності приладів обліку з 1 мешканця щомісяця - 53,17 грн./люд.;

- тариф за підігрів води/за показниками приладів обліку - 14,78 грн./куб. м.

30.09.11р. між сторонами був укладений договір про купівлю-продаж природного газу № 14/2287/11 (далі - договір), за яким позивач зобов'язався передати у власність відповідача у IV кварталі 2011р. та у 2012 році імпортований природний газ в обсязі до 44854 тис. куб. м. для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору (п. 1.1., 2.1. договору).

Згідно з п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 (п'ять) днів до початку здійснення поставки. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується відповідачем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.2. договору у разі невиконання відповідачем п. 6.1. цього договору, він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

11.10.11р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою з 11.10.11р. змінили редакцію п. 5.2. договору, а саме:

« 5.2. Ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями, становить 1248,74 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1248,74 грн., крім того ПДВ: на газ - 0%, на послуги з транспортування - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.»

30.01.12р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, якою з 01.01.12р. змінили редакцію п. 5.2. договору, а саме:

« 5.2. Ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями, становить 1248,08 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1248,08 грн., крім того ПДВ: на газ - 0%, на послуги з транспортування - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.»

На виконання умов договору, протягом жовтня, грудня 2011 року, січня-квітня 2012 року позивач передав у власність відповідача імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, загальною вартістю 38552012,40 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.11р. №№ 4 МИК РО, 3 МИК Н, від 31.12.11р. №№ 4 МИК Н, 5 МИК РО, від 31.01.12р. №№ 2 МИК РО, 3 МИК Н, від 29.02.12р. №№ 3 МИК РО, 5 МИК Н, від 31.03.12р. №№ 4 МИК Н, 5 МИК РО, від 30.04.12р. № 4 МИК Н, поясненнями сторін та іншими доказами.

Відповідач свої зобов'язання з оплати вказаного природного газу виконав не у строк, встановлений договором, останній платіж був сплачений відповідачем 20.12.12р., у зв'язку з чим і виник спір у даній справі. Дана обставина підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками та поясненнями обох сторін.

Заборгованість відповідача перед позивачем по договору утворилась за природний газ, проданий позивачем відповідачу у вищезазначений період часу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, як різниця в тарифах на теплову енергію, що постачалась населенню, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені органами державної влади та місцевого самоврядування.

Дана обставина підтверджується поясненнями відповідача, договором від 30.09.11р. № 14/2287/11, актами прийому-передачі природного газу, платіжними документами, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.10р. № 1779 «Про затвердження тарифу на теплову енергію ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.12.10р. № 1518 «Про тарифи на теплову енергію, що надається ВАТ «Миколаївська ТЕЦ», постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.12р. № 517 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування», договором про організацію взаєморозрахунків від 07.12.12р. № 821/517з та договором про організацію взаєморозрахунків від 07.12.12р. № 818/517з.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.13р. не зміг надати суду щодо цих обставин жодних пояснень, даний представник позивача навіть не володів інформацією чи укладались підписані за участі позивача з відповідачем договори про організацію взаєморозрахунків від 07.12.12р. № 821/517з та від 07.12.12р. № 818/517з.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У постанові Верховного суду України від 12.12.11р. у справі № 07/238-10 вказано, що виходячи з положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

За цих підстав, господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, отримавши від відповідача письмові пояснення щодо вірності цього розрахунку, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 187488,36 грн. підлягає повному задоволенню судом.

З розрахунку встановленого індексу інфляції вбачається, що позивач нарахував встановлений індекс інфляції за період з листопада 2011 року по березень 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.13р. не зміг пояснити суду яким чином був проведений розрахунок встановленого індексу інфляції, яким чином була вирахувана сума основного боргу, на яку нараховувався встановлений індекс інфляції.

За цих обставин, господарський суд, надавши оцінку зауваженням відповідача до цього розрахунку, встановив, що розмір встановленого індексу інфляції за вказаний період становить 77801,36 грн., а отже позов позивача в частині стягнення з відповідача встановленого індексу інфляції підлягає частковому задоволенню у вказаній сумі.

Господарський суд вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1169956,32 грн. та штрафу в розмірі 1479412,16 грн. не підлягає задоволенню господарським судом з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, вказаними нормами права передбачено, що:

1. Особа, яка порушила господарське зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом;

2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання;

3. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Господарський суд вважає, що відповідач довів належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у виконанні зобов'язання з оплати природного газу не у строк, встановлений договором, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Господарським судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по договору утворилась за природний газ, проданий позивачем відповідачу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, як різниця в тарифах на теплову енергію, що постачалась населенню, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені органами державної влади та місцевого самоврядування.

Господарський суд вважає, що несвоєчасна сплата відповідачем позивачу вартості природного газу по договору не є наслідком свідомого не вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання зобов'язання, відповідач не бажав та свідомо не допускав настання цього наслідку. Більше того, господарський суд вважає, що враховуючи, що тарифи на теплову енергію є регульованими та повинні враховувати повну собівартість продукції і забезпечувати рівень рентабельності, в протилежному випадку - орган, який установив тариф на теплову енергію нижче її собівартості, повинен відразу передбачати механізми компенсації цієї різниці, то відповідач не передбачав та не міг передбачити можливість неналежного виконання зобов'язання з оплати природного газу по договору.

Поряд з цим, господарський суд вважає, що відповідач вжив всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язання з оплати природного газу за договором.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.12р. № 517 був затверджений Порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - Порядок).

Відповідно до п. 4 Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію, на підставі довідки, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2. Учасниками розрахунків є територіальні органи Казначейства; Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські у мм. Києві та Севастополі фінансові управління, фінансові управління районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій чи структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад (далі - місцеві фінансові органи); надавачі послуг; Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом; підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії (далі - енергопостачальники); державне підприємство "Енергоринок"; енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції; державне підприємство "Вугілля України"; вугледобувні підприємства; Держрезерв. Кількість сторін договору про організацію взаєморозрахунків є необмеженою та визначається такою кількістю учасників розрахунків, виконання договору якими забезпечить погашення заборгованості та надходження до бюджету коштів у сумі, необхідній для її погашення. Учасниками розрахунків можуть бути підприємства, установи, організації та інші суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

Згідно з п. 16-1 Порядку надання субвенції із загального фонду державного бюджету здійснюється з урахуванням, в тому числі, таких особливостей: 1) субвенція спрямовується на погашення кредиторської заборгованості за спожитий природний газ підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню, яка утворилася станом на 1 грудня 2012 р. та залишилася непогашеною на дату проведення взаєморозрахунків. Розрахунки з погашення такої заборгованості проводяться без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій; 2) підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, укладений підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню, та іншими учасниками розрахунків. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, наведений у додатку 5. Кількість сторін зазначеного договору є необмеженою та визначається такою кількістю учасників розрахунків, виконання договору якими забезпечить погашення заборгованості та надходження коштів на рахунок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", відкритий у Казначействі, з подальшим перерахуванням на сплату податкових зобов'язань перед бюджетом та на її поточний рахунок, відкритий у ПАТ "Ощадбанк", для подальшого спрямування цих коштів на проведення розрахунків з постачальником імпортованого природного газу; 3) територіальні комісії приймають рішення про узгодження обсягу заборгованості у триденний строк з дня надходження відповідних документів; 4) Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії укладають протягом п'яти робочих днів з учасниками розрахунків договори, зазначені у підпункті 2 цього пункту, або надсилають їм письмову відмову з обґрунтуванням причини.

Отже, Кабінет Міністрів України для врегулювання спірних відносин між сторонами затвердив певний порядок, єдино-можливий механізм, погашення відповідачем позивачу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Відповідач подав суду докази, що ним були вчинені усі необхідні дії для укладення згідно з цим Порядком з позивачем договорів про організацію взаєморозрахунків, наслідком яких (дій) стало укладення двох договорів від 07.12.12р. №№ 821/517з, 818/517з, засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи. Саме після укладення цих договорів було здійснено погашення відповідачем спірної заборгованості позивачу 20 грудня 2012 року.

Дані обставини свідчать про вчинення відповідачем усіх можливих дій для належного виконання зобов'язання перед позивачем з оплати природного газу за договором, а тому господарський суд, керуючись ч. 2 ст. 218 ГК України, ст. 614 ЦК України, вважає, що відповідач не має нести відповідальність за неналежне виконання даного господарського зобов'язання, тобто сплачувати заявлені позивачем до стягнення з нього штраф та пеню.

При цьому, господарський суд окремо враховує, що Порядком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.12р. № 517 та на підставі якого сторони узгодили між собою спірні відносини в частині взаєморозрахунків, чітко передбачено, що розрахунки з погашення заборгованості проводяться без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій.

Крім цього, господарський суд окремо враховує, що позивач, керуючись Порядком відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.08р. № 1082, сам доводив відповідачу та встановлював норматив відрахування коштів для проведення розрахунків за спожитий природний газ з рахунків із спеціальним режимом використання, що підтверджується листами позивача від 29.03.12р., 03.03.12р., 01.02.12р., 05.01.12р., 23.11.11р., 07.11.11р., 20.10.11р. (а.с. 5-12 т. 2), поясненнями відповідача та жодним чином не спростовується позивачем.

За вищевикладених обставин, позов позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1169956,32 грн. та штрафу в розмірі 1479412,16 грн. не підлягає задоволенню господарським судом.

Заявлене клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на 99% не підлягає задоволенню господарським судом з підстав встановлення судом обставини відсутності вини відповідача у порушенні господарського зобов'язання з оплати природного газу за договором.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців, то суд дійшов висновку про наступне.

Стаття 121 ГПК України визначає необхідною умовою відстрочення виконання рішення суду наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання цього рішення суду або роблять його неможливим. Стаття 84 ГПК України зазначає, що при задоволенні позову в резолютивній частині рішення, в т.ч., вказується строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення.

З цього приводу, у п. 7.2. постанови від 17.10.12р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарський судів України» пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У клопотанні про відстрочення виконання рішення суду відповідач посилається на ймовірність додаткового виділення йому коштів для компенсації з різниці в тарифах на теплову енергію до кінця 2012 року та на скрутний фінансовий стан відповідача.

Господарський суд вважає, що станом на 13.02.13р. дані обставини не свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання відповідачем рішення суду або роблять його неможливим. Господарським судом встановлено, що відповідач вже сплатив позивачу 20.12.12р. суму основного боргу в розмірі 14740168,14 грн. Тим більш, що на підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем поданий суду лише звіт про фінансові результати за 9 місяців 2012 року. Інших доказів, як-то: відсутності коштів на банківських рахунках, наявності загрози банкротства, відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо, відповідачем суду не подано.

За цих обставин, надавши оцінку запереченням позивача проти задоволення даного клопотання, врахувавши також матеріальні інтереси та фінансовий стан позивача, господарський суд вважає, що матеріалами справи не підтверджується наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання відповідачем рішення суду у даній справі або роблять його неможливим, а тому клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців не підлягає задоволенню судом.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, код 30083966) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) нарахований на суму боргу встановлений індекс інфляції в розмірі 77801 (сімдесят сім тисяч вісімсот одна) грн. 36 коп., 3 проценти річних в сумі 187488 (сто вісімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 36 коп. та судовий збір в сумі 54475 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста сімдесят п'ять) грн. 45 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 18.02.2013р.

Суддя Д.О.Бездоля