Рішення № 29393003, 31.07.2012, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2012 року Справа №1915/4436/2012 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

при секретарі с/з ОСОБА_1

за участю осіб, які беруть участь у справі:

позивача ОСОБА_2,

представника позивачаОСОБА_3

представника відповідачаОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Д»«Торговий дім Тернопіль»про зміну підстави та дати звільнення, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до приватного підприємства «Д»«Торговий дім Тернопіль»про зміну підстави та дати звільнення, стягнення коштів. Посилаючись на те, що позивач працював у відповідача на посаді директора ПП «Д»«Торговий дім Тернопіль». При прийнятті на роботу ним було обговорено з засновником підприємства ОСОБА_5 розмір його заробітної плати, який повинен був становити 5000,00 грн. в місяць, режим роботи, його посадові обов'язки.З дати прийняття на роботу він щодня з'являвся на роботі в офісі підприємства у м. Тернополі по вул. Подільській, 14 та виконував поставлені перед ним засновником підприємства завдання.В перші ж дні роботи за вказівкою засновника підприємства ОСОБА_5 1.1, ним було оформлено в приватного нотаріуса ОСОБА_6 (пр. Шевченка, 18) нові картки зі взірцями підписів для банку, де його підпис був зазначений як перший банківський підпис.14 листопада 2011 року між ним та засновником підприємства було досягнуто згоди щодо йогоозвільнення з роботи за власним бажанням, про що він написав відповідну заяву, яку передав у відділ кадрів підприємства. Ініціатором звільнення з роботи виступав він сам, оскільки роботодавцем не виконувались взяті на себе за трудовим договором обов'язки - не проводилась виплата заробітної плати.На його звернення про видачу йому довідки про заборгованість по зарплаті він відповіді не отримав.Вважає, що відповідачем не виплачено йому заробітну плату в розмірі 8772,73 грн. в тому числі 1500 грн. за вересень 2011 року (з 21.09.2011 року - за 6 роб. днів з розрахунку 5000 / 20 роб. дн. х 6 роб. дн.); 5000 грн. за жовтень 2011 року та 2272,73 грн. за листопад 2011 року (по 14.11.2011 року - за 10 роб. дн. з розрахунку 5000 / 22 роб. дн. х 10 роб.дн.).07 грудня 2011 року, не отримавши позитивної відповіді від роботодавця він звернувся з заявою до Прокуратури міста Тернополя з вимогою провести перевірку та вжити заходів для захисту його порушених прав. За результатами проведеної прокуратурою міста Тернополя перевірки, йому було повідомлено, що на роботу в ПП «Д»«Торговий дім Тернопіль»його було прийнято лише з 12.10.2011 року на підставі наказу від 10.10.2011 року № З-к/11, а вже 15.10.2011 року на підставі наказу №4-к/11 його було звільнено з роботи за прогул (ніби то через те, що він жодного разу на роботі не з'явився).Однак, такі дані не відповідають дійсності, а сама процедура звільнення суперечить нормам чинного законодавства, оскільки в період роботи з 21.09.2011 р. по 14.11.2011 р.він трудову дисципліну жодного разу не порушував, прогулів роботи не допускав, тому застосування до нього заходів дисциплінарного стягнення вважає безпідставним.Оскільки він фактично виконував свої трудові обов'язки до 14 листопада 2011 року (дати написання заяви про звільнення з роботи за власним бажанням), вважає, що рішенням суду повинна бути змінена дата його звільнення з роботи з 15 жовтня 2011 року на 14 листопада 2011 року та виплата середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати заборгованості за кожний день затримки та моральної шкоди. У звязку з цим він просить суднаказ засновника ПП «Д»«Торговий дім Тернопіль»ОСОБА_5 № 4-к/11 від 15.10.2011 року про його звільнення з роботи за прогул п. 4 ст. 40 КЗпП України скасувати, змінити підставу звільнення його з роботи з «за прогул п. 4 ст. 40 КЗпП»на «за власним бажанням ст. 38 КЗпП», змінити дату його звільнення з роботи з 15.10.2011 року на 14.11.2011 року, стягнути з відповідача в його користь заборгованість по заробітній платі врозмірі 8772,73 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.11.2011 року та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., а також стягнути судові витрати.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представник відповідача позову не визнав, подав заперечення, та у судовому засіданні пояснив, що згідно з наказом №3-к/11 від 10 жовтня 2011р. позивач ОСОБА_2 з 12 жовтня 2011р. призначений на посаду директора підприємства.Актом від 12 жовтня 2011р., актом від 13 жовтня 2011р., актом від 14 жовтня 2011р. та актом від 15 жовтня 2011р. працівниками підприємства зафіксований факт відсутності ОСОБА_2 на робочому місці впродовж цілого робочого дня на протязі 12-15 жовтня 2011р.15 жовтня 2011р. видано наказ №4-к/11 про звільнення з роботи директора ОСОБА_2 за прогул (п.4 ст.40 КЗпП України).Як вбачається з вищевикладеного ОСОБА_2 не працював на підприємстві жодного дня, окрім того, звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України є дисциплінарним стягненням, яке саме по собі виключає можливість виплати будь-яких коштів працівнику за весь період його відсутності, а тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 8772,73 грн., середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди є цілком безпідставними і задоволенню не підлягають також просять застосувати строк позовної давності для звернення до суду.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був прийнятий на посаду директора ПП «Д»«Торговий дім Тернопіль»з наданням йому повноважень по управлінню підприємством з 12.10.2011 р., згідно наказу №3-к/11 від 10.10.2011 р.

Актами від 12 жовтня 2011р., від 13 жовтня 2011р., від 14 жовтня 2011р. та від 15 жовтня 2011р. працівниками підприємства зафіксований факт відсутності ОСОБА_2 на робочому місці впродовж цілого робочого дня на протязі 12-15 жовтня 2011року.

Згідно наказу №4-к/11 від 15.10.2011 р., ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади директора ПП «Д»«Торговий дім Тернопіль»за прогул п. 4 ст. 40 КЗпП України.

У судовому засіданні зясовано, що ОСОБА_2 подав 14.11.2011 р. заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням, однак у ПП «Д»«Торговий дім Тернопіль»відмовилися прийняти його заяву та зробити відповідний запис у трудовій книжці.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення, видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки зазначені в статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобовязаний також удень звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає, що твердження позивача та його представника є необґрунтованим про те, що звільнення з роботи відбулося за власним бажанням, оскільки домовленості між роботодавцем та працівником досягнуто не було, також відсутні відомості про подання заяви від ОСОБА_2 засновнику ПП «Д»«Торговий дім Тернопіль». При цьому працівник до прийняття власником або уповноваженим ним органом рішення про звільнення його за власним бажанням зобовязаний продовжувати працювати на підприємстві.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання позивача та його представника на ті обставини, що позивач з 21.09.2011 р. виконував роботу на посаді директора ПП «Д»«Торговий дім Тернопіль»не було підтверджено належними та допустимими доказами, наявність довідки №103/01-16 від 27.03.2012 р., 04.11.2011 р. за реєстровим номером 6851, приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6, було засвідчено справжність підпису ОСОБА_2 як директора ПП «Д»«Торговий дім Тернопіль»на картках в ПАТ «ВТБ «Банк», однак як вбачається із пояснень представника відповідача підприємству невідомо про вчинення даної нотаріальної дії і оскільки на дату вчинення даної нотаріальної дії зміни по державному реєстру щодо директора проведено не було,позивач міг провести дані дії самостійно. Також допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 не підтвердив, що позивач виконував роботу на посаді директора ПП «Д»«Торговий дім Тернопіль».

Враховуючи вищенаведені обставини, суд, приходить до висновку, що звільнення позивача проведено відповідачем правомірно, позивач не підтвердив факту, що він виконував роботу на посаді директора ПП «Д»«Торговий дім Тернопіль», доказів про поважні причини не перебування на роботі позивач не подав, а тому судне вбачає підстав, для зміни підстави звільнення з роботи, стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Приписами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування (немайнової) шкоди визначено, що у позовній заяві про відшкодування шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Стосовно моральної шкоди, завданої фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю у ч. 1 ст. 1167 ЦК України зазначено, про її відшкодування особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи ту обставину, що в судом встановлено відсутність протиправних дій відповідача щодо позивача, суд прийшов до висновку провідсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за спричинену моральну шкоду.

За таких обставин суд вважає, що звільнення позивача проведено із дотриманням вимог законодавства про працю, а том у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 82, 88, 212- 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 38, 40, 47, 116, 235 КЗпП України, ст. ст. 22, 23, 1167 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного підприємства «Д»«Торговий дім Тернопіль»про зміну підстави та дати звільнення, стягнення коштів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду, до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяОСОБА_8