Рішення № 29402719, 11.02.2013, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 2035/8505/2012

Пров. № 2/646/229/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2013 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого-судді Прошутя І.Д.,

при секретарі - Костіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служби "ЛІКВО" НАК "Нафтогаз України" про зобов'язання нарахувати та сплатити грошову допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дочірнього підприємства "Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служби "ЛІКВО" НАК "Нафтогаз України" про зобов'язання нарахувати та сплатити грошову допомогу.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що 09.11.1987 року він був прийнятий на роботу до Дочірнього підприємства "Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба "ЛІКВО" нафтогазової промисловості" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на посаду помічника командира взводу оперативно-технічного загону.

26 червня 2012 року його було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв"язку із вкороченням штату працівників.

При звільненні йому було нараховано та виплачено вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпПУкраїни.

При цьому, ОСОБА_1 вказав, що Галузевою угодою між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" і Профспілкою працівників нафтогазової промисловості України на 2012-2014 роки та Колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом ДП "Лікво" на 2012-2014 роки передбачено, що працівникам, вивільненим у зв"язку із скороченням чисельності чи штату працівників, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, за рахунок коштів підприємства виплачується допомога, залежно від стажу роботи на підприємстві.

Однак, вказана додаткова допомога позивачу виплачена не була.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь додаткову допомогу, залежну від загального стажу роботи на підприємстві, передбачену при скороченні чисельності чи штату працівників згідно п.2.10 Колективного договору та п. 2.6 Галузевої угоди й провести відповідні виплати.

Представник позивача - ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити, вважав, що вихідна допомога до фонду оплати праці не входить, тому положення Колективного договору щодо виплати вихідної допомоги є обов"язковими для всіх суб"єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Представник відповідача - ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, заперечувала проти задоволення позову, посилалася на те, що відповідач мав право зупинити дію положень Колективного договору щодо виплати додаткової допомоги у зв"язку з ліквідацією або реорганізацією підприємства та зазначила, що акт перевірки додержання суб"єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов"язкове державне соціальне старування №20-01-208/1396, складений головним державним інспектором праці територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області ОСОБА_4 та виданий на його підставі припис №20-01-208/1396-1149 скасовано постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2012 року по справі №2-а-11115/12/2070.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає,що позов підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

На підставі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум. що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якшо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповновежении ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.Судом встановлено, позивач по справі ОСОБА_1 09 листопада 1987 року був прийнятий на роботу до ДП "Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба "Лікво" нафтогазової промисловості" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на посаду помічника командира взводу оперативно-технічного загону.

26 червню 2012 року його згідно наказу № 72-п було звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.

При звільненні з роботи згідно вимог ст. 44 КЗпП України ОСОБА_1 було виплачено гарантовану та обов'язкову вихідну допомогу при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку.

Пунктом 2.6 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" і Профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014 роки передбачено, що працівникам, вивільненим у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією підприємства, скороченням чисельності чи штату працівників, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, за рахунок коштів підприємства виплачується допомога, що встановлюється колективним договором, залежно від загального стажу роботи на підприємствах галузі, але не менше жінкам зі стажем роботи до 7 років - місячного середнього заробітку.

Відповідно до у пункту 2.10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП "Лікво" на 2012-2014 роки передбачено, що працівникам, вивільненим у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією ДП "Лікво", скороченням чисельності чи штату працівників, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, за рахунок коштів ДП "Лікво" виплачується допомога, залежно від загального стажу роботи на підприємствах, галузі - жінкам зі стажем роботи до 7 років у розмірі місячного середнього заробітку.

На підставі змін, внесених до Колективного договору згідно наказу №32 від 29.02,2012 року та наказу №78/1 від 29.05.2012 року, позивачу відмовлено в нарахуванні та виплаті зазначеної додаткової допомоги.

Відповідно до ст. 18 КЗпП України положення Колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Доводи представника відповідача про те, що вищевказані положення Колективного договору були призупинені спільним рішенням профспілкового комітету та адміністрації ДП "ЛІКВО" у зв"язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства, суд вважає необґрунтованими.

Так, відповідно до положення ч.ч.1, 2 ст.17 КЗпП України колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому. Після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

Аналогічні положення містяться в ст. 9 Закону України "Про колективні договори і угоди" - дія колективного договору.

Таким чином, чинним законодавством України в сфері регулювання трудових відносин взагалі не передбачено правового механізму призупинення дії колективного договору, а лише передбачено можливість внесення змін та доповнень.

Згідно ст. 14 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Крім того, відповідно до ст. 16 КЗпП України та п. 1.6 Галузевої угоди умови колективних договорів, що погіршують порівняно з чинним законодавством і Галузевої Угодою становище працівника, є недійсними.

Відповідно до ст.ст. 58, 59, 60 ЦПК України сторони повинні довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач жодних змін та доповнень до колективного договору не ініціював і не вносив.

Отже зазначені положення Колективного договору діють з моменту його укладання та є обов'язковими для всіх працівників ДП "Лікво".

Згідно ст. 9 Закону України "Про колективні договори та угоди" положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Пунктом 1.4 Галузевої угоди передбачено, що угода гарантує збереження рівня і обсягів соціальних гарантій, пільг, компенсацій працівникам галузі, а також право трудових колективів і профспілкових організацій на участь в управлінні виробництвом, встановлених чинним законодавством та Генеральною угодою.

Пунктом 4.3.14 Колективного договору зазначено, що у разі фінансових труднощів в ДП "Лікво" норми колективного договору, що допускають оплату нижче від норм, визначених Галузевою угодою, але не нижче державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово, терміном не більше як шість місяців за погодженням з профкомом профспілкової організації та подальшим інформуванням трудового колективу.

Законом України "Про оплату праці", а саме ч. 2 ст. 14 дійсно передбачено, що норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою (міжгалузевою) або територіальною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

07 лютого 2012 року відбулося спільне засідання профкому та адміністрації ДП "Лікво", на якому було вирішено призупинити нарахування та виплату деяких видів грошових виплат, передбачених колективним договором на 2012-2014 р.р..

29 лютого 2012 року директором ДП "Лікво" було видано Наказ-постанова № 32, яким з 01 лютого 2012 року по 31 травня 2012 року було призупинено нарахування та виплату деяких видів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, всіх видів вихідних та соціальних допомог, передбачених колективним договором ДП "Лікво" на 2012-2014 р.р..

При цьому, чинним законодавством України в сфері праці не допускається видача правових актів локального характеру із зворотною дією в часі.

До того ж, зазначені обмеження стосуються лише питання оплати праці.

Згідно п. 3.8 р. 3 Інструкції за статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року - вихідна допомога до фонду оплати праці не входить.

За таких обставин, положення Колективного договору щодо виплати вихідної допомоги є обов'язковими до виконання.

При цьому, посилання відповідача на листи Міністерства соціальної політики України від 18 жовтня 2012 року та листа Державної інспекції України з питань праці від 08 жовтня 2012 суд вважає безпідставними, оскільки вказані листи носять дорадчий та рекомендаційно - інформаційний характер і не містить обов'язкових до застосування правових норм.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що додаткова допомога залежна від загального стажу роботи на підприємстві, виплата якої передбачена при вивільненні працівників у зв"язку із скороченням чисельності чи штату працівників, не відноситься до оплати праці, а є вихідною допомогою, яку відповідач не мав права зупиняти, а зобов"язаний виплатити позивачу, у зв"язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України суд стягує судовий збір з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 16, 17, 18, 44, 116 КзПП України, п. 2.10 Колективного договору на 2012-2014 роки та п. 2.6 Галузевої угоди на 2012-2014 роки, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служби "ЛІКВО" НАК "Нафтогаз України" про зобов'язання нарахувати та сплатити грошову допомогу - задовольнити.

Зобов'язати Дочірнє підприємство "Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служби "ЛІКВО" НАК "Нафтогаз України" (МФО 380764, код ЄДРПОУ:32869691) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (інд.№2409608654) додаткову допомогу, залежну від загального стажу роботи на підприємстві, передбачену при скороченні численності чи штату працівників п.2.10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" на 2012-2014 роки та 2.6 Галузевої угоди на 2012-2014 роки.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служби "ЛІКВО" НАК "Нафтогаз України" (МФО 380764, код ЄДРПОУ:32869691) в дохід держави судовий збір в розмірі 214,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ -