Рішення № 29385137, 04.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р.Справа № 5023/5304/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Призма", м. Харків про стягнення 47250,73 грн. за участю представників сторін :

позивача - не з"явився; Представник відповідача - Моїсеєнко К.О., дов. від 17.12.2012р. Прокурор - Кріцина Е.Г., посв. № 006801 від 28.09.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - ТОВ "ТПК "Призма" заборгованості з основного боргу в сумі 42058,08 грн. за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року та 5191,65 грн. пені., а також віднести на відповідача судові витрати. Вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором оренди № 5059-Н від 05.12.2011 року щодо своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 листопада 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10 грудня 2012 року о 10:15 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 10.12.2012 року, 19.12.2012 року розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 21 січня 2013 року оголошувалась перерва до 23 січня 2013 року о 09:30 год. У судовому засіданні 23 січня 2013 року оголошувалась перерва до 04 лютого 2013 року об 11:00 год.

У призначеному судовому засіданні 04 лютого 2013 року прокурор підтримав заявлений позов та наполягав на його задоволенні.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує, з мотивів, викладених у наявних в матеріалах справи запереченнях на позовну заяву, зокрема зазначає, що приміщення ним звільнено 03 грудня 2012 року, про що було складено акт прийому - передачі від 03.12.2012 року, підписаний з боку відповідача та балансоутримувача. Також стверджує про укладання додаткової угоди № 1 між орендарем та балансоутримувачем якою розірвали договір № 64/5-12 від 05.12.2011року. У зв'язку із чим, відповідач вважає, що договір оренди є розірваним з 03.12.2013 року, а тому стягнення заборгованості з орендної плати за розірваним договором є, на думку відповідача безпідставним.

Присутній у судовому засіданні представник балансоутримувача підтвердив факт передачі йому 03.12.2013 року орендованого майна та підписання акту прийому-передачі, проте, зазначив, що передача цього майна та припинення договірних відносин за договором оренди не узгоджена із власником майна - позивачем у справі.

Позивач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис його представника на повідомленні про дату, час та місце наступного судового засідання.

Присутні в судовому засіданні учасники судового процесу вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника позивача, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

05 грудня 2011 року. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області (далі - позивач, орендодавець) та ТОВ «ТПК Призма» (далі- відповідач) укладено договір оренди № 5059-Н (далі -договір), відповідно до умов якого, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно -відкриту виробничу ділянку з бетонним покриттям загальною площею 1000,00 кв.м, розміщене за адресою: Харківська обл.., Харківський район, с. Надточії, вул.. Кільцева,49, що знаходиться на балансі ДП міністерства оборони України «Харківський механічний завод» (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 12 серпня 2011 року і становить 480000,00 грн. Майно передається з метою заготівлі, переробки та зберігання брухту чорних металів. (п. 1.2 договору).

Факт передачі орендованого майна підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним 05 грудня 2011 року сторонами договору - позивачем та відповідачем, а також балансоутримувачем та скріпленим їх печатками.

Відповідно до п. 3.1., 3.2 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами, з урахуванням результату конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2011 року -5981,98 грн. (Додаток № 2). Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад - грудень 2011 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 70%; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30%.

Відповідно до п. 5.3. Договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендодавцем належним чином виконано свої зобов'язання по договору, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за оренду приміщення, внаслідок чого, у відповідача за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року, станом на 06.11.2012 року виникла заборгованість з орендної плати в сумі 42058,08 грн., що і стало підставою для звернення прокурора з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"

Проте, Орендар систематично порушував умови Договору щодо своєчасного внесення орендної плати до державного бюджету, внаслідок чого, за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року виникла заборгованість з орендної плати перед державним бюджетом України в сумі 47250,73 грн.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що ним 03 грудня 2012 року фактично звільнено орендоване приміщення, а отже, на думку відповідача обов'язок щодо сплати оренди після звільнення ним приміщення відсутній, з огляду на наступне.

Статтею 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк відповідно до ст.. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного (господарського) суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Ними, зокрема, є Господарський та Цивільний кодекси України.

Так, згідно ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. Питання дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін врегулюванні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, якою встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору майна в порядку встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Так, статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 Господарського кодексу України).Частиною 3 ст.651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди, договір укладено на 2 роки 11 місяців, що діє з 05 грудня 2011 року по 05 листопада 2014 року включно.

Пунктом 10.3 договору оренди сторони домовились, що зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін та погодженням із балансоутримувачем. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача (орендаря) до позивача (орендодавця) з пропозицією про припинення дії договору оренди як це передбачено умовами договору оренди (п. 10.3.) та ч.3 ст.291 ГК України. Також в матеріалах справи не існує доказів розірвання між сторонами договору оренди - орендарем та орендодавцем за їх згодою або у судовому порядку.

Суд також критично оцінює наданий відповідачем в якості доказу повернення 03.12.2012 року орендованого майна, акт приймання передачі від 03 грудня 2012 року про передачу орендованого за договором оренди № 5059-Н від 05.12.2011 року майна. Даний акт підписаний з боку орендаря (відповідача) та балансоутримувача (третьої особи) та не підписаний з боку орендодавця (позивача).

Так, відповідно до п. 10.9 договору оренди, у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу по Акту приймання-передавання, погодженим з Орендодавцем.

Пунктом 10.10 договору встановлено, що майно вважається поверненим Балансоутримувачу та Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. При цьому сторонами договору оренди № 5059-Н від 05.12.2011 року є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківської області (позивач, орендодавець) та ТОВ «ТПК «Призма» (відповідач, орендар). Отже, умовами договору чітко передбачено порядок передачі майна балансоутримувачу, із обов'язковим підписанням акту прийому - передачі як збоку орендаря так і з боку орендодавця. Проте, наданий відповідачем акт прийому - передачі орендованого майна від 03 грудня 2012 року не містить підпису уповноваженого представника орендодавця та печатки підприємства позивача. Не надано до матеріалів справи доказів погодження позивача на дострокове розірвання договору оренди майна.

Отже доводи відповідача щодо розірвання договору оренди та повернення 03 грудня 2012 року орендованого майна спростовуються матеріалами справи та є необґрунтованими.

Суд не бере до уваги надану відповідачем додаткову угоду № 1 від 01.2012 року як доказ розірвання договору № 64/5-12 від 05.12.2011 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, надання комунальних послуг та компенсацію плати податку на землю, як таку, що не стосується предмету даного спору.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди № 5059-Н від 06.12.2011 року .

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу прокурора щодо стягнення з відповідача 47250,73 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.. ст.. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути змінено у договорі.

У відповідності до п. 3.7 Договору сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За прострочення внесення орендної плати, прокурор просить стягнути з відповідача пеню, яка станом на 06.11.1.2012 року склала 5192,65 грн.

Проте, суд не може погодитись з такою вимогою прокурора, оскільки, відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості з орендної плати до державного бюджету та пені, складеного позивачем, розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 13.03.2012 року по 06.11.2012 року складає 2248,58 грн.

Зазначений розрахунок позивача перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства та відносинам, що фактично склались між сторонами.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором оренди, пеня у сумі 2248,58 грн. підлягає стягненню з відповідача. В решті заявленої до стягнення пені суд відмовляє як безпідставно нарахованої.

Відповідно до ст.. 44-49 ГПК України судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 525, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 651,762,764,782 Цивільного кодексу України, статтями 179, 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291, 343, Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ст.. 1,2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Призма» (ідентифікаційний код 34755371; 61001, м. Харків, вул.. Ганни,35 кв. 5) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області ( найменування УДК: ГУДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, рахунок № 31113094700011, код ЄДРПОУ: 37999628 МФО 851011) - 42058,08 грн. заборгованості з орендної плати, 2248,58 грн. пені.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Призма» (ідентифікаційний код 34755371; 61000, м. Харків, вул.. Ганни,35 кв. 5) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код за ЄДРПОУ 37999654, МФО 851011, номер рахунку 31215206783003, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код класифікації доходів бюджету 22030001) - 1509,22 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.02.2013 р.

Суддя Аюпова Р.М.