Постанова № 29402158, 21.01.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 року 16:21 Справа № 0870/12331/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.

при секретарі Чистяковій К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Базис-ЛТД»,

м. Токмак Запорізької області

до: Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби, м. Токмак Запорізької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Соколова Л.М., за довіреністю б/н від 01.01.2013,

від відповідача: Волошина Т.І., за довіреністю №1/10/10-19 від 30.03.2012,

Чирка С.В., за довіреністю № 810/10-19 від 30.03.2012,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Базис-ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «Базис-ЛТД») звернулося із адміністративним позовом до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Токмацька ОДПІ Запорізької області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000182201-2839 та № 0000192201-2840, прийняті відповідачем 13.12.2012.

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що операції з придбання насіння соняшника у СГ ТОВ «Мрія» підтверджено усіма необхідними первинними документами; СГ ТОВ «Мрія» на момент вчинення відповідних господарських операцій мало спеціальну податкову правосуб'єктність; придбане насіння соняшника було використано позивачем у своїй господарській діяльності, що є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях вх. № 568 від 09.01.2013р. посилається на результати проведеної на підставі постанови слідчого у кримінальній справі перевірки, згідно якої правочини, укладені між ТОВ СГ ТОВ «Мрія» та підприємствами покупцями не спричинили реального настання юридичних наслідків. Також відповідач посилається на складення наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних з порушеннями, що на думку відповідача свідчить про неможливість факту поставки ТМЦ ТОВ «Мрія» позивачеві.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до наказу Токмацької ОДПІ Запорізької області №815 від 09.11.2012, садовими особами відповідача у період з 12.11.2012р. по 23.11.2012р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Базис-ЛТД» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків при здійсненні фінансово-господарських операцій з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія» за період з 01.11.2011 року по 31.01.2012р., за результатами якої було складено акт перевірки № 812/22/22154672 від 29.11.2012.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Базис-ЛТД»:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1077728 грн., у тому числі за ІІ-IV квартал 2011 року у сумі 749214 грн., за І квартал 2012 року - 328514 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 964362 грн., в т.ч. за листопад 2011р. - 325000грн., за грудень 2011р. - 326490 грн., за січень 2012р. - 312872 грн.

13.12.2012р. на підставі акта перевірки №812/22/22154672 від 29.11.2012 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000182201-2839, яким ТОВ «Базис-ЛТД» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 1 159 857 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 1 077 728 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 82129 грн. 00 коп., та податкове повідомлення-рішення № 0000192201-2840 від 13.12.2012, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 250 453 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 964 362 грн. - коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 241 091 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ «Базис-ЛТД» звернулося до суду.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Між ТОВ «Базис-ЛТД» та СГ ТОВ «Мрія» було укладено договір поставки №4 від 01.11.2011р., предметом якого є поставка насіння соняшника. Вартість кожної партії, ціна одиниці продукції та кількість продукції визначено додатковою угодою.

01.11.2011р. між позивачем і СГ ТОВ «Мрія» підписано додаткову угоду №1/2, відповідно до п. 1 якої сторони домовилися, що поставка (передача) продукції буде здійснюватися покупцем самовивозом (з використанням власного транспорту). Усі витрати, пов'язані з транспортуванням продукції провадяться за рахунок постачальника.

01.11.2011р. між позивачем і СГ ТОВ «Мрія» підписано додаткову угоду №1, відповідно до якої СГ ТОВ «Мрія» постачає ТОВ «Базис-ЛТД» насіння соняшника вартістю 3900грн. за тону у кількості 500т (+/- 10%) на суму 1 950 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 325 000,00 грн.

01.02.2012р. підписано додаткову угоду №2, відповідно до якої СГ ТОВ «Мрія» постачає ТОВ «Базис -ЛТД» насіння соняшника вартістю 4500 грн. за тону у кількості 435,52т. (+/- 10%) на загальну суму 1 958 940,00 грн., у т.ч. ПДВ 326 490,00 грн.

03.01.2012р. між ТОВ «Базис-ЛТД» та СГ ТОВ «Мрія» було укладено договір поставки №6, предметом якого є поставка насіння соняшника. Вартість кожної партії, ціна одиниці продукції та кількість продукції визначається додатковою угодою.

03.01.2012р. підписано додаткову угоду №1, відповідно до якої СГ ТОВ «Мрія» постачає ТОВ «Базис-ЛТД» насіння соняшника вартістю 3500 грн. за тону у кількості 540 т. (+/- 10%) н загальну суму 1 890 000,00 грн. у, т.ч. 315 000,00 грн. до 31 січня 2012р.

03.01.2012 підписано додаткову угоду №2, відповідно до п. 1 якої сторони домовилися, що поставка продукції буде здійснюватися покупцем самовивозом (з використанням власного транспорту). Усі витрати, що пов'язані з транспортуванням продукції проводяться за рахунок постачальника.

На підтвердження здійснення господарських операцій з поставки насіння соняшника та використання його у власній господарській діяльності позивачем відповідачу під час перевірки та суду були надані наступні документи: видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, витяг із книги реєстрації подорожніх листів, витяг із журналу руху подорожніх листів, накази про відрядження водіїв, акти приймання-передачі електронних паливних карт, витяги із книг відвантажування насіння соняшникового, що ввозиться і вивозиться через автомобільні ваги за 2011, 2012 роки; рахунки-фактури на сплату насіння соняшника, банківські виписки про сплату грошових коштів, акти приймання олійного насіння до кожної видаткової накладної на поставку продукції, книги видачі довіреностей, акти списання, акти переробки насіння соняшнику, договір на виконання робіт з рафінації олії на давальницьких умовах №1735/1 від 17.10.2011р., рахунки на оплату робіт по рафінації олії соняшникової, акти приймання-передачі олії соняшникової нерафінованої, акти виконаних робіт по рафінації олії соняшникової, видаткові накладні на олію соняшникову рафіновану дезодоровану, акти приймання-передачі готової продукції, товарно-транспортні накладні на перевезення олії соняшникової рафінованої дезодорованої.

Однак під час перевірки відповідач дійшов висновків про відсутність факту реального здійснення вищенаведених господарських операцій між позивачем та СГ ТОВ «Мрія» та як наслідок неправомірне віднесення позивачем сум за вищенаведеними господарськими операціями до складу валових витрат та податкового кредиту, що в свою чергу призвело до заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість. В обґрунтування своїх висновків відповідач у акті перевірки посилається на наступні обставини.

Акт Баранівської МДПІ Житомирської області про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СТОВ «Мрія» на підставі бази автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ на рівні ДПС України з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість на предмет нікчемності правочинів з підприємствами-контрагентами за період з 01.01.2010р. по 31.05.2012р. №407/221/05267280 від 07.08.2012. На думку суду, зазначений доказ не може бути належним та допустимим доказом безтоварності господарських операцій, оскільки зазначена перевірка була проведена на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України (за постановою слідчого) і згідно п. 86.9 ст. 86 ПК України, матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку і податкове повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки не приймається до отримання податковим органом рішення суду у відповідній кримінальній справі. Відповідачем не надано суду доказів існування таких, що набрали законної сили обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами у кримінальній справі, якими б встановлювались відповідні обставини та підтверджувались висновки вищенаведеного акту перевірки. З цих же підстав суд не може прийняти до уваги посилання відповідача в обґрунтування своїх доводів на матеріали кримінальної справи, зокрема на протоколи допитів свідків, протоколів обшуку та інші.

З вищенаведених підстав суд також не може погодитися з доводами відповідача про складення товарно-транспортних накладних на транспортування насіння соняшникового з порушеннями, а саме - зазначений в ТТН ОСОБА_5 та його підпис - керівник СГ ТОВ «Мрія» заперечує свою причетність до господарської діяльності підприємства. Як вже було зазначено судом, зазначена обставина досліджується у кримінальній справі, по якій наразі відсутнє рішення суду. Не надано відповідачем і такого, що набрало законної сили, рішення суду про визнання відповідних правочинів недійсними.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.288 п. 14.1 ст. 14 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно д п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідач фактично дійшов висновків про заниження відповідачем податкових зобов'язань у зв'язку з твердженням про фактичне нездійснення зазначених господарських операцій. В обгрнутування цього відповідач наводить витяг з акту перевірки, який сам по собі на думку суду не може бути достатнім та допустимим доказом нездійснення господарських операцій. Належним доказом зазначеного факту можуть бути такі, що набрали законної сили рішення суду про визнання правочину недійсним або вирок суду у кримінальній справі.

Крім того, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, України визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Бульвес А.Д. проти Болгарії (заява №3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Натомість позивачем як під час перевірки так і суду під час судового розгляду справи були надані копії первинних документів в підтвердження здійснення відповідних господарських операцій. Жодних зауважень до невідповідностей, які містяться у зазначених документах відповідачем ні у акті перевірки ані суду не було зазначено.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам. Контрагент позивача - СГ ТОВ «Мрія», на момент здійснення господарських операцій з позивачем був зареєстрований як юридична особа як платник податку на додану вартість, що підтверджується доданими позивачем до позовної заяви копіями відповідних свідоцтв.

У зв'язку з недоведеністю відповідачем фактів порушень, які послугували підставою для визначення позивачу сум грошового зобов'язання за основним платежем, відсутні підстави і для нарахування на суму такого зобов'язання штрафних (фінансових) санкцій.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся податку на прибуток та податку на додану вартість, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Базис-ЛТД» до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби № 0000182201-2839 від 13 грудня 2012 року та № 0000192201-2840 від 13 грудня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Базис-ЛТД» 1073 гривні 00 копійок судового збору

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова