Постанова № 29378078, 14.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2013 року № 826/710/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень рішень № 0000651705/0, 0000661705/0 від 21.03.2011, № 0001341705, 0001351705 від 27.05.2011, та № 0001331705 від 31.05.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 вищезазначені судові рішення було скасовано, справу передано до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Мотивом скасування судових рішень у вищезазначеній ухвалі зазначено, що судами не враховано, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять такої підстави для відмови у формуванні податкового кредиту платника податків, як неотримання в ході перевірки відомостей щодо його контрагентів, їх відсутність за юридичною адресою та наявність або відсутність у них технічного персоналу основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Іншою підставою скасування судових рішень зазначено, що судами не досліджено питання щодо реальності здійснення господарських операцій за укладеними договорами та доказів, які б це підтверджували.

З огляду на приписи частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, справа слухається з врахуванням вказівок суду касаційної інстанції.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкових висновків актів перевірки про відсутність у позивача права на віднесення до складу витрат та податкового кредиту витрат з оплати послуг за договорами, укладеними з ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятих рішень.

З огляду на те, що в судове засідання представник відповідача не з'явився, справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питання вимог оподаткування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_4) за період з 01.10.2009р. по 31.12.2009р., за результатами якої складено акт перевірки № 1632/1705/НОМЕР_4 від 10.03.2011р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту та відповідно занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 45434 грн., у т.ч. по періодам: листопад 2009р. - 24467 грн., січень 2010 р. - 21267 грн. та ч.2, ч. 3 ст.13 р.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та виявлено завищення валових витрат на суму 120833,33 грн. та відповідно заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 18125 в 4 кварталі 2009р.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Деснянському районі м.Києва прийняті податкові повідомлення - рішення від 21.03.11р.:

- №0000651705/0, яким визначено суму грошового зобов'язання ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 56 792,50 грн., в т.ч. 45434,00 грн. - основний платіж, 11358 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0000661705/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в розмірі 22 656,25 грн., в т.ч. 18 125,00 грн. - основного платежу, 4531,25 грн. - штрафні (фінансові) санкцій.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення від 21.03.2011р. №0000651705/0 про сплату податку на додану вартість у розмірі 45434,00 грн. та 11358,50 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій залишено без змін, податкове повідомлення - рішення від 21.03.2011р. №0000661705/0 скасовано в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 4531,25 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва складено акт від 26.04.2011 №3175/17-05/НОМЕР_4 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.Дж.Груп» (код ЄДРПОУ 34981754) за квітень 2009р.

Актом перевірки встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 порушення порушено пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту та відповідно занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 25000,00 грн. за квітень 2009р. тач.2, ч. 3 ст.13 р.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та виявлено завищення валових витрат на суму 125 000,00 грн. та відповідно заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 18750,00 грн. в 2 кварталі 2009р

На підставі висновків акту перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги, ДПІ у Деснянському районі м.Києва прийнято:

- податкове повідомлення - рішення від 27.05.11р. №0001341705, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 31 250 грн., в тому числі 25 00 грн. за основним платежем та 6 250 грн. штрафних санкцій;

- податкове повідомлення - рішення від 27.05.11р. №0001351705, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 18 750 грн. за основним платежем;

- податкове повідомлення - рішення від 31.05.2011р. №0001331705, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 18 125 грн. за основним платежем.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено актом перевірки, між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» укладено договори №0230212-ч від 23.12.2009р., №Ч-00175 від 14.04.2009р., та №0211-4 від 02.11.2009р. на виконання будівельних і монтажних робіт, на підставі яких сторонами складено акти виконаних робіт, позивачем отримано податкові накладні і витрати з оплати віднесено до податкового кредиту та валових витрат.

Згідно акту перевірки, відповідачем зроблений висновок, що вищезазначені договори є недійсним в силу закону, оскільки правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину. Зокрема, зазначено, що за результатами перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (акт №823/23-10/34981754 від 14.10.2010р.) товариство не має складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування для здійснення підприємницької діяльності у товариства відсутні засоби, трудові ресурси, що доводить відсутність у ТОВ «С.Дж. Р.Груп» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та умислу на створення правових наслідків.

Крім того, даний висновок зроблений податковим органом посилаючись на те, що в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107 за ч.2 ст.205 КК України, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_3 Зокрема, в ході досудового слідства встановлено, що громадянин ОСОБА_3 є формально засновником та директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ніяких документів фінансово - господарської діяльності підприємства від імені даного товариства не підписував.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкові накладні, виписані ТОВ «С.Дж.Р.Груп», не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Таким чином, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує на те, що даний контрагент ТОВ «С.Дж.Р.Груп» має ознаки фіктивності, оскільки в акті перевірки вчинено запис про відсутність ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за місцезнаходженням. Проте, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відсутні відомості, коли саме було встановлено відсутність товариства за місцезнаходженням.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно акту перевірки, розрахунки між суб'єктами господарювання згідно вказаних договорів за перевіряємий період проведені в повному обсязі. Фактичне виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт та податковими накладними. Заборгованості за даними бухгалтерського обліку позивача по розрахункам з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» не значиться.

Також, як вбачається з матеріалів справи, фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується первинною документацією, зокрема, податковими накладними, актами виконаних робіт та відповідними розрахунковими документами.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» зроблено на підставі первинних документів, а саме: податкові накладні, суми ПДВ, по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (який був чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені нормами Податкового кодексу України.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, вищезазначені податкові накладні, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». ТОВ «С.Дж.Р.Груп», на час вчинення правочину було зареєстровано у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

На виконання викладеного в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2012 року, судом було запропоновано відповідачу подати суду письмові пояснення по суті та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача також витребувано у відповідача докази винесення вироків посадовим особам контрагента позивача, інші докази укладання угоди з метою, суперечною інтересам держави.

Проте, додаткових доказів відповідачем по справі в ході судового розгляду справи суду надано не було.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва № 0000651705/0, 0000661705/0 від 21.03.2011, № 0001341705, 0001351705 від 27.05.2011, та № 0001331705 від 31.05.2011.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян