Рішення № 29385034, 29.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р.Справа № 922/296/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортія", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.", м. Харків про про визнання права власності за участю представників сторін :

позивача - Литвиненко К.В., дов. № б/н від 18.01.2013 року.

відповідача - Храновський А.І., дов. від 24.01.2013 року.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ортія" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга." в якому просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ортія" право власності на:

- нежитлову будівлю літ."А-2", загальною площею 3 435,7 кв.м., розташованої за адресою: м.Харків, пр. Гагаріна, буд.167/1, що придбана на цільовому аукціоні, проведеного Товарною біржею "Європейська" згідно Протоколу №1 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012р. та Акту №1 про проведений цільовий аукціон від 28.12.2012р.

- нежитлові приміщення, загальною площею 3 698,1 кв.м., нежитлової будівлі літ."Е-9", розташованої за адресою: м.Харків, вул. Академіка Павлова буд.120, що придбані на цільовому аукціоні, проведеного Товарною біржею "Європейська" (ЄДРПОУ 35281862), згідно Протоколу №1 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012р. та Акту №1 про проведений цільовий аукціон від 28.12.2012р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 січня 2013 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28 січня 2013 року о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 січня 2013 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву відповідача (вх. № 2537 від 22.01.2013 року) в якій просить суд:

1.Відмовити у задоволенні первісного позову ТОВ "ОРТІЯ" ; 2.Визнати зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "ОРТІЯ" та ТОВ "ОЛЬГА." у сумі 20969362,70 грн. для припинення зобов'язань ТОВ "ОРТІЯ" по сплаті грошових коштів за придбане на цільовому аукціоні майно ТОВ "ОЛЬГА." згідно Протоколів Товарної біржі "Європейська" про проведення цільового аукціону №1, №4 від 28.12.2012р. на суму 20 969 362,70 грн., що оформлено заявою ТОВ "ОРТІЯ" за №29/12-юр від 29.12.2012р. про зарахування зустрічних однорідних вимог - недійсним. 3.Стягнути з ТОВ "ОРТІЯ" на користь ТОВ "ОЛЬГА." заборгованість у сумі 20 969 362,70 грн. за придбане на цільовому аукціоні майно ТОВ "ОЛЬГА." згідно Протоколів Товарної біржі "Європейська" (ідентифікаційний код 35281862) про проведення цільового аукціону №1, №4 від 28.12.2012р. 4.Всі витрати по справі покласти на відповідача

Розглянувши зустрічну позовну заяву, та враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом не надано оригіналів доказів сплати судового збору за подачу зазначеного позову до суду, суд дійшов до висновку про залишення її без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

У судовому засіданні 28.01.2013 року оголошувалась перерва до 29.01.2013 року о 14:30 год.

Представник позивача в призначеному судовому засіданні 29 січня 2013 року позовні вимоги підтримував та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні та наявному в матеріалах справи відзиві на позов зазначає про неможливість укладення договору купівлі-продажу та посвідчення його нотаріально з огляду на те, що у відповідача відсутні кошти на нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу.

Присутні в судовому засіданні 29 січня 2013 року позивач та відповідач вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

18.05.2011р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі №29/5005/6381/2011 про банкрутство ТОВ "Ольга." за заявою боржника на підставі ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011р. у справі №29/5005/6381/2011 ТОВ "Ольга." визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік, до 02.06.2012р., ліквідатором ТОВ "Ольга." призначено арбітражного керуючого Малишеву Т.А., яка з дня свого призначення, відповідно до вимог ч.1 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виконує функції з управління та розпорядження майном ТОВ "Ольга.", а також виконує повноваження керівника (органів управління) ТОВ "Ольга.". Строк проведення ліквідаційної процедури продовжено до 14.12.2012 р.

Порядок процедури банкрутства для боржника, що ліквідується власником встановлено ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків по його боргах.

Здійснення процедури ліквідації боржника покладається на ліквідатора, який очолює ліквідаційну комісію. Акумульовані ліквідаційною комісією кошти банкрута (в т.ч. наявні, витребувані від третіх осіб та отримані від продажу майна банкрута) спрямовуються на задоволення вимог кредиторів відпо відно черговості, встановленої ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

До ліквідаційної маси банкрута, відповідно ч.1 ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури.

Реалізація майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, відповідно до абз.15 ч.1 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відноситься до повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі.

Продаж майна банкрута, проводиться після проведення його інвентаризації та оцінки на відкритих торгах шляхом конкурсу (аукціону), порядок проведення якого, згідно ч.3 ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визначається Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, в тому числі і від реалізації майна боржника шляхом конкурсу (аукціону), відповідно до ч.8 ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому ст.31 цього Закону.

Особливістю процедури ліквідації боржника за рішенням власника є відсутність системи заходів, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Отже, погашення визнаних судом вимог кредиторів є кроком до завершення процедури ліквідації боржника за рішенням власника, наслідком чого є припинення діяльності боржника, як суб'єкта підприємницької діяльності.

28.12.2012р. на Товарній біржі "Європейська" відбувся цільовий аукціон по реалізації нерухомого майна, що належало ТОВ "Ольга.".

Для реалізації на аукціоні було, зокрема, виставлено наступне нерухоме майно:

- Лот №1 - нежитлова будівля літ."А-2" (загальною площею 3 435,7кв.м., розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, буд.167/1), стартова ціна - 8 756 515,00грн.;

- Лот №4 - нежитлові приміщення загальною площею 3 698,1кв.м. нежитлової будівлі літ."Е-9" (розташовані за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120), стартова ціна - 4 661 734,00грн.

Переможцем цільового аукціону та покупцем вищезазначених лотів стало ТОВ "Ортія" (згідно реєстрації Учасник аукціону №2) з кінцевою ціною продажу:

- Лот №1 - 9 632 166,50 грн.;

- Лот №4 - 5 127 907,40 грн.;

Результати зазначених біржових торгів оформлено Протоколом №1 від 28.12.2012р., Протоколом №4 від 28.12.2012р. про проведення цільового аукціону.

Таким чином, за результатами проведених аукціонів, оформлених протоколами №1, № 4 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012р., переможцем визначено ТОВ "Ортія" (позивача), який протягом 30 днів з дня проведення аукціону зобов'язаний сплатити вартість придбаного на аукціоні майна в ціні кінцевої реалізації нежитлової будівлі та протягом 10 днів з дня проведення аукціону зобов'язаний сплатити комісійну винагороду.

З метою укладення договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення позивач, направив на адресу відповідача лист від 29.12.2012 р. з пропозицією нотаріально укласти договір купівлі-продажу спірних нежитлових споруд.

Проте, на даний час відповідач ухиляється від укладання договору купівлі продажу придбаного на аукціоні майна, що і стало підставою позивачу для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Цивільний кодекс України виділяє декілька способів набуття права власності.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Так, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, в даному випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності.

Відповідно до абзаців 1, 2 ч.1 ст.22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації. У разі якщо об'єктом є нерухоме майно, право власності на нього переходить до покупця після державної реєстрації в установленому законом порядку права власності на придбаний об'єкт, яка здійснюється після сплати у повному обсязі ціни продажу об'єкта.

Дійсність аукціону з продажу спірного майна від 28.12.2012 року, за результатами якого переможцем став позивач, не заперечується відповідачем, аукціон проведено у відповідності до порядку визначеному Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", застосування якого при продажу майна боржника, що перебуває у процедурі ліквідації, передбачено ч.3 ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суду не надано доказів оскарження результатів аукціону іншою особою, а тому у суду відсутні підстави вважати аукціон, який відбувся 28.12.2012 р. таким, що не відбувся, а його результати у вигляді протоколів №1,4 від 28.12.2012 р., підписаного продавцем (відповідачем), покупцем (позивачем), ліцитатором та організатором аукціону, недійсними.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами частин 1 та 4 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

З огляду на положення зазначеної статті прилюдні торги за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, оскільки в них мають місце всі елементи, притаманні правочину. Під час проведення прилюдних торгів продавець та учасники торгів у встановленому законом порядку певними діями (ціновими пропозиціями) визначають переможця торгів та ціну продажу майна, в результаті чого переможець торгів набуває право на придбання об'єкту. Результатом проведення прилюдних торгів є визначення покупця - переможця аукціону та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Факт затвердження протоколу торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої сплати коштів за придбане майно, державної реєстрації права власності на придбане майно та видачі покупцеві свідоцтва про придбання майна. З огляду на викладене аукціон (прилюдні торги) за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, оскільки в ньому мають місце всі елементи, притаманні правочину. При цьому, оформлення окремого договору купівлі-продажу майна, яке не є держаним, законом не передбачено.

Виходячи зі змісту положень ст.626 Цивільного кодексу України, за якими договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, підписання протоколу прилюдних торгів організатором, ліцитатором, продавцем та покупцем, фактично є укладенням правочину (угоди), спрямованого на відчуження - набуття майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України, добросовісність набувача презюмується.

Частиною 2 статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно ч.4 ст.656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України "Про нотаріат" однією із нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси є посвідчення правочинів.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України власники самостійно здійснюють право власності, виконують будь які дії по відношенню до свого майна, що не суперечать Закону. Визнання права власності на нежитлове приміщення необхідне для подальшого здійснення позивачем підприємницької діяльності та не порушує права інших осіб.

Згідно з ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуально кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що при підготовці та проведенні публічних торгів з реалізації спірних нежитлових споруд, що відбулися 28.12.2012р., не допущено таких порушень визначеної законодавством процедури, що надала б змісту вчиненого правочину ознак суперечності Цивільному кодексу України (іншим актам цивільного законодавства тощо), вплинула на формування результатів аукціону та продажу майна відповідача, а тому вважає, що позивач набув право власності на об'єкти аукціону - - нежитлову будівля літ."А-2", загальною площею 3 435,7кв.м., розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, буд.167/1, нежитлові приміщення загальною площею 3 698,1кв.м. нежитлової будівлі літ."Е-9", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120,

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивач є законним власником спірного майна, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання за ним права власності на спірне майно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач не наполягає на стягненні судового збору, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 12, 16, 182, 202, 220, 319-321, 328, 388, 392, 626, 640, 657 Цивільного кодексу України статтями 22, 27, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ортія" (ЄДРПОУ 34757068, місцезнаходження: 61036, м. Харків, вул. Морозова, 13) право власності на нежитлову будівлю літ."А-2", загальною площею 3 435,7 кв.м., розташованої за адресою: м.Харків, пр. Гагаріна, буд.167/1, що придбана на цільовому аукціоні, проведеного Товарною біржею "Європейська" (ЄДРПОУ 35281862), згідно Протоколу №1 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012р. та Акту №1 про проведений цільовий аукціон від 28.12.2012р.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ортія" (ЄДРПОУ 34757068, місцезнаходження: 61036, м. Харків, вул. Морозова, 13) право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 3 698,1 кв.м., нежитлової будівлі літ."Е-9", розташованої за адресою: м.Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120, що придбані на цільовому аукціоні, проведеного Товарною біржею "Європейська" (ЄДРПОУ 35281862), згідно Протоколу №1 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012р. та Акту №1 про проведений цільовий аукціон від 28.12.2012р.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольга.» залишити без розгляду.

Повне рішення складено 30.01.2013 р.

Суддя Аюпова Р.М.