Рішення № 29376671, 12.02.2013, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 2-14/12

Провадження № 2/365/53/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2013 року Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді СЕЛЮКОВА О.Г.

за участю секретаря

судових засідань ХРУЩ Л.М., ГОРИСЛАВЕЦЬ Л.В.

представника позивача

за первинним позовом ОСОБА_3

представника позивачів

за зустрічним позовом ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в смт. Згурівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення права на частку, виплати грошової компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про встановлення порядку користування житловим будинком з надвірними спорудами та земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

18.11.2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що він є власником 34/48 частини житлового будинку АДРЕСА_4, а власниками інших 14/48 часток (по 7/48 кожній) є відповідачі. Між сторонами виникають постійні спори про порядок користування і володіння будинком, угоди про спосіб виділення його частки із загального майна не досягнуто. Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 12.09.2011 року № 5295/11-15 надати можливі варіанти поділу спірного житлового будинку в натурі, в існуючому об'ємно-планувальному рішенні відповідно до часток співвласників з врахуванням незадовільного технічного стану будинку не вбачається можливим, оскільки перепланування може призвести до виникнення аварійного стану його конструктивних елементів. Крім того, сторонам на праві власності належить по 1/4 частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування спірного житлового будинку згідно державного акту серії ЯЛ № 023568. Оскільки частки відповідачів у спірному будинку є незначними (по 7/48) та не можуть бути виділенні в натурі, річ є неподільною, спільне володіння та користування майном є неможливим, припинення права на частку не завдасть істотної шкоди відповідачам, оскільки кожна з них має житло у місті Києві, також, у разі набуття ним права власності на спірний будинок, який перебував у спільній частковій власності сторін, припиниться право власності відповідачів на земельну ділянку для будівництва та обслуговування спірного житлового будинку, та до нього, як до набувача права власності на будинок, переходить право власності й на земельну ділянку, на якій він розміщений, також, ним було внесено на депозитний рахунок суду компенсацію вартості часток відповідачів, тому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 02.04.2012 року, просить приєднати матеріали цивільної справи № 2-7/11 в якості письмових доказів до даної цивільної справи, припинити право співвласності відповідачів на домоволодіння та земельну ділянку для будівництва та обслуговування спірного житлового будинку згідно державного акту серії ЯЛ № 023568 по АДРЕСА_4, визнати за ним право власності на все домоволодіння АДРЕСА_4 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування спірного житлового будинку згідно державного акту серії ЯЛ № 023568 по

-2-

АДРЕСА_4, зобов'язати його компенсувати відповідачам, кожній, вартість 7/48 часток домоволодіння по АДРЕСА_4, а саме по 14161 грн.

20.12.2011 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду із вищезазначеним зустрічним позовом, посилаючись на те, що спірний житловий будинок належав батькам сторін. У 1997 році батько склав заповіт на трьох своїх дітей - сторін по справі, та після його смерті, їм, як спадкоємцям відкрилась спадщина на 1/2 частину спірного будинку, яку вони прийняли у встановленому законом порядку, обов'язкову частку у спадщині (1/8 частки) прийняла також їхня мати - ОСОБА_8, яка на підставі договору від 27.05.2009 року подарувала належну їй частку позивачу за первинним позовом і його частка склала 34/48. Крім основного будинку є самочинна прибудова, площею 19,5 кв.м., яку зводили сторони спільно та яку вони мають намір узаконити. У зв'язку з тим, що присадибна земельна ділянка була приватизована у 2004 році та не охоплювалась заповітом батька, кожен із чотирьох спадкоємців (троє дітей і мати) отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку земельної ділянки, яка мала площу 0,4161 га одним масивом і складалась із 0,2500 га, наданих для обслуговування житлового будинку та 0,1661 га для ведення особистого селянського господарства. В останні роки життя їхні батьки хворіли, тому позивачі за зустрічним позовом постійно приїздили до спірного будинку, а у літній період постійно проживали та доглядали їх. Після смерті батька вони не залишили батьківський дім, у літній період постійно там проживали та обробляли присадибну ділянку, у той час, як позивач змінив замки у будинку, чим чинив опір у спілкуванні їх з матір'ю, яка на той час була хвора і просила про допомогу. Зазначають також, що всі сторони у справі мають постійне житло у місті Києві, та бажають зберегти право власності на батьківську хату та заперечують проти отримання мізерної компенсації. Крім того, визначаючи розмір площі, яка припадає на їх частки, позивач обрахував її за старим технічним паспортом, внаслідок чого, була штучно зменшена житлова площа на 1,49 кв.м., яка припадає на їхні частки, що явилось однією із підстав стверджувати позивачу, що їхні частки (разом) не можна виділити в натурі, з чим вони не погоджуються. Враховуючи викладене, вони як співвласники не тільки будинку, а й присадибної ділянки просять, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 26.04.2012 року, відмовити ОСОБА_5 у задоволенні первинного позову, задовольнити зустрічний позов та встановити порядок володіння та користування сторонами у справі житловим будинком з господарськими спорудами та присадибною ділянкою площею 0,2500 га, наданої для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_4, для обслуговування їх часток домоволодіння, встановити порядок користування житловим будинком з надвірними спорудами по АДРЕСА_4, виділивши у спільне користування співвласників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 житлову кімнату № 3 площею 20,20 кв.м. та коридор № 7 площею 4,50 кв.м., як вихід із кімнати, частину сараю Ж площею 12,40 кв.м., погріб Д площею 7,3 кв.м., враховуючи частки співвласників не тільки в будинку, в і в надвірних будівлях, який склався фактично між сторонами.

20.12.2011 року ухвалою суду позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення права на частку, виплати грошової компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності та визнання права власності було об'єднано із зустрічною позовною заявою ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про встановлення порядку користування житловим будинком з надвірними спорудами в одне провадження.

20.12.2011 року ухвалою суду на підставі п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Апеляційного суду Київської області за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7 на ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 01.11.2011 року у цивільні справі № 2-7/11 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про поділ житлового будинку та надвірних будівель в натурі між власниками (виділення частки), яке відновлено 24.01.2012 року.

-3-

12.07.2012 року ухвалою суду провадження у справі зупинено на час проведення судової будівельно-технічної експертизи, яке відновлене 20.08.2012 року, у зв'язку з поданням відповідачами клопотання про заміну експертної установи.

28.08.2012 року ухвалою суду провадження у справі зупинено на час проведення судової будівельно-технічної експертизи, яке відновлене 17.12.2012 року.

У судові засідання 15.01.2013, 28.01.2013 та 12.02.2013 року представник позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_4 не з'явилась, про день та час розгляду справи була оповіщена у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомила.

У судовому засіданні позивач за зустрічним позовом та його представник позов підтримали повністю, проти зустрічного позову заперечили повністю, надали пояснення, які повністю відтворюють зміст позовної заяви та просили її задовольнити.

У судовому засіданні позивачі за зустрічним позовом та їх представник свій позов підтримали повністю, проти первинного позову заперечили повністю, надали пояснення, які повністю відтворюють зміст позовної заяви та просили її задовольнити. Крім того, ОСОБА_7, яку підтримала ОСОБА_6, пояснила, що їх частка у домоволодінні є значною, оскільки, це будинок померлих батьків та їхня батьківська оселя, і саме цю земельну ділянку вони використовують як присадибну та позбавлення їх права власності на домоволодіння суттєво порушить їхні права. Також, пояснили, що дане володіння не є постійним місцем проживання сторін, тому жодна із них не має переважного права на отримання у власність всього домоволодіння та спільне спірним майном є можливим, за умови відступлення від розміру часток співвласників з виплатою відповідного відшкодування. Крім того вважає, що не має правових підстав для позбавлення їх права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будинку, оскільки експертом не було визначено площу земельної ділянки необхідної для обслуговування саме спірного домоволодіння та її розмір не може дорівнювати розміру всієї земельної ділянки, також експертом не було враховано у висновку, що частка матері ОСОБА_8 (1/4) не була успадкована на час призначення експертизи. Також, вони вважають, що припинення права на частку з виплатою грошової компенсації у розмірі 14161 грн. завдасть їм істотної шкоди, оскільки вказана сума не відповідає ринковій вартості майна.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторонам на праві спільної часткової власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_4 у таких частках: ОСОБА_6 - 7/48, ОСОБА_7 - 7/48, ОСОБА_5 - 34/48 (цивільна справа № 2-7/11, яка знаходиться при матеріалах справи, а.с.132-135 - копія технічного паспорту; цивільна справа № 2-7/11, а.с. 19, 170, 176 - копії витягів; цивільна справа № 2-7/11, а.с. 13, 54, 58, 162 - копії свідоцтв про право на спадщину).

27.05.2009 року згідно договору дарування, зареєстрованого в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 24.06.2009 року, ОСОБА_8 безоплатно передала у власність ОСОБА_5 належну їй на праві власності 27/48 частки житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_4 (цивільна справа № 2-7/11, а.с.18 - копія договору).

Власниками земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану в АДРЕСА_4 кадастровий номер 3221981301:01:009:0034, згідно Державного акту на

-4-

право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 023568, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011094401806 є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 1/4 частки кожному (цивільна справа № 2-14/12, т. 1, а.с.98-99 копія державного акту з додатком).

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, спадкоємцями першої черги за законом після її смерті є сторони у справі, які прийняли спадщину, подавши до Згурівської районної державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини (цивільна справа № 2-14/12, т. 1, а.с.172-174 - заяви; а.с. 175,176 - копія свідоцтва про смерть). Спадкова справа заведена та оглянута судом, інших спадкоємців судом не встановлено (цивільна справа № 2-14/12, т. 1, а.с.171-209 - засвідчена копія спадкової справи).

ОСОБА_7 протягом 2009-2012 року зверталась до Згурівського РВ ГУ МВС України в Київській області з заявами та повідомленнями про захист від протиправних дій ОСОБА_5 шість разів, а саме 12.03.2009 (відмовний матеріал від 22.03.2009 № 100), 10.12.2009 (відмовний матеріал від 20.12.2009 № 537), 03.08.2010 (відмовний матеріал від 09.08.2010 № 328), 03.08.2010 (відмовний матеріал від 09.08.2010 № 329), 18.05.2010 (відмовний матеріал від 24.05.2011 № 247), 06.04.2011 року (відмовний матеріал від 09.04.2011 № 139). ОСОБА_6 протягом 2009-2012 року зверталась до Згурівського РВ ГУ МВС України в Київській області з заявами та повідомленнями про захист від протиправних дій ОСОБА_5 три рази, а саме 05.08.2009 (відмовний матеріал від 14.08.2009 № 346), 09.10.2009 (відмовний матеріал від 19.10.2009 № 438), 12.10.2010 року (відмовний матеріал від 20.10.2010 № 451) (цивільна справа № 2-14/12, т. 1, а.с. 210 - повідрмлення Згурівського РВ ГУ МВС України в Київській області).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12.09.2011 року № 5295/11-15, проведеної згідно ухвали Згурівського районного суду Київської області від 28.04.2011 року у цивільній справі № 2-7/11 дійсна (ринкова) вартість домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_4 становить 97108 грн. та надати можливі варіанти поділу вищезазначеного житлового будинку в натурі, в існуючому об'ємно планувальному рішенні відповідно до часток співвласників 34/48 та 14/48, а також у співвідношенні 34/48, 7/48 та 7/48 не вбачається можливим, оскільки, виконання ремонтно-будівельних робіт по демонтажу-монтажу дверних і віконних блоків, міжкімнатних перегородок, пробивання прорізів для влаштування дверних або віконних блоків може призвести до виникнення аварійного стану конструктивних елементів будинку. Крім того, самовільно збудована прибудова під літерою «а» при розрахунках вартості домоволодіння не враховувалась (цивільна справа № 2-7/11, а.с.184 - ухвала; цивільна справа № 2-7/11, а.с.210-217 - висновок).

23.02.2012 року ОСОБА_5 згідно квитанції № 1052.761.1 у Київському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» вніс на депозитний рахунок Згурівського районного суду Київської області (р/р 37310001004689, отримувач: ГУ ДКСУ у Київській області; код отримувача - 38043171; банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській області; МФО банку отримувача - 821018; призначення коштів: депозитний вклад по справі № 2-14/12) компенсацію вартості часток відповідачів у розмірі 28323 (двадцять вісім тисяч триста двадцять три) грн. 16 коп. по 14161 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят одній) грн. 58 коп. кожній (цивільна справа № 2-14/12, т. 1, а.с. 81 - копія квитанції).

Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 27.11.2012 року № 77 визначена ринкова вартість домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_4 у розмірі 62984 грн. Крім того, визначені можливі варіанти порядку користування домоволодінням та земельною ділянкою для будівництва та обслуговування жилого будинку за вищезазначеною адресою відповідно до часток співвласників - сторін у справі (цивільна справа № 2-14/12, т. 2, а.с.66-106 - висновок).

Допитані в судовому засіданні судові експерти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 показали,

-5-

що при визначенні ринкової вартості домоволодіння по АДРЕСА_4 вони враховували вартість земельної ділянки, наданої для його обслуговування, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 023568. Крім того, самовільно збудована прибудова під літерою «а» не бралась ними до уваги при розрахунках.

ОСОБА_6 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1, а ОСОБА_7 - квартира АДРЕСА_2, де вони постійно проживають, що вони визнали у судовому засіданні та згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Як зазначено в ч. 2 ст. 363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу з моменту нотаріального посвідчення такого договору та державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

-6-

Згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України (в редакції Закону N 1702-VI від 05.11.2009) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» 22.12.1995 року № 20 оскільки за чинним законодавством суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

Відповідно до п.п. ґ п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» з 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 р. № 1702-VІ.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідка та експертів, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що первинний позов підлягає до задоволення частково, оскільки в судовому засіданні доведено наявність всіх чотирьох підстав для припинення права на частку у спільному майні за рішенням суду, визначених у ст. 365 ЦК України, а саме, частка відповідачів за первинним позовом у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_4 є незначною (по 7/48 часток) і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування сторонами спірним майном є неможливим, що також у судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_11 та таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачів за первинним позовом та членам їх сімей, оскільки судом встановлено, що вони забезпечені житлом і постійно проживають у місті Києві. Крім того, позивачем за первинним позовом попередньо було внесено вартість часток відповідачів за первинним позовом у спільному майні на депозитний рахунок суду.

Визначаючи розмір вартості часток відповідачів за первинним позовом у спільному майні суд виходив із дійсної (ринкової) вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_4 зазначену у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12.09.2011 року № 5295/11-15 у розмірі 97 108 грн. (7/48 часток - 14161, 58 грн.). Судом відхиляється ринкова вартість спірного домоволодіння, яка зазначена у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27.11.2012 року № 77, оскільки вона значно нижче попередньо визначеної та порушує право відповідачів на належну компенсацію вартості їх часток у спільному майні.

Задовольняючи позовні вимоги позивача за первинним позовом в частині визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд згідно державного акту серії ЯЛ № 023568 суд виходив з того, що позивачем, згідно даного рішення суду, було набуто право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_4, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України (в редакції Закону № 1702-VI від 05.11.2009), припиняється право власності відповідачів на спірну

-7-

земельну ділянку та до позивача переходить право власності на неї без зміни її цільового призначення. Визначаючи розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, право власності на який перейшло до позивача у розмірі, визначеному вищезазначеним державним актом (0,2500 га), суд виходив з того, що він не перевищує норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах, тобто не більше 0,25 гектара, визначеної у п. г ч. 1 ст. 121 ЗК України.

Заперечення відповідачів за первинним позовом не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та повністю спростовуються наданими суду доказами.

У задоволенні позовних вимог первинного позову в частині визнання за позивачем права власності на прибудову, позначений у технічному паспорті Яготинського БТІ на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 19.02.2011 року літерою «а», вбачається за необхідне відмовити, оскільки, судом було встановлено, що вона збудована самовільно.

На підставі ст. 88 ЦПК України вбачається за необхідне стягнути з відповідачів за первинним позовом в дольовому поряд в дохід держави судовий у розмірі по 485,54 грн., оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії (а.с.4 - копія посвідчення). Крім того, не вбачається підстав для стягнення з відповідачів за первинним позовом на користь позивача вартості проведеної експертизи та витрат на правову допомогу, оскільки ним не було доведено факту та розміру понесених витрат.

У задоволенні зустрічного позову вбачається за необхідне відмовити, оскільки, судом було встановлено, що спільне володіння і користування сторонами спірним майном є неможливим. Крім того, проведення ремонтно-будівельних робіт у спірному будинку, які пропонується судовим експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27.11.2012 року № 77, для забезпечення обраного позивачами четвертого варіанту порядку користування ним, може призвести до виникнення аварійного стану конструктивних елементів будинку, що зазначено у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12.09.2011 року № 5295/11-15. Доводи позивачів за зустрічним позовом на підтвердження позовних вимог не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та повністю спростовуються наданими суду доказами.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 355, 356, 358, 363, 365, 376, 377, 1218, 1258, 1261, 1269 ЦК України, ст. 120 ЗК України (в редакції Закону N 1702-VIвід 05.11.2009), ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, Постановами Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» та від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення права на частку, виплати грошової компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності та визнання права власності задовольнити частково.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6, відповідно по 7/48 часток кожної з них на домоволодіння АДРЕСА_4 та по 1/4 часток кожної з них на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану в АДРЕСА_4, кадастровий номер 3221981301:01:009:0034, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 023568, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011094401806.

-8-

Визнати за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок, який позначений в технічному паспорті Яготинського БТІ на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 19.02.2011 року літерою "А-1" з господарськими будівлями та спорудами, визначених в технічному паспорті, а саме: сарай "Б", сарай "В", погрібник "Г", погріб "під Г", погріб "Д", сарай "Ж", вбиральня "Е", ганок 1, водопровід 2, ворота з хвірткою 3, огорожа 4, який розташований в АДРЕСА_4.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану в АДРЕСА_4 кадастровий номер 3221981301:01:009:0034, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 023568, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011094401806.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 компенсацію вартості часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_4 у розмірі 28323 (двадцять вісім тисяч триста двадцять три) грн. 16 коп. по 14161 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят одній) грн. 58 коп. кожній, які знаходяться на депозитному рахунку Згурівського районного суду Київської області (р/р 37310001004689, отримувач: ГУ ДКСУ у Київській області; код отримувача - 38043171; банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській області; МФО банку отримувача - 821018; призначення коштів: депозитний вклад по справі № 2-14/12) та внесені ОСОБА_5 згідно квитанції від 23.02.2012 року № 1052.761.1 у Київському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в дохід держави судовий збір у розмірі по 485 (чотириста вісімдесят п'ять) грн. 54 коп.

В зустрічному позові ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про встановлення порядку користування житловим будинком з надвірними спорудами та земельною ділянкою відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення суду складено 18.02.2013 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ О.Г. СЕЛЮКОВ