Рішення № 29373187, 14.02.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.02.13 Справа № 26/5014/3300/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства „Елакс”, м.Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ай-Дар”, м.Луганськ

про стягнення заборгованості за договором №9-юр від 01.01.2012 в сумі 18554 грн. 86 коп., 24% річних в сумі 549 грн. 02 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – не прибув;

від відповідача – не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №9-юр від 01.01.2012 в сумі 18554 грн. 86 коп., 24% річних в сумі 549 грн. 02 коп.

Сторони не скористалися своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважних представників у судовому засіданні 14.02.2013, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15541779 місцезнаходженням відповідача є: вул.Луганської правди, б.149, м.Луганськ. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”).

Згідно з ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Публічним акціонерним товариством „Елакс” (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ай-Дар” (покупець, відповідач) 01.01.2012 був укладений контракт на поставку лакофарбової продукції на 2012 рік №9-юр (далі – контракт), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти у власність і оплатити лакофарбову продукцію в порядку і на умовах цього контракту, специфікацій і/або накладних, які є невід'ємною частиною даного контракту (п.1.1. контракту).

У п.1.3 договору сторони домовились, що поставка продукції здійснюється окремим партіями в асортименті згідно заявкам покупця і в кількості не менше 18,6 тон продукції. Найменування, кількість і асортимент продукції в кожній окремій партії визначається сторонами у відповідних специфікаціях і/або накладних.

В розділі 2 контракту сторони передбачили порядок і строк поставки, в т.ч. в п.2.2 встановили, що строк поставки вказується в специфікаціях/додатковій угоді до цього контракту.

Розвантаження продукції в пункті призначення здійснюється силами і за рахунок покупця. Покупець зобов'язаний прийняти відповідну продукцію і підписати відвантажувальні (приймально-здаточні) документи. Підписання відвантажувальних документів покупцем або його уповноваженим представником є безспірним доказом виконання постачальником умов контракту по відношенню до відповідної партії продукції, а покупцем – прийняття продукції належної якості, кількості, строку та ін. (п.2.4 контракту).

Згідно п.3.1 контракту ціна на продукцію встановлюється постачальником у гривнях України і відображається в специфікаціях і/або накладних і рахунках-фактурах на оплату відповідної партії продукції. Витрати зі здійснення оплати аж до надходження грошових коштів на рахунок постачальника відносяться на покупця.

Відповідно до п.3.2 контракту покупець здійснює оплату кожної партії продукції протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

Також в п.8.5 контракту сторони передбачили, що за невиконання грошових зобов'язань по даному договору сторона, яка порушила своє зобов'язання, сплачує іншій стороні 24% річних від простроченої суми.

На виконання вказаних умов контракту позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 226178 грн. 60 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними №188 від 20.03.2012 та №189 від 20.03.2012, які підписані представниками відповідача та скріплені печаткою підприємства (а.с.16, 17).

Як зазначив позивач, відповідачем було здійснено повернення, а позивачем прийняття продукції на суму 59623 грн. 74 коп.

Відповідач вказану продукцію оплатив частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 18554 грн. 86 коп., за стягненням якої позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі контракт №9-юр від 01.01.2012 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п.3.2 контракту сторони визначили строк оплати продукції протягом 30 календарних днів з моменту поставки, який відповідачем не дотриманий.

Факт поставки позивачем продукції відповідачу підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с.16, 17), які підписані представниками відповідача та скріплені печаткою підприємства.

Як досліджено судом під час розгляду справи, в кожній видатковій накладній зазначено повне найменування асортименту продукції, яка поставляється, її кількість та ціна.

Таким чином, враховуючи викладені приписи законодавства, умови договору поставки, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за контрактом №9-юр від 01.01.2012 в сумі 18554 грн. 86 коп.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Сторони в п.8.5 контракту сторони встановили, що за невиконання грошових зобов'язань по даному договору сторона, яка порушила своє зобов'язання, сплачує іншій стороні 24% річних від простроченої суми.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 24% річних в сумі 549 грн. 02 коп., але не надано обґрунтованого їх розрахунку та не зазначено періоду нарахування.

Ухвалою від 31.01.2013 господарський суд Луганської області зобов'язував позивача подати розрахунок 24% річних з вказанням періоду нарахування та попереджав про наслідки неподання витребуваних судом документів.

Згідно п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 14.02.2013 представник позивача в судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив і його нез'явлення перешкоджає у даному випадку вирішенню спору по суті в частині стягнення 24% річних в сумі 549 грн. 02 коп., оскільки суду неможливо самостійно з наданих позивачем документів встановити період нарахування 24% річних, а позивачем вказаний період ні в позовній заяві, ні в інших поданих суду документах взагалі не визначений.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 24% річних в сумі 549 грн. 02 коп. слід залишити без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем при зверненні до суду за платіжним дорученням №2300 від 21.11.2012 був сплачений судовий збір в сумі 1677 грн. 00 коп., в той час як відповідно до Закону України „Про судовий збір” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік” позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 1609 грн. 50 коп. Таким чином, сума зайве сплаченого судового збору, яка відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір” підлягає поверненню позивачу на підставі відповідної ухвали, складає 67 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, п.5 ч.1 ст.81, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Елакс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ай-Дар” задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ай-Дар”, вул.Луганської правди, б.149, м.Луганськ, код 13386099, на користь Публічного акціонерного товариства „Елакс”, вул.Вапняна, б.87, м.Одеса, код 00204659, заборгованість в сумі 18554 грн. 86 коп., судовий збір у сумі 1563 грн. 24 коп., видати наказ позивачу.

3.Позовні вимоги в частині стягнення 24% річних в сумі 549 грн. 02 коп. залишити без розгляду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 18.02.2013.

Суддя С.С. Єжова