Постанова № 29372523, 29.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2013 року 09:43 № 2а-17916/12/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Стандарт»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.09.12р. № 0000742250 повністю та №0000752250 частково

Суддя : Смолій І.В.

Секретар с/з : Саратова О.В.

За участю:

Від Позивача: Пшенична І.М.

Від Відповідача: Мильнікова М.М.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.01.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.09.12р. № 0000742250 повністю та №0000752250 частково.

Ухвалою суду від 28.12.12р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті.

В судових засідання з метою отримання усіх необхідні доказів оголошувалось перерви.

В судове засідання 29.01.13р. з'явились сторони.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві та наданих додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Стандарт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09р. по 30.06.12р. За результатами перевірки складено акт від 10.09.12р. за №2833/22-521/35976939 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п.16.4 ст.16; ст. 3; ст.4; ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено чисту суму податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на загальну суму 17 740,00 грн., в т.ч. по періодах: за 3 кв. 2009 року в сумі 3 601 грн.; за 4 кв. 2009 року в сумі 3 575 грн.; 2 кв. 2010 року в сумі 4 032 грн.; за 3 кв. 2010 року в сумі 6 532 грн., порушення п.138.2 ст.138, п.п.139.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 284 615,00грн., в т.ч.: за 4 кв. 2011 року в сумі 152 840 грн.; за 1 кв. 2012 року в сумі 131 775,00грн., порушення п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 97 600,00грн. в тому числі по періодах: листопад 2011 року - 68 800 грн.; березень 2012 року - 28 800 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначеного вище порушення Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі 20.09.12р. винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000752250 яким за позивачем визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 339 734,00грн. в тому числі за основним платежем - 302 355,00грн. та штрафні фінансові санкції у розмірі 37 379,00грн.

№ 000742250 яким за позивачем визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 98 336,00грн. в тому числі за основним платежем в - 80 338,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 998,00грн.

Позивач частково не погоджується з такими рішеннями податкового органу, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом в якому просить скасувати податкове повідомлення рішення № 000742250 від 20.09.12р. у повному обсязі та податкове повідомлення-рішення № 0000752250 від 20.09.12р. в частині донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 284 615,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 32 944,00грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

З аналізу наявних матеріалів справи, зокрема з акту перевірки вбачається, що як заниження зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 97 600,00грн. так і з податку на прибуток у сумі 284 615,00грн. виникло, на переконання податкового органу, у зв'язку із формуванням валових витрат та податкового кредиту за рахунок формування таких із врахуванням взаємовідносин із ТОВ «МВ Консалтинг» та ТОВ «Орбіс Еліт».

Судом встановлено, що між ТОВ "Оіл Стандарт" та ТОВ «Орбіс Еліт» 01.09.2011р. було укладено договір № 01/11-2 на проведення рекламної(их) кампанії(й) відповідно до пункту 2 якого Виконавець (ТОВ «Орбіс Еліт») зобов'язався власними силами та/або з залученням субпідрядників протягом строку дії Договору професійно і якісно проводити Рекламну(і) кампанію(ї) в інтересах Замовника (ТОВ "Оіл Стандарт") та/або клієнтів-рекламодавців Замовника на території України на поверхнях Спеціальних конструкцій, що узгоджуються Сторонами у Додатках до Договору, а Замовник зобов'язується вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги Виконавця відповідно до умов Договору. На виконання пункту 2 Договору сторонами було укладено Додатки № 1-5.

Позивачем рекламні послуги, отримані від ТОВ «Орбіс Еліт», були включені до складу валових витрат. Позивачем також була отримана податкова накладна №-13 від 01.11.2011р. на суму 412 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 68 800,00 грн., яка була включена до складу податкового кредиту.

Отримані послуги, позивачем були використано у власній господарській діяльності з метою формування інтересу, підтримання обізнаності споживачів щодо продукції позивача, а також просування продукції на ринку.

Податковим органом у акті перевірки зроблено висновки, щодо неможливості встановлення по актам виконаних робіт використання отриманих послуг у господарській діяльності, а тому збільшено суму зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 152 840,00грн. та збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 68 800,00грн.

Суд з такими висновками податкового драгун погодитись не може, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що від ТОВ «Орбіс Еліт» позивач отримував послуги реклами.

На виконання Договору ТОВ «Орбіс Еліт» позивачеві було надано Фотозвіт про первинне розміщення Реклами на поверхнях Спеціальних конструкцій, копія вказаного фото звіту наявна в матеріалах справи.

Нормами податкового законодавства як щодо формування валових витрат так і податкового кредиту визначено однакову позицію щодо формування таких за рахунок сум сплачених при придбанні товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків, та підтвердження таких операцій належною первинною документацією.

Відповідно до п. 138.1. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 -138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів у межах витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування як інші витрати згідно абзацу «г» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 та пп. 140.1.5 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України.

Таким чином, якщо нараховані або сплачені платником податку суми на користь надавача рекламних послуг відповідають видам діяльності, що рекламується, фактично здійсненим у звітному або наступних періодах, або діяльності, яка зазначена у статутних документах платника і планується до запровадження, такі суми витрат підлягають включенню до витрат з метою оподаткування у повному обсязі відповідно до підтвердних первинних документів.

Факт виконання робіт сторони засвідчили Актами прийому-передачі виконаних робіт: №011103 від 01.11.2011р. на суму 412 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 68 800,00 грн.; №141105 від 14.11.2011р. на суму 412 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 68 800,00 грн., копії вказаних актів прийому-передачі позивачем отримано саме рекламні послуги.

Згідно із довідкою Державного управління статистики видами діяльності за - КВЕД ТОВ «Оіл Стандарт» є: 51.12.0. - посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами; 50.30.1. - оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; 50.30.2. - роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; 50.20.0. - технічне обслуговування та ремонт автомобілів; 52.48.9. - роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань та ін..

Відповідно до змісту актів резервування від 01.09.11р., 14.11.11р., 15.12.11р., 31.12.11р., та від 31.01.12р., копії яких наявні в матеріалах справи, ТОВ «Орбіс Еліт» надано позивачу рекламні площини спеціальних конструкцій для розміщення на них рекламного матеріалу

Таким чином у судовому засіданні в повній мірі спростовано доводи податкового органу щодо не використання позивачем отриманих від ТОВ «Орбіс Еліт» рекламних послуг у власній господарській діяльності, а тому податкові повідомлення-рішення від 20.09.12р. № 000742250 та № 0000752250 в частині донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 152 840,00грн. та податку на додану вартість в сумі 68 800,00грн. підлягають скасуванню.

Як вже встановлено вище однією із підстав збільшення податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість слугувало формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з урахуванням взаємовідносин з ТОВ «МВ Консалтинг».

Відповідно до акту перевірки, письмових заперечень та пояснень учасників судового розгляду, у даному випадку податковим органом зроблено висновки щодо відсутності у ТОВ «МВ Консалтинг» реальної можливості виконувати свої зобов'язання за правочинами в тому числі і укладеними з позивачем.

Так зокрема відповідачем вказується та, що у відповідності до акту перевірки ТОВ «МВ Консалтинг» від 16.08.12р. № 3140/22-9/35310898 проведеної ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, фінансово-господарська діяльність такого суб'єкта господарювання здійснюється поза межами правового поля, та має ознаки нікчемності.

До таких висновків Відповідно до наявної в матеріалах справи копії вказаного акту, перевірка ТОВ «МВ Консалтинг» проводилась виключно на підставі даних баз співставлення та матеріалів отриманих від ГВПМ у Печерському районі м. Києва, при цьому перевірка проводилась за період з 01.01.2012р. по 30.06.12р.

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладених позивачем з ТОВ «МВ Консалтинг» договору приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст.234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безтоварності правочинів позивача з ТОВ «МВ Консалтинг» та не надано відповідних судових рішень, якими укладений позивачем з ТОВ «МВ Консалтинг» договір визнано недійсним.

З огляду на положення ст.228 Цивільного кодексу України, відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Беручи до уваги вищевикладене, суд не приймає посилання представника відповідача на Акт перевірки, щодо недійсності правочину укладеного між позивачем та ТОВ «МВ Консалтинг», оскільки такі ґрунтуються на підставі лише формальних ознак та даних баз співставлення ПДС, натомість реальність виконання робіт ТОВ «МВ Консалтинг» податковим органом не досліджувалось.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем з ТОВ «МВ Консалтинг» правочин є господарськими договором, то при визнанні його недійсними наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачами правочини з ТОВ «МВ Консалтинг» мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів - не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкових зобов'язань як з податку на додану вартість так і з прибутку підприємств.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Листом ДПА України від 29.09.2010р. № 20289/7/16-1617 вказано на недопустимість висновків податкового органу про нікчемність правочинів чи формування податкового кредиту на підставі лише даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім того Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема : Постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність такої угоди та реальність настання її умов.

Так зокрема судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «МВ Консалтинг» укладено договір на надання рекламних послу № 15022012 від 15.02.12р.

За результатами виконаних робіт були підписані акти виконаних робіт: № ОУ-0000053 від 17.02.2012р. на суму 580 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 96 700,00 грн.; № ОУ.0000129 від 30.03.2012р. на суму 172 800,00 гри., в т.ч. ПДВ 28 800,00 грн. та виписано податкові накладні які були включені до складу податкового кредиту у відповідних періодах: №71 від 30.03.2012р. на суму 172 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 28 800,00 грн.

Крім того сторонами договору було складено акт прийому-передачі №1 від 30.01.12р., яким ТОВ «МВ Консалтинг» передано позивачу повно кольоровий оригінал-макет зображення реклами та рекламні матеріали в кількості 17 одиниць, при цьому викладено зображення такого макету.

Крім того позивачем до матеріалів справи додано письмові пояснення директора ТОВ «МВ Консалтинг» відповідно до яких останнім повідомляється, що дійсно виконували на замовлення позивача рекламну кампанію, крім того зазначив, що жодних перевірок податковим органом господарської ТОВ «МВ Консалтинг» не проводилось.

Як вже зазначалось судом вище як формування валових витрат так і податкового кредиту визначено однакову позицію щодо формування таких за рахунок сум сплачених при придбанні товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків, та підтвердження таких операцій належною первинною документацією.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 8 цього Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч.7 ст.8 зазначеного Закону головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, суб'єкт господарювання зобов'язаний обліковувати всі здійснені ним господарські операції відповідно первинних документів.

Згідно з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд оцінюючи подані позивачем докази, що жодним чином не були спростовані відповідачем як під час проведення перевірки так і в судовому засіданні знаходить їх достатніми щоб ствердити реальність виконання ТОВ «МВ Консалтинг» своїх зобов'язань за договорами.

Враховуючи наведені обставини суд приходить до переконання щодо підставності позовних вимог у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ у Дніпровському районі м. Києва підлягають скасуванню, а саме податкове повідомлення рішення № 000742250 від 20.09.12р. у повному обсязі та податкове повідомлення-рішення № 0000752250 від 20.09.12р. в частині донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 284 615,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 32 944,00грн.

Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 000742250 від 20.09.12р. у повному обсязі та податкове повідомлення-рішення № 0000752250 від 20.09.12р. в частині донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 284 615,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 32 944,00грн.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Смолій І.В.