Постанова № 29393277, 13.02.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2567/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю: представників відповідача - Луговського Ю.А., Салобаєва В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Анілді" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

25 квітня 2012 року позивач Кременчуцька ОДПІ (далі за текстом - позивач, податковий, контролюючий орган) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" (далі за текстом - відповдіач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП "Анілді" (далі за текстом - третя особа, контрагент відповідача) про застосування наслідків нікчемної угоди, стягнення коштів у розмірі 66694,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що діяльність контрагента відповідача ПП "Анілді" носить ряд ознак фіктивності, зокрема, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, внаслідок чого органом ДПС вказаному суб'єкту господарювання анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Зазначені обставини стали наслідком для визнання правочинів між відповідачем та третьою особою нікчемними. З метою стягнення всього одержаного (коштів у розмірі 606694,60 грн.) сторонами недійсних правочинів у дохід Держави позивач звернувся до суду.

Позивач та третя особа в судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином про дату та час розгляду справи по суті, про що свідчать розписки про отримання судової повістки, причини неявки суду не повідомили.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, просили суд відмовити в його задоволенні.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності позивача та третьої особи відповідно до вимог ст. 128 Кодекс у адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

У період з 23 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року позивачем проведена позапланова виїзна перевірка відповідача з питань взаємовідносин з ПП "Анілді" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 20 січня 2012 року № 2604/10.

За наслідками проведеної перевірки складено акт перевірки від 06 березня 2012 року № 75/23-209/34607649 (а.с. 9-21) яким встановлено, що ТОВ "РБУ Промбудколія" мало взаємовідносини з ПП "Анілді" на загальну суму 747894,3 грн. в тому числі податок на додану вартість 101115,7 грн.

Відповідно до акта від 03 червня 2011 року № 3653/15-322/36007739 (а.с. 30-34) про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Анілді" з питань достовірності формування податкового кредиту у податковій звітності з податку на додану вартість за період вересень-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року встановлено завищення податкових зобов'язань у деклараціях за вересень-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року на суму 3927892,78 грн., в тому числі по взаємовідносинам з відповідачем у січні 2011 року на 1181,39 грн. та лютому 2011 року - на 5600,00 грн.

Оперуповноваженим ОРВВПМ Кременчуцької ОДПІ Великим В.В. проведено відпрацювання ПП "Анілді" щодо наявності ознак фіктивності, передбачених статтею 55-1 Господарського кодексу України під час якого встановлено, що за фактичною та юридичною адресою ПП "Анілді" не знаходиться. Позивачем прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП "Анілді" (рішення від 22 вересня 2011 року № 245).

Таким чином, Кременчуцькою ОДПІ встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ПП "Анілді" виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності за період з вересня 2008 року по вересень 2011 року.

Зазначені обставини стали наслідком для визнання правочинів між відповідачем та третьою особою нікчемними та винесення податкових повідомлень-рішень від 21 березня 2012 року № 0005432301/209 та № 000544301/210. З метою стягнення всього одержаного (коштів у розмірі 606694,60 грн.) сторонами недійсних правочинів у дохід Держави позивач звернувся до суду.

Відповідач, не погоджуючись із вказаними вимогами контролюючого органу, оскаржив його дії та податкові повідомлення-рішення від 21 березня 2012 року № 0005432301/209 та № 000544301/210 до суду, внаслідок чого 16 травня 2012 року провадження у даній справі зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-1670/1752/12 за позовом ТОВ "РБУ Промбудколія" до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 березня 2012 року № 0005432301/209 та № 000544301/210.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі № 2а-1670/1752/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 21 березня 2012 року № 0005432301/209 та № 000544301/210, в частині визнання дій незаконними відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом про стягнення коштів в дохід Держави стали податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 21 березня 2012 року № 0005432301/209 та № 000544301/210.

Судом встановлено, що за наслідками розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій перевірена правомірність проведення перевірки, надано правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 21 березня 2012 року № 0005432301/209 та № 000544301/210, визнано їх необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, внаслідок чого останні визнані протиправними та скасовані.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, що зумовили звернення позивача до суду відпали, внаслідок чого суд визнає позовні вимоги про стягнення в дохід Держави коштів у розмірі 606694,60 грн. безпідставними.

Суд вважає посилання податкового органу на той факт, що угода, укладена між ТОВ "РБУ "Промбудколія" та ПП "Анілді" є нікчемною, оскільки суперечить інтересам держави та суспільства, в зв'язку з чим все отримане сторонами такої угоди повинно бути стягнуто в дохід Держави, суд вважає неправомірними, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2.Особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Для ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. (ч.2. ст.228 ЦК).

Частиною 3 ст.228 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, виходячи з аналізу зазначеної норми Цивільного кодексу України, суд прийшов до висновку, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним тільки судом. І тільки у разі визнання судом такого правочину недійсним застосовуються наслідки передбачені ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України. При цьому суд зауважує, що у випадку нікчемності правочину, Цивільний кодекс України не містить норми, яка б передбачала стягнення в дохід держави всього одержаного сторонами за такою угодою.

Відповідно до частин 2-3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення в дохід Держави коштів у розмірі 606694,60 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватне підприємство "Анілді" про стягнення коштів - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 лютого 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова