Рішення № 29392536, 13.02.2013, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2023/5678/12

Провадження № 2/628/130/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 р. м. Купянськ

Купянський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Шиховцової А.О.,

за участю секретаря Шевченко О.І.,

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором займу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу по договору займу, зазначивши в обґрунтування свого позову наступне.

17.03.2011 р. він позичив ОСОБА_4 50000 грн. строком до 17.03.2012 року, на підтвердження чого відповідач написала розписку. У визначений у розписці строк відповідач борг не повернула і до цього часу ухиляється від його повернення. Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу і три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, за 9 місяців в сумі 1125 грн., а також судові витрати, повязані з розглядом справи та понесені ним.

Позивач ОСОБА_3 та його адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наполягали на задоволенні позову та просили стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 50000 грн. боргу за розпискою, 1125 грн. 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення, а також судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, а саме: 500 грн. витрат по сплаті судового збору та 500 грн. витрат на правову допомогу адвоката, документально підтвердивши ці суми.

Відповідач ОСОБА_4 позов визнала частково, пояснивши, що від позивача вона отримала лише 11 тисяч гривень і ті були отримані раніше, ніж була написана розписка. 39 тисяч гривень позивач сплатив за автомобіль, який був придбаний для неї та який вона згодом, а саме 17.03.2011 року продала і мала намір повернути ці кошти ОСОБА_3 В той же день вона прийшла до ОСОБА_3 разом з грошима та написаною нею розпискою про те, що вона отримала від нього 50000 грн., залишила розписку і вони домовилися, що гроші від продажу автомобіля вона знову позичає у ОСОБА_3 і ще 11 тисяч гривень боргу, які ОСОБА_3 передавав їй раніше на її прохання. Отже на суму 50 тисяч гривень була складена розписка. Також відповідач пояснила, що ОСОБА_3 та її мати ОСОБА_5 проживали разом однією сімєю до квітня 2012 року. В той день, 17 березня 2011 року вона написала розписку на суму 50000 грн. на прохання матері, щоб вона (ОСОБА_4О.) не витратила ці кошти на інші потреби, яка на той час знаходилася у стані після перенесеного інсульту, і передала її ОСОБА_3 Адвокат ОСОБА_1 посилаючись на те, що ОСОБА_4 позичала та отримувала від ОСОБА_3, лише 11 тисяч гривень, що підтвердив і позивач у судовому засіданні, вважав, що позов підлягає частковому задоволенню, саме на суму 11 тисяч гривень, сума боргу у 39 тисяч гривень стягненню з відповідачки не підлягає, так як факту передачі цієї суми грошових коштів між сторонами не було, крім того, ОСОБА_3 та мати відповідачки ОСОБА_5 на той час співмешкали разом однією сімєю, а розписка була написана ОСОБА_4 на суму боргу у 50000 грн. за вказівкою матері відповідачки ОСОБА_5

Суд, вислухавши сторони, їх адвокатів, допитавши свідка, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно оригіналу розписки, який був оглянутий у судовому засіданні, та копія якої знаходиться у матеріалах справи /а.с.6/, 17.03.2011 р. ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 50000 грн. і зобовязується повернути до 17.03.2012 року. Розписка власноручно добровільно написана та підписана ОСОБА_4, що нею не оспорювалося у судовому засіданні. Розписка відповідає положенням ст. 1047 ЦК України. Як свідчить оригінал розписки, договір позики був укладений між фізичними особами.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Допитана у судовому засіданні свідок зі сторони відповідача, ОСОБА_5, мати ОСОБА_4, пояснила суду, що розписка була написана її донькою ОСОБА_4 за її наказом, так як ОСОБА_3, передавав ОСОБА_4 11 тисяч гривень для її потреб та 39 тисяч гривень виплачував за автомобіль, який був придбаний і оформлений на її доньку ОСОБА_4, і з приводу цього у них з ОСОБА_3 виникали сварки.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_3 дійсно передавав ОСОБА_4 за її проханням гроші у сумі 11 тисяч гривень на розвиток бізнесу, також за його рахунок, у 39 тисяч гривень, був придбаний автомобіль для відповідачки і документально оформлений на неї, яким ОСОБА_4 особисто володіла та користувалася у своїх інтересах, а потім розпорядилася шляхом його продажу і після продажу мала намір повернути борг ОСОБА_3 ОСОБА_1 на цю суму і була написана нею розписка. У розписці встановлений строк повернення позики 17.03.2012 р.

До теперішнього часу борг вона не повернула. Фактів будь-якого незаконного спонукання ОСОБА_4 щодо написання розписки у судовому засіданні не встановлено.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, суд погоджується з розрахунком 3% річних за 9 місяців (з 17.03.2012 р. по 06.12.2012 р. день подачі позову до суду), розмір яких становить 1125 грн.

Згідно положень ст. 545 ЦК України, кредитор, приймаючи виконання зобовязання, повинен повернути борговий документ (розписку) боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає на вимогу боржника. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого боргу.

Оригінал вищезазначеної розписки був наданий до суду позивачем, отже знаходився весь цей час у нього. Виходячи з положень ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобовязання за розпискою від ОСОБА_4 на суму 50000 грн., ОСОБА_3 повинен був повернути ОСОБА_4 оригінал розписки, або ж на вимогу відповідача видати розписку про одержання виконання частково або у повному обсязі.

Ніяких підтверджень про виконання зобовязання ОСОБА_4 за розпискою до суду не надано.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Підстав звільнення від доказування, визначених ст. 61 ЦПК України судом не встановлено.

Таким чином, з урахуванням пояснень сторін, наданих сторонами письмових доказів, показань свідка, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість предявленого позову та задоволення його у повному обсязі.

На підставі ст. 88 ЦПК стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені позивачем та документально підтверджені /а.с.1,5/.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 88, 212-215, 294 ЦПК України, ст. ст. 536, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором займу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3 50000 грн. (пятдесят тисяч грн.) боргу за розпискою, 1125 грн. (одна тисяча сто двадцять пять грн.) 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення, а всього 51125 грн. (пятдесят одна тисяча сто двадцять пять грн.), а також судові витрати, понесені ним при зверненні до суду, а саме: 500 грн. (пятсот грн.) витрат по сплаті судового збору та 500 грн. (пятсот грн.) витрат на правову допомогу адвоката.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Купянський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 18.02.2013 року.

Головуючий А.О.Шиховцова