Ухвала суду № 29398341, 20.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 р.Справа № 2а-1670/7836/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2012р. по справі № 2а-1670/7836/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський алмазний інструмент"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Полтавський алмазний інструмент" звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 20.04.2011 року № 0000892301, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 610777,50 грн. та № 0001442301 від 05.07.2011 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2218 748,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 р. по справі №2а-1670/7836/11 позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 р. та прийняти рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсягу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень - рішень є акт ДПІ у м.Полтаві від 05.04.2011 року. №2920/23-1/33804724 складений за результатом проведеної виїзної планової документальної перевірки ПАТ "Полтавський алмазний інструмент" (код ЄДРПОУ 33804724) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року.

Правомірність підстав та проведення перевірки позивач не оспорює.

20.04.2011 року з посиланням на акт перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000892301, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 610777,50 грн., в тому числі у сумі 488 622 грн. основного платежу та 122155,5 грн. штрафних санкцій.

На вказане рішення було подано позивачем скаргу до ДПА у Полтавській області , який за підсумками його розгляду, власним рішенням від 22.06.2011 відмовив підприємству у задоволені скарги, із залишенням повідомлення - рішення без змін. Крім того, рішенням зобов'язано ДПІ у м. Полтаві прийняти податкове повідомлення - рішення про зменшення суми від'ємного значення на підставі висновків акту перевірки, яким було встановлено порушення підприємством п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на загальну суму 488 622 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 року на суму 377 685 грн. та за 3 квартал 2010 року в сумі 110937 грн., а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що перевірявся на загальну суму 2 218 748 грн.

05.07.2011 ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001442301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 218 748 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що податковою інспекцією не надано доказів правомірності та обґрунтованості винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому позовні вимоги визнано законодавчо обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком Полтавського окружного адміністративного суду виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За приписами пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Актом перевірки зафіксовано обставини щодо включення підприємством позивача вартості сировини до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток за відповідні звітні періоди по рядку 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" за правилом першої події, визначеним пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", на підставі належних первинних бухгалтерських документів.

З огляду на те, що чинним законодавством не передбачено здійснення коригування валових витрат, сформованих за правилом "першої події", позивачем, при заповненні позивачем показників рядків 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" декларацій з податку на прибуток за спірні періоди, дотримані вимоги пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У зв'язку з цим, суд вважає необгрунтованими посилання представника відповідача на необхідність зменшення позивачем показників валових витрат по рядку 04.1 декларацій з податку на прибуток при коригуванні витрат на виготовлення готової продукції методом "Сторно" у бухгалтерському обліку.

За поясненнями позивача, рух продукції в бухгалтерському обліку відображається безперервно протягом місяця. Витрати на придбання матеріалів обліковуються в статті 100 "Запаси" Балансу (за формою №1) і потім, як матеріальна складова в складі незавершеного виробництва ( стаття Балансу 120 "незавершене виробництво". Після закінчення виробничого циклу ці витрати, разом із усіма іншими виробничими витратами, відображаються наступним чином: доки продукція не продана - у собівартості виробленої продукції на складі (стаття Балансу 130 "готова продукція"), а якщо продукція реалізована - у собівартості реалізованої продукції (рядок 40 "собівартість реалізованої продукції" Звіту про фінансовий результат за формою №2). Формування собівартості реалізованої готової продукції відображається у бухгалтерському обліку відповідними проводками і у підсумку фактична собівартість реалізованої продукції відображена на рахунку 90 "собівартість продукції" (вартість реалізованої продукції в облікових цінах +/- різниця між обліковою ціною і фактичною собівартістю).

Позивач вважає, що облікові ціни є умовним показником, який оцінює готову продукцію суто для внутрішніх бухгалтерських потреб підприємства та в кінці календарного місяця підлягає коригуванню до рівня фактичних витрат шляхом зменшення ("сторно") або збільшення. Оскільки, в бухгалтерському обліку протягом місяця собівартість реалізованої продукції списується на витрати за обліковими цінами, то в кінці місяця собівартість реалізованої продукції за обліковими цінами коригується до рівня фактичних витрат. В результаті такого коригування собівартість продукції, відображена на рахунках бухгалтерського обліку , приводиться у відповідність до валових витрат, відображених у декларації з податку на прибуток за відповідний період.

Судом взято до уваги, що вирівнювання (коригування) собівартості продукції відбуватися наприкінці звітного періоду за наслідками ведення платником податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За приписами пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів. З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю). Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Судом з'ясовано, що позивачем при оцінці запасів при їх відпуску у виробництво, продажу та іншому вибутті обраний метод середньозваженої вартості. Застосування позивачем методу середньозваженої собівартості оцінки вибуття запасів при визначення їх приросту/убутку підтверджено перевіркою (а.с.111).

Відповідно до наказів по товариству у бухгалтерському обліку ЗАТ "Полтавський алмазний інструмент" у спірний період придбані активи зараховувалися на баланс за первісною вартістю, визначеною відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 (далі - П (С)БО № 246).

Оскільки, виходячи з вимог пункту 9 П (С)БО № 246 первісна вартість запасів відповідає сумі фактичних витрат підприємства на їх придбання, то відображення операцій з придбання таких активів під час формування валових витрат у податковому обліку підприємства дорівнювало витратам у бухгалтерському обліку по рахунках 20.

В бухгалтерському обліку позивачем витрати на придбання матеріалів обліковувалися в статті балансу 100 "Запаси" і потім як матеріальна складова в складі незавершеного виробництва (стаття балансу 120 "Незавершене виробництво"). Після закінчення виробничого циклу ці витрати, разом з усіма іншими виробничими витратами, відображалися: доки продукція не продана - у собівартості виробленої продукції на складі (статті балансу 130 "Готова продукція"), а в разі коли продукція реалізована - у собівартості реалізованої продукції (рядок 40 "Собівартість реалізованої продукції" Звіту про фінансові результати).

Позивачем відображався в бухгалтерському обліку рух продукції безперервно протягом місяця. Товариством використовувалися облікові ціни при передачі виробленої продукції з виробництва (рахунок 23 "Незавершене виробництво") на склад готової продукції (рахунок 26 "Готова продукція"). В кінці місяця розраховувалася фактична собівартість виробленої продукції за звітний місяць та робився коригуючий бухгалтерський запис, щоб привести вартість виробленої продукції, яка протягом місяця обліковувалась на складі за обліковими цінами, до її фактичної собівартості. При реалізації продукції, її собівартість переходила з рахунку 26 "Готова продукція" на рахунок 90 "Собівартість реалізованої продукції".

Таким чином судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що підприємство позивача методом "Сторно" проводило не коригування виробничої собівартості продукції до рівня ціни, розрахованої згідно калькуляції, як помилково зазначено в акті перевірки, а навпаки, зменшувало вартість продукції, виражену у внутрішніх облікових цінах (калькуляційних), до її фактичної собівартості.

При цьому порушень позивачем вимог пунктом 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" перевіркою не встановлено. Як зазначено в акті перевірки (а.с. 111), перевіркою не встановлено заниження або завищення задекларованих ПАТ «Полтавський алмазний інструмент» показників у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів».

Отже, не встановлено обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог ст. 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств".

Колегія суддів не знаходить законодавчого підтвердження правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001442301 від 05.07.2011 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2218 748,00 грн. на що вказують наступні фактичні дані.

Згідно даним акту перевірки , висновки перевіряючого були зроблені з урахуванням того, що попередньою перевіркою від 17.09.2009 у акті № 1927/23-1/33804724 встановлено завищення від'ємного значення ПАТ «Полтавський алмазний інструмент» за І квартал 2009 року на 2 877 828 грн., що мало вплив і на перевіряємий період. При цьому податкові повідомлення - рішення № 0002542301/0 від 30 вересня 2009 року, № 0002542301/1 від 9 грудня 2009 року, № 0002542301/2 від 17 лютого 2010 року про визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток підприємств прийняті ДПІ у м. Полтаві на підставі вищезазначеного акту, визнано протиправними та скасовано постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2012 у справі № 2а-1670/6652/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2012.

Зазначені рішення судів обгрунтовані неправомірністю висновків податкового органу про завищення позивачем показників валових витрат по рядку 04.1 декларацій з податку на прибуток при коригуванні витрат на виготовлення готової продукції методом "Сторно" у бухгалтерському обліку.

За викладених обставин позовні вимоги є правомірними, обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2012р. по справі № 2а-1670/7836/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 26.11.2012 р.