Постанова № 29378096, 04.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04 лютого 2013 року 14 год. 56 хв. № 2а-16331/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Флексограф" до державної податкової служби у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 04 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 29 листопада 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Флексограф" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (також далі за текстом - відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 29 жовтня 2012 року № 0005372220 та № 00005382220 (також далі за текстом - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуваними рішеннями відповідач протиправно збільшив позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 258289,00 грн.

Ухвалою суду від 07 грудня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 21 січня 2013 року. Пояснив, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

Згідно зі ст. 55 КАС України, у судовому засіданні 28 січня 2013 року судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва його правонаступником - державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 20 по 26 вересня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 03 жовтня 2012 року № 328/1-22-20/30606306 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтінвест" (також далі за текстом - ТОВ "Консалтінвест") за період із 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 115132,00 грн., у тому числі за періоди: І півріччя 2010 року - 50004,00 грн., І-ІІІ квартали 2010 року - 38019,00 грн., 2010 рік - 21209,00 грн., І квартал 2011 року - 5900,00 грн., чим порушено підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у загальному розмірі 93608,00 грн., у тому числі за: квітень 2010 року - 12187,00 грн., травень 2010 року - 10945,00 грн., червень 2010 року - 16706,00 грн., липень 2010 року - 10557,00 грн., серпень 2010 року - 11851,00 грн., вересень 2010 року - 9770,00 грн., жовтень 2010 року - 4733,00 грн., листопад 2010 року - 4153,00 грн., грудень 2010 року - 8054,00 грн., січень 2011 року - 337,00 грн., лютий 2011 року - 530,00 грн., березень 2011 року - 3785,00 грн., чим порушено підпункти 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки, 29 жовтня 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0005372220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 115132,00 грн. за основним платежем та у розмірі 27309,00 грн. за штрафними ( фінансовими) санкціями (штрафами); № 00005382220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 93608,00 грн. за основним платежем та у розмірі 22240,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами позивача та його представників щодо наявності підстав для визнання незаконними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абзацом 1 п. 75.1, підпунктом 75.1.2 п. 75 ст. 75 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що перевірку проведено на виконання вироку Солом'янського районного суду міста Києва від 18 січня 2012 року у справі № 1-20/2012 (також далі за текстом - вирок суду).

Зокрема, як вбачається з наявної у матеріалах справі копії вироку суду, директора ТОВ "Консалтінвест" визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Під час судового розгляду кримінальної справи з'ясовано, що на початку 2010 року директор ТОВ "Консалтінвест" (також далі за текстом - підсудний) познайомився із невстановленою слідством особою, яка запропонувала йому за грошову винагороду зареєструвати на його ім'я юридичну особу, а саме ТОВ "Консалтінвест". Підсудний, не маючи наміру здійснювати будь-яку господарську діяльність та усвідомлюючи протиправний характер таких дій, спрямованих на прикриття незаконної діяльності, бажаючи при цьому отримати грошову винагороду, вступив у змову з невстановленою слідством особою, та в подальшому зареєстрував на своє ім'я ТОВ "Консалтінвест", зокрема, зареєстрував товариство у податковому органі та відкрив у банківській установі поточні рахунки. Усі установчі документи, печатку товариства та документи, необхідні для використання його банківських рахунків, підсудний передав невстановленій слідством особі.

Вказані дії стали підставою для використання ТОВ "Консалтінвест" з метою умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах шляхом мінімізації податкових зобов'язань товариства з ПДВ без здійснення господарської діяльності, пов'язаної з виготовленням та/або реалізацією товарів (робіт, послуг).

Крім того з'ясовано, що у серпні 2010 році на банківські рахунки ТОВ "Консалтінвест" відповідними суб'єктами підприємницької діяльності перераховувались грошові кошти в якості оплати такими суб'єктами за придбані у ТОВ "Консалтінвест" товари (роботи, послуги), ціна яких містила у своєму складі ПДВ.

Також з'ясовано, що ТОВ "Консалтінвест", з метою прикриття своєї незаконної діяльності, до податкового органу подавалась відповідна податкова звідність за підписом підсудного, у якій містилась неправдива інформація та розрахунки сум податків, що призвело до фактичної несплати ТОВ "Консалтінвест" до бюджету податків у значному розмірі.

Підсудний визнав себе винним у скоєнні інкримінованих йому злочинів.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08 жовтня 2004 року № 15, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене, наприклад, шляхом: неподання документів, пов'язаних із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо); приховування об'єктів оподаткування; заниження цих об'єктів; заниження сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів; приховування факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування; подання неправдивих відомостей чи документів, що засвідчують право фізичної особи на податковий кредит або на податкову соціальну пільгу.

Неподання документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків, зборів, інших обов'язкових платежів, полягає в умисному неподанні до органів державної податкової служби в установлений строк декларацій про прибуток суб'єктів господарської діяльності чи фізичних осіб, про сплату інших обов'язкових платежів тощо.

Неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Під приховуванням об'єктів оподаткування треба розуміти невідображення у звітних документах, які подаються до податкових органів, будь-яких із цих об'єктів - доходу (прибутку), доданої вартості робіт, продукції, послуг тощо.

Заниженням об'єктів оподаткування є умисне неправильне обчислення бази оподаткування, зменшення його бази шляхом невідображення у поданих до податкових органів деклараціях чи інших звітних документах повного обсягу об'єктів оподаткування тощо, внаслідок чого податки, збори, інші обов'язкові платежі сплачуються платником не в повному обсязі. Зокрема, заниження оподатковуваного прибутку може полягати в частковому чи повному невключенні до нього коштів, одержаних від виконання певних робіт, надання послуг.

Під заниженням сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів слід розуміти умисне неправильне обчислення (у тому числі шляхом умисного заниження податкової ставки) тих їх сум, що підлягають сплаті до бюджетів чи державних цільових фондів при правильному відображенні об'єктів оподаткування (без заниження чи приховування останніх).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3, ст. 42, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 55, ст. 55-1 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Ознака фіктивності, що дає підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

У Постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09 зазначено, що при вирішенні справи необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки фіктивності та порушення кримінальної справи відносно засновників (директорів) таких підприємств.

З викладених положень та обставин вбачається, що ТОВ "Консалтінвест" має ознаки "фіктивного" підприємництва, отже, викладені в акті перевірки висновки відповідача про нездійснення вказаним товариством реальної господарської діяльності та, як наслідок відсутність між позивачем та ТОВ "Консалтінвест" реальних господарських операцій, а також відсутність документів, на підставі яких позивач мав право включити суми грошових коштів до валових витрат та податкового кредиту, є правильним.

Згідно з підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У Постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10 зазначено, що наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Таким чином, платник має право сформувати валові витрати та податковий кредит тільки на підставі тих первинних документів, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, такі операції фактично не здійснювались. Документи, які надані суду представниками позивача на підтвердження реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Консалтінвест", не є достатніми доказами фактичного їх здійснення.

Стосовно тверджень представників позивача про скасування вироку суду, яким, зокрема, встановлено наявність у ТОВ "Консалтінвест" ознак "фіктивного" підприємництва, суд зазначає наступне.

З наявної у матеріалах справи копії ухвали Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року у справі № 1-20/2012 вбачається, що вирок суду скасовано у зв'язку перекваліфікацією злочинів, інкримінованих засудженому, а також невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому, факт скоєння засудженим інкримінованих йому злочинів та факт "фіктивності" ТОВ "Консалтінвест" судом апеляційної інстанції не спростовано.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Флексограф" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Флексограф" до державної податкової служби у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 29 жовтня 2012 року № 0005372220 та № 00005382220.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 11 лютого 2013 року