Рішення № 29390248, 12.02.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 5016/2693/2012(8/109)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс",

09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Городинського, 2

до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого

акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги

України", 54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-А

про стягнення коштів у сумі 255139 грн. 82 коп.,

Суддя Гриньова -Новицька Т.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явились

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Валтекс» (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Дочірного підприємства « Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія « Автомобільні дороги України» (далі - відповідач) грошових коштів у сумі 255139 грн. 82 коп., з яких: 240830 грн. 94 коп. - основний борг; 11918грн.62 коп. - пеня; 2390 грн. 26 коп. - три проценти річних, а також про стягнення судових витрат в сумі 5102грн.80 коп..

Заявою № 03/01 від 03.01.2013р. позивач зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 214034 грн. 39 коп. з яких: 200830грн.94 коп. - основний борг; 10997грн.85 коп. - пеня; 2205грн.60 коп. - три проценти річних.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на невиконання позивачем п.5.2 Договору; вважає, що строк оплати товару не настав.

У судовому засіданні 18.12.2012р. оголошено перерву до 08.01.2013р., однак у зв'язку із хворобою судді в призначений час засідання не відбулося. Ухвалою від 21.01.2013р. суд призначив розгляд справи на 05.02.2013р. У судовому засіданні 05.02.2013 р. суд розглянув та задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору. Ухвалою від 05.02.2013р. суд продовжив строк розгляду справи н п'ятнадцять днів, до 12.02.2013р.

Про дату, час і місце судового засідання сторони повідомлені належним чином; 11.02.2013р. від позивача надійшло клопотання № 48/02 від 11.02.2013р., яким він просить суд здійснити розгляд справи без участі його представника.

Вивчивши матеріалами справи та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні 18.12.2012р., господарський суд встановив:

10.04.2012р. між сторонами укладено договір № 37 (далі-Договір), з умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу одяг робочий та взуття в асортименті (далі - товар), а відповідач приймати товар та сплачувати його в порядку, встановленому п.4.3. Договору, тобто відповідно до виставленого рахунку з відтермінуванням платежів протягом 45 календарних днів після отримання товару та виконання п 5.2 Договору. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок - фактура від постачальника. При затримці виконання п.5.2., відлік строку оплати за товар розпочинається з дати отримання відповідних документів.

Відповідно до п. 5.2 Договору постачальник ( позивач) зобов'язаний надати покупцеві ( відповідачу) такі документи на товар, що постачається:

- рахунок - фактуру;

- видаткову накладну;

- податкову накладну оформлену відповідно до діючого Податкового Кодексу України;

- товарно - транспортну накладну (за потреби).

Пунктом 5.3. Договору сторони встановили відповідальність покупця

(відповідача) за прострочення терміну оплати, вказаного в п.4.3 у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення.

На виконання умов Договору за видатковими накладними № РН - 0000778 від 27.04.2012р., № РН- 0000844 від 08.05.2012р., № РН-0001051 від 30.05.2012р. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 240830 грн.94коп.

Вказаний товар отриманий уповноваженою особою відповідача Савіною Н.Л., про що свідчать довіреності № 094 від 23.04.2012р., №101 від 03.05.2012р.,№120 від 30.05.2012р. та підписи Савіної Н.Л. на видаткових накладних.

Як вбачається з досудового попередження № 239/07-Н від 05.07.2012р. та позовної заяви № 521/10 від 30.10.2012р., позивач вважає своє право порушеним з моменту спливу 45 календарних днів після отримання товару. При цьому він посилається на п.4.3. Договору, але цитує лише частину цього пункту, не звертаючи уваги на необхідність виконати вимоги п.5.2 Договору - надати відповідачу низку документів на товар. Саме з дати отримання покупцем відповідних документів розпочинається відлік строку оплати за товар, про що чітко зазначено у п. 4.3 Договору.

Незважаючи на те, що ухвалою від 27.11.2012р. про порушення провадження у справі суд витребував у позивача докази надання відповідачу документів, щодо яких йдеться у п.5.2 Договору, позивач не підтвердив належними доказами факт виконання умов п.5.2 Договору.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем пакету документів, зазначених у п. 5.2 Договору, то неможливо визначити ані строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, ані час прострочення, за який нараховується пеня та три проценти річних.

Укладаючи Договір, сторони були вільними в його укладенні, у визначенні умов договору та виборі контрагента ( ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України). Згідно зі ст. ст. 526,629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк , встановлений договором або законом.

Оскільки п.4.3 Договору момент виникнення у відповідача обов'язку з оплати товару ставиться у залежність від виконання позивачем умов п.5.2 Договору, а позивачем вони не виконані, то, виходячи з положень ч.1 ст. 612 ЦК України, відповідача не можна вважати таким, що прострочив. Відтак, у позивача ще не виникло право на отримання оплати поставленого товару, тому звернення з позовом до суду є передчасним.

Згідно зі ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведених приписів ГПК України, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про невиконання позивачем умов п.5.2 Договору останнім у встановленому порядку і належними доказами не спростовано; факт прострочення відповідачем зобов'язання щодо оплати товару - не доведений.

Виходячи з вищенаведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням №2207 від 10.08.2012р. та №2888 від 21.09.2012р. на суму 40 000 грн. відповідач частково сплатив отриманий товар. Такі дії відповідача не суперечать ані Договору, ані закону, навпаки згідно зі ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Виконання було прийнято позивачем, внаслідок чого заявою № 03/01 від 03.01 2013р. він зменшив позовні вимоги.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 7 Закону України « Про судовий збір» зменшення розміру позовних вимог є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Щодо інших судових витрат, то відповідно до приписів ст. 49 ГПК України вони покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33,34,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Валтекс", (09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Городинського, 2, ідентифікаційний код 32393877) із Державного бюджету України (державний бюджет ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, р/р 31218206783002, ЄДПРОУ 37992781,УДКСУ у Миколаївській області, код платежу 22030001) 822( вісімсот двадцять дві ) гривні 11 копійок судового збору, зайве сплаченого за платіжним дорученням №1298 від 16.11.2012р.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.85 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано суддею 18 лютого 2013 року.

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька