Рішення № 29380762, 11.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р.Справа № 922/013/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "Укртелеком" в о. Донецької філії ПАТ "Укртелеком", м. Донецьк до ВЧ № А 1451 МОУ, м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Донецької філії ПАТ "Укртелеком" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Військової частини А1451 9367,92 грн. заборгованості з орендної плати, 3% річних в сумі 125,62 грн., 523,37 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди № 14-902-1417 від 29.10.11 р.

15.01.13 р. відповідач через канцелярію суду надав відзив на позов, в якому борг визнав в повному обсязі та зазначив, що борг виник не з його вини, оскільки військова частина А1451 є неприбутковою установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.

В судових засідання оголошувались перерви з 15.01.13 р. по 28.01.13 р., та з 28.01.13 р. по 11.02.13 р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, 06.02.13 р. через канцелярію суду надав клопотання, в якому просив зменшити пеню на 90% в зв'язку зі скрутним матеріальним становищем та відсутністю належного фінансування.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна (далі - договір) № 14-902-1417 від 29.10.11 р. (а.с. 9-12), відповідно до умов якого (п.1.1) орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування частину приміщення (далі - майно), розташовану в місті Донецьку на 2 поверсі 4-поверхового будинку № 72 по вул. Артема, загальною площею 1,0 кв.м. технологічних приміщень для розміщення блоку П-309-1 - 2 од.

В пункті 12.1 договору сторони визначили, що цей договір укладено на період з 01.09.11 р. до 31.12.12 р. та домовились, що умови цього договору поширюються на відносини між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.09.11 р.

Відповідно до 3.1 договору, орендна плата встановлюється позивачем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 701,00 грн. Орендна плата за перший місяць оренди за 1,0 кв.м. всієї орендованої площі становить 701,00 грн. та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.

Згідно з п. 3.3 договору, витрати на утримання майна, плату за комунальні послуги та інші включено до розміру фіксованої орендної плати.

Згідно з пунктом 3.4 договору, відповідач відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку позивача в термін, зазначений у п. 3.6 договору.

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується відповідачем в безготівковому порядку на поточний банківський рахунок позивача не пізніше 27 числа місяця, наступного розрахунковим.

Пунктом 6.1.3 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Позивач виконуючи свої зобов'язання за вказаним договором, передав відповідачеві майно, що є предметом цього договору, а саме частину приміщення, розташовану в місті Донецьку на 2 поверсі 4-поверхового будинку № 72 по вул. Артема, загальною площею 1,0 кв.м. технологічних приміщень для розміщення блоку П-309-1 - 2 од., що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі орендованого майна від 29.10.11 р. (а.с. 12), який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Внаслідок не виконання відповідачем зобов'язання по оплаті орендної плати за користування нерухомим майном, в розмірі та строки передбачені договором оренди № 14-902-1417 від 29.10.11 р. за період з вересня 2011 року по вересень 2012 року, у нього утворилась заборгованість в сумі 9367,92 грн.

Відповідач доказів оплати заборгованості суду не надав, контррозрахунок орендної плати та заперечень щодо правильності її нарахування суду не представив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини, перевіривши розрахунки та приймаючи до уваги визнання відповідачем заборгованості перед позивачем у сумі 9367,92 грн., суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 9367,92 грн. (сума основного боргу).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 523,37 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частиною першою ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.2 договору № 14-902-1417 від 29.10.11 р., сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а саме у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, відповідачу нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо заявленого відповідачем клопотання, суд вважає за необхідне, в його задоволенні відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 ЦК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження скрутного матеріального становища та відсутності належного фінансування військової частини А1451.

За таких обставин, враховуючи недоведеність відповідачем його скрутного матеріального становища та відсутності належного фінансування, клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача, суд визнає позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача 523,37 пені законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 125,62 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 256, 258, 261, 267, 526, 530, 610-612 625, 785 ЦК України, ст.ст. 193, ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Військової частини А1451 (вул. Дерев'янко, б. 3, м. Харків, 61018, код ЄДРПОУ 08208941, р/р 35214016000423 в УДК у Харківській області, м. Харків, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Донецької філії ПАТ "Укртелеком" (пр. Комсомольський, б. 22, м. Донецьк, 83001, код ЄДРПОУ 01183764, р/р 260011298 в ДОД "Райффайзен банк "Аваль" м. Донецька, МФО 335076) 9367,92 грн. заборгованості з орендної плати, 3% річних в сумі 125,62 грн., 523,37 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.02.2013 р.

Суддя Інте Т.В.