Постанова № 29378955, 14.02.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р. Справа № 821/245/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Кравчука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012 р. № 0004171702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22642,50 грн., з яких 15095 грн. за основним платежем та 7547,50 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем безпідставно нараховано зобов"язання з податку на додану вартість у зв"язку з визнанням "безтоварними" операцій з ПП "Торговий дім "Інком-Юг". Реальність поставок від вказаного контрагента підтверджується генеральним договором поставки нафтопродуктів, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками. Відповідачем не враховано те, що всі недійсні правочини поділяються на два різновиди: нікчемні правочини - правочини, недійсність яких встановлена законом; оспорювані правочини, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Рішення суду щодо визнання недійсним договору із ПП "Торговий дім "Інком-Юг" відсутнє. Визнання договорів недійсними без судового рішення є перевищенням повноважень перевіряючими особами. На час здійснення господарських операцій ПП "Торговий дім "Інком-Юг" було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, було платником податку на додану вартість. Тому вважає правомірним формування податкового кредиту по господарським відносинам з ПП "Торговий дім "Інком-Юг".

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, вказавши на те, що підставою збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами перевірки та за спірним податковим повідомленням-рішенням стало визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем з ПП "Торговий дім "Інком-Юг" у вересні 2011 року. Вважають, що податковий орган перебільшив надані йому законодавством України повноваження, визнавши нікчемними правочини, укладені з постачальником ПП "Торговий дім "Інком-Юг", оскільки для цього потрібно рішення суду. На думку представників позивача, відповідно до Податкового кодексу України підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є підтвердження придбання товарів (послуг) належним чином складеними податковими накладними та використання цих товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Позивачем під час перевірки надавалися всі первинні документи щодо підтвердження господарських відносин з цим контрагентом, а тому ФОП ОСОБА_4 правомірно включив ПДВ по відносинам з ПП "Торговий дім "Інком-Юг" до податкового кредиту вересня 2011 року.

Представник відповідача проти позову заперечував, так як позивач для формування податкового кредиту використав безтоварні операції з поставки нафтопродуктів від ПП "Торговий дім "Інком-Юг". Підставою для висновків акта перевірки ФОП ОСОБА_4 став акт від 15.03.2012 р. № 16/232-00/35673864, складений ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області, контрагента позивача - ПП "Торговий дім "Інком-Юг", яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. Вказаним актом встановлено, що ПП "Торговий дім "Інком-Юг" не знаходиться за юридичною адресою, у зв"язку з чим неможливо провести зустрічну звірку. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем в період з 22.10.2012 р. по 26.10.2012 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань взаємовідносин з ПП "Торговий дім "Інком-Юг" за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 02.11.2012 р. № 2403/17-2/22229065994.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, а саме: заниження суми ПДВ за період вересень 2011 року на суму 15095,66 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012 р. № 004171702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 22642,50 грн., з яких за основним платежем на 15095 грн., за штрафними санкціями на 7547,50 грн.

Під час перевірки відповідачем використано акт ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 15.03.2012 р. № 16/232-00/35673864 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Торговий дім "Інком-Юг" з питань взаємовідносин з ТОВ "Южнефть" за вересень 2011 року.

За змістом акта ДПІ у м.Херсоні його висновки ґрунтуються саме на вказаному акті перевірки ПП "Торговий дім "Інком-Юг", яке було контрагентом-постачальником позивача у вересні 2011 року.

За даними контролюючого органу ПП "Торговий дім "Інком-Юг" має стан "10" - "Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням". З метою вручення здійснено вихід за юридичною адресою ПП "Торговий дім "Інком-Юг": м.Миколаїв, вул.Червоних Майовщиків, буд.15/Б, кв.39. В результаті обстеження зазначеної адреси та опитування сусідів, встановлено відсутність ПП "Торговий дім "Інком-Юг" та посадових осіб за даною адресою. За змістом акту перевірки податковий орган аналізує господарську діяльність контрагента ПП "Торговий дім "Інком-Юг" - ТОВ "Южнефть" та зазначає, що постачальником ТОВ "Южнефть" було ТОВ "Олімп-Пром", яке не знаходиться за юридичною адресою, немає необхідним трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності. Враховуючи те, що у ТОВ "Олімп-Пром" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою згідно ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України правочини з контрагентами-постачальниками та покупцями є нікчемними. Таким чином по ланцюгу постачання ТОВ "Олімп-Пром" - ТОВ "Южнефть" встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності. Аналогічний висновок про нікчемність правочинів податковим органом зроблено і по ланцюгу ТОВ "Южнефть" - ПП "Тогровий дім "Інком-Юг".

Відповідач приходить до висновку, що визнання договорів недійсними зумовлює виникнення відповідних податкових наслідків в частині обліку операцій з придбання товару. За правилами ведення податкового обліку не підлягають врахуванню у складі податкового кредиту з ПДВ так звані безтоварні операції, які є підставою для визнання договорів купівлі-продажу таких товарів (послуг, робіт) нікчемними та недійсними. Відтак, податковий кредит ФОП ОСОБА_4 за операціями з придбання товарів від ПП "Тоговий дім "Інком-Юг" сформовано неправомірно, внаслідок чого підлягає збільшенню сума грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Торговий дім "Інком-Юг" 26.08.2011 р. було укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № ІЮ-2608-32. Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник (ПП "Торговий дім "Інком-Юг") зобов"язується передати у власність Покупця (ФОП ОСОБА_4), а Покупець зобов"язується прийняти нафтопродукти (далі - Товар) та сплатити їх вартість у відповідності з умовами Договору та додаткових угод. Постачальник зобов"язується передати у власність Покупця Товар у відповідності до розділу І цього Договору з оформленням додаткової угоди та інших товаросупроводжувальних документів (видаткової накладної та товарно-транспортної накладної) (п.2.1).

На виконання умов договору ПП "Торговий дім "Інком-Юг" поставило позивачу нафтопродукти (бензин А-76) у кількості 10120 л на загальну суму 90574 грн., в тому числі ПДВ - 15095,66 грн. відповідно до видаткової накладної № РН-091502 від 15.09.2011 р., податкової накладної № 83 від 15.09.2011 р.

Транспортування нафтопродуктів здійснено ФОП ОСОБА_5 автомобілем МАЗ д.н. НОМЕР_1 згідно товарно-транспортної накладної № ІЮ-15-09-2 від 15.09.2011 р.

Оплату за поставлений товар позивачем здійснено у повному обсязі у безготівковому порядку, що не заперечується відповідачем у акті перевірки.

Отриманий від ПП "Торговий дім "Інком-Юг" бензин ФОП ОСОБА_4 використано у господарській діяльності, а саме для заправки орендованих автомобілів, що підтверджується договором оренди автомобіля від 10.05.2011 р., актами списання № 69 від 16.09.2011 р., № 70 від 21.09.2011 р., № 71 від 23.09.2011 р., № 72 від 27.09.2011 р., № 74 від 30.09.2011 р., № 79 від 06.10.2011 р., № 78 від 04.10.2011 р., № 80 від 07.10.2011 р., № 82 від 12.10.2011 р., № 81 від 10.10.2011 р., № 89 від 23.10.2011 р., № 88 від 22.10.2011 р., № 85 від 17.10.2011 р., № 84 від 14.10.2011 р., № 83 від 13.10.2011 р., № 90 від 24.10.2011 р., № 95 від 29.10.2011 р., № 94 від 28.10.2011 р., № 93 від 27.10.2011 р., № 92 від 26.10.2011 р., № 91 від 25.10.2011 р., № 87 від 25.10.2011 р., № 99 від 02.11.2011 р., № 98 від 01.11.2011 р., № 100 від 03.11.2011 р., № 101 від 04.11.2011 р., № 102 від 05.11.2011 р., № 103 від 06.11.2011 р., № 104 від 08.11.2011 р., № 105 від 09.11.2011 р., № 106 від 11.11.2011 р., № 107 від 12.11.2011 р., № 108 від 13.11.2011 р., № 109 від 15.11.2011 р.

Таким чином, належне виконання умов договору, укладеного між позивачем та ПП "Торговий дім "Інком-Плюс", підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів, які надавалися відповідачу під час проведення перевірки.

В акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Факт того, що ПП "Торговий дім "Інком-Юг" на момент здійснення господарських операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстроване платником податку на додану вартість встановлено актом перевірки від 15.03.2012 р. № 16/232-00/35673864.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про відсутність ПП "Торговий дім "Інком-Юг" на момент здійснення господарських операцій з позивачем за місцезнаходженням.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

ДПІ у м.Херсоні не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ПП "Торговий дім "Інком-Юг" на момент придбання у нього товарів, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Аналіз наданих позивачем видаткової та податкової накладних, товарно-транспортної накладної, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ПП "Торговий дім "Інком-Юг", які були предметом перевірки.

В той же час, контролюючим органом не надано до суду належних доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку місять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Такий контроль покладено на органи державної податкової служби.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ у м.Херсоні, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ у м.Херсоні про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ у м.Херсоні не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу позивача на укладення таких правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_4, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 19.11.2012 р. № 004171702.

Стягнути з Державного бюджету на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) судовий збір у сумі 226 (двісті двадцять шість) грн. 50 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 лютого 2013 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1