Ухвала суду № 29385170, 13.02.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"13" лютого 2013 р. Справа № 2а/1770/1749/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Кузьменко Л.В.

Франовської К.С.,

при секретарі Хаюк Т.В. ,

за участю сторін

від позивача: Овдійчук О.О., Гилюк Г.В., представників за довіреністю,

від відповідача: Юхименко Т.В. Воробйова О.В. представників за довіреностями,

розглянувши апеляційну скаргу Здолбунівської об"єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" жовтня 2012 р. у справі за позовом Представництва "Товариства з обмеженою відповідальністю "Азеркорпу-Аутобан" в Україні до Здолбунівської об"єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.10.2012 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області від 06.12. 2011 року № 0000332200, № 0000322200, № 0000312200 повністю з моменту прийняття.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції від 06.12. 2011 року № 0000302200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 14 570 409,80 (чотирнадцять мільйонів п'ятсот сімдесят тисяч чотириста дев'ять гривень 80 копійок) гривень та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 3 642 602,85 (три мільйони шістсот сорок дві тисячі шістсот дві гривні 85 копійок) гривень.

Присуджено на користь позивача Представництва "Товариства з обмеженою відповідальністю "Азеркорпу-Аутобан" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з ухваленою судом першої інстанції постановою, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають вимогам чинного законодавства, просить оскаржену постанову скасувати та прийняти нову, якою залишити позовну заяву без задоволення.

У судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Представники позивача в засіданні суду проти доводів й вимог скарги заперечили, вважаючи оскаржену постанову законною і обґрунтованою, просили залишити її без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Представництво "Товариства з обмеженою відповідальністю "Азеркорпу-Аутобан" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12. 2011 року № 0000342200, № 0000332200, № 0000322200, № 0000312200, № 0000302200.

В процесі розгляду справи Позивач подав заяву, якою зменшив позовні вимоги та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції від 06.12. 2011 року № 0000332200, № 0000322200, № 0000312200 повністю з моменту прийняття, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції від 06.12. 2011 року № 0000302200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 14 570 409,80 (чотирнадцять мільйонів п'ятсот сімдесят тисяч чотириста дев'ять гривень 80 копійок) гривень та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 3 642 602,85 (три мільйони шістсот сорок дві тисячі шістсот два гривні 85 копійок) гривень.

Крім того, у даній заяві позивач відмовився від позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції від 06.12. 2011 року № 0000342200, яким донараховані податкові зобов'язання в сумі 512248,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 128062,00 грн. по податку на прибуток.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2012 року провадження у справі за позовом Представництва "ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області № 0000342200 від 06.12. 2011 року - закрито.

Обґрунтовуючи позов, позивач вказав, що не погоджується з висновками відповідача (котрі стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, зменшенням розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, та зменшенням і збільшенням суми бюджетного відшкодування. Стверджує, що порушень податкового законодавства з податку на додану вартість не вчиняв, в підтвердження названих обставин позивач надав: первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по спірних правовідносинах, на підставі яких позивач здійснив формування сум податкового кредиту, розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В ході перегляду рішення апеляційним судом встановлено, що відповідно до Довідки статистики з ЄДРПОУ видами діяльності Представництва "ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" є будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів та метрополітену; будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд (т. 1 а.с. 133).

Положенням про Представництво "ТОВ "Азеркорпу-Аутобан", затвердженим рішенням ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" 27.06. 2008 року, передбачено, що до функцій Представництва належить спорудження шляхів та спеціальні шляхобудівельні роботи загалом; прийняття замовлень на будівництво, організацію та спорудження шляхів, автобанів, дамб та будь-яких інших об'єктів (т. 1 а.с. 230-234).

Представниками позивача також надано пояснення, що Представництво "ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" здійснює на території України ремонтні роботи на автошляхах по виконанню довгострокового контракту.

Згідно свідоцтва № 100331202 від 13.04. 2011 року Представництво "ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 236)

За результатами проведення документальної виїзної планової перевірки Представництва в Україні TOB "Азеркорпу-Аутобан" (в подальшому Представництво) код ЄДРПОУ 26607596 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04. 2009 р. по 30.06. 2011 р. ревізорами відповідача складено акт № 1114/23-26607596 від 18.11. 2011р. (далі по тексту постанови іменовано - акт перевірки) (т. 1 а.с. 12-107).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкові повідомлення-рішення № 0000332200 від 06.12. 2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 229207,00 грн., № 0000322200 від 06.12. 2011 року, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 469005,00 грн., № 0000312200 від 06.12. 2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 83454,00 грн. та № 0000302200 від 06.12. 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 18 259 963,00 грн. (т. 1 а.с. 109, 110, 111, 112).

У п. 3.2.2 Акта перевірки № 1114/23-26607596 від 18.11. 2011 р. вказується, що Представництвом ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" на порушення п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04. 1997 року, з наступними змінами та доповненнями, завищено податковий кредит на загальну суму 89 186 грн.

При цьому вказується, що згідно інформації, отриманої від ДПІ у Сихівському районі м. Львова листом № 14752/23-209 від 14.10. 2011 року, надіслано акт перевірки від 05.08. 2011 року № 3003/23-209/35563037 про документування нікчемних операцій в ході проведення планової виїзної перевірки ПП "Експертльвівмаркетбуд" за період з 01.01. 2009 р. по 31.03. 2011 року, яке перебувало в господарських відносинах з Представництвом "ТОВ "Азеркорпу-Аутобан". Відповідно до наданих до перевірки документів (актів виконаних робіт, накладних, договорів, податкових накладних, реєстрів накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей) ПП "Експертльвівмаркетбуд" перебувало у взаємовідносинах з ПП Будівельна компанія "Віалекс", ПП "Сервіс доріг", ТзОВ "Віктор і Ко", у зв'язку з чим податковий орган прийшов до висновку про нікчемність укладених договорів, що призвело нібито до завищення Представництвом "ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" податкового кредиту та валових витрат.

За твердженням податкового органу, Представництво не має права на податковий кредит по ПДВ, що сплачений в ціні придбаних послуг, які використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, оскільки постачальники постачальника (друга ланка у ланцюгу поставок) виявилися недобросовісними платниками податків.

Водночас, як встановлено судом, 14 квітня 2009 року між ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд" (Постачальник) та Представництвом "ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" (Покупець) було укладено Угоду № 29, згідно з п. 1.1 якої протягом дії цієї Угоди Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця металопрокат та бітум нафтовий дорожній БНД 60/90, далі по Угоді товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити товар на умовах, передбачених цією угодою (т. 4 а.с. 113-114).

Так, в даному випадку Представництво «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» не має статусу юридичної особи і господарську діяльність здійснює від імені іноземної компанії ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» (м. Баку, Азербайджан) з метою реалізації міжнародної угоди, укладеної між Автодором (Україна) та ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» по ремонту автомобільної дороги М06 Київ-Чоп.

Відповідно до Положення про Представництво ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» основними функціональними обов'язками Представництва є представництво інтересів іноземної компанії на території України з питань виконання умов договору на будівництво автодоріг, мостів та інше, тобто іноземна компанія здійснює свою діяльність на території України по виконанню умов вище вказаного контракту.

До податкового кредиту перевіряємого періоду Представництвом "ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" включено суми ПДВ на підставі податкових накладних (т. 4 а.с. 115-141).

Фактична поставка товару підтверджується видатковими накладними, які виписані ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» (т. 4 а.с. 142-158).

Факт сплати податку на додану вартість при перерахуванні коштів Постачальнику підтверджується платіжними дорученнями (т. 4 а.с. 159-165).

Відповідно до ч. 2. ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для формування віднесення валових витрат платника понесених затрат по певній господарській операції є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є податкова накладна.

Судом встановлено, що в даному випадку придбання позивачем у ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» бітуму дорожнього та перерахування коштів в оплату поставленого товару відповідає основному виду господарської діяльності позивача. Дорожньо-будівельні матеріали придбавалися позивачем з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

При цьому, на дату видачі податкових накладних та на дату формування позивачем податкового кредиту із названих господарських операцій, ПП «ЕкспертЛьвівмаркетБуд» в установленому порядку було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Видані ПП «ЕкспертЛьвівмаркетБуд» податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, містять всі обов'язкові реквізити, оформлені у відповідності до приписів п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97 та видані особами, зареєстрованими як платник податку на додану вартість (п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97).

Таким чином, Представництво сформувало податковий кредит з названих операцій у повній відповідності до приписів Закону № 168/97, а зокрема по даті здійснення першої із подій, пов'язаної з придбанням товару, з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, на підставі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість, які містять всі необхідні реквізити, сплативши суму ПДВ у складі вартості придбаваємого товару.

Слід зазначити, що Закон № 168/97 не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту одним платником від сплати податкового зобов'язання до бюджету його контрагентом та від того, чи дотримується він податкової дисципліни.

При здійсненні вказаних господарських операцій платник податку на додану вартість здійснює "за першою подією" (визначеною п.п. 7.3.1, п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону № 168/97) формування сум податкових зобов'язань з названого податку та сум податкового кредиту (за рахунок яких зменшується податкове зобов'язання платника, що підлягає сплаті до бюджету). За рахунок різниці між такою сумою податкового зобов'язання (податку на додану вартість, що фактично одержаний платником у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги)) та сумою такого податкового кредиту (податку на додану вартість, що фактично сплачений ним у складі ціни придбаного ним товару іншому платнику):

- при позитивному значенні виникає податкове зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету таким платником;

- при від'ємному значенні такої різниці виникає сума податку на додану вартість, що підлягає відповідно відшкодуванню з бюджету.

Позивач відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ, що припадає на вартість бітуму дорожнього нафтового, придбаного у ПП «ЛьвівЕкспертМаркетБуд» в розмірі 89 186,00 грн. на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні документи та податкові накладні містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані, як суб'єкти господарювання та платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Названі документи повністю розкривають зміст господарської операції.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача з ПП «ЕкспертЛьвівМаркетБуд» порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту і валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Суд правильно вказав, що вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Колегія суддів вважає, що доводи та висновки відповідача, викладені у названому вище акті перевірки щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та ПП «ЛьвівЕкспертМаркетБуд» є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи відповідача щодо зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «ЛьвівЕкспертМаркетБуд» є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

У розділі 3 Акта перевірки № 1114/23-26607596 від 18.11. 2011 р. вказується, що Представництвом ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» на порушення п.п. «д» п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, з наступними змінами та доповненнями, та п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 (г) ст. 201 Податкового кодексу України №2755 від 01.12.2010 року завищено податковий кредит на загальну суму 878 311 грн., а саме: вересень 2010р. - 466 372 грн., січень 2011р. - 241 676 грн., березень 2011р. - 170 263 грн. по господарських операціях з придбання бітуму у ТОВ «Укрдорцентр», що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. При цьому відповідач посилається на те, що у податкових накладних, виписаних ТОВ «Укрдорцентр» в обов'язковому реквізиті «місцезнаходження продавця» вказало недостовірну інформацію щодо свого місцезнаходження як продавця.

Проте дослідженими матеріалами справи встановлено, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №725405, виданого 24.06. 2010 року Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, у зв'язку із зміною місцезнаходження юридичної особи, ТОВ «Укрдорцентр» було зареєстроване за адресою: 04060, м. Київ, вул. Котовського, будинок 21, квартира, 32, що відповідає адресі, вказаній у податкових накладних (т. 4 а.с. 167).

Зазначена адреса місцезнаходження ТОВ «Укрдорцентр» вказується у Довідці статистики АА №352310 з ЄДРПОУ, виданій 25.06.2010 року (т. 4 а.с. 168).

10.07. 2010 року ТОВ «Укрдорцентр» ДПІ у Шевченківському районі місті Києва було видано Свідоцтво № 100291101 про реєстрацію платника податку на додану вартість за місцезнаходженням платника: 04060, м. Київ, вул. Котовського, буд. 21, кв. 32 (т. 4 а.с. 166).

Отже, виходячи з цих документів, ТОВ «Укрдорцентр» мало право виписувати податкові накладні після 24.06. 2010 року із зазначенням місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Котовського, буд. 21, кв. 32.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та пп. 7.5 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість є податкова накладна.

01 грудня 2009 року між ТОВ «Укрдорцентр» та Представництвом було укладено Договір № 37-09/УДЦ, предметом якого стала поставка товариством для представництва нафтопродуктів (т. 4 а.с. 11-16).

Фактичне здійснення поставки нафтопродуктів підтверджується податковими накладними (т.4 а.с.17-29,66,181-211, т.5 а.с. 74-93), товарно-транспортними накладними (т. 4 а.с. 43-65, 68-94, 230-250, т. 5 а.с. 1-33, 35-36, 38, 40-41, 43-44, 46, 114-153); видатковими накладними (т.4 а.с.30-42,67,80-83,212-229, т.5 а.с.10,12,15,17,19,22,25,30,34,37,39,94-113).

Факт оплати товару Представництвом для постачальника - ТОВ «Укрдорцентр», в тому числі сплати ПДВ в сумі придбання товару, підтверджується платіжними дорученнями (т. 4 а.с. 95-112, т. 5 а.с. 47-73).

Водночас підставою для тверджень щодо наявності відхилень по податкових зобов'язаннях між Представництвом та даним контрагентом стало неприйняття органом державної податкової служби податкової звітності з податку на додану вартість від ТОВ «Укрдорцентр».

Окружний адміністративний суд м. Києва у своїй постанові від 11.07. 2011р. (складена та підписана в повному обсязі 15.07. 2011р.) у справі № 2а-5498/11/2670 за позовом TOB «Укрдорцентр» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва зазначив, що «...податкові декларації з податку на додану вартість за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010р. і січень, лютий місяці 2011р. були подані до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з дотриманням необхідних вимог».

Адміністративний позов ТОВ «Укрдорцентр» задоволений судом в повному обсязі, а ДПІ у Шевченківському районі м. Києва суд зобов'язав прийняти та вважати поданими податкові декларації з ПДВ та внести показники, вказані в деклараціях до електронних баз податкової звітності, в тому числі до картки особового рахунку позивача. Також суд зобов'язав ДПІ у Шевченківському районі м. Києва внести виправлення до електронних баз податкової звітності, в тому числі до картки особового рахунку позивача щодо строків подачі TOB «Укрдорцентр» податкових декларацій з ПДВ за усі перелічені звітні періоди.

Відтак, суд підтвердив факт неправомірних дій податкового органу.

Зазначена постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2011р. залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02. 2012 року у справі №2а-5498/11/2670 (т. 2 а.с. 63-64, 65).

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що декларації з податку на додану вартість, подані ТОВ «Укрдорцентр» за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року і січень, лютий місяці 2011 року мають всі необхідні реквізити; підписані посадовою особою та скріплені печаткою, зазначене в них місцезнаходження Позивача відповідає адресі, вказаній у Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, Представництво мало повне право формувати податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Укрдорцентр» по придбанню бітуму дорожнього.

Разом з тим, відповідач не надав доказів безтоварності господарських операцій безпосередньо між Представництвом та його прямим контрагентом. Правочини недійсними в судовому порядку не визнані. Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто покупець - платник податку на додану вартість, не несе відповідальність за податкові зобов'язання продавця.

Крім того, виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.

Таким чином, податковий орган не навів будь-яких доказів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не додав жодних даних, які би спростовували реальність виконання операцій з поставки товарів позивачу.

Апеляційний суд вважає ( погоджуючись із судом першої інстанції), що позивач правомірно сформував податковий кредит по господарських операціях, що виникли у взаємовідносинах з ТОВ «Укрдорцентр».

Як вказується у Акті перевірки, за результатами поточної планової перевірки Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями, завищено податковий кредит на суму 14 459 764 грн., в т.ч. за результатами попередніх перевірок на суму 9 514 320 грн., за результатами поточної планової перевірки на 4 945 444 грн., а саме: червень 2009р. на суму 2 478 354 грн., вересень 2009р. на суму 155 946 грн., грудень 2009р. на суму 1 765230 грн., квітень 2010 року на суму 51 284 грн., червень 2010 року на суму 60243 грн., вересень 2010 року на суму 38 620 грн., лютий 2011 року на суму 76 214 грн., квітень 2011 року на суму 319 553 грн. Вказане завищення податкового кредиту відповідач пов'язує із віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених митним органам при ввезенні із-за меж митних кордонів України товарів (техніки та устаткування) - імпорту товарів з метою їх використання у господарській діяльності (для ремонту автодороги М06 Київ-Чоп).

Проте факт порушення спростовується наявними матеріалами справи.

Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» у червні 2009 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 2 478 354,00 грн., сплачену митним органам при ввезенні на територію України техніки та запчастин з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України згідно вантажно-митних декларацій ( а.спр.9-23, т.3 ).

Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» у вересні 2009 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 155 946,00 грн., сплачену митним органам при ввезенні на територію України техніки та запчастин з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України згідно вантажно-митних декларацій ( а.спр.24-27, т.3 ).

Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» у грудні 2009 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 1 765 230,00 грн., сплачену митним органам при ввезенні на територію України техніки та запчастин з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України згідно вантажно-митних декларацій ( а.спр.28-30, т.3 ).

Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» у квітні 2010 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 51284,00 грн., сплачену митним органам при ввезенні на територію України техніки та запчастин з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України згідно вантажно-митних декларацій ( а.спр.33-35, т.3 ).

Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» у червні 2010 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 60243,00 грн., сплачену митним органам при ввезенні на територію України техніки та запчастин з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України згідно вантажно-митних декларацій ( а.спр.31, т.3 ).

Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» у вересні 2010 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 38620,00 грн., сплачену митним органам при ввезенні на територію України техніки та запчастин з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України згідно вантажно-митних декларацій ( а.спр.32, т.3 ).

Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» у лютому 2011 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 76214,00 грн., сплачену митним органам при ввезенні на територію України техніки та запчастин з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України згідно вантажно-митних декларацій ( а.спр.39,40, т.3 ).

Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» у квітні 2011 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 319553,00 грн., сплачену митним органам при ввезенні на територію України техніки та запчастин з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України згідно вантажно-митних декларацій ( а.спр.36-38, т.3 ).

Згідно зі ст. 188 Митного кодексу України імпорт - це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

На час виникнення спірних правовідносин - квітень 2009 року - жовтень 2010 року порядок нарахування, сплати до бюджету, бюджетного відшкодування податку на додану вартість були врегульовані Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі по тексту судової постанови Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно пп.7.5.2 п.7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Згідно з пп.3.1.2 п.3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.

З метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюються операції з ввезення на митну територію України:

об'єкта лізингу (крім повернення об'єкта оперативного лізингу, раніше наданого (вивезеного) лізингодавцем чи іншою особою за його дорученням з території України у митному режимі тимчасового вивезення (ввезення) для вільного обігу згідно з положеннями глави 34 Митного кодексу України); 34

об'єкта майнової застави на користь заставодержателя (іншої особи за його дорученням);

майна, переданого у схов (відповідальне зберігання) або в користування чи розпорядження;

товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України для їх подальшого вільного обігу на території України (крім поставки на територію іншого магазину безмитної торгівлі, митного складу та спеціальної митної зони (тільки для спеціальних митних зон, які відповідно до закону мають тотожні умови оподаткування цим податком);

продуктів переробки (готової продукції) з-під митного режиму переробки на митній території України згідно з положеннями глави 38 Митного кодексу України;

продуктів переробки (готової продукції) з-під митного режиму переробки за межами митної території України згідно з положеннями глави 39 Митного кодексу України (крім транспортних засобів, які відправлялися під митним режимом переробки за межі митного кордону України з метою їх ремонту та повертаються на митну територію України для їх подальшого вільного обігу);

товарів (супутніх послуг) за будь-якими іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (супутні послуги) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язано з поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Згідно п.2.4 статті 2 Закону № 168/97-ВР, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку, що закон зобов'язує платника податку на додану вартість сплатити названий податок при імпорті та надає йому право на податковий кредит на суму фактично сплаченого податку. При цьому в законі відсутня така виключна умова для виникнення права на податковий кредит як оплатне придбання платником податку матеріальних цінностей, а визначальним є сплата такого податку до державного бюджету згідно з підпунктом 7.3.6 п.7.3 статті 7 названого закону.

Згідно пп.7.2.7 п.7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Пунктом 201.2 ст. 201 розділу V Податкового кодексу встановлено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 ст. 187 Кодексу.

Отже, під час ввезення на митну територію України товарів імпортером - платником ПДВ, який здійснює сплату ПДВ при розмитненні таких товарів безпосередньо зі свого поточного рахунку, датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу є дата сплати (нарахування) податку за такими податковими зобов'язаннями.

Таким чином, відповідно до наведених норм Податкового кодексу та Закону «Про податок на додану вартість», що був чинний до 01.01.2011 р., до податкового кредиту включаються суми податку на додану вартість, сплачені на підставі вантажних митних декларацій за операціями з ввезення на митну територію України в митному режимі "імпорт" товарів, незалежно від передачі права власності на них, для подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Цей висновок зробила Державна податкова адміністрація в листі від 18.06.2011р. №11326/6/15-0516 «Щодо оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість».

Перевіряючі під час перевірки мали можливість переконатися, що імпортні матеріальні цінності фактично використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Усі вантажні митні декларації оформлені у відповідності до вимог законодавства і вказують сплачену суму ПДВ до бюджету.

Судова колегія вважає, що позивачем виконані основні вимоги Закону «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу щодо права на відображення податкового кредиту з ПДВ.

Вантажні митні декларації, копії яких додано до матеріалів справи, підтверджують факт увезення товару в Україну та сплату податку на додану вартість до Державного бюджету України. На неналежність оформлення вантажно-митної декларації податковий орган не покликається.

Безпідставними є доводи податкового органу про тимчасовий ввіз майна, позаяк у вантажно-митній декларації визначено митний режим ІМ (імпорт).

Крім того, оскільки позивачем сплачено ПДВ при ввезенні товарів, то суду слід зазначити, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України лише у митному режимі імпорту, а не тимчасовий ввіз.

Таким чином, за наявності належним чином оформленої вантажно-митної декларації, що підтверджує факт сплати податку на додану вартість при імпорті в Україну товару, призначеного для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, позиція податкового органу щодо виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого при імпорті, є неправомірною, а висновок про порушення платником п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - безпідставним.

Тому, виконавши перед бюджетом зобов'язання зі сплати податку на додану вартість при імпорті товарів для подальшого використання в межах господарської діяльності, платник податків має всі підстави для зарахування сум такого податку до складу податкового кредиту.

При цьому, відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не заперечується, що техніка та запчастини отримані Представництвом в подальшому використовувалися в межах господарської діяльності представництва.

У відповідності до вимог п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України та пп.7.2.7 п.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в разі ввезення товарів на митну територію України, документом, що посвідчує право на нарахування податкового кредиту є вантажно-митна декларація, в якій зазначено суму сплаченого податку.

Стосовно доводів відповідача щодо виникнення у платника податків права на нарахування податкового кредиту лише в разі здійснення оплатних операцій з придбання або виготовлення товарів, то суд зазначає, що згідно з п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне трактування) прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За таких обставин, виходячи із змісту зазначеної норми, податковий кредит, сформований за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених при імпорті на безоплатній основі товарів, що в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податків, вважається таким, що сформований правомірно.

У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що імпорт у Податковому кодексі України та Законі України «Про податок на додану вартість» згадується нарівні з операціями з придбання та виготовлення товарів, а не включається до складу придбання товару та передбачає обов'язкову оплатність. Інакше була б відсутня необхідність окремо закріплювати в чинному законодавстві порядок сплати податку на додану вартість під час імпорту товарів та зазначати його в нормах, що передбачають право на формування податкового кредиту.

Крім того, в акті перевірки містяться покликання на результати попередніх перевірок Представництва «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан», викладені у відповідних актах.

В такому випадку податковий орган фактично допускає притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності двічі за одне і те ж порушення вимог податкового законодавства, покликаючись на результати попередніх актів перевірок та, відповідно, зменшуючи суму податкового кредиту та застосовуючи штрафні (фінансові санкції).

Так, відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того, відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно, податковий орган не має права зменшувати суму податкового кредиту платника податків повторно до узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим органом у податкових повідомленнях-рішеннях.

Відтак, на думку суду, в цій частині висновки акта перевірки також однозначно суперечать вимогам законодавства і є неправомірними.

Крім того, як зазначається в акті перевірки внаслідок порушення п.п. «д» п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198, п.п. а п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України занижено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ: у лютому 2011 року на 26 183 грн., у квітні 2011 року на 2430 грн., у червні 2011 року на 440392 грн. та завищено від'ємне значення (ряд. 24 декларації за червень 2011 року) на суму 229207 грн.; завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ: у березні 2011 року на 164051 грн., у травні 2011 року на 2857 гривень; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту за січень 2011 року на 241 675 грн.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

В даному випадку на формування бюджетного відшкодування мали вплив господарські операції, описані вище, що не заперечується відповідачем.

А тому встановивши відсутність порушень податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість Представництвом, суд, враховуючи взаємозв'язок між формуванням податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту, і, як наслідок, бюджетним відшкодуванням, констатує відсутність порушень Представництва при формуванні від'ємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, описаних в акті перевірки.

Крім того, відповідно до таблиці № 2, яка є додатком до акту перевірки Представництва, вказано підтверджену суму податкового кредиту за лютий 2011 року, що приймає участь в розрахунку бюджетного відшкодування березня 2011 року, у розмірі 142326,06 грн. (т. 3 а.с. 117-119).

При цьому, при проведенні звірки відповідачем не враховано суми податкових зобов'язань, сплачені при отриманні Представництвом на території України послуг від нерезидента - на суму 193 974 грн., що підтверджується податковими накладними від 31.01. 2011 року № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 (т. 6 а.с. 185-193).

Пояснень щодо розбіжностей сум, наведених в акті перевірки та таблиці №2 та причин неврахування вказаних первинних документів при здійсненні звірки розрахунку бюджетного відшкодування, відповідач не надав. Надання цих документів під час перевірки не спростував.

Відповідно до таблиці № 3, яка є додатком до акту перевірки Представництва, вказано підтверджену суму податкового кредиту за березень 2011 року, що приймає участь в розрахунку бюджетного відшкодування квітня 2011 року, у розмірі 777891,40 грн. (т. 3 а.с. 120-123).

При цьому, при проведенні звірки відповідачем не враховано суми податкових зобов'язань, сплачені при отриманні Представництвом на території України послуг від нерезидента - на суму 193 747 грн., що підтверджується податковими накладними від 28.02. 2011 року № 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10,11 (т. 6 а.с. 199-207).

Пояснень щодо розбіжностей сум, наведених в акті перевірки та таблиці № 3 та причин неврахування вказаних первинних документів при здійсненні звірки розрахунку бюджетного відшкодування представники відповідача в судовому засіданні не змогли. Надання цих документів під час перевірки не спростували.

Відповідно до таблиці № 4, яка є додатком до акту перевірки Представництва, вказано підтверджену суму податкового кредиту за квітень 2011 року, що приймає участь в розрахунку бюджетного відшкодування травня 2011 року, у розмірі 1236428,68 грн. (т. 3 а.с. 124-128).

При цьому, при проведенні звірки відповідачем не враховано суми податкових зобов'язань, сплачені при отриманні Представництвом на території України послуг від нерезидента - на суму 188909 грн., що підтверджується податковими накладними від 31.03.2011 року № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 (т. 6 а.с. 214-222).

Пояснень щодо розбіжностей сум, наведених в акті перевірки та таблиці № 4 та причин неврахування вказаних первинних документів при здійсненні звірки розрахунку бюджетного відшкодування представники відповідача в судовому засіданні не змогли. Надання цих документів під час перевірки не спростували.

Відповідно до таблиці № 5, яка є додатком до акту перевірки Представництва, вказано підтверджену суму податкового кредиту за травень 2011 року, що приймає участь в розрахунку бюджетного відшкодування червня 2011 року, у розмірі 1986190,22 грн. (т. 3 а.с. 129-133).

При цьому, при проведенні звірки відповідачем не враховано суми податкових зобов'язань, сплачені при отриманні Представництвом на території України послуг від нерезидента - на суму 186390,35 грн., що підтверджується податковими накладними від 30.04.2011 року № 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10,11 (т. 6 а.с. 229-237).

Пояснень щодо розбіжностей сум, наведених в акті перевірки та таблиці №5 та причин неврахування вказаних первинних документів при здійсненні звірки розрахунку бюджетного відшкодування представники відповідача в судовому засіданні не надали. Надання цих документів під час перевірки не спростували.

В ході розгляду справи відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0000332200, № 0000322200, № 0000312200 від 06.12. 2011 року та № 0000302200 від 06.12. 2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 14 570 409,80 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 3642602,85 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні, а тому її слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Здолбунівської об"єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" жовтня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Л.В. Кузьменко К.С. Франовська

Повний текст cудового рішення виготовлено "14" лютого 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Представництво "Товариства з обмеженою відповідальністю "Азеркорпу-Аутобан" в Україні вул.Шевченка,1,м.Здолбунів,Рівненська область,35705

3- відповідачу Здолбунівська об"єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул.Приходька, 1-А,м.Здолбунів,Рівненська область,35705