Рішення № 29383668, 04.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 5011-35/16566-2012 04.02.13

За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

до Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в

Київській області"

про стягнення 1 340 301,51 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Бернацька О.В. - предст. за довір.;

від відповідача: Поштар П.С. - предст. за довір.;

Семелюк В.В. -предст. за довір.

У судовому засіданні 04.02.2013, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області" про стягнення 1 340 301,51 грн. заборгованості за спожитий природний газ та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2012 порушено провадження у справі №5011-35/16566-2012, розгляд справи призначено на 17.12.2012.

12.12.2012 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2012 розгляд справи №5011-35/16566-2012 відкладено на 16.01.2013.

11.01.2013 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення по справі.

У судовому засіданні 16.01.2013 представники відповідача подали клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів. Суд задовольнив вказане клопотання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2013, на ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 04.02.2013.

04.02.2013 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи.

Розглянувши у судовому засіданні 04.02.2013 подане відповідачем клопотання та заслухавши думку представників учасників процесу, суд відхилив вказане клопотання як безпідставне та необґрунтоване.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, продавець) та Державним підприємством "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №ТЕ-3/1 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у ІV кварталі 2011 та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011 по 31.12.2012 газ в обсязі до 1578,0 тис. куб. м.

Згідно із п. 3.3. договору приймання-передачі газу, поставленого позивачем у відповідному місяці продажу, оформлюється актами приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Як передбачено п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі за період з листопада 2011 по липень 2012 позивач передав відповідачеві природний газ у обсязі 1 062,772 тис. куб. м. на загальну суму 1 391 381,10 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач за отриманий природний газ у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за поставлений природний газ, розмір якої станом на 13.09.2012 становить 1 161 675,10 грн.

У поданому відзиві на позов та додаткових поясненнях відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що борг виник не з види відповідача, а у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам на теплову енергію, затвердженим Київською міською державною адміністрацією, і сума заборгованості буде погашена ним після одержання субвенції з Державного бюджету України, а також на те, що заявлені позивачем обсяги поставленого природного газу не відповідають фактичним обсягам газу отриманими відповідачем на вузлах обліку газу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу, у період з листопада 2011 по липень 2012 позивачем було поставлено природний газ у обсязі 1062,772 тис. куб. м. на загальну суму 1 391 381,10 грн.

Заперечення відповідача щодо невідповідності заявлених позивачем обсягів поставленого природного газу фактичним обсягам газу отриманими відповідачем на вузлах обліку газу судом відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до абз. 1 п. 3.1.1. договору на покупця покладений обов'язок укласти технічну угоду щодо порядку обліку газу з газотранспортним або газовидобувним, або газорозподільними підприємствами в пунктах приймання-передачі газу.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця та відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 №288.

Згідно із п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Таким чином, умовами договору на відповідача покладений обов'язок самостійно визначати фактичні обсяги використаного газу за участю газорозподільного (газотранспортного) підприємства та зазначати їх в актах приймання-передачі газу, що передаються позивачу.

Зі змісту актів вбачається, що вони підписані та скріплені печатками позивача, відповідача та газорозподільної організацію без зауважень сторін щодо обсягу переданого природного газу, а тому відповідно до п. 3.4. договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Матеріали справи свідчать, що у березні та квітні 20112 відповідач частково оплатив поставлений природний газ у розмірі 229 706,00 грн.

Таким чином, відповідачем були порушені зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати природного газу, поставленого у період з листопада 2011 по липень 2012, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 1 161 675,10 грн., яка на дату вирішення спору відповідачем не була сплачена.

Доказів оплати поставленого природного газу відповідачем не надано.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем природного газу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 87 779,17 грн., штраф у розмірі 66 541,43 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 260,12 грн. та проценти річні у розмірі 19 045,69 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, штрафу та процентів річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, у зв'язку із чим вказані позовні вимоги підлягають задоволенню згідно із розрахунками позивача.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Вказана правова позиція також відображена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997.

Натомість, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат вказаним вимогам не відповідає, оскільки вказані суми розраховувались позивачем без урахування індексу інфляції за кожний місяць прострочення в межах заявленого позивачем періоду, зокрема, тих місяців, у яких період індекс інфляції був менше одиниці (з 15.12.2011 по 13.09.2012).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5 260,12 грн. не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 1 335 041,39 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області" (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 10-А, ідентифікаційний код 24521985) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 1 161 675,10 грн. (один мільйон сто шістдесят одну тисячу шістсот сімдесят п'ять гривень 10 коп.) - основного боргу, 87 779,17 грн. (вісімдесят сім тисяч сімсот сімдесят дев'ять гривень 17 коп.) - пені, 66 541,43 грн. (шістдесят шість тисячі п'ятсот сорок одну гривню 43 коп.) - штрафу, 19 045,69 грн. (дев'ятнадцять тисяч сорок п'ять гривень 69 коп.) - процентів річних, 26 700,83 грн. (двадцять шість тисяч сімсот гривень 83 коп.) - судового збору.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 11.02.2013

Суддя М.Є. Літвінова