Рішення № 29383528, 14.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.02.13 р. Справа № 905/506/13-г

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (юридична адреса: 04073, місто Київ, провулок Балтійський, будинок № 20, поштова адреса: 04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок № 5-А; код ЄДРПОУ - 22229921)

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (83001, місто Донецьк, вулиця Постишева, будинок № 60 (7 поверх); код ЄДРПОУ - 31650052)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійн?их вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Юрасова Андрія Олександровича (79031, місто Львів, вулиця Демнянська, будинок № 8, квартира № 26)

про стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 990,00 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 990,00 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір добровільного страхування транспортного засобу № 0112-1301-000185 від 01.02.2010; довідку БДПС ДАІ при ГУМВС України у Львівській області б/н від 13.08.2010; повідомлення про настання випадку, який має ознаки страхового від 13.08.2010; звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу колісного транспортного засобу № П-00294 від 13.08.2010; рахунок № 1053 від 13.08.2010; розгорнуту довідку БДПС ДАІ (для обслуговування доріг державного значення) при ГУМВС України у Львівській області № 9/1-4490к від 31.08.2010; заяву на виплату страхового відшкодування від 13.09.2010; постанову Сихівського районного суду міста Львова від 06.10.2010 стосовно Юрасова А.О. за статтею 124 КУпАП; розрахунок страхового відшкодування від 08.11.2010; акт службового розслідування (страховий акт) № 662-589/10 від 08.11.2010; платіжне доручення № 5279 від 23.01.2012; платіжне доручення № 5525 від 17.02.2012; платіжне доручення № 5754 від 15.03.2012; вимогу про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу, надіслану на адресу відповідача № 2146 від 09.08.2012.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону Ук?раїни «Про страхування», статтею 993 Цивільного кодексу України, статями 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23 січня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 04 лютого 2013 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного й повного вирішення спору господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Юрасова Андрія Олександровича;

- витребувано з Сихівського районного суду міста Львова справу про адміністративне правопорушення стосовно Юрасова Андрія Олександровича за статтею 124 КУпАП.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04 лютого 2013 року розгляд справи відкладено до 14 лютого 2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, надходженням клопотання про відкладення розгляду справи, невиконанням відповідачем та третьою особою вимог ухвали суду від 23 січня 2013 року.

Позивач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи 14 лютого 2013 року без участі його представника, суду не надав.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак явку уповноваженого представника не забезпечив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Юрасов А.О. на виконання вимог ухвали суду від 23 січня 2013 року письмових пояснень щодо обставин справи, суду не надав.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

01 лютого 2010 року між АСТ «АИС-Поліс», правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (далі - позивач або страховик) та Скакуном Олегом Григоровичем (далі - страхувальник), на умовах відповідно до Закону України «Страхування» було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 0112-1301-000185 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу марки «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак ВС 7725 ВК (далі - «Мітсубіші» або застрахований автомобіль) (а.с. 32).

13 серпня 2010 року в селищі Грибовичі Жовківського району Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак ВС 2522 СЕ, під керуванням Юрасова Андрія Олександровича та автомобіля марки «Мітсубіші», державний номерний знак ВС 7725 ВК, під керуванням Скакуна Олега Григоровича, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до пункту 15 Договору страхування його строк дії визначено з 00 год. 00 хв. 02 лютого 2010 року по 24 год. 00 хв. 01 лютого 2011 року.

Наведене свідчить про те, що на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль марки «Мітсубіші», державний номерний знак ВС 7725 ВК, був застрахований позивачем.

13 серпня 2010 року на адресу позивача від Скакуна О.Г. надійшло повідомлення про настання страхового випадку (а.с. 65-66).

З довідки БДПС ДАІ при ГУМВС України у Львівській області б/н від 13 серпня 2010 року вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження: кришки багажника, заднього лівого та правого крила, заднього бамперу, задніх ліхтарів, задньої лівої стійки (а.с. 23).

Крім того, з розгорнутої довідки БДПС ДАІ (для обслуговування доріг державного значення) при ГУМВС України у Львівській області № 9/1-4490к від 31.08.2010 вбачається, що ДТП, яка мала місце 13 серпня 2010 року, за участю автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак ВС 2522 СЕ, під керуванням власника Юрасова Андрія Олександровича та автомобіля марки «Мітсубіші», державний номерний знак ВС 7725 ВК, під керуванням власника Скакуна Олега Григоровича сталася внаслідок порушення водієм Юрасовим А.О. пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. Згідно статті 221 КУпАП адміністративні матеріали по факту ДТП направляються для розгляду в Сихівський районний суд міста Львова (а.с. 24-25).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля, позивачем замовлено проведення відповідно звіту.

Відповідно до висновку звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу колісного транспортного засобу № П-00294 від 13 серпня 2010 року, проведеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Федоренко Віктором Степановичем (сертифікат № 8339-09, виданий Фондом державного майна України 04.03.2009, строк дії до 04.03.2012), на підставі представлених документів, маркетингу ринків збуту об'єктів порівняння, використання нормативних і законодавчих документів по оцінці, методології розрахунків, яка використовується у вітчизняній і зарубіжній практиці визначення вартості, з урахуванням обмежень, що передбачені метою оцінки, при проведенні розрахунків за станом на дату оцінки, оцінювач отримав наступне значення оціночної вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу Mitsubishi, реєстраційний номер ВС 7725 ВК, що дорівнює 56 005,50 гривень з ПДВ (а.с. 33-62).

З рахунку № 1053 від 13 серпня 2010 року, оформленого товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко-Захід» (яке є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що вартість запчастин (матеріалів) для відновлювального ремонту автомобіля марки «Мітсубіші», державний номерний знак ВС 7725 ВК, складає 72 244,00 гривень з ПДВ. Платником та отримувачем за наведеним рахунком є Скакун Олег Григорович (а.с. 63-64).

13 вересня 2010 року до позивача звернулась застрахована особа - Скакун О.Г. із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с. 67).

Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 06 жовтня 2010 року, Юрасова А.О. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 26).

Відповідно до службового розслідування (страхового акту) № 662-589/10 від 08 листопада 2010 року, розмір страхового відшкодування (з урахуванням розрахунку суми страхового відшкодування від 08 листопада 2010 року), що підлягає виплаті, на виконання умов Договору страхування становить 70 840,59 гривень (а.с. 28-29).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13 серпня 2010 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі службового розслідування (страхового акту) № 662-589/10 від 08 листопада 2010 року, платіжними дорученням від 23.01.2012 № 5279; від 17.02.2012 № 5525; від 15.03.2012 № 5754 перерахував 70 840,59 гривень страхового відшкодування (а.с. 69-71).

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з постанови Сихівського районного суду міста Львова від 06 жовтня 2010 року вбачається, що спірна дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 13 серпня 2010 року сталася саме з вини Юрасова Андрія Олександровича, який керуючи автомобілем «Мерседес», державний номерний знак ВС 2522 СЕ, в селищі Грибовичі Жовківського району Львівської області, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Мітсубіші», державний номерний знак ВС 7725 ВК, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Юрасова А.О., залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність Юрасова Андрія Олександровича - власника автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак ВС 2522 СЕ, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (13.08.2010) була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», на підставі полісу серії ВС № 8859673, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 25 500,00 гривень, франшиза складає 510,00 гривень (а.с. 96).

Наведене свідчить про те, що на момент скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак ВС 2522 СЕ, існував діючий поліс.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Мерседес», державний номерний знак ВС 2522 СЕ, яким керував Юрасов А.О. був застрахований у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», надіслав відповідачу вимогу № 2146 від 09 серпня 2012 року про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 72-73).

Позивач стверджує, що вимогу відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого суду не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 990,00 гривень.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Позивач дотримав вимоги наведеної норми закону, та при зверненні до господарського суду з цим позовом, зменшив суму сплаченого страхового відшкодування на суму франшизи, яка передбачена полісом серії ВС № 8859673 (510,00 гривень).

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач при розрахунку ціни позову, вірно врахував ліміт відповідальності за полісом відповідача.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак ВС 2522 СЕ, визнано винним у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані забезпеченим транспортним засобом збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 990,00 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Сукупність наведених обставин та приписів норм закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 979, 990, 993, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 8, 16, 25, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (83001, місто Донецьк, вулиця Постишева, будинок № 60 (7 поверх); код ЄДРПОУ - 31650052, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (юридична адреса: 04073, місто Київ, провулок Балтійський, будинок № 20, поштова адреса: 04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок № 5-А; код ЄДРПОУ - 22229921) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 990,00 гривень, судовий збір у розмірі 1 720,50 гривень, а всього 26 710 (двадцять шість тисяч сімсот десять) гривень 50 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 14.02.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.02.2013.

Суддя Фурсова С.М.