Постанова № 29372486, 11.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 лютого 2013 року № 2а-15946/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Струменево–нишова технологія»

до

Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби

про

скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2012 №0000992305

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Струменево–нишова технологія» (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач), в якому позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2012 №0000992305.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2012 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №2а-15946/12/2670 до судового розгляду в судовому засіданні на 13.12.2012, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем положень Податкового кодексу України (надалі – Кодекс) щодо справляння податку на додану вартість, оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки є хибними, базуються виключно на суб’єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник Відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу зазначив, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини Позивача з підприємством, яке, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочин, що укладений між Позивачем та його контрагентом є нікчемними та таким, що не мав на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням клопотання представників сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2012 Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва ДПС прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000992305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 71 863, 00грн., в тому числі за основним платежем 57490грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14373грн.

Підставою для прийняття вказаного спірного податкового повідомлення – рішення стали висновки акту перевірки від 18.07.2012 №2176/22-5/35221866, згідно яких перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.201.1., 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 57 490 грн., в т.ч.: за серпень 2011 на суму 57 490 грн.

Як вбачається з акту перевірки, письмових та усних пояснень представника відповідача, приходячи до висновку про заниження позивачем власних податкових зобов’язань з ПДВ за серпень 2011 в сумі 57 490грн., податковим органом прийнято до уваги наступне.

Так, правова позиція ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС грунтується на акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Комплект Маркет» (код за ЄДРПОУ 37502002) щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання із платниками податків, реальності здійснення фінансово-господарської діяльності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.11 по 31.08.11 та з 01.12.11 по 31.01.12 року.

Враховуючи обставини, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, податковий орган приходить до переконання, що операції ТОВ «Комплект маркет» з контрагентами-покупцями, в даному випадку – позивачем, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

В зв'язку з цим, на думку податкового органу, ТОВ «Комплект маркет» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Відтак, враховуючи те, що у ТОВ «Комплект маркет» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, місцезнаходження підприємства не встановлено, керуючись ч.1,5 cт.203, п.1,2 cт.215, cт.228 Цивільного кодексу України, податковий орган вважає правочини, здійснені ТОВ «Комплекс маркет» в липні місяці 2011 року фіктивними, в той же час не приймаючи до уваги того, що позивачем сформовано спірну суму податкового кредиту в серпні 2011.

Крім того, представник відповідача звертає увагу суду на те, що податкова накладна №46 від 16.08.2011 на загальну суму 344 040грн. не зареєстрована в реєстрі виданих податкових накладним, що, в свою чергу, слугує доказом протиправного формування позивачем податкового кредиту по даній податковій накладній.

Підсумовуючи власну правову позицію, ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС вважає все вищевикладене достатнім доказом фіктивності правочину між позивачем та контрагентом, а позивач позбавлений законного права на віднесення 57490грн. до податкового кредиту за серпень 2011.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС є таким, що підлягає скасуванню, приймаючи до уваги наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Так, надаючи правову оцінку кваліфікації порушення позивачем п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.201.1., 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України з посиланням на фіктивність правочину, суд зазначає таке.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.

За змістом ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена в рамках акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Комплект Маркет».

В той же час, статтею 16 Податкового кодексу України визначено персональну відповідальність платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином можливе порушення податкового законодавства одним платником податків саме по собі не може бути виключно-достатньою підставою для позбавлення права на податковий кредит його контрагента – добросовісного платника податків.

Крім того, надаючи правову оцінку посиланням податкового органу на те, що податкова накладна №46 від 16.08.2011 на загальну суму 344 040грн. не зареєстрована в реєстрів виданих податкових накладних, суд зазначає, що відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками ПДВ-продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума ПДВ по одній накладній становить: з 01.07.2011– понад 100 000грн.; з 01.01.2012 – понад 10 000грн., в той час як податкова накладна №46 на суму ПДВ – 57490грн. видана ТОВ «Комплект Маркет» 16.08.2011, що відповідачем не заперечується.

Більш того, як видно зі ст.5 Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Комплект маркет» №371/22-1/37502002 від 14.06.2012 сума податкових зобов’язань ТОВ «Комплект маркет» є тотожною сумі податкового кредиту позивача, відхилення становить 0грн., що також підтверджується належним чином завіреною копією Додатку №5 «Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту….» за 08 місяць 2011 ТОВ «Комплект маркет».

Отже, письмовими доказами, що наявні в матеріалах справи не є можливим підтвердити доводи податкового органу, що знайшли своє відображення на ст. 5 Акту перевірки позивача від 18.07.2012 №2176/22-5/35221866, з приводу того, що згідно Баз даних податкового органу контрагентом позивача не задекларовано податкове зобов’язання по ПДВ в сумі 57490грн., внаслідок чого податок не потрапив до бюджету.

На думку суду, вказані обставини є достатнім доказом помилковості висновків податкового органу, наслідок яких було прийнято спірне ППР, однак, в той же час, з метою всебічного і повного з’ясування всіх обставин по суті спору, суд також вважає за необхідне зазначити таке.

Як видно з розділу 3.1.2 Акту перевірки позивача, податковим органом під час проведення контрольного заходу було здійснено аналіз первинних бухгалтерських/податкових документів, а саме: Договору поставки від 22.08.2011 №2011/0208/50КМ, згідно якого вартість пальникового модуля складає 344 940грн., в т.ч. ПДВ – 57490грн.; рахунок-фактуру №81606 від 16.08.2011 на загальну суму 344 940грн., видаткову накладну №81602 від 16.08.2011, податкову накладну №46 від 16.08.2011.

В той же час, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарської операції, що знайшло своє відображення у вищевказаних документах, податковий орган наполягає на тому, що під час проведення перевірки не є можливим встановити факт передачі товару (послуг) від ТОВ «Комплект маркет» до контрагентів-покупців, в даному випадку – позивача.

Враховуючи твердження податкового органу про «безтоварність» спірної господарської операції, суд запропонував позивачу надати будь-які належні прямі/опосередковані докази, що могли б підтвердити «товарність» спірної угоди та, як наслідок, використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

На пропозицію суду стосовно надання додаткових письмових доказів, позивач зазначив, що 25 липня 2011 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (надалі - замовник) було укладено договір №8/185, за яким позивач зобов'язався передати замовнику обладнання та виконати на користь замовника проектні, монтажні та пуско-налагоджувальні роботи з матеріалів згідно специфікації №1.

За даним договором позивач зобов'язався поставити на користь замовника шість газових пальників СНТ-56 у збірці згідно специфікації №1 до договору.

При цьому, варто зазначити, що у специфікації № 1 до договору зазначені не складові газового пальника СНТ-56, а додаткові матеріали та комплектуючі, що окремо додаються позивачем замовнику для можливості використання останнім газового пальника СНТ-56 за призначенням. Окремі складові самого газового пальника СНТ-56 вказані у калькуляції виготовлення пальникового пристрою СНТ-56.

На момент зібрання для замовника газових пальників СНТ-56 у позивача виникла необхідність придбання пальникових модулів СНТ-56 у інших суб'єктів господарювання.

Саме з цією метою позивач письмово листом №18/08 від 01.08.2011 звернувся до ТОВ «Комплект Маркет» і попросив виготовити до 25 серпня 2011 року для позивача з матеріалів та комплектуючих останнього один пальниковий модуль СНТ-56.

В подальшому, у відповідь на отриманий від позивача лист, ТОВ «Комплект МАркет» передав представнику позивача підписаний проект договору №2011/0208/50 KM від 02.08.2011 на виготовлення та передачу позивачу одного пальникового модуля СНТ-56 з матеріалів, вузлів та комплектуючих позивача.

Пунктом 1.2 договору №2011/0208/50 KM від 02.08.2011 передбачено, що вартість пальникового модуля СНТ-56 складає 287 450,00 грн., ПДВ - 57 490,00 грн., а загалом, з урахуванням ПДВ - 344 940,00 грн.

Відповідно до умов договору №2011/0208/50 KM від 02.08.2011, позивач передав на ТОВ «Комплект Маркет» за видатковою накладною (у переробку) №21 від 15.08.2011 матеріали та комплектуючі для виготовлення пальникового модуля СНТ-56, внаслідок чого відбулось їх вибуття (списання) зі складу позивача, про що свідчать оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 за 01.08.2011-15.08.2011 (матеріали) та по рахунку 202 за серпень 2011 (комплектуючі), що долучені позивачем до матеріалі справи.

16 серпня 2011 за видатковою накладною №81602 ТОВ «Комплект Маркет» передав позивачу на складі останнього (відповідно до п. 2.2 договору №2011/0208/50 KM від 02.08.2011) пальниковий модуль СНТ-56.

Як зазначає представник позивача, доставка пальникового модуля СНТ-56 на склад позивача була здійснена керівником ТОВ «Комплект Маркет» власним транспортним засобом без залучення з цією метою комерційного перевізника.

У зв'язку з цим сторони оформили передачу товару шляхом підписання видаткової накладної без додаткового складання товарно-транспортної накладної, складання якої в даному випадку, відповідно до вимог чинного законодавства України не є обов'язковим, оскільки договірні сторони не є учасниками правовідносин з комерційного перевезення.

Разом з передачею пальникового модуля СНТ-56 за видатковою накладною №81602 від 16.08.2011, ТОВ «Комплект Маркет» передав позивачу також рахунок на оплату №81606 від 16.08.2011 та належним чином оформлену податкову накладну №46 від 16.08.2011 на загальну суму 344 940,00 грн. (в т.ч. ПДВ 57 490,00 грн.).

Позивачем проведено оплату придбаного у ТОВ «Комплект Маркет» товару, що підтверджується належним чином завіреними копіями банківських виписок, які наявні в матеріалах справи.

На спростування твердження податкового органу щодо не включення податкової накладної №46 до реєстру виданих податкових накладних, позивач зазначає, що ТОВ «Комплект Маркет», на прохання позивача надано реєстр виданих та отриманих ТОВ «Комплект Маркет» податкових накладних за серпень 2011, що містить в собі податкову накладну №46 від 16.08.2011 на загальну суму 344 940,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 57 490,00 грн.).

На підтвердження факту використання отриманого від ТОВ «Комплект Маркет» товару в рамках власної господарської діяльності, представник позивача зазначає, що отримавши чотири пальникові модулі СНТ-56 у серпні 2011, один з них - від ТОВ «Комплект Маркет», решта - від інших суб'єктів господарювання, позивач оприбуткував їх на складі та у цьому ж місяці списав їх зі складу у зв'язку з передачею цих пальникових модулів замовнику (Публічному акціонерному товариству «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» ) в якості комплектуючих за видатковою накладною №36 від 31.08.2011 по Договору №8/185.

Враховуючи зазначене, суд не вважає за можливе погодитьсь з твердженням податкового органу стосовно «безтоварності» досліджуваної господарської операції між позивачем та ТОВ «Комплект Маркет», адже згідно письмових доказів, що наявні в матеріалах справи, товар, приданий позивачем у ТОВ «Комплект Маркет» був використаний в рамках власної господарської діяльності ТОВ «НВО «Струменево-нишова технологія» по Договору №8/185 від 25.07.2011.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що навіть за умови допущення ТОВ «Комплект Маркет» певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника-платника податків та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту, однак таких фактів в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Окружний адміністративний суд м. Києва, вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Як вже зазначалось, за змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Відповідно до частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім наслідків, пов'язаних з його недійсністю

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України виключно вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний поступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та чи вчинене воно цією особою.

Отже, виходячи з наведеного, як на час проведення перевірки, так і станом на час розгляду даної справи, компетентним органом не було встановлено наявності умислу посадових осіб ТОВ «Комплект МАркет» та ТОВ «НВО «Струменево-нишова технологія» на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або угоди, укладеної в порушення публічного порядку.

Вказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Судом не встановлено жодної обставини щодо нікчемності угоди, укладеної ТОВ «Комплект Маркет» з позивачем, що позбавляє суд можливості погодитись з доводами податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками операцій з ТОВ «Комплект Маркет», оскільки викладені доводи відповідача ґрунтуються саме на акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Комплект Маркет», який не може бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окружний адміністративний суд м. Києва також вважає за необхідне звернути увагу на те, що товар, отриманий позивачем, не є обмеженим в цивільному обороті, не отриманий внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання пальникового модуля також не може бути визначена судом як порушення встановленого публічного порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов’язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень Позивача, та не заперечувалось Відповідачем, на момент вчинення господарських правовідносин між Позивачем та Контрагентом, і на момент фактичного виконання даної господарської операції, Контрагент позивача, як юридична особи був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Струменево–нишова технологія», в даному випадку, підлягають задоволенню.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і щодо виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання податкового повідомлення-рішення від 02.08.2012 №0000992305 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Струменево – нишова технологія» - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС від 02.08.2012 №0000992305 повністю.

3. Зобов’язати Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Струменево-нишова технологія» (код ЄДРПОУ 35221866, адреса: 02166, м.Київ, Деснянський район, ВУЛИЦЯ ЖУКОВА, будинок 26) судові витрати в сумі 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 63 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 02217, м. Київ, вулиця Закревського, 41).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.