Рішення № 29386941, 08.02.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1019/2517/12 Головуючий у І інстанції Свояк Д.В.Провадження № 22-ц/780/840/13 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В.Категорія 50 08.02.2013 ______________

РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Поліщука М.А.,

суддів : Ігнатченко Н.В., Малорода О.І.,

при секретарі : Цицюрському А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Національного історико - етнографічного заповідника «Переяслав» на рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного історико - етнографічного заповідника «Переяслав» про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Національного історико - етнографічного заповідника «Переяслав» про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі та просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (далі НІЕЗ «Переяслав») ОСОБА_3 про її звільнення від 13.09.2012 року № 148-ОС; зобов'язати НІЕЗ «Переяслав» винести наказ, яким поновити ОСОБА_2, на посаді молодшого наукового співробітника музею народного одягу Середньої Наддніпрянщини НІЕЗ «Переяслав»; стягнути з НІЕЗ «Переяслав» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14.09.2012 року, та компенсацію за невикористану додаткову відпустку як одинокій матері; зобов'язати НІЕЗ «Переяслав» відшкодувати їй, ОСОБА_2, моральну шкоду в розмірі 8000 грн., мотивуючи тим, що починаючи з 1 липня 1999 року вона працювала у відповідача бібліотекарем тимчасово, з 01 січня 2001 року бібліотекарем першої категорії, з 01 вересня 2001 року тимчасово переведена на посаду старшого наукового співробітника і 01.07.2004 року переведена на посаду молодшого наукового співробітника музею народного одягу Середньої Наддніпрянщини Національного історико - етнографічного заповідника «Переяслав».

Наказом відповідача № 148-ОС від 13.09.2012 року позивача було звільнено з вказаної посади у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці - за п.6 ст.36 КЗпП України. Позивач вказує на відсутність законних підстав для її звільнення зважаючи на те, що вона не відмовлялася від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці. Зазначала, що вона є членом первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» та її звільнення, як члена цієї профспілкової організації, з нею не погоджувалося. Крім того, позивач вказала, що у порушення вимог ст. 32 КЗпП України та п.п. 2.7, 2.8 колективного договору відповідач не повідомив її про зміну істотних умов праці за два місяці до цих змін.

Також позивач зазначала, що відповідачем порушено вимоги ст. 86 КЗпП України, зокрема не погоджено з профспілкою зміни норм праці, які відбулись у зв'язку із затвердженням нової посадової інструкції.

Прим цьому на підтвердження вимог щодо відшкодування завданої позивачу моральної шкоди вона зазначила, що через незаконні дії відповідача вона втратила душевний спокій, перебуває у пригніченому стані, не може знайти нової роботи відповідної кваліфікації, їй важко забезпечувати себе та своїх близьких.

Рішенням Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним наказ НІЕЗ «Переяслав» від 13.09.2012 року № 148-ОС.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді молодшого наукового співробітника музею народного одягу Середньої Наддніпрянщини НІЕЗ «Переяслав» з 14.09.2012 року.

Стягнуто з НІЕЗ «Переяслав» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за вимушений прогул в розмірі 13 256, 96 грн. (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят шість) та 1000, 00 грн. (одну тисячу) моральної шкоди.

Зобов'язано НІЕЗ «Переяслав» провести розрахунок та сплатити на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів як одинокій матері.

Зазначені суми визначено без утримання прибуткового податку і інших обов'язкових платежів, а в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць рішення підлягало негайному виконанню.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, на підставі неповного з'ясування судом обставин, що мають значення по справі та з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В свою чергу позивач надіслала на адресу апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, де зазначила, що при розгляді міськрайонним судом даної справи, було в повній мірі дотримано норми процесуального права, повно досліджено докази надані сторонами, а також судом всебічно проаналізовано доводи сторін та надана їм правова оцінка.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримала апеляційну скаргу повністю.

Позивач, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції надала суду копію наказу №12-ОС від 28 січня 2013 року ДІЕЗ «Переяслав» про поновлення її на роботі відповідно до оскаржуваного рішення.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріалами справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні ОСОБА_2 з роботи за п.6 ст. 36 КЗпП України відповідачем були допущені порушення вимог законодавства та колективного договору НІЕЗ «Переяслав».

Судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі в цій частині, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем з 1 липня 1999 року, працюючи на посадах: бібліотекаря тимчасово, з 01 січня 2001 року бібліотекарем першої категорії, з 01 вересня 2001 року тимчасово переведена на посаду старшого наукового співробітника і 01.07.2004 року переведена на посаду молодшого наукового співробітника музею народного одягу Середньої Наддніпрянщини Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (а.с.8).

Згідно наказу ДІЕЗ «Переяслав» №24-ОД від 15 лютого 2012 року до посадових інструкцій наукових співробітників було внесено зміни та покладено на них обов'язки зберігачів музейних предметів (а.с.17).

Видання до цього наказу, зміни в організації праці НІЕЗ «Переяслав» здійснювалось у зв'язку з виробничою необхідністю привести роботу заповідника у відповідність з вимогами Міністерства культури України з метою усунення недоліків в його роботі, виявлених комісією Міністерства культури і туризму України в 2010 році, зокрема забезпечення збереження матеріальних цінностей.

Встановлено, що в той же день вказаний наказ було погоджено на засіданні профспілкового комітету первинної профспілкової організації НІЕЗ «Переяслав» Професійної спілки працівників культури України (протокол № 2 від 15.02.2012 року) (а.с.56). З первинною профспілковою організацією НІЕЗ «Переяслав» Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» наказ не погоджувався.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ознайомилась із вказаним наказом 17.02.2012 року (а.с.54).

За наказом відповідача № 148-ОС від 13.09.2012 року позивачка була звільнена з посади молодшого наукового співробітника музею народного одягу Середньої Наддніпрянщини Національного історико - етнографічного заповідника «Переяслав», у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці - за п.6 ст.36 КЗпП України (а.с.9, 59).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, єдиною підставою припинення трудового договору у зв'язку із зміною істотних умов праці є відмова працівника від продовження роботи.

За змістом вказаної норми відмова працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці має бути чіткою і об'єктивно вираженою. Це зокрема може бути письмова заява працівника про відмову від продовження роботи, чи розписка (напис) працівника про відмову від продовження роботи на письмовому повідомленні власника про майбутню зміну істотних умов праці.

Судом встановлено, що згідно п. 3 наказу № 24-ОД від 15.02. 2012 року нові умови праці запроваджені з 20.05.2012 року, проте позивач продовжувала працювати після ознайомлення з наказом 17.02.2012 року, не вимагала і не бажала звільнення, що є беззаперечним доказом того, що позивачка не відмовлялася від продовження роботи у зв'язку із зміною умов праці, а продовжувала працювати.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визнав незаконним наказ про звільнення та визначився з необхідністю поновлення позивачки на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та заподіяної моральної шкоди, вказавши на всі порушення, що були допущені відповідачем при звільненні, пославшись на норми матеріального права.

Проте колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про задоволення її позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести розрахунок та сплатити ОСОБА_2 компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів як одинокій матері, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи і зроблені в результаті порушення судом норм матеріального права.

Вирішуючи позов ОСОБА_2 в межах заявлених вимог в частині стягнення з НІЕЗ «Переяслав» на користь позивача компенсації за невикористану додаткову відпустку як одинокій матері, колегія суддів вважає, що позов в цій частині не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даними позовними вимогами позивач в мотивувальній частині позовної заяви не обґрунтувала свої вимоги та не вказала які норми права порушив відповідач при порушенні її права на грошову компенсацію за належну їй додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів як одинокій матері, та не вказала в позовній заяві про обставини, за яких її слід вважати одинокою матір'ю та не надала доказів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що позивач є одинока мати, послався на норми ст. 182-1 КЗпП України, щодо надання одинокій матері щорічно додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Також суд послався на ч.1 ст. 83 КЗпП України щодо виплати грошової компенсації, у разі звільнення працівника, за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

При цьому суд не звернув уваги на докази надані позивачкою, зокрема копії свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, де в графі батьки вказано: мати ОСОБА_2, батько ОСОБА_5, шлюб між якими було розірвано 2 вересня 1997 року (а.с.13,14). Дані докази вказують на те, що дитина народжена в шлюбі, в дитини є батько.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 57, ч.1 ст. 58, ч.2 ст. 59 та ч.4 ст 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Всупереч положенням даних норм позивач не надала суду доказів, які б підтверджували обставини того, що батько дитини, з яким вона розлучена, не бере участі у вихованні дитини, або доказів його ухилення по утриманню дитини.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанцій невірно послався на норми матеріального права та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку як одинокій матері, оскільки позивачка не є одинока матір, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові в цій частині відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, ч.1 п.2 ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Національного історико - етнографічного заповідника «Переяслав» на рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року задовольнити частково.

Рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року в частині зобов'язання Національного історико - етнографічного заповідника «Переяслав» провести розрахунок та сплатити на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів як одинокій матері - скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В іншій частині рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: