Рішення № 29378712, 05.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.13 справа№ 5015/4903/12

за позовом ТзОВ «ДАНКО-ТОЙС»

до відповідача ПАТ «Херсонський оптовий торговий дім-97»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 29401,05грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача: Залуська Н.М.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача : не з'явився

Суть спору:

ТзОВ «ДАНКО-ТОЙС» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до ПАТ «Херсонський оптовий торговий дім-97» про стягнення заборгованості; ціна позову: 29401,05грн.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.11.2012р. у справі №01.01-15/11730/2012 матеріали позовної заяви направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/4903/12 від 20.11.2012р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 15хв. 03.12.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 03.12.2012р.; 18.12.2012р.

Представнику Позивача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреності на право здійснення представництва; повідомлення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; клопотання про доручення документів до матеріалів справи з додатками (копія витягу з ЄДР, довідка з банку); копія довідки з ЄДРПОУ на Відповідача; копія свідоцтва №100281275 про реєстрацію платника податку на додану вартість; копію довідки про взяття на облік платника податків; копія свідоцтва №617485 про державну реєстрацію юридичної особи на ПАТ «Херсонський оптовий товарний дім-97»; акт звірки взаєморозрахунків; роздруківку витягу про включення Відповідача в ЄДРПОУ; оригінал платіжного доручення з відміткою банку про сплату та зарахування судового збору.

Представник Відповідача в жодне з судових засідань не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; явка визнавалась обов'язковою; вимог ухвал суду по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву; не виконав, про причини невиконання не повідомив.

Ухвали суду по даній справі скеровувались Відповідачу як за адресою місцезнаходження (згідно даних ЄДРПОУ), так і за поштовою адресою (вказаною у позовній заяві).

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ДАНКО-ТОЙС» (Постачальник) та приватним акціонерним товариством «Херсонський оптовий торговий дім 97» (Покупець) укладено договір поставки за №41 від 15.02.2012 року (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Позивач зобов'язався постачати Відповідачу, а Відповідач приймати та оплачувати товари партіями згідно з замовленнями Відповідача.

Відповідно до п.6.1 Договору, Покупець здійснює оплату товару з відстрочкою платежу, зазначено у Додатку №1. Згідно підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін додатку №1 до Договору, визначені умови та порядок оплати поставленого товару, а саме: оплата за товар здійснюється на умовах відстрочення платежу, вказаної у Додатку №1 протягом 70 календарних днів.

Згідно п.6.4 Договору, розрахунки Сторін здійснюються в безготівковій формі; датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку платника; якщо останній день здійснення Покупцем якого-небудь платежу по цьому Договору припадає на вихідний, святковий чи неробочий день, то такий платіж може бути проведений Покупцем в перший робочий день після вихідного, святкового чи неробочого дня.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до видаткових накладних №39 від 02 березня 2012 року на суму 3468,91грн., №40 від 02 березня 2012 року на суму 3468,91грн., №41 від 02 березня 2012 року на суму 2072,83грн., №42 від 02 березня 2012 року на суму 2072,83грн., №43 від 02 березня 2012 року на суму 2072,83грн., №44 від 02 березня 2012 року на суму 2072,83грн., №45 від 02 березня 2012 року на суму 2072,83грн., №55 від 21 березня 2012 року на суму 4513, 70грн., №69 від 27 квітня 2012 року на суму 7585,38грн. ТзОВ «ДАНКО-ТОЙС» (Позивачем) ПАТ «Херсонський оптовий торговий дім-97» (Відповідачу) поставлений товар на загальну суму 29401,05грн.

Таким чином, сума боргу ПАТ «Херсонський оптовий торговий дім-97» перед ТзОВ «ДАНКО-ТОЙС» за поставлений товар складає 29401,05грн.

Проте, згідно доводів Позивача та наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків (підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін), борг в розмірі 29401,05грн. Відповідачем не погашено.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 29401,05грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, в тому числі визнання Відповідачем шляхом підписання акту звірки боргу, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 29401,05грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

05.02.2013року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 11.02.2013року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 38, 43, 49, 69,75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Херсонський оптовий торговий дім-97» (79021, м.Львів, вул..Кульпарківська, 93, ідентифікаційний код 24121211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО-ТОЙС» (61020, м.Харків, вул.Цементна, буд.8, ідентифікаційний код 37462143) 29401,05грн. боргу, 1609,50грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.