Рішення № 29383643, 13.02.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року справа № 5020-1426/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та місті Севастополі

(пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Севастопольська міська санітарно -епідеміологічна станція

(вул. Комуністична, 10, м. Севастополь, 99003)

про стягнення заборгованості в розмірі 6 409,81 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Панна О.О., довіреність № 4 від 09.01.2013;

відповідача - не з'явився;

третя особа - не з'явилась.

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та місті Севастополі звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 6 409,81 грн, з яких: 5 443,46 грн - заборгованість з орендній плати за договором, 544,35 грн - штраф, 70,32 грн - 3% річних, 351,14 грн -пеня.

Позовні вимоги з посиланням на статті 230, 232, 285 Господарського кодексу України, статті 625, 759, 762, 785, 786 Цивільного кодексу України та положення статей 18, 19, 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №942 від 05.11.2009.

Ухвалою від 24.12.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі. Цією ж ухвалою в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучена Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 24.12.2012, 23.01.2013 не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.11.2013 (арк.с.44)).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (арк.с.47).

Копія ухвали була надіслана судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно (повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.01.2013, 05.02.2013 (арк. с. 23, 43)).

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до держаної власності №942 (далі - договір) (арк.с.12-14), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар - приймає в строкове платне користування об'єкт нерухомого майна, а саме, вбудоване нежитлове приміщення Балаклавської районної санітарно-епідеміологічної станції, площею 17,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі трьохповерхової будівлі, яка знаходиться на балансі Севастопольської міської санітарно-епідеміологічної станції (Балансоутримувач). Вартість об'єкту оренди визначена відповідно до незалежної (експертної оцінки) станом на 31.12.2008 та складає 67 889,00 грн.

Згідно з пунктом 1.2 договору майно передається в оренду для розміщення магазину по продажу непродовольчих товарів (сувенірів).

Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому-передачі майна. Акт прийому-передачі орендованого державного майна з боку сторони, яка передає майно, підписується як орендодавцем, так і балансоутримувачем майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди - грудень 2008 - 1 018,34 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць розраховується шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата перераховується в державний бюджет і балансоутримувачу в співвідношенні 50 % на 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що випливає за звітним.

Зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмірі не меншому ніж орендна плата за базовий місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди та становить 1 018,34 грн (пункт 3.10 договору).

У пункті 5.4 договору зазначено, що орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати оренду плату.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Даний договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, та діє з 05.11.2009 по 04.10.2012 включно (пункт 10.1 договору).

Актом приймання-передачі від 05.11.2009, орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди (арк.с.17).

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендної плати за зазначеним договором належним чином не виконував, в нього утворилась заборгованість за період з 01.02.2012 по 04.10.2012 у розмірі 5 443,46 грн, що і стало підставою для звернення позивача із даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди)

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною третьоб статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі за період з 01.02.2012 по 04.10.2012 в розмірі 5 443,46 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 351,68 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування пені за несвоєчасну або не в повному обсязі перераховану орендну плату припиняється через один рік від дня, коли орендна плата повинна була бути сплачена.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірений та визнаний невірним наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 351,68 грн за період з 16.03.2012 по 04.12.2012, оскільки він складений з невірним визначенням початку періоду, з якого відбувається нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, враховуючи наступне.

Строк та порядок нарахування штрафних санкцій визначені частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина перша статті 251 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною п'ятою статті 254 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.12.2012 по справам №10/065-11, №15/046-11).

З матеріалів справи вбачається, що умовами пункту 3.7 договору сторони передбачили, що нарахування пені за несвоєчасну або не в повному обсязі перераховану орендну плату припиняється через один рік від дня, коли орендна плата повинна була бути сплачена, але позивачем не були враховані положення статей 251, 253, 254 Цивільного кодексу України щодо визначення строку, який є початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання.

Розрахунок пені повинен здійснюватися за формулою: Пеня = Сума боргу (грн..) х Подвійна облікова ставка НБУ (%) х Кількість днів прострочення / Кількість днів в році /100, з урахуванням вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, статей 251, 253, 254 Цивільного кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та умов пункту 3.7 договору, в межах позовних вимог та з використанням наступних даних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення129,1016.03.2012 - 22.03.201277.7500 %0.042 %*0,38129,1023.03.2012 - 04.12.20122577.5000 %0.041 %*13,6655,1916.03.2012 - 22.03.201277.7500 %0.042 %*1,94655,1923.03.2012 - 04.12.20122577.5000 %0.041 %*69,01657,1617.04.2012 - 04.12.20122327.5000 %0.041 %*62,48657,1616.05.2012 - 04.12.20122037.5000 %0.041 %*54,67655,1916.06.2012 - 04.12.20121727.5000 %0.041 %*46,19653,2217.07.2012 - 04.12.20121417.5000 %0.041 %*37,75651,9216.08.2012 - 04.12.20121117.5000 %0.041 %*29,66649,9618.09.2012 - 04.12.2012787.5000 %0.041 %*20,78650,6116.10.2012 - 04.12.2012507.5000 %0.041 %*13,3383,9516.11.2012 - 04.12.2012197.5000 %0.041 %*0,65Всього: 350,44

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені за період з 16.03.2012 по 04.12.2012 підлягають задоволенню частково, у сумі 350,44 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 70,32 грн за період з 16.03.2012 по 04.12.2012.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та визнав його невірним, оскільки він також складений з невірним визначенням початку періоду, з якого відбувається нарахування 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, тобто без урахуванням положень статей 251, 253, 254 Цивільного кодексу України.

Розрахунок 3% річних повинен здійснюватися за формулою: 3% річних = Сума боргу (грн.) х 3 (%) х Кількість днів прострочення / Кількість днів в році / 100, з використанням наступних даних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів129,1016.03.2012 - 04.12.20122643%2,80655,1916.03.2012 - 04.12.20122643%14,22657,1617.04.2012 - 04.12.20122323%12,59657,1616.05.2012 - 04.12.20122033%10,96655,1916.06.2012 - 04.12.20121723%9,26653,2217.07.2012 - 04.12.20121413%7,57651,9216.08.2012 - 04.12.20121113%5,95649,9618.09.2012 - 04.12.2012783%4,17650,6116.10.2012 - 04.12.2012503%2,6783,9516.11.2012 - 04.12.2012193%0,13Всього:70,32

З даного розрахунку вбачається, що, незважаючи на невірне визначенням моменту виникнення заборгованості, розмір 3% річних за здійсненим судом розрахунком відповідає розміру, заявленому позивачем до стягнення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 16.03.2012 по 04.12.2012 у розмірі 70,32 грн підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просив стягнути з відповідача штраф за порушення зобов'язань за договором в розмірі 544,35 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив умови договору стосовно повного та своєчасного внесення орендної плати, у зв'язку з чим за період з 01.02.2012 по 04.10.2012 у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі - 5 443,46 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу 10% в сумі 544,35 грн. підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи все вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 408,57 грн, з яких: 5 443,46 грн - заборгованість з орендній плати за договором, 544,35 грн - штраф, 70,32 грн - 3% річних, 350,44 грн -пеня.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомостей про рахунки в установах банку немає) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008, код ЄДРПОУ 20677058, р/р 31110093700002 в ГУ ДКСУ у Балаклавському районі м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 37963282, одержувач - УДКСУ Балаклавського району м. Севастополя, код платежу - 22080200) 6 408,57 грн, з яких: 5 443,46 грн - заборгованість з орендній плати за договором, 544,35 грн - штраф, 70,32 грн - 3% річних, 350,44 грн - пеня.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомостей про рахунки в установах банку немає) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008, код ЄДРПОУ 20677058, р/р 35215009000006 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 609,32 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 18.02.2013.

Суддя О.О. Єфременко