Ухвала суду № 29399484, 30.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2013 р. м. Київ К/9991/14781/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Литвин Г.В., відповідача-1:не з'явився,відповідача-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у

Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.11.2010 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 р.

у справі № 2а-412/10/0770 (443/11/9104)

за позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській

області

до Приватного підприємства «Весна»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрідат»

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.11.2010 р. (суддя -Калинич Я.М.), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючий -Нос С.П., судді: Ліщинський А.М., Шавель Р.М.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (надалі -позивач, Ужгородська МДПІ) до Приватного підприємства «Весна»(надалі -відповідач-1, ПП «Весна») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрідат»(надалі -відповідач-2, ТОВ «Метрідат») про стягнення в доход держави 247 770 000,00 грн. з кожного відповідача у зв'язку з укладенням нікчемного правочину.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що укладений між відповідачами господарський договір відповідає вимогам закону, виконання господарських зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, проведені господарські операції відображені сторонами в бухгалтерському та податковому обліках, а наявність у відповідачів умислу на укладення угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, належними доказами суб'єктом владних повноважень не підтверджено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої (кримінальної) справи № 69-59, порушеної стосовно директора ПП «Весна»ОСОБА_1. за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Відповідачі письмових заперечень на касаційну скаргу не надали.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України від 10.10.2008 р. Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП «Весна»по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора ПП «Весна»ОСОБА_1. за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Весна»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30.10.2007 р. по 31.08.2008 р., про що складено акт перевірки від 18.02.2009 р. № 6/23-50/20459893.

В акті позивач зазначає, що в процесі проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Метрідат»з питань правових відносин з ПП «Весна»за березень 2008 року встановлено, що відповідно до договору від 27.12.2007 р. № В-07/12-1 ПП «Весна»(постачальник) на підставі видаткових накладних, податкових накладних та специфікацій відвантажило ТОВ «Метрідат»(покупець) нафтопродукти (бензин, дизпаливо, мастила тощо) та інші супутні товари (автошини, ароматизатори, фракції тощо).

Поставка товару відповідно до договору здійснювалася на умовах EXW - склад Відкритого акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт»(Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 11) (надалі -ВАТ «Дніпронафтопродукт»).

Вищенаведені операції з придбання товару відображені ТОВ «Метрідат»в податковому обліку, а саме: відповідні суми включено ним до складу валових витрат (65925310,00 грн.) та податкового кредиту з податку на додану вартість (13185070,00 грн.) за березень 2008 р.

Розрахунки між відповідачами здійснювалися у безготівковій формі. В рахунок оплати за одержаний згідно специфікацій товар ТОВ «Метрідат»перерахувало ПП «Весна»грошові кошти в сумі 247 770 000 грн. згідно платіжного доручення від 14.03.2008 р. № 1302, в сумі 30 000 000 грн. згідно платіжного доручення від 19.06.2008 р. № 1612, в сумі 236 579702,70 грн. згідно платіжного доручення від 11.07.2008 р. № 1739.

Перевіркою також встановлено, що у відповідачів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, оскільки відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також трудові ресурси, які брали б участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаженні її покупцю. Умови для зберігання продукції (нафтопродуктів) у ПП «Весна»також відсутні.

Транспортування товару за вказаним контрактом фактично не відбувалось, оскільки відповідно до договору від 01.03.2005 р. № 0103/05-4ю ВАТ «Дніпронафтопродукт»одержало на зберігання від ТОВ «Метрідат»нафтопродукти, придбані у ПП «Весна».

Надалі ТОВ «Метрідат» реалізовувало нафтопродукти за договорами поставки своїм контрагентам зі складу ВАТ «Дніпронафтопродукт» на умовах «ІНКОТЕРМС 2000».

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що придбаний відповідно до договору поставки від 27.12.2007 р. № В-07/12-1 товар було передано ТОВ «Метрідат»на зберігання ВАТ «Дніпронафтопродукт»згідно актів здачі-прийому паливно-мастильних матеріалів на тому ж складі, на якому ТОВ «Метрідат»одержувало вказаний товар від ПП «Весна».

На підставі наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову податкового органу, оскільки у ТОВ «Метрідат»наявні всі необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, специфікації), оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджує реальний характер правочину за договором від 27.12.2007 р. № В-07/12-1 та дозволяє прослідкувати рух товару, порядок та підстави переходу права власності на нього, рух грошових коштів за поставлений товар, а також його подальший продаж на користь інших суб'єктів господарювання.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій неповними та передчасними, виходячи з наступного.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції судам слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Водночас, судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції -умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. № 568/11/13-10 Верховний Суд України дотримується наступної правової позиції щодо підтвердження товарності господарських операцій.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як встановлено судом першої інстанції, ПП «Весна»не є виробником паливно-мастильних та супутніх матеріалів, які були предметом договору поставки від 27.12.2007 р. № В-07/12-1.

Оскільки фактично було здійснено лише обмін видатковими та податковим накладними, а сама продукція не переміщувалась, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з метою виключення факту штучного створення документообігу задля імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту, вважає за необхідне при новому розгляді справи суду першої інстанції звернути увагу на дослідження доказів, які б підтверджували факт придбання паливно-мастильних та супутніх матеріалів ПП «Весна»в інших контрагентів, а також їх відвантаження, передачу та зберігання на складі ТОВ «Дніпронафтопродукт».

Суди передчасно дійшли висновку про необґрунтованість позиції податкового органу, не взявши до уваги, що відповідно до п. 7.1 договір зберігання, укладений між ТОВ «Метрідат»та ВАТ «Дніпронафтопродукт», припинив свою дію з 01.12.2006 р., тобто до укладання договору поставки від 27.12.2007 р. № В-07/12-1. Правомірність посилань відповідачів на дотримання вимог договору зберігання не може бути засвідчена без підтвердження факту його пролонгації на підставі додаткових угод станом на момент укладання договору поставки нафтопродуктів та супутніх матеріалів.

У той же час, судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою те, що у матеріалах справи відсутній договір поставки від 27.12.2007 р. № В-07/12-1, укладений між відповідачами. Оскільки основою правових взаємовідносин ПП «Весна»та ТОВ «Метрідат» є зобов'язання, що виникають на підставі укладеного договору поставки, що містить інформацію щодо предмету доказування, то для правильного вирішення спору судам необхідно дослідити умови зазначеного договору.

Згідно видаткових накладних, податкових накладних та специфікацій до відсутнього в матеріалах справи договору покупцю передавались не лише паливно-мастильні матеріали, але й інші супутні товари. Однак даному факту не було надано належної оцінки при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, зважаючи на те, що оплата за договором поставки на адресу постачальника (ПП «Весна») надходила від ТОВ «Метрідат»трьома платіжними дорученнями, суди не дослідили належним чином підстави пред'явлення позивачем позовних вимог про стягнення в доход держави у зв'язку з укладенням нікчемного правочину лише суми, перерахованої відповідно до одного з них, а саме: в розмірі 247 770 000 грн. згідно платіжного доручення від 14.03.2008 р. № 1302.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не були досліджені докази, які мають суттєве значення для розгляду адміністративної справи, що унеможливлює правильне вирішення спірних правовідносин.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи, не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, що згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області задовольнити частково.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.11.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 р. у справі № 2а-412/10/0770 (443/11/9104) скасувати.

Справу № 2а-412/10/0770 (443/11/9104) направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді:(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Пилипчук Н.Г.