Постанова № 29372702, 07.02.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року Справа № 823/44/13-а

10 год. 05 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Гаращенка В.В.,

при секретарі - Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача: Єрьоменка В.В. - за довіреністю,

представника відповідача: Павленко О.М. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібна Нива» до Кам'янської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібна Нива» звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування винесеного Кам'янською МДПІ податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0000212301.

В позові зазначається, що Кам'янською МДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка, результати якої зафіксовані в акті від 30 липня 2012 року №207/22-32480414 та винесене на підставі вказаних у ньому порушень податкове повідомлення-рішення №0000212301 про визначення 1976000 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість та визначення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 494000 грн.

Вважаючи винесене податкове рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Проте, отримавши рішення державної податкової служби про відмову в задоволенні скарги, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримав у повному обсязі, в обґрунтування вимог зазначив, що податковий орган дійшов висновку про порушення платником податків законодавства про оподаткування, виходячи з обставин, які не відповідають дійсності відносно нікчемності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

В акті перевірки стосовно спірних правовідносин відповідачем заперечується використання висновків маркетингових досліджень в господарській діяльності позивача, пов'язаної з виробництвом та збутом виробленої продукції, спрямованої на отримання прибутку. Вказане твердження спростовується тим, що предметом досліджень, які ТОВ «Винбарел» провело на замовлення ТОВ «Хлібна Нива», був обсяг реалізації виробленого позивачем товару - алкогольних напоїв у Київській, Полтавській, Чернігівській, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській областях України, а факт продажу вироблених позивачем алкогольних напоїв у вказаних областях підтверджується відповідними договорами з їх дистриб'юторами.

В ході проведення перевірки ревізорам-інспекторам у повному обсязі надані всі необхідні первинні документи, зокрема - податкові накладні, які оформлені у відповідності з вимогами законодавства, що в наступному і стало підставою декларування податкового кредиту з ПДВ. Отже, висновки акту перевірки щодо виявлення порушень в господарській діяльності позивача та донарахування йому податкових зобов'язань з ПДВ та штрафних санкцій є необґрунтованими, а оскаржуване податкове рішення підлягає скасуванню.

В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов просила відмовити в його задоволенні повністю, оскільки проведені маркетингові дослідження не можуть привести ТОВ «Хлібна Нива» до розширення ринку та отримання прибутку. Дана обставина вказує на те, що порушення дійсно мали місце і договірні взаємовідносини позивача та його контрагента ТОВ «Винбарел» спрямовані на ухилення від сплати податку до бюджету та отримання податкової вигоди, що суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок і, як наслідок, тягне за собою нікчемність таких правочинів згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України і ст. 228 Цивільного кодексу України.

В ході проведеної перевірки ТОВ «Хлібна Нива» виявлено, що проведені згідно первинних документів з ТОВ «Винбарел» господарські операції фактично не відбувалися. За таких умов наявність у позивача податкових накладних не дає останньому право на податковий кредит в межах заявлених сум. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене правомірно на підставі виявлених перевіркою порушень.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши подані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібна Нива» як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 32480414, зареєстроване Кам?янською районною державною адміністрацією Черкаської області 18.06.2003 року та перебуває на обліку в Кам?янській МДПІ, зокрема, як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва №32383554, виданого 09.07.2003 року.

Відповідачем згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Хлібна Нива» з питань дотримання норм податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Винбарел», код ЄДРПОУ 34901878 за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 року, по факту якої складено акт перевірки від 30 липня 2012 року № 207/22-32480414.

За висновками вище вказаного акту ТОВ «Хлібна Нива» встановлено порушення п.п. 198.1, 198.3. 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України через безпідставне включення до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1976000,00 грн., в тому числі: за січень 2012 року - 520000,00 грн., за лютий 2012 року - 687000,00 грн., за березень 2012 року - 769000,00 з вартості маркетингових послуг, не використаних в господарській діяльності.

10 серпня 2012 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за №0000212301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Хлібна Нива» по податку на додану вартість на загальну суму 2470000 грн., в тому числі 1976000 грн. основного платежу та 494000 грн. штрафних санкцій.

По факту ведення позивачем господарської діяльності судом встановлено, що ним укладені договори з ТОВ «Винбарел» про надання маркетингових послуг за №12-01/12 від 12.01.2012 року, №1-02/12 від 01.02.2012 року, №2-03/12 від 01.03.2012 року, згідно яких ТОВ «Винбарел» зобов'язався провести маркетингові дослідження для ТОВ «Хлібна Нива» та передати останньому результати цих досліджень.

На підтвердження виконання ТОВ «Винбарел» договірних зобов'язань здійснення маркетингових досліджень оформлено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку - актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними.

На виконання договору №12-01/12 від 12.01.2012 року ТОВ «Винбарел» провело вивчення горілчаного ринку у грудні 2011 року в Київській, Полтавській, Чернігівській, Кіровоградській, Миколаївській та Одеській областях України, що підтверджується податковими накладними за №32 від 30.01.2012 року, №33 від 30.01.2012 року, №54 від 31.01.2012 року, №55 від 31.01.2012 року, №56 від 31.01.2012 року, №57 від 31.01.2012 року, а також актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №1-1 від 30.01.2012 року, №1-2 від 30.01.2012 року, №1-3 від 31.01.2012 року, №1-4 від 31.01.2012 року, №1-5 від 31.01.2012 року та №1-6 від 31.01.2012 року.

За умовами договору №1-02/12 від 01.02.2012 року ТОВ «Винбарел» провело вивчення горілчаного ринку у січні 2012 року у Вінницькій, Київській, Миколаївській, Полтавській, Дніпропетровській, Донецькій, Кіровоградській та Луганській областях України, в результаті виконання якого виписані податкові накладні №46 від 24.02.2012 року, №47 від 24.02.2012 року, №72 від 27.02.2012 року, №73 від 27.02.2012 року, №74 від 27.02.2012 року, №75 від 27.02.2012 року, №76 від 27.02.2012 року та акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №2-1 від 24.02.2012 року, №2-2 від 24.02.2012 року, №2-3 від 27.02.2012 року, №2-4 від 27.02.2012 року, №2-5 від 27.02.2012 року, №2-6 від 27.02.2012 року, №2-7 від 27.02.2012 року.

Відповідно до договору №2-03/12 від 01.03.2012 року ТОВ «Винбарел» провело вивчення горілчаного ринку у лютому 2012 року у Вінницькій, Київській, Миколаївській, Полтавській, Дніпропетровській, Донецькій, Кіровоградській та Луганській областях України, за результатами виконання якого виписані податкові накладні №54 від 29.03.2012 року, №55 від 29.03.2012 року, №56 від 29.03.2012 року, №57 від 29.03.2012 року, №72 від 30.03.2012 року, №73 від 30.03.2012 року, №74 від 30.03.2012 року, №75 від 30.03.2012 року, а також зафіксовані актами здачі - прийняття робіт №3-1 від 29.03.2012 року, №3-2 від 29.03.2012 року №3-3 від 29.03.2012 року, №3-4 від 29.03.2012 року, №3-5 від 30.03.2012 року, №3-6 від 30.03.2012 року, №3-7 від 30.03.2012 року та №3-8 від 30.03.2012 року.

Перелічені вище документи не мають зауважень щодо їх оформлення та завірені сторонами належним чином згідно вимог законодавства.

Однак, суд звертає увагу на те, що без фактичного здійснення господарської операції первинні документи не мають юридичну силу, що випливає з аналізу положення статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, де зазначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З викладеного вбачається, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі реального здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зокрема, згідно договору ТОВ «Винбарел» зобов'язалося виконати послуги з маркетингових досліджень ринку горілчаних виробів, однак економічна обґрунтованість потреби замовника в таких дослідженнях належним чином не обґрунтована, а навпаки спростовується тим фактом, що ТОВ «Хлібна Нива» уже були укладені договори з дистриб'юторами на реалізацію своєї продукції - алкогольних напоїв на території де за договірними умовами проводило маркетингові дослідження ТОВ «Винбарел», що передувало також часу замовлення таких маркетингових досліджень.

Так, метою проведених ТОВ «Винбарел» досліджень стало вивчення мікроекономічних індексів горілчаного ринку для вироблених ТОВ «Хлібна Нива» алкогольних напоїв у Київській, Полтавській, Чернігівській, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській областях України в грудні 2011 та січні - лютому 2012 року, тоді як уже фактичний продаж алкогольних напоїв, виробником яких є позивач, у вказаних областях підтверджується укладеними ним договорами з дистриб'юторами ще до початку вказаних досліджень та їх замовлення.

ТОВ «Хлібна Нива» протягом 2011 року розповсюджувало свою продукцію в перелічених вище областях України, що підтверджують наступні договори дистрибуції алкогольних напоїв: №27/01-11 від 27 січня 2011 року, укладений з ТОВ «Малті»; №6 від 04.01.2011 року, укладений з ТОВ «Савсервіс-мова»; №4 від 05.01.2011 року, укладений з ПП «Богдан»; №3 від 04.01.2011 року, укладений з ПП «Полагропром»; №14 від 04.01.2011 року, укладений з ПрАТ «Вікторія», філія в м. Полтава; №28 від 27.05.2011 року, укладений з ТОВ «Надія»; №17 від 04.01.2011 року, укладений з ВКП ТОВ «Торгсервіс»; №120 від 01.01.2011 року, укладений з ТОВ «Вересень плюс»; №22 від 21.03.2011 року, укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3; №8 від 04.01.2011 року, укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4; №33 від 24.11.2011 року, укладений з ТОВ «Алмі-Трейд»; №27 від 24.03.2011 року, укладений з Котовською філією ТОВ «Південні традиції»; №19 від 11.02.2011 року, укладений з ТОВ «Винзавод «Південні Вікна»; №9 від 04.01.2011 року, укладений з ТОВ «АльфаТрейд»; №7 від 04.01.2011 року, укладений з ТОВ «Аквавіт-А»; №29 від 20.09.2011 року., укладений з ТОВ ТГ «Лідер Плюс»; №11 від 04.01.2011 року, укладений з філією «Партнер» ТОВ «Винзавод «Південні Вікна»; №23 від 01.04.2011 року, укладений з ПП «Бель».

Таким чином, при відслідковуванні послідовності вчинюваних суб'єктом господарювання дій не знаходить свого підтвердження необхідність ТОВ «Хлібна Нива» взагалі укладати зазначені вище правочини з ТОВ «Винбарел» через відсутність мети досягнення конкретних результатів у своїй подальшій господарській діяльності завдяки їх виконанню.

Дана обставина також підтверджується тим фактом, що представлені TOB «Винбарел» позивачу звіти за виконану роботу у вигляді аналітичних довідок за результатами проведених маркетингових досліджень складаються зі списку суб'єктів господарювання у вище визначених областях України з зазначенням їхньої адреси та кількості реалізованих за досліджуваний період пляшок спиртного без зазначення виду продукції, її міцності та місткості.

Зі змісту вказаних аналітичних довідок навіть немає можливості виокремити ті дані досліджень, які можуть бути корисні для TOB «Хлібна нива» при розгляді можливостей для розширення ринку на нових територіях з подальшим отриманням прибутку від такої діяльності.

Маркетингові дослідження проводяться для прийняття рішень з виходу на нові ринки, просування нового продукту, визначення ціни на продукцію, канали і методи просування товарів на ринку тощо. Відсутність такої інформації вказує на безкорисність наданих ТОВ «Винбарел» результатів маркетингових досліджень через відсутність необхідних даних для їх подальшого аналізу та застосування позивачем у своїй господарській діяльності, а саме - для просування на ринку продукції своєї торгівельної марки.

У зв'язку з викладеним економічна доцільність здійснення ТОВ «Хлібна нива» витрат на маркетингові послуги з урахуванням їх значної вартості в ході розгляду справи також не підтверджена.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається безперечних доказів отримання позивачем визначених договорами послуг з їх наступним використанням у його господарській діяльності, суд дійшов висновку, що їхня вартість не може відноситься до складу валових витрат, а тому не може бути включена до складу податкового кредиту.

Суд в силу ч. 1 ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладених обставин справи та наведених положень Цивільного кодексу України суд приходить до висновку, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, зокрема з огляду на те, що матеріали справи містять сумнівні докази надання передбачених договорами послуг та економічної обґрунтованості укладання таких договорів взагалі.

В разі відсутності належно підтвердженого факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток чи податкового кредиту з податку на додану вартість навіть при наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З огляду на викладене, позивачем порушене податкове законодавство України з метою безпідставно набути право на податкову вигоду у вигляді формування податкового кредиту.

Суд вважає обґрунтованим висновок відповідача стосовно того, що відносини між ТОВ «Хлібна Нива» та ТОВ «Винбарел» не створюють юридичних наслідків. Відповідно, операції за виданими ТОВ «Винбарел» податковими накладними позбавлені правового значення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні, зокрема, вичерпний перелік таких податків і зборів та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс).

Підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що маркетингові послуги (маркетинг) - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Зокрема, розділом V Кодексу регулюється порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

Відповідно до приписів пункту 198.1 статті 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.2 статті 198 Кодексу визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно частини 2 пункту 198.3 статті 198 Кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

Обставиною, що виключає обґрунтованість заявленої позивачем податкового відшкодування, є безтоварний фіктивний характер здійснених операцій.

Таким чином, позивачем не підтверджено дійсність проведення та використання висновків маркетингових досліджень в господарській діяльності (пов'язаної з виробництвом та збутом виробленої продукції), спрямованої на отримання прибутку.

З підстав зазначеного надані первинні документи по спірних правовідносинах не можуть бути взяті судом до уваги в підтвердження реальності здійснення заявлених операцій.

Тому в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

З огляду на викладені вище обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження та керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перевірку та прийнявши за її результатами оскаржені податкові повідомлення-рішення, діяв відповідно та у спосіб, передбачений законодавством України, а тому підстави для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 лютого 2013 року.

Суддя В.В. Гаращенко