Ухвала суду № 29401088, 23.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2012 р.

справа № 2а/0470/4465/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря – Панченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у справі №2а/0470/4465/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Едвік»до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Едвік»звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.04.2011 р. №0004722302/3/10937, яким визначено податкові зобов’язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 169 635,грн.. та від 08.04.2011 р. №000472302/3/10938, яким визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 135 708,0грн. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказував на те, що висновки перевіряючих осіб, які викладені в акті перевірки, не узгоджуються з вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість»в частині визначення підстав та порядку формування платником валових витрат та податкового кредиту підприємства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що спірні рішення ДПІ прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки встановлені обставини справи свідчать про те, що оплата послуг, наданих позивачу контрагентами, відносно передпродажної підготовки товарів, що поставлені позивачем, відносяться до господарської діяльності, що є підставою для віднесення вартості придбаних товарів до складу валових витрат, а сплачені суми ПДВ, у вартості послуг, до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне з’ясування судом обставин справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки, що став підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень та які, на думку ДПІ, свідчать про заниження позивачем податкових зобов’язань, у зв’язку з завищенням валових витрат та податкового кредиту по операціям з придбання маркетингових послуг.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами ДПІ проведена планова виїзну перевірка ТОВ «Евдік» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт №2513/23-2/31971041 від 30.08.2010 р.

В акті перевірки, зокрема, зроблені висновки про порушення позивачем:

- п.1.32 ст.1, п. 5.1, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 № 334/94-ВР - послуги мерчандайзингу, оплачені позивачем, не пов'язані з його господарською діяльністю, що призвело до безпідставного завищення валових витрат на суму 113 090 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) - у зв'язку із не пов’язаністю послуг мерчандайзингу, оплачених позивачем, з його господарською діяльністю, що призвело до завищення податкового кредиту на 90 472 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що між ТОВ «Едвік»та ТОВ «Адвентіс», TOB «РББ Груп», TOB «Квіза Трейд», TOB «Фоззі Ост», TOB «Фоззі Січ», TOB «Караван», ПП «Реарді», у перевіряємому періоді, укладено договори поставки товарів. Згідно з умовами договору поставки ТОВ «Едвік»(Постачальник) зобов’язався передати Покупцям у встановлені строки товар, а Покупці зобов’язані прийняти товар та сплатити його вартість.

Крім цього, між вказаними сторонами укладені Додаткові угоди про надання послуг, згідно з якими Покупці зобов’язані надати Постачальнику комплекс послуг з передпродажної підготовки товарів.

Податковий орган вважає, що передпродажні послуги, які були надані позивачу, згідно укладених договорів з ТОВ «Адвентіс», TOB «РББ Груп», TOB «Квіза Трейд», TOB «Фоззі Ост», TOB «Фоззі Січ», TOB «Караван», ПП «Реарді», не мають відношення до господарської діяльності позивача, у зв’язку з тим, що він є оптовим продавцем, і не приймає безпосередньої участі в організації роздрібної торгівлі продукції в торгівельних мережах покупців, право власності на товар переходить від TOB «Едвік»до покупців у момент підписання сторонами оформленої належним чином накладної на товар в пункті його поставки, таким чином ТОВ «Едвік»не може виступати замовником послуг по передпродажній підготовці товарної продукції, у зв’язку з тим, що покупець набув права власності на продукцію.

Крім цього, в Акті перевірки вказано на те, що надані підприємством акти виконаних послуг, що формувались на підставі укладених договорів про надання послуг не містять всю вихідну інформацію щодо здійснення господарської операції, а саме зміст та обсяг такої операції.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: від 10.09.10 №0004722302/0 про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток у розмірі 113 090 грн. та штрафних санкцій у розмірі 56 545 грн., та №0004732302/0 про визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 90 472 грн. та штрафних санкцій у розмірі 45 236 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення та ДПІ прийнято податкові повідомлення рішення: від 17.11.10 №0004722302/1 та від 17.11.10 №0004732302/1, від 21.01.11 №0004722302/2 та від 21.01.11 №0004732302/2, від 08.04.11 №0004722302/3/10937 та від 0.8.04.10 №0004732302/3/0938.

Правомірність та обґрунтованість рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення ДПІ прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Отже, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Виходячи із змісту пункту 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»неодмінною характерною рисою господарською діяльністю з метою оподаткування є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Як вбачається з Акту перевірки, у перевіряємому періоді позивач здійснював господарську діяльність, яка, зокрема, полягала у оптовій торгівлі.

Встановлені обставини справи, які підтверджені Актом перевірки, свідчать про те, що з метою здійснення господарської діяльності та досягнення цілей, які нею передбачені, ТОВ «Едвік»(Постачальник) укладалися договори поставки з ТОВ «Адвентіс», TOB «РББ Груп», TOB «Квіза Трейд», TOB «Фоззі Ост», TOB «Фоззі Січ», TOB «Караван», ПП «Реарді»(Покупці).

З метою просування товарів та збільшення попиту покупців позивачем, у перевіряємому періоді з Покупцями, укладалися договори про надання послуг з передпродажної підготовки товарів. Умовами цих договорів є надання послуг, які пов’язані з просуванням продукції, що поставлялася ТОВ «Едвік»за вищевказаними договорами поставки.

Отже, вказані договори укладені позивачем з метою забезпечення дотримання попиту на продукцію, що поставлялася позивачем у межах здійснення господарської діяльності, яка полягала у оптовій торгівлі, а тому такі угоди спрямовані на отримання позивачем доходів від реалізованої продукції.

Таким чином, оскільки витрати позивача на придбавання послуг з передпродажної підготовки товарів пов’язані з господарською діяльністю, то ТОВ «Едвік»правомірно віднесено ці витрати до складу валових витрат виробництва.

Погоджується суд апеляційної інстанції і з висновками суду першої інстанції про підтвердження вказаних витрат відповідними первинними документами.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ –документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження господарських операцій щодо придбавання послуг з передпродажної підготовки товарів, позивачем надавались акти виконання робіт, копії яких долучено до матеріалів справи, в яких відображено зміст та обсяг господарських операцій, сторони, які брали участь у господарських операціях, дані про відповідальних осіб за господарські операції. Тобто, акти перевірки відображають суть господарських операцій, які мали місце в межах договорі про надання послуг, у зв’язку з чим ці акти мають ознаки первинних документів, які підтверджують понесені позивачем витрати.

Таким чином, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення про визначення податкових зобов’язань за платежем податок на прибуток прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки, характер витрат на придбання послуг з передпродажної підготовки свідчить про пов’язаність таких витрат з власною господарською діяльністю позивача, то має місце юридичний факт, з яким підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»пов’язує виникнення у платника податку права на податковий кредит.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав відповідність зазначеній нормі права дії позивача щодо формування податкового кредиту по господарським операціям щодо придбавання послуг з передпродажної підготовки товарів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська –без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у справі №2а/0470/4465/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк