Постанова № 29373474, 13.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.13 Справа № 5015/5031/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АсМап Логістика» б/н від 09.01.2013 р. (вх. № 158 від 22.01.2013 р.),

на рішення господарського суду Львівської області від 25 грудня 2012 року

у справі № 5015/5031/12 (суддя Т.Рим),

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Західтранссервіс», с. Минай, Ужгородського р-ну, Закарпатської обл.,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АсМап Логістика», с. Зимна Вода, Пустомитівського р-ну, Львівської обл.,

Про стягнення з ТзОВ «АсМап Логістика» на користь ТзОВ «ТЕК Західтранссервіс» заборгованості в розмірі 26243,00 грн. та судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Представники сторін у судове засідання не прибули.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 22.01.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 5015/5031/12 господарського суду Львівської області введено суддів - Гриців В.М. та Юрченко Я.О. (а. с. 60).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 року Товариству з обмеженою відповідальністю «АсМап Логістика» відновлено строк для подання апеляційної скарги; апеляційну скаргу б/н від 09.01.2013 р. (вх. № 158 від 22.01.2013 р.) апелянта прийнято до провадження та розгляд скарги призначено на 06.02.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (а.с. 63, 64).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 р. в склад колегії для розгляду справи № 5015/5031/12 господарського суду Львівської області замість судді Гриців В.М. введено суддю Давид Л.Л.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 06.02.2013 р. (неприбуття представників сторін у судове засідання, надіслання по пошті позивачем клопотання (вх. № 663 від 01.02.13р.) про долучення до матеріалів справи: відзиву на апеляційну скаргу від 30.01.2013 р. з додатками; опису вкладення та поштового фіскального чеку прпо надсилання апелянту відзву на апеляційну скаргу; клопотання про розгляд справи без участі представника позивача; копії довідки з ЄДПОУ та Статуту Товариства) розгляд справи було відкладено на 13.02.2013 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою.

Апелянт/відповідач, повторно, не направив у судове засідання повноважного представника, про причини не прибуття суд не повідомив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення отриманого апелянтом/відповідачем 06.02.2013 р. рекомендованою поштою за № 06486897 та копіями поштових реєстрів від 24.01.2013 р. та від 07.02.2013 р. (а. с. 64, 95-96).

Позивач повноважного представника у судове засідання не направив, через канцелярію суду подав (надіслав) заяву № 031 від 30.01.2013 р. (вх. № 663 від 01.02.2013 р.) про долучення до матеріалів справи документів: відзиву на апеляційну скаргу від 30.01.2013 р. з додатками; опису вкладення та поштового фіскального чеку про надсилання скаржнику відзву на апеляційну скаргу; клопотання про розгляд справи без участі представника позивача; копії довідки з ЄДРПОУ та Статуту Товариства (а.с. 65-88). Позивачем також подано клопотання за № 033 від 30.01.2013 року про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 89).

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про доручення поданих позивачем документів у справу, та розглядати скаргу за відсутності представників сторін, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5015/5031/12.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.12.2012 року у справі № 5015/5031/12 (суддя Т.Я.Рим) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Західтранссервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АсМап Логістика» про стягнення заборгованості в розмірі 26243,00 грн. та стягнення судового збору - задоволено. Вирішено стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «АсМап Логістика» (адреса: вулиця Тичини, будинок 2, село Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область, 81110; ідентифікаційний код 36499371) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Західтранссервіс» (адреса: вулиця Свободи, будинок 4, село Минай, Ужгородський район, Закарпатська область, 89422; ідентифікаційний код 31225280) 26243,00 грн. основного боргу, 1609,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору ( а. с. 44-47).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду ТзОВ «АсМап Логістика» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2012р. у справі № 5015/5031/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ТзОВ «ТЕК Західсервіс» відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Вважає, що місцевим судом порушено норми процесуального права, оскільки ухвалою місцевого суду від 30.11.2012 р. прийнято позовну заву позивача до розгляду та розгляд справи № 5015/5031/12 призначено на 25.12.2012 р., однак, як стверджує апелянт/відповідач, позивачем не було надіслано відповідачу додатків до позовної заяви, що, на думку апелянта, суперечить ст. 56 ГПК України. З огляду на зазначене, скаржник стверджує, що у нього не було можливостей та часу подати обґрунтований відзив на позовну заяву. Крім того вважає, що виправлення та зміни, які зроблені ручкою у транспортному замовленні № 025/0412/002 не відповідають дійсності, оскільки сторонами не було узгоджено ціну договору, відтак вважає, що місцевий суд на зазначену обставину не звернув уваги та не заслухав думку відповідача. Вважає, що посилання місцевого суду у рішенні на те, що Позивач надіслав претензію від 09.10.2012 р. № 282 на адресу Відповідача є необґрунтованим, так як вищевказану претензію скаржник/відповідач отримав разом із позовною заявою, що підтверджує описом вкладеного від 22.11.2012 р., вважає це порушенням вимог ст. 6 ГПК України.

Колегією суддів встановлено, що апелянт/відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АсМап Логістика» є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи № 36499371, місцезнаходження: п. і. 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул. Тичини, буд. 2, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 597054 (а. с. 4).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕК Західтранссервіс» є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи № 36499371, місцезнаходження: п. і. 81110, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул. Тичини, буд. 2, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 791727, виданої станом на 20.11.2012 р., Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 386772, Довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 551772 та Статутом ТзОВ «ТЕК Західтранссервіс» (нова редакція) (а.с. 5-7, 75-87, 88).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 22 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АсМап Логістика» (Експедитор - за договором, Відповідач - у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕК Західтранссервіс» (Перевізник - за договором, Позивач - у справі ) було укладено Договір № 22.03.10/3337 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування (далі за текстом - Договір)(а. с. 8-10).

Зазначений Договір укладено між двома сторонами (Експедитором та Перевізником) у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін за цим Договором, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, викладений у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (частина 1 статті 181 ГК України) є правомірним правочином в силу статті 204 ЦК України, якою передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004р. № 1955-ІУ (із змінами і доповненнями, чинними на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що:

транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, враховуючи плату експедитору;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного (стаття 2 Закону).

Відповідно до статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Пунктом 1.1. Договору визначено, що цей договір регулює взаємини Сторін при виконанні Перевізником доручень Експедитора по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів в міжнародному сполученні, а також при розрахунках за виконані послуги.

Вартість транспортних послуг вказується в заявці. Ціни на транспортні послуги є договірними і визначаються виходячи з поточної ситуації на ринку автоперевезень (пункт 1.2. даного Договору).

Розділом 2 Договору № 22.03.10/3337, сторонами визначено загальні положення, з яких вбачається, що при здійсненні автомобільних перевезень Сторони керуються Конвенцією про договори міжнародного перевезення вантажів (далі - КДМПВ), митною Конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (далі Конвенція МДП), Європейською угодою про режим праці і відпочинок водіїв (ЄУПОВ), «Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом України», Статутом автомобільного транспорту України, чинним законодавством України і цим договором (пункт 2.1. вищевказаного Договору).

Пунктом 2.2. даного Договору сторони передбачили, що після попередньої усної домовленості з Перевізником, Експедитор направляє заявку письмово не пізніше 2-ох днів до терміну надання автотранспортних засобів Перевізником. Заявка від Експедитора до Перевізника передається або шляхом факсимільного повідомлення або електронною поштою. У свою чергу, Перевізник письмово підтверджує виконання замовлення із зазначенням в заявці номера автотранспортного засобу. В заявці вказуються: адреси завантаження і розвантаження вантажу, дата і час початку завантаження, термін доставки, прізвища і телефони відповідальних осіб, найменування і кількості вантажу, розмір і термін оплати, інші умови.

Права та обов'язки сторін визначено у розділі 3 Договору № 22.03.10/3337.

Порядок розрахунків між Сторонами передбачено у розділі 4 вищевказаного Договору.

Так, пунктом 4.1 Договору визначено, що Експедитор оплачує рахунки Перевізника шляхом безготівкового переказу протягом 20 банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, CMR-накладної з відміткою про отримання вантажу, якщо інше не обумовлено в заявці.

Рахунки, що виконуються за перевезення вантажів, проводяться безпосередньо шляхом банківського переказу з рахунку Експедитора на рахунок Перевізника. Грошовою одиницею, яку використовують сторони при встановленні розміру ставки і розрахунках, є національна валюта України - гривня.

Відповідальність сторін передбачена у розділі 5 Договору.

Отже, за своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками, зазначений Договір, є договором транспортного експедирування, правовідносини за яким регулюються нормами Глави 65 ЦК України, а не договором підряду, як стверджує апелянт/відповідач в апеляційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з транспортного замовлення № 025/0412/002 від 05.04.2012 р., де Експедитором є ТзОВ «АсМан Логістика», а Виконавцем: ТзОВ «Західтранссервіс» визначено дату завантаження: 11-12.04.2010 р. до 08:00 год., маршрут перевезення: Словаччина-Росія; вимоги до а/м: тягач в справному технічному стані, чистий з напівпричепом, об'єм 120 м3/тент; обов'язкова наявність страхування ЦМР ТІР; місце завантаження: SK 02001, Puchov, Terezie Vansovej 1054, Continental Matador Rubber s.r.o., місце замитнення: free; місце розмитнення: Росія, Ростовська область, м. Каменськ-Шахтинський, вул. Гаражна, 16/1; розвантаження вантажу: Росія, м. Ростов-на-Дону, вул. Доватора, 148; вантаж/вага: шини до 20 тонн; час доставки: за нормативами; номер а/м: АО 3329АІ/ АО 4135 ХХ, ПІП водія: Пека Юрій Юрійович, паспорт водія: ВО 436595. Вищевказаним транспортним замовленням визначено вимоги сторін за експедируванням та перевезенням вантажу (п.п. 1 - 4) та особливі умови (а. с. 11-12).

У транспортному замовленні № 025/0412/002 від 05.04.2012 р. (а.с. 11) дописування стосуються номерів автомобільного транспорту, що відповідає зазначеному у графі 17 CMR, дописування П.І.П. водія та його паспортних даних, що не є суттєвим, оскільки в нашому випадку має значення встановлення факту перевезення вантажу.

Твердження апелянта/відповідача, як підстава для скасування судового рішення, що «Відповідно до п. 1.2. договору підряду № 22.03.2010/3337 від 22.03.2010 року вартість робіт по даному договору є договірною. Договірна ціна транспортних послуг вказується в заявці», відтак апелянт приходить до висновку, що в транспортному замовленні № 025/0412/002 ціна не погоджена, ручкою зроблені ви креслення та внесено зміни» до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, предметом спору у даній справі є Договір № 22.03.10/3337 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування (а. с. 8-10), а не договір підряду.

По-друге, порядок розрахунків сторони передбачили у розділі 4 Договору, і, згідно умов цього Договору (ч. 1 ст. 628 ЦК України), ціна перевезення вантажу не пов'язується із визначенням її розміру та узгодженням у транспортному замовленні. У Договорі сторони передбачили, що Експедитор оплачує рахунки Перевізника шляхом безготівкового переказу протягом 20 банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, CMR-накладної з відміткою про отримання вантажу, якщо інше не обумовлено в заявці. Інше у транспортному замовленні - не обумовлено.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що вартість транспортних послуг вказується в заявці. Однак, Договором про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування не передбачено обов'язку та порядку сторін узгоджувати ціну Договору на підставі транспортного замовлення.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відтак, наявність виправлення вартості з надання послуг перевезення у транспортному замовленні 3500 євро до курсу національної валюти - гривні (останнє речення п. 4.1. Договору) не є перешкодою для встановлення розміру організації Експедитором перевезення вантажу та надання ним відповідних послуг у міжнародному сполученні автомобільним транспортом згідно виставлених рахунків.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, Позивачем здійснено організацію перевезення вантажу за маршрутом: Словаччина, місто Пухов (Puchov, 11.04.2012, Slovakia (графа 4 CMR) - Російська Федерація, місто Ростов-на-Дону, вул. Доватора, 148 (Rostov-on-Don, ul. Dovatora, 148, Russian Federation (графа 3(CMR), отримувач вантажу: ТзОВ «Контитентал Тайрс Рус» (Kontinental Tires RUS LLC, Stanislavskogo Stt. 21, bulldiny 1, 109044 Moskow Russian Federation (графа 2 CMR) (а.с. 13).

Вантажоодержувач: ТзОВ «Контитентал Тайрс Рус» отримав (згідно документів визначених у графі 5 CMR) та прийняв вантаж, в кількості, найменуванням, об'ємом визначеним у графах 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 CMR, який перевозив перевізник: ТЕК «Західтранссервіс», Україна, Транскарпатський регіон, 89427, Ужгородський район, с. Минай, вул. Свобода, 4, (TEC Zahidtransservis Ltd. Ukraine, Transcarpathisch region, Uzhgorod districht, 89427, v. Minaj, Svoboda str. 4) (графа 16 CMR) та був доставлений вантажоотримувачу перевізником (графа 23 CMR) за місцем призначення, без будь-яких застережень зі сторони одержувача вантажу, що підтверджується його відміткою у графі 24 Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) серії А № 042529 (а.с. 13).

Спір між позивачем та відповідачем виник з договору надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування.

Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (далі - Конвенція), що підписана в м. Женеві 19 травня 1956 року, Союз РСР приєднався 1 серпня 1983 року і стала чинною для нього з 1 червня 1986 року.

Відповідно до Закону України „Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 року Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

На підставі постанови Верховної Ради України від 17 вересня 1992 року „Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів" (далі - Віденська конвенція) Україна приєдналася до цієї конвенції. Відповідно до ст. 34 Віденської конвенції, коли частина або частини території держави відокремлюються і утворюють одну або декілька держав, незалежно від того, чи продовжує існувати держава-попередниця, будь-який договір, що був у силі в момент правонаступництва держав стосовно всієї території держави-попередниці, продовжує бути у силі стосовно до кожної утвореної таким чином держави-наступниці.

Законом України „Про дію міжнародних договорів на території України" від 10 грудня 1991 року встановлено, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Статтею 3 Конвенції передбачено, що при застосуванні Конвенції перевізник відповідає як за свої власні дії і упущення, так і за дії і упущення своїх агентів і всіх інших осіб, послугами яких він користувався в рамках покладених на них обов'язків.

Договір перевезення встановлюється накладною.

Статтями 4, 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, в трьох примірниках, підписаних відправником і перевізником, при цьому ці підписи можуть бути надруковані типографським способом або замінені штампами відправника і перевізника, якщо таке допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Статтею 6 Конвенції передбачено реквізити, які повинна містити міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR).

Виходячи з правової оцінки Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) серії А № 042529 (а.с. 13), яка надана вище у цій постанові, колегією суддів встановлено, що вона складена виходячи з приписів ст. 6 Конвенції, встановлено, що у ній зазначено, місце і дата її складання, зазначено найменування та адреса відправника та транспортного агента, місце та дата прийняття вантажу до перевезення і місце доставки вантажу, найменування та адреса одержувача, найменування вантажу, у CMR міститься підпис та штамп відправника (графа 22 CMR), перевізника (графа 23 CMR), відмітку про отримання вантажу одержувачем без будь-яких застережень (графа 24 CMR).

Зазначена товарно-транспортна накладна (CMR) містить також штампи відповідних контрольних служб з дозволами на ввезення/вивезення вантажу та митниць, через які вантаж перетинав митні кордони.

Відповідно п. 1 ст. 9 Конвенції, накладна, якщо не доказано зворотнє, має силу договору відносно його умов і задоволення прийняття вантажу перевізником, а згідно із п.1 ст. 30 Конвенції, якщо отримувач прийняв і не встановив стан вантажу в присутності перевізника, чи саме пізніше в момент прийняття вантажу, коли мова йде про помітні втрати, не зробив перевізнику зауважень, які б вказували на загальний характер втрати чи пошкодження, вважається що вантаж був прийнятий вантажоотримувачем в стані, що описаний у накладній.

При передачі вантажу уповноваженій особі вантажоотримувача за договором, без застережень, перевезення вважається завершеним.

З огляду на наведене, оскільки апелянтом не доведено зворотнє, колегія суддів приходить до висновку, що за CMR серії А № 042529 (а.с. 13) вантаж було доставлено одержувачу без будь-яких застережень, що підтверджує факт виконання позивачем умов цього Договору.

Згідно п. 2 Конвенції, при відсутності в накладній мотивованих застережень, наявна презумпція, що вантаж і його упаковка були зовнішньо в справному стані на момент прийняття вантажу перевізником і що кількість вантажних місць, а також розмітка і номера відповідали вказівкам накладної.

За ст. 11 Конвенції, відправник зобов'язаний до передачі вантажу приєднати до накладної або надати в розпорядження перевізника необхідні документи і повідомити всі необхідні дані для виконання митних або інших формальностей.

Перевірка правильності та повноти цих документів не є обов'язком перевізника (транспортера), відправник відповідає перед перевізником за будь-які збитки, які можуть бути спричинені відсутністю, недостатністю або неправильністю цих документів і відомостей, за виключенням випадків вини перевізника.

Пунктом 47 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 за № 401 передбачено, що вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред'являються до перевезення, товарно-транспортні накладні, а на вантажі нетоварного характеру - акти заміру (зважування).

Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей вказаних у товарно-транспортних документах.

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити перевезення вантажу встановлену плату.

Частинами 1, 2 статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Положення глави 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Тобто, права та обов'язки перевізника і експедитора є самостійними.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 614 ЦК України).

Місцевим судом встановлено та випливає з матеріалів справи, що Позивачем, відповідно до п. 4.1. Договору, виставлено Відповідачу рахунки на оплату наданих послуг з перевезення вантажів на загальну суму 146 243,00 грн., що підтверджується рахунками-фактурами: № СФ-0000182 від 06.04.2012 р. на суму 36 733,00 грн., № СФ-0000183 від 06.04.2012 р. на суму 36 733,00 грн., № СФ-0000212 від 21.04.2012 р. на суму 36 127,00 грн., № СФ-0000213 від 21.04.2012 року на суму 36 650,00 грн. (а. с. 30-33).

Місцевим судом встановлено, що Позивач направив Відповідачу оригінали вказаних вище рахунків, податкові накладні, акти виконаних робіт, CMR з відміткою про отримання вантажоодержувачем вантажу (п. 4.1. Договору) 10.05.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 8111000137265 (а.с. 15) та витягом з журналу реєстрації поштових відправлень (знаходиться у справі).

До рахунків-фактур, які згідно з умовами Договору є підставою для проведення оплати за перевезення вантажу, Скаржник/відповідач в апеляційній скарзі не висуває жодних претензій, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем вартість наданих перевізником послуг на підставі зазначених вище рахунків-фактур оплачено частково у сумі 120 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 5374 від 08.06.2012 р. на суму 10000,00 грн., № 5405 від 13.06.2012 р. на суму 20000,00 грн., № 42 від 10.07.2012 р. на суму 30000,00 грн., № 43 від 10.07.2012 р. на суму 50000,00 грн., № 102 від 19.07.2012 р. на суму 10000,00 грн. (а. с. 34-38).

Отже, основна сума заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів складає 26 243,00 грн. (146 243,00 грн. - 120 000,00 грн.).

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Позивач для врегулювання спору у добровільному порядку, надіслав на адресу Відповідача претензію № 282 від 09.10.2012 р. з вимогою погасити заборгованість за надані послуги з перевезення вантажів в сумі 26243,00 грн., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 16-17).

Однак, вищевказана претензія залишена Відповідачем без реагування.

Посилання апелянта/відповідача на те, що він отримав претензію разом із позовною заявою, відтак, на його думку, позивач не виконав вимог ст. 6 ГПК України, колегією суду до уваги не береться, оскільки, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Статтею 6 ГПК України, як і ст. 222 ГК України встановлено не обов'язок, а право суб'єкта господарювання чи іншої юридичної особи - учасника господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, звернутися до нього з претензією.

Зазначена правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 30.08.2002 р. № 01-8/978 «Про Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002», п. 40 Інформаційного листв ВГС України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», п. 3.17.2. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року № 18 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму ВГС України від 23.03.2012 р. № 3, від 17.10.2012р. № 10, від 16.01.2013р. № 2 та від 16.01.13 р. № 3).

Отримання позовної заяви апелянтом в апеляційній скарзі - не заперечується (рядки 1-й - 4-й зверху на сторінці 2-й апеляційної скарги (а.с. 52).

Відтак, як зазначено вище у цій постанові, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на час подання позову до господарського суду та на час постановлення судового рішення місцевим судом становила 26243,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

В силу ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За змістом ст. ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк.

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно та в повному обсязі не розрахувавшись за Договором за надані послуги, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 26 243,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, в т.ч. частковими оплатами за послуги надані відповідачу позивачем.

Твердження апелянта/відповідача, що місцевим судом порушено норми процесуального права, оскільки ухвалою місцевого суду від 30.11.2012 р. прийнято позовну заяву позивача до розгляду без надіслання відповідачу додатків до позовної заяви, що суперечить ст. 56 ГПК України та розгляд справи № 5015/5031/12 призначено на 25.12.2012 р., що зумовило, як стверджує скаржник, до того, що у відповідача не було можливостей та часу подати обґрунтований відзив на позовну заяву, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду, виходячи ще із такого.

Згідно ч. 1, ст. 56 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначено, що Позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Відповідно до частини 1 коментованої статті позивач зобов'язаний надіслати копії позовної заяви сторонам. Такий самий обов'язок покладено на прокурора (чи його заступника), якщо він подає позов в інтересах держави.

Позивач також зобов'язаний надіслати сторонам копії документів, доданих до позовної заяви, якщо ці документи відсутні в сторін.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, у матеріалах справи знаходиться належні та допустимі докази (оригінал фіскального поштового чеку № 8061 від 22.11.2012 р. (а.с. 27) та оригінал опису вкладення у цінний лист (а.с. 28), що підтверджують надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви з усіма додатками, з відміткою печатки поштового відділення про відправлення зазначеної кореспонденції 22.11.2012р.

Відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, відповідач, як сторона у справі (ст. 21 ГПК України), мав право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу.

Водночас, згідно з частиною третьою ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач, який був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, звертався до місцевого господарського суду з клопотанням (заявою) про ознайомлення з матеріалами даної справи та/або відкладення розгляду справи.

Отже подання та/або неподання відповідачем відзиву на позовну заяву в силу ст. 22 ГПК України є його правом і не може, в даному конкретному випадку, тим більше за умови, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи (а.с. 22) слугувати підставою для скасування судового рішення.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Вказана правова позиція визначена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 (із змінами і доповненнями).

Інші твердження та посилання апелянта в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують доводів місцевого господарського суду, які викладені у рішенні від 25 грудня 2012р. по справі № 5015/5031/12.

Оглянувши та дослідивши всі обставини даної справи, оцінивши їх в сукупності, колегія суду встановила, що рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2012р. по справі № 5015/5031/12 є обґрунтованими, ухвалене на підставі повного з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, твердженнями апелянта, які викладені в апеляційній скарзі рішення місцевого суду не спростоване, відтак відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування зазначеного судового рішення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2012р. у справі № 5015/5031/12 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2012 року у справі № 5015/5031/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.