Ухвала суду № 29399372, 31.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2013 р. м. Київ К-27161/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Коммерс»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2009

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010

у справі №17/127 (2-а-13956/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Коммерс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Коммерс» (далі по тексту -позивач, ТОВ «Фактор Коммерс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003872220/0 від 12.11.2008, визнання незаконними дій відповідача щодо винесення та надіслання першої та другої податкових вимог №1/12505 від 17.12.2008 та №2/847 від 19.01.2009, визнання недійсними та скасування цих податкових вимог, а також визнання недійсним та скасування рішення відповідача від 02.03.2009 №222/1 про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2009 позов задоволений частково: визнано незаконними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва по винесенню першої податкової вимоги від 17.12.2008 №1/12505 та другої податкової вимоги від 19.01.2009 №2/847, визнано протиправними та скасовані перша податкова вимога від 17.12.2008 №1/12505 та другу податкову вимогу від 19.01.2009 №2/847, визнано протиправним та скасоване рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено, в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишено без змін.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційної інстанцій та змінити рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2008 ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Фактор Коммерс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2008, за результатами якої складений акт перевірки від 03.11.2008 №553/23-11/32862717.

На підставі зазначеного акту, ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003872220/0 від 12.11.2008 в розмірі 1702506,00 грн.

Оскільки, позивачем у передбачені законом строки не сплачено пеню, визначену рішенням, відповідачем були винесені перша та друга податкові вимоги №1/12505 від 17.12.2008 та №2/847 від 19.01.2009, та від 02.03.2009 відповідачем прийняте рішення №222/1 про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поняття податкового зобов'язання, при здійсненні процедури стягнення, включає штрафні (фінансові) санкції за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД при цьому Єдиним законом, який визначає порядок стягнення несплаченого у встановлені строки податкового зобов'язання (податкового боргу) являється Закон України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а отже лише вищенаведений Закон визначає порядок примусового стягнення несплаченого у встановлені строки податкового зобов'язання (податкового боргу), який і було застосовано до позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права, що вплинуло на правильність вирішення даного спору.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання; штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами (пп. 1.2, 1.4, 1.5 ст. 1 вказаного Закону).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації; у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 зазначеного Закону).

Отже, податкові вимоги, в тому числі з відомостями про нарахування пені і штрафних санкцій, можуть надсилатись платникам податків лише при наявності фактів узгодження та несплати суми податкового зобов'язання.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлений ст. ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», в яких пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства України не передбачені, тобто останні не є податковими зобов'язаннями.

Таким чином органи державної податкової служби не вправі надсилати платникам податків податкові вимоги на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»про сплату пені, передбаченої ч. 1 ст. 4 Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та штрафних санкцій, передбачених Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Право державних податкових інспекцій за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства передбачене п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ч. 5 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», абз. 9 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пп. 3.1 п. 3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 N49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за N209/4430.

Передбачене вищенаведеними нормами, право контролюючих органів на стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, реалізується шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Стосовно вимоги касаційної скарги щодо зміни постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2009 в частині вирішення питання про звільнення активів ТОВ «Фактор Коммерс»з під податкової застави та зобов'язати ДПІ у Печерському районі м .Києва подати заяву про виключення запису про реєстрацію податкової застави з державних реєстрів застав рухомого та нерухомого майна.

Колегія суддів, враховуючи приписи ст. ст. 220, 225 Кодексу адміністративного судочинства України, не знаходить підстав для зміни рішення суду першої інстанції в цій частині, оскільки зазначені вимоги не були заявлені позивачем при розгляді справи судом першої інстанції.

Отже, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2009 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2009.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Коммерс» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2009.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова