Ухвала суду № 29381875, 18.02.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2516/1082/2012 Провадження № 22-ц/795/113/2013 Головуючий у I інстанції - Киреєв О. В. Доповідач - Скрипка А. А.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Бобрової І.О., Лакізи Г.П.при секретарі:Руденко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „Колорит-Агро" на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю „Колорит-Агро" про розірвання договорів оренди землі, стягнення орендної плати за землю,

в с т а н о в и в:

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2012 позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Розірвано договори оренди землі від 07 лютого 2008 року, укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Колорит-Агро" і зареєстровані у Носівському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 18 серпня 2008 року за № 0408856000210 та за № 0408856000209. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_5 218 грн. 80 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю „Колорит-Агро" просить скасувати рішення Носівського районного суду від 31 жовтня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, воно є необґрунтованим. Апелянт вказує, що орендна плата не була виплачена з вини саме позивача, оскільки позивач не повідомив про обраний ним спосіб отримання орендної плати, в той час як договором передбачено два можливі способи сплати орендної плати (продукцією чи грошовими коштами), позивач не повідомив, шляхом переказу чи готівкою в касі він бажає отримати кошти, що свідчить про прострочення кредитора і вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, а саме статтями 545, 612, 613 Цивільного кодексу України. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції було порушено приписи статті 141 Земельного кодексу України, за змістом яких право на дострокове припинення дії договору оренди землі виникає лише в разі систематичного невиконання орендарем свого обов'язку зі сплати орендної плати. Товариство з обмеженою відповідальністю „Колорит-Агро" вважає, що суду першої інстанції необхідно було зупинити провадження по даній справі на підставі п.2, ч.1 статті 201 ЦПК України, оскільки 07 серпня 2012 року загальними зборами учасників ТОВ ''Колорит - Агро'' було прийнято рішення про припинення діяльності товариства шляхом його поділу на ТОВ '' Колорит- Агро 1'' та ТОВ ''Колорит-Агро 2''.

В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а. с. 90, 92, 93, 94), не з'явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено в ході судового розгляду даної справи та підтверджується її матеріалами, що відповідно до Державних актів на право приватної власності на землю від 15.01.2008 року, ОСОБА_5 є власником земельних ділянок загальною площею 2,11 га та 1,24 га, які розташовані на території Носівської міської ради (а. с.12 - 13).

07 лютого 2008 року між ОСОБА_5 та ТОВ „Колорит-Агро" були укладені договори оренди вказаних земельних ділянки, за яким орендар прийняв в строкове платне користування належні позивачу земельні ділянки строком на 15 років. Зазначені договори були зареєстровані в Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що 18 серпня 2008 року вчинено записи за № 0408856000210 та за № 0408856000209 (а. с. 8 - 11).

Умовами вказаних договорів оренди, а саме п. 9 договорів оренди передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій та натуральній формах. У грошовій формі 4% від грошової вартості землі, натуральна оплата здійснюється продукцією власного виробництва за ринковими цінами, до 31 грудня кожного року.

Згідно з пунктом 38 укладених договорів оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що орендар порушив істотні умови договору стосовно своєчасної сплати орендної плати, що є підставою для його розірвання. В задоволенні вимог про стягнення орендної плати відмовлено у зв'язку з отриманням позивачем спірних коштів за 2011 рік під час судового розгляду.

З даним висновком Носівського районного суду Чернігівської області погоджується апеляційний суд, оскільки вказаний висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", а також договором оренди землі.

Згідно положень статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України, землекористувач зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

Статтею 24 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 32 Закону України „Про оренду землі" та ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_5 орендна плата за 2011 рік виплачена відповідачем тільки після подання позовної заяви, тобто у 2012 році, що свідчить про невиконання умов договорів оренди ( а. с. 47).

Враховуючи вищевказані норми закону та проаналізувавши обставини справи, суд першої інстанції вірно визначив наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог в частині розірвання договорів оренди, вказавши, що відповідачем не було виконано обов'язку, встановленого договорами оренди щодо своєчасної сплати позивачеві орендної плати за землю за 2011 рік.

Апеляційний суд вважає, що вказані висновки суду першої інстанції знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи, оскільки ТОВ „Колорит-Агро" не представлено судам першої та апеляційної інстанції доказів своєчасної сплати ним позивачу орендної плати за 2011 рік.

Приписами ч.1, ч. 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції також обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати, врахувавши, що на час розгляду справи позивач спірні кошти отримав (а. с. 47).

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом статтей 612, 613, 614 Цивільного кодексу України, а саме про прострочення кредитора, є помилковими та грунтуются на невірному розумінні зазначених норм права, оскільки положеннями земельного законодавства та спірними договорами оренди не визначено обов'язок орендодавця додатково повідомляти орендаря про форму розрахунків за умовами укладеного між сторонами договору.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції положень статті 141 Земельного кодексу України не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, оскільки наведена норма матеріального права спірні правовідносини не регулює, так як вона регламентує підстави припинення права користування земельною ділянкою, а не розірвання договору з підстав, передбачених статтею 32 Закону України „Про оренду землі", який для спірних правовідносин є спеціальним.

Крім того, ОСОБА_5 є власником спірних земельних ділянок, а відповідно до статті 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка 17 липня 1997р. ратифікована Україною і стала частиною національного законодавства, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Визначаючи право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності, оскільки право розпоряджатися своїм майном - загальний та правовий аспект права власності (Marckx v Belgium judgment of 13 June 1979, Series A,No.31).

Твердження апелянта про необґрунтовану відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання про зупинення провадження по даній справі також не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 1 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Пункт 2 частини 1 статті 201 ЦПК України стосується обов'язку суду під час розгляду справи в суді першої інстанції зупинити провадження у справі у разі злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі (тобто у зв'язку з припиненням юридичної особи, яка була стороною у справі). Відповідно до приписів ч. 2 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилась, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і на теперішній час запис про припинення підприємства відповідача як юридичної особи не внесений, підприємство з реєстру не виключено.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

Керуючись статтями : 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Колорит-Агро" - відхилити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: