Ухвала суду № 29374283, 14.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14772/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2012 року №0010512206, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2012 року №0010512206. Свої позовні вимоги мотивував тим, що у відповідача були відсутні будь - які підстави для кваліфікації дій позивача як порушення п.160.2 ст. 160, з урахуванням вимог п.152.8 ст. 152 Податкового кодексу України.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 грудня 2012 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.10.2012 року №0010512206, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 28.09.2012 року за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Спар-Центр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС складено Акт № 778/22-4/36148976, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 160.2 ст. 160 ПК України, з урахуванням вимог п. 152.8 ст. 152 ПК України, та, як наслідок, заниження податку з доходів нерезидента на загальну суму у розмірі 170170,40 грн.

17.10.2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0010512206, яким у зв'язку з порушенням п. 160.2 ст. 160 ПК України, з урахуванням вимог п. 152.8 ст. 152 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 170170,40 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 42542,60 грн.

Як видно з Акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем вимог п. 160.2 ст. 160 ПК України, з урахуванням вимог п. 152.8 ст. 152 ПК України, та, як наслідок, заниження податку з доходів нерезидента на загальну суму у розмірі 170170,40 грн. стало безпідставне застосування норми ст. 6 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна в частині звільнення від оподаткування доходу з джерелом походження з України, оскільки компанія SPAR UA (Кіпр) є лише номінальним утримувачем (номінальним власником) доходу, а фактичним отримувачем доходу є компанія SPAR International BV (Нідерланди).

31.12.2011 року між компанією SPAR International BV (Нідерланди) та компанією SPAR UA (Кіпр) укладено договір, за яким SPAR International BV (Нідерланди) передала ексклюзивне право SPAR UA (Кіпр) в рамках офіційного кордону України використовувати комерційні найменування SPAR і знаки для товарів і послуг SPAR та наділила SPAR UA (Кіпр) повноваженнями щодо передачі третім особам на території України прав на використання (субліцензії) комерційних найменувань SPAR, EUROSPAR, INTERSPAR та SPAR EXPRESS і знаків для товарів і послуг SPAR.

01.01.2012 року для реалізації прав, передбачених вказаним договором, між компанією SPAR UA (Кіпр) та TOB «Спар-Центр»укладено договір про партнерство № 2012SPCEN, відповідно до якого SPAR UA (Кіпр) надало право позивачу на відкриття торгових об'єктів під міжнародними знаками для товарів і послуг групи SPAR, а позивач за надане право зобов'язується здійснювати на користь SPAR UA (Кіпр) щомісячні платежі (роялті), які становлять 4 % від товарообороту об'єктів торгівлі, відкритих від знаками для товарів і послуг групи SPAR.

Відповідно до пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України, роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом. При цьому під терміном "платежі за авторськими правами та ліцензіями" розуміють будь-які платежі, які отримані як компенсація за продаж, використання або надання права використання.

Доходи у вигляді роялті, сплачені резидентами України, є доходами нерезидента з джерелом їх походження з України (пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

При визначенні об'єкта оподаткування враховуються, зокрема, витрати з нарахування роялті (абз. 1 пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПК України). При цьому, відповідно до абз. 2 пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПК України до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь: нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8, нарахувань, що здійснюються суб'єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов, зокрема, особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги, за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам.

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 ПК України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно з п. 160.2 ст. 160 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Разом з тим, відповідно до п. 103.3 ст. 103 ПК України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

З огляду на викладене, якщо договір, який укладено правовласником та платником податків, не є договором комісії, доручення та агентським договором, для оподаткування платежів, які нараховуються на користь нерезидента, платник податку може застосовувати положення ст. 103 ПК України і міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування.

Водночас, згідно з п. 3.2 ст. 3 ПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Оподаткування доходів резидентів Республіки Кіпр регулюється положеннями Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про правонаступництво України»Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Таким чином, Україна застосовує договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набуття чинності новими договорами.

Згідно з ст. 6 вказаної Угоди платежі за авторськими правами і ліцензіями, які нараховуються із джерел в одній із Договірних країн із особою із постійним місцезнаходженням в іншій Договірній країні, не підлягають оподаткуванню у першій країні.

Документом, який підтверджує, що нерезидент, якому виплачуються роялті, є їх бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником), є договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Стаття 1107 ЦК України встановлює декілька видів договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, серед яких: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1108 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У даному випадку власником комерційних найменувань SPAR, EUROSPAR, INTERSPAR та SPAR EXPRESS і знаків для товарів і послуг SPAR є SPAR International BV (Нідерланди). Власником на підставі відповідного ліцензійного договору надана виключна ліцензія компанії SPAR UA (Кіпр) на використання вказаних торговельних марок на території України, тобто власник не має права використовувати зазначені торговельні марки на території України, як і надавати право на їх використання іншим особам.

Фактично, ліцензійна угода, укладена між компанією SPAR International BV (Нідерланди) та SPAR UA (Кіпр) щодо надання виключного права на використання комерційних найменувань і знаків для товарів і послуг, відповідно до норм ст.ст. 1107-1109 ЦК України є договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

За таких умов, у зазначених правовідносинах компанія SPAR UA (Кіпр) є особою, що має право на отримання доходів, тобто для ТОВ «Спар-Центр»є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у розумінні п.п. 103.2, 103.3 ст. 103 ПК України.

Крім того, сума винагороди, яку має сплачувати за договором SPAR UA (Кіпр) на користь SPAR International BV (Нідерланди), є фіксованою та не залежить від наявності чи відсутності у SPAR UA (Кіпр) надходжень від подальшої передачі третім особам прав на використання комерційних найменувань SPAR, EUROSPAR, INTERSPAR та SPAR EXPRESS і знаків для товарів і послуг SPAR (за субліцензійними договорами) на території України. SPAR UA (Кіпр) не здійснює будь-яких інших платежів (відсотку від надходжень тощо) на користь SPAR International BV (Нідерланди) за вказаним договором від 31.12.2011.

При цьому, згідно з п. 5.2 Порядку, оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за N 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення, зокрема, необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч вимогам п. 5.2 Порядку, оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, відповідач не наводить підстав та відповідних доказів визначення компанії SPAR UA (Кіпр) агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або тільки посередником щодо доходу, отриманого за ліцензійним договором.

Також, відповідачем не здійснювалось дослідження руху коштів, отриманих компанією SPAR UA (Кіпр) за ліцензійним договором, чи будь-яких інших суттєвих обставин, зокрема, чи набула вигоду (дохід) саме компанія SPAR International BV (Нідерланди).

За таких умов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач правомірно не здійснював утримання податку з доходу, що був виплачений ним на користь резидента Республіки Кіпр компанії SPAR UA, з урахуванням чого у ДПІ в Печерському районі м.Києва ДПС були відсутні належні правові підстави для висновку про порушення позивачем п. 160.2 ст. 160 ПК України, з урахуванням вимог п. 152.8 ст. 152 ПК України та, відповідно, для винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 17.10.2012 року № 0010512206.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень, натомість, позивачем було надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 19 лютого 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.