Постанова № 29399108, 12.02.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року справа №2а/1270/8261/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Холдінг" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 р. у справі № 2а/1270/8261/2012 (головуючий І інстанції Агевич К.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Холдінг" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000112360 від 16.07.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка-Холдінг» (далі - ТОВ «Ніка-Холдінг») в жовтні 2012 року звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (далі - Алчевська ОДПІ Луганської області ДПС) про скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» №0000112360 від 16.07.12.

Позов мотивований тим, що з 19.06.12 по 22.06.12 посадовими особами Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Холдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з приватним підприємством «Ардея-тех» за період з 01.02.11 по 31.12.11, за результатами якої складений Акт №618/227-24183057 від 04.07.2012. З висновками вищевказаного акту позивач не згоден, про що останнім було подано заперечення №21 від 09.07.2012, на які Алчевська ОДПІ Луганської області ДПС своєю відповіддю на заперечення за №10384/227 від 16.07.2012 відмовила у задоволенні вимог позивача. Крім того, позивачем було зазначено, що оскарження повідомлення-рішення №0000112360 до Державної податкової служби у Луганській області та до Державної податкової служби України жодних змін не принесло, і відповідними рішеннями про результати розгляду скарги №14837/10-408 від 12.09.2012 та №340310161-12/10-2115 від 11.10.2012 у задоволенні скарг відмовлено та податкове повідомлення-рішення залишено в силі. Позивач вважає що податкове повідомлення-рішення винесене безпідставно, у зв'язку з чим просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000112360 форми «Р» від 16.07.2012.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Холдінг» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000112360 від 16.07.2012 року відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року, позивач подав апеляційну скаргу в якій зазначив на порушення судом норм матеріального і процесуального права неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на те, що мотивувальна частина спірної постанови не містить жодного посилання на норми діючого законодавства, які були на думку суду першої інстанції порушені позивачем. В доводах апеляційної скарги апелянт не згоден з тим, що відсутність сертифіката якості на товар ставить під сумнів реальність здійсненої господарської операції, оскільки сертифікат якості на придбаний товар не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, апелянт послався на те, що суд першої інстанції помилкового намагався отримати довіреність на отримання товару у позивача, оскільки довіреність на отримання товару видається покупцем товару та передається постачальнику цього товару, що передбачено інструкцією «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей». Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що порушення строків сплати за придбаний товар свідчить про відсутність фактичної передачі товару. Разом з тим, зробивши висновок про те, що належним чином оформлена податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а саме вимоги Податкового Кодексу України п.198.1 ст. 198; п.198.2 ст. 198; п.198.3 ст. 198; п. 193.1 ст. 193.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в судове засідання не прибули, відповідно до вимог ст. 197 ч.1 п.2 КАС України, апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.

Письмово на адресу суду апеляційної інстанції позивачем було надіслано для долучення до апеляційної скарги документи що підтверджують придбання товару за договором купівлі-продажу № 0102 від 01.02.2011 року укладеному між ТОВ «Ніка-Холдінг» на ПП «Ардея-Тех», а саме копію витягу з журналу реєстрації довіреностей, довідку про оприходування товаро-матеріальних цінностей, довідку про використання придбаного майна.

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка-Холдінг» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 29.12.2003 №13841200000000030, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №320023 (а.с. 11).

Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.01.2004 № 16275773 індивідуальний податковий номер - 241830512060 (а.с.13). Позивач перебуває на податковому обліку в Алчевській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області Державної податкової служби з 16.05.1996 за № 1183 (а.с. 119).

Відповідачем 20.04.2012 було вручено підприємству ТОВ «Ніка-Холдінг» лист про надання пояснень та їх документальне підтвердження стосовно взаємовідносин з приватним підприємством «Ардея-Тех» від 17.04.2012 №3324/227 (а.с. 82).

Проте товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка-Холдінг» в десятиденний строк, як це передбачено пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, ані пояснень, ані їх документального підтвердження до Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС надано не було, що й послугувало підставою для прийняття податковим органом рішення про проведення позапланової перевірки.

Алчевською ОДПІ Луганської області ДПС на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу було видано наказ № 312 від 18.06.2012 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Холдінг» (код за ЄДРПОУ 24183057) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Ардея-Тех» (код за ЄДРПОУ 37156768» за період з 01.02.11 по 31.12.11», який разом з повідомленням про перевірку від 19.06.2012 №340/227 було вручено підприємству під розписку 19.06.2012 (а.с.80, 81).

Податковим органом здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ніка-Холдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Ардея-Тех» за період з 01.02.2011 по 31.12.2011 і за результатами перевірки складено акт від 04.07.2012 № 618/227-24183057 (а.с. 17-37).

В подальшому відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000112360 від 16.07.2012 з податку на додану вартість на суму 169961,34 грн.

25.06.2012 позивачем подана первинна скарга до ДПС у Луганській області, яка залишена без задоволення і згідно рішення про результати її розгляду від 12.09.2012 №14837/10-408 залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000112360 від 16.07.2012 про сплату 169961,34 грн. податку на додану вартість та 39360 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

20.09.2012 позивачем подана друга скарга до Державної податкової служби України, яка також залишена без задоволення і згідно рішення про результати її розгляду від 11.10.2012 №340310161-12/10-2115 залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000112360 від 16.07.2012 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги.

В акті перевірки від 04.07.2012 року № 618/227/24183057 (а.с. 17-37) встановлено порушення позивачем п.44.1, п.44.6 ст. 44, п.185.1, п.187.1, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3 Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року, п.1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, п.4.1 розділу ІІ Наказу ДПА України від 25.01.2011 року № 41 в результаті чого занижено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за період з 01.02.2011 року по 31.12. 2011 року всього на суму 169961,34 гривні в тому числі по періодам: лютий 2011 року на суму 15145,0 грн (завищення); березень 2011 року на суму 13705 грн. (заниження); травень 2011 року на суму 13966,0 грн. (заниження); липень 2011 року на суму 6561 грн. (заниження); жовтень 2011 року на суму 15776,0 грн (заниження); листопад 2011 року на суму 118104,0 грн (заниження); грудень 2011 року на суму 16995,0 грн. (заниження).

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Алчевська об'єднана державна податкова інспекція в Луганській області роблячи висновок про заниження позивачем різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за період з 01.02.2011 року по 31.12.2011 року на суму 169 961,34 грн. виходила з того, що актами невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех», Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 року № 325/236-37156768 за період з 01.04.11 по 30.09.11 та від 15.05.12 № 299/22-300/37156768 за період 01.09.10 по 31.05.11 позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, було зроблено висновки про те, що господарські операції між ПП «Ардея-Тех» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. З огляду на зазначене, встановлена відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

Таким чином, податковою інспекцією було зроблено висновок про те, що товари на виконання договорів між ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «Ніка- Холдінг» фактично не поставлялися, та відповідно придбання і отримання таких товарів не відбувалося. Отже податковим органом зроблено висновок про безтоварність господарських операцій між ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «Ніка-Холдінг».

Судова колегія звертає увагу на те, що податковий орган в письмових запереченнях проти позову та в спірному акті перевірки від 04.07.2012 року, посилався на те, що ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «Ніка-Холдінг» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди ТОВ «Ніка-Холдінг» для формування податкового кредиту.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне. Поняття які вживаються в Податковому Кодексі України, визначені статтею 14. Вказана норма не містить такого поняття як податкова вигода, а розширене тлумачення понять не входить в права та обов'язки податкового органу.

Щодо висновків зроблених в акті перевірки стосовно безтоварності господарських операцій, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року роз'яснено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача.

Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

З цього приводу судова колегія не приймає доводи викладені в акті перевірки від 04.07.2012 року стосовно пояснень ОСОБА_4 (керівника ПП «Ардея-Тех») на які посилається податковий орган.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставки товару, що є тільки припущенням з боку відповідача.

З матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до умов договору № 0102 від 01.02.2011 укладеного між ПП «Ардея-тех» - продавець та ТОВ "Ника-Холдинг"- покупець, продавець продає, а покупець покупає обладнання та офісну меблю ( а.с. 14).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем на пропозицію суду першої інстанції було надано накладну № 280211 від 28.02.2011, рахунок №2802/1 від 28.02.2011, виписку по банківському рахунку від 14.03.2011, податкові накладні від 28.02.2011, акт приймання сдачі транспортних послуг від 28.02.2011, товарно - транспортну накладну від 28.02.2011( а.с. 16, 121-122, 132-133, 151-158). Податкові накладні внесено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 108-109).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що позивачем не було надано сертифікати якості на отриманий товар, як того вимагає п. 4.1 договору, яким передбачено надання продавцем покупцю сертифікату якості виробника; позивачем не надано довіреностей на отримання товару за договором, журналу реєстрації довіреностей, крім того, позивачем прострочено оплату за поставлений товар, хоча оплата за договором здійснюється у вигляді передплати, крім того, відповідно до витягу з балансу неможливо встановити, що саме продукція придбана у ПП «Ардея-Тех» використовується в господарській діяльності позивача.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

П. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що: Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що: Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною..

П. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що: «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подаїьшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З цього приводу судова колегія звертає увагу, на те, що відсутність сертифікату якості на придбаний товар ніяким чином не позбавляє права платника податку визначати податковий кредит. Крім того, відсутність сертифікату якості на товар, не може бути доказом безтоварності відносин за договором купівлі-продажу.

Щодо відсутності довіреності у позивача на отримання товару від ПП «Ардея-Тех», судова колегія погоджується з доводами апелянта, про те, що зазначений документ позивач не міг надати суду для огляду внаслідок зберігання його у ПП «Ардея-Тех», оскільки довіреність на отримання товару передається постачальнику, яким було саме ПП «Ардея-Тех». Разом з тим, суду апеляційної інстанції в додатках до апеляційної скарги, позивачем було надано належним чином завірену копію журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Ніка-Холдінг» в якому значить видана 28 лютого 2011 року довіреність на отримання товару від постачальника ПП «Ардея-Тех». Крім того, позивачем надані беззаперечні докази використання за призначенням за юридичною адресою підприємства м. Алчевськ вул. Московська 4а, матеріальних цінностей придбаних у ПП «Ардея-Тех» за договором купівлі-продажу від 01.02.2011 року на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Доказів протилежного податковим органом не встановлено як під час перевірки так і не надано під час розгляду справи в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, судова колегія зазначає, що висновок, зроблений податковим органом в акті перевірки від 04.07.2012 року № 618/227-24183057 на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року № 0000112360 про збільшення податкового зобов'язання та нарахування штрафних (фінансових) санкцій не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, судова колегія робить висновок, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Холдінг" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 р. у справі № 2а/1270/8261/2012 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 р. у справі № 2а/1270/8261/2012 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Холдінг» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 16 липня 2012 року № 0000112360 яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Ніка-Холдінг» суму грошового зобов'язання за основним платежем 169961,34 гривні та штрафними (фінансовими) санкціями 39360,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Холдінг» витрати по сплаті судового збору в сумі 3141,00 гривні.

Постанова бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Постанова прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді В.Г.Яманко Е.Г.Казначеєв