Постанова № 29372726, 05.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2013 року № 2а-15788/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003702220 від 19.10.2012, №0003692220 від 19.10.2012 та №0003682220 від 19.10.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003702220 від 19.10.2012, №0003692220 від 19.10.2012 та №0003682220 від 19.10.2012.

У судовому засіданні 24.12.2012 були допитані свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які в порядку статті 141 Кодексу адміністративного судочинства України були приведені до присяги, зі змістом статей 384, 385 Кримінального кодексу України були ознайомлені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Північно - український будівельний альянс" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011. Підставою для нарахування податкових зобов'язань є висновок податкового органу про те, що взаємовідносин позивача з зазначеними контрагентам є нікчемними.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ "Північно - український будівельний альянс" за договорами субпідряду № 01/08-11Н від 01.08.2011, № 23-12-10 від 22.12.2010 та № 02/08-11КЗ від 02.08.2011, які мали реальний характер та за якими позивачем було сплачено, та отримано послуги по виконанню комплексу загально будівельних робіт та задачі результату робіт в експлуатацію в усіх відповідних інстанціях, які були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 24.12.2012 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 05.12.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 301/23-20/34482827 від 04.10.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судовому засіданні 24.12.2012 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 24.12.2012 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

04.10.2012 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 1428 від 03.10.2012 та повідомлення № 43/10-20 від 03.10.2012 була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудмонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Північно - український будівельний альянс" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

Перевіркою було встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.228 пункту 14.1, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 2 086 364 грн. та порушення пункту 201.6 статті 201, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1542833 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 33000,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

У перевіряємому періоді ТОВ "БК"Укрбудмонтаж" здійснювало взаємовідносини з ТОВ "Північно - український будівельний альянс":

- згідно договору субпідряду № 01/08-11Н від 01.08.2011 предметом якого є виконання комплексу загально будівельних робіт та задача результату робіт в експлуатацію в усіх відповідних інстанціях по об'єкту - будівництво школи № 5 на 520 місць за адресою: вул.Вокзальна, буд. 115, м. Носівка, Чернігівська обл.;

- згідно договору субпідряду № 23-12-10 від 22.12.2010 предметом якого є виконання комплексу загально будівельних робіт та задача результату робіт в експлуатацію в усіх відповідних інстанціях по об'єкту - реконструкція з надбудовою під готель нежитлової будівлі з наступним обслуговуванням та експлуатацією за адресою: вул. Експланадна, 17 у Печерському районі м. Києва;

- згідно договору субпідряду № 02/08-11КЗ від 02.08.2011 предметом якого є виконання комплексу загально будівельних робіт та задача результату робіт в експлуатацію в усіх відповідних інстанціях по об'єкту - реконструкція будинку № 21 будинку відпочинку "Конча - Заспа".

До ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС надійшов акт № 218/22-35129952 від 24.04.2012 "Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно - український будівельний альянс" код за ЄДРПОУ 35129952 з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року", відповідно до якого ТОВ "Північно - український будівельний альянс" не було надано відповідь на запити податкового органу № 200/10/15-012 від 07.01.2012 та № 166/10/15-012 від 05.03.2012 щодо надання пояснення здійснення господарських операцій щодо формування податкового кредиту за січень - грудень 2011 року та документального підтвердження здійснення господарських операцій.

Відповідно до зазначеного акту ТОВ "Північно - український будівельний альянс" за адресою, яку зазначено в реєстраційних документах поданих до Ніжинської ОДПІ, а саме: м. Ніжин, вул. Об'їжджа, буд. 112 не знаходиться, та товариство не забезпечено основними фондами та виробничими потужностями, а згідно декларацій наданих до Ніжинської ОДПІ вартість основних засобів становить 95580,00 грн.

Також актом № 218/22-35129952 від 24.04.2012 встановлено, що господарські операції між ТОВ "Північно - український будівельний альянс" та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що договори укладені між ТОВ "БК"Укрбудмонтаж" та ТОВ "Північно - український будівельний альянс" є нікчемними, у зв'язку з чим не створюють інших юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За результатами перевірки було складено акт № 301/23-20/34482827 від 04.10.2012 на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення №0003682220 від 19.10.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2086366 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами на 1 грн., №0003692220 від 19.10.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 133 117,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами на 590 284,00 грн., та №0003702220 від 19.10.2012, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 33 000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0003702220 від 19.10.2012, №0003692220 від 19.10.2012 та №0003682220 від 19.10.2012, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України однією з загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною другою статті 215 вказаного Кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 цього Кодексу визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, як в період дії Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і Податкового кодексу України судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування валових витрат та відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про нікчемність його господарських відносин з ТОВ "Північно - український будівельний альянс" за договорами субпідряду № 01/08-11Н від 01.08.2011, № 23-12-10 від 22.12.2010 та № 02/08-11КЗ від 02.08.2011, оскільки вони мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано послуги та товар використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинним документами.

Договори субпідряду № 01/08-11Н від 01.08.2011, № 23-12-10 від 22.12.2010 та № 02/08-11КЗ від 02.08.2011 укладені між позивачем та ТОВ "Північно - український будівельний альянс" є аналогічними за своїм змістом.

Відповідно до пункту 3.1 зазначених договорів вони складаються з основного тексту договору, додатку №1 Договірна ціна, додатку № 2 Графік виконання робіт, додатку № 3 Графік фінансування та додатку № 4 Копія ліцензії субпідрядника.

Позивачем разом з основним текстом договорів № 01/08-11Н від 01.08.2011, № 23-12-10 від 22.12.2010 та № 02/08-11КЗ від 02.08.2011 надано суду лише копію додатку № 4 Копія ліцензії субпідрядника, водночас додатку №1 Договірна ціна, додатку № 2 Графік виконання робіт, додатку № 3 Графік фінансування суду надано не було, з огляду на що вказані договори надані суду не у повному обсязі.

Пунктом 1.2 догорів № 01/08-11Н від 01.08.2011, № 23-12-10 від 22.12.2010 та № 02/08-11КЗ від 02.08.2011 встановлено, що роботи виконуються як з матеріалів субпідрядника так і з матеріалів генпідрядника, при цьому матеріали генпідрядника передаються субпідряднику за накладною чи актом приймання - передачі.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 зазначених договорів генпідрядник зобов'язаний передати місце виконання робіт за актом приймання - передачі, а проекту документацію по накладній.

Підпунктом 4.3.9 пункту 4.3 догорів № 01/08-11Н від 01.08.2011, № 23-12-10 від 22.12.2010 та № 02/08-11КЗ від 02.08.2011 встановлено, що після закінчення виконання робіт у повному обсязі субпідрядник передає генпідряднику місце виконання робіт за актом приймання передачі.

Відповідно до пункту 6.2 вказаних договорів роботи за договором будуть прийняті генпідрядником після їх виконання шляхом підписання сторонами та скріплення печатками сторін наступного пакету документів: довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3, акту прийняття виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2, пакету виконавчої документації на виконані роботи.

Таким чином, відповідно до умов договорів укладених між позивачем та ТОВ "Північно - український будівельний альянс" документами, які підтверджують реальність та товарність операцій між позивачем та ТОВ "Північно - український будівельний альянс" є накладні або акти прийму передачі позивачем ТОВ "Північно - український будівельний альянс" матеріалів для виконання будівельних робіт, акти прийому передачі місця виконання робіт, накладні про передачу проектної документації, довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3, акти прийняття виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2, пакет виконавчої документації на виконані роботи

Позивачем на підтвердження товарності операцій проведених з ТОВ "Північно - український будівельний альянс" за договорами № 01/08-11Н від 01.08.2011, № 23-12-10 від 22.12.2010 та № 02/08-11КЗ від 02.08.2011 надано суду довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3, акти прийняття виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2, видаткові накладні та виписки з особового рахунку.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем видаткових накладних в графі "Відвантажив(ла)" міститься підпис та печатка ТОВ "Північно - український будівельний альянс", водночас не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис, а в графі "Отримав(ла)" міститься лише підпис засвідчений печаткою позивача та не зазначено посаду та дані особи, яка його вчинила.

Таким чином, з видаткових накладних є неможливим встановити, хто саме їх підписав, а отже встановити осіб, які відвантажили та прийняли товар, з огляду на що суд дійшов висновку про те, що видаткові накладні, копії яких надані позивачем на підтвердження реальності правовідносин з ТОВ "Північно - український будівельний альянс" не можуть бути прийняті судом у якості первинних документів.

Водночас суд звертає увагу на те, що в графі замовлення наданих позивачем видаткових накладних вказано реквізити інших догорів, ніж ті, які були укладені між позивачем та ТОВ "Північно - український будівельний альянс", а договорів, реквізити яких зазначені в видаткових накладних позивачем суду надано не було.

Накладних або актів прийму - передачі ТОВ "Північно - український будівельний альянс" матеріалів для виконання будівельних робіт, актів прийому передач місця виконання робіт, накладних про передачу проектної документації та пакету виконавчої документації на виконані роботи позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання зазначених документів.

Отже, позивачем договори № 01/08-11Н від 01.08.2011, № 23-12-10 від 22.12.2010 та № 02/08-11КЗ надано суду не у повному обсязі та не надано всіх первинних документів, які відповідно до умов договорів № 01/08-11Н від 01.08.2011, № 23-12-10 від 22.12.2010 та № 02/08-11КЗ від 02.08.2011 мали підтверджувати реальність та товарність правовідносин між позивачем та ТОВ "Північно - український будівельний альянс", а саме: накладних або актів прийму - передачі ТОВ "Північно - український будівельний альянс" матеріалів для виконання будівельних робіт, актів прийому передачі місця виконання робіт, накладних про передачу проектної документації та пакету виконавчої документації на виконані роботи, а надані позивачем видаткові накладні не можуть бути прийняті судом у якості первинних документів.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентом ТОВ "Північно - український будівельний альянс", суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003702220 від 19.10.2012, №0003692220 від 19.10.2012 та №0003682220 від 19.10.2012 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов