Рішення № 29389335, 14.02.2013, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 0603/7965/12

провадження № 2/0603/2645/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2013 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: головуючого - судді Зайцева А.В., при секретарі Косюченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Бердичівський завод енергозберігаючих матеріалів" про стягнення заборгованості по заробітній платі середнього заробітку за час затримки розрахунку, заборгованості середньомісячної вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 18633,7 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 1697,24 грн, заборгованості середньомісячної вихідної допомоги у розмірі 1471,31 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн., а також понесені нею судові витрати за надання юридичної допомоги у розмірі 250 грн. та судовий збір у розмірі 214,60 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 1 серпня 1984 року вона працювала у Публічному акціонерному товаристві „Бердичівський завод енергозберігаючих матеріалів" на посаді начальника дільниці. 31 серпня 2012 року була звільнена у зв`язку зі скороченням чисельності працівників п.1 ст. 40 КЗпП України. З дня звільнення намагається отримати розрахунок по заробітній платі. На момент подачі позову до суду заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2011 року по серпень 2012 року з урахуванням компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату складає - 18633,70 гривень. На її неодноразові вимоги про проведення із нею розрахунку при звільненні керівництво підприємства не реагує, трудова книжка їй видана, але розрахунок не проводиться. Її середній заробіток в місяць складав 1392,62 гривені. З 10 вересня 2012 року вона перебуває на обліку як безробітна в Бердичівському міському центрі зайнятості , та в жовтні 2012 року отримала 544 гривні, а тому вважає, що розмір середнього заробітку за час затримки становить 1697,25 гривень. Також їй заборговано середньомісячну вихідну допомогу у розмірі 1471,31 грн. Крім того незаконними діями відповідача їй завдана також, моральна шкода, яка полягає в порушенні її законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду вона оцінює в розмірі 1000 гривень.

Позивачка про день і час розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, надала до суду заяву у якій позовні вимоги підтримала повністю. Просила розглянути справу у її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з`явився про день і час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд зі згоди позивачки, на підставі наявних у матеріалах справи доказів вважає можливим винести заочне рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з слідуючих підстав.

Так, матеріалами справи встановлено, що позивачка з 1 серпня 1984 року працювала у Публічному акціонерному товаристві „Бердичівський завод енергозберігаючих матеріалів" на посаді начальника дільниці.

31 серпня 2012 року була звільнена у зв`язку зі скороченням чисельності працівників п.1 ст. 40 КЗпП України

Згідно довідки від 08.11.2012 року № 185 заборгованості по заробітній платі підприємства перед позивачкою складає 18633,7 гривні.

Відповідно до довідки № 186 від 08.11.2012 року невиплачена заборгованість по вихідній допомозі ОСОБА_1 складає 1471,31 грн.

Відповідно до статті 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належала йому від підприємства, установи та організації, провадиться в день звільнення.

А тому підлягає задоволенню вимога позивачки про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з позовних вимог позивачки, оскільки відповідно до ст.117 КЗпП України в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідач не надав суду доказів щодо наявності спору про розмір суми -заборгованості по заробітній платі.

З 10 вересня 2012 року позивачка перебуває на обліку як безробітна в Бердичівському міському центрі зайнятості , та в жовтні 2012 року отримала 544 гривні. А тому, суд вважає, що розмір середнього заробітку за час затримки становить 1697,25 гривень.

Підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди з наступних підстав.

Статтею 237- 1 КЗпПУ передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.13 Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди", за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов"язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, та тих доказів, які зібрані та дослідженні судом, що свідчить, що не своєчасна виплата заборгованості по заробітній платі змусила її докладати додаткових зусиль для організації життя, призвела до моральних страждань, і тому суд вважає, що компенсація за моральні страждання визначається в сумі 1000 грн.

Відповідно до статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 84, 85, 88, 209, 212 - 214 , 224 , 367 ч.1 ЦПК України, ст.ст. 117, 237 -1 Кодексу Законів про працю України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Бердичівський завод енергозберігаючих матеріалів" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 18633,7 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 1697,24 грн, заборгованість середньомісячної вихідної допомоги у розмірі 1471,31 грн. , моральну шкоду у розмірі 1000 грн., а також понесені нею судові витрати за надання юридичної допомоги у розмірі 250 грн. та судовий збір у розмірі 214,60 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Бердичівський завод енергозберігаючих матеріалів" 688, 20 грн. судового збору на користь держави.

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його оголошення. Особам, які брали участь у справі, але не були присутнім у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: