Постанова № 29372421, 16.01.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2013 року 15:21 2а-5127/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Будівельна компанія «Славутич» до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Будівельна компанія «Славутич» (далі-позивач, товариство) з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби (далі-відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2012 №0000112201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про нікчемний характер правочинів, укладений між ПП «Будівельна компанія «Славутич» та ТОВ «ЕНТХІЛЛ» на виконання ремонтних робіт, оскільки за твердженням податкового органу засновник ТОВ «ЕНТХІЛЛ» реєстрацією вказаного підприємства не займався, про фінансово-господарську діяльність підприємства йому нічого не відомо. Крім того, позивач зазначає, що податковим органом під час перевірки не було досліджено первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій та правильність формування податкового кредиту. Позивач зазначив, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит, оскільки господарські операції по виконанню ремонтних робіт між ним та ТОВ «ЕНТХІЛЛ» мали реальний характер, це підтверджуються документально: видатковими накладними на товар; договорами підряду; актами здачі-прийняття робіт; дорученнями; податковими накладними тощо. Зазначив, що прийняте рішення, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ, винесено без встановлення наявності правових підстав для визнання нікчемними правочинів. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що податкове повідомлення-рішення є правомірними, оскільки взаємовідносини позивача з ТОВ «ЕНТХІЛЛ» мають сумнівний характер. Перевіркою встановлено завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість. При складанні акту перевірки було враховано акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 06.07.2012 №400/23-60/37331553 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕНТХІЛЛ», а також висновок №298 від 27.06.2012 щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності. З пояснень засновника ТОВ «ЕНТХІЛЛ» податковий орган зробив висновок, що ТОВ «ЕНТХІЛЛ» має ознаки фіктивності, підприємницька діяльність не здійснювалась, а первинні та інші документи підприємства підписувались невстановленими особами, оскільки у ТОВ «ЕНТХІЛЛ» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. З висновку №298 почеркознавчого дослідження встановлено, що договори, які укладені між позивачем та ТОВ «ЕНТХІЛЛ», від імені гр. ОСОБА_1, який є засновником ТОВ «ЕНТХІЛЛ», виконані не гр. ОСОБА_1, а іншою особою. Тому відповідач вважає, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ЕНТХІЛЛ» здійснюється поза межами правового поля, а фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ЕНТХІЛЛ» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Отже, укладені позивачем договори із цим контрагентом є нікчемними, відтак позивачем зменшено від'ємне значення ПДВ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Приватне підприємство «Будівельна компанія «Славутич» є юридичною особою, що зареєстрована 17.02.1999 р. виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області.

26 травня 2010 р. позивачем отримано ліцензію від Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури. Строк дії ліцензії з 26.05.2010 по 26.05.2015. Відповідно до ліцензії позивачу надано перелік видів робіт провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Діяльність підприємства відповідно до КВЕД передбачає наступні види: прибирання сміття, боротьба із забрудненням та подібні види діяльності, будівництво будівель, електромонтажні роботи, діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології, діяльність у сфері інжинірингу, проведення розслідувань та забезпечення безпеки.

На підставі п.п.200.10 ст. 200 ПК України Державною податковою інспекцією у м. Славутичі Київської області 19.07.2012 проведено камеральну перевірку податкової звітності ПП «Будівельна компанія «Славутич» з податку на додану вартість за травень 2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 19.07.2012 року №147/15/30334584, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем п.198.3, п. 198.4, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 48696,72 грн.

Як убачається з акта перевірки, порушення податкового законодавства пов'язується податковим органом з проведенням господарських операцій між ПП «Будівельна компанія «Славутич» та ТОВ «ЕНТХІЛЛ», що мають сумнівний характер. ПП «Будівельна компанія «Славутич» включено до податкового кредиту за лютий 2012 р. суми податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «ЕНТХІЛЛ» на загальну суму 292180,20 грн., в т.ч. ПДВ 48696,72 грн.

В акті перевірки зазначено, що відповідачем від ДПІ у Дарницькому районі м. Києва отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЕНТХІЛЛ» щодо підтвердження взаємовідносин із платниками податків від 06.07.2012 за №400/23-60/37331553. Крім зазначеного акту співробітниками ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва службовою запискою №3797/7/26-2/3 від 02.07.2012 надано: висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, копія висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру про ГУ МВС України в Київській області МВС України №298 від 27.06.2012 по ТОВ «ЕНТХІЛЛ», яким встановлено, що укладені між позивачем та ТОВ «ЕНТХІЛЛ» договори від імені гр. ОСОБА_1, який є засновником ТОВ «ЕНТХІЛЛ», виконані не гр. ОСОБА_1, а іншою особою.

У ході перевірки встановлено, що у ТОВ «ЕНТХІЛЛ» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспорті засоби. З урахуванням цього та наданих ДПІ у Дарницькому районі м. Києва акту і висновку спеціаліста відповідачем зроблено висновок про наявність ознак нікчемності угод відповідно до ч.1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. У зв'язку з цим відповідач вважає, що видаткові та податкові накладні, складені між ПП «Будівельна компанія «Славутич» та ТОВ «ЕНТХІЛЛ», є недійсними в силу закону, а тому податкові накладні, виписані ТОВ «ЕНТХІЛЛ», не можуть бути взяті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ПП «Будівельна компанія «Славутич» сум ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

В результаті неправомірного включення до податкового кредиту сум ПДВ за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «ЕНТХІЛЛ», ПП «Будівельна компанія «Славутич» завищено податковий кредит в сумі 48696,72 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ЕНТХІЛЛ».

На підставі висновків Акту перевірки №147/15/30334584 від 19.07.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за формою В4 від 19.07.2012 за №0000371501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 48696 грн. та нараховано штрафних санкцій на суму 12174 грн.

Не погодившись з цим, позивачем подано на нього скаргу до Державної податкової служби у Київської області.

Державна податкова служба у Київській області листом від 27.09.2012 з посиланням на вимоги п.56.4 ст.56 ПК України зобов'язала Державну податкову інспекцію у м. Славутичі Київської області провести відповідно до вимог п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Будівельна компанія «Славутич» по оскаржених платником податків питаннях.

На підставі направлення від 28.09.2012 за №89, ст.20, п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78, ст.82 ПК України та відповідно до рішення ДПС України про продовження строку розгляду скарги від 27.09.2012 №6203/7/10-2203/540-1227, проведено позапланову документальну перевірку Приватного підприємства «Будівельна компанія «Славутич» з питань, що стали предметом оскарження за період з 01.05.2012 по 31.05.2012.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 03.10.2012 №259/22/30334584 (далі - акт перевірки), згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, 228 Цивільного кодексу України та п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України за травень 2012 р., оскільки завищено суму, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту в сумі 48696,72 грн.

За результатами розгляду скарги ПП «Будівельна компанія «Славутич» Державною податковою службою у Київській області 04.10.2012 прийнято рішення про часткове задоволення скарги, податкове повідомлення рішення за формою В4 від 19.07.2012 за №0000371501 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 12 174 грн. скасовано.

На підставі акту перевірки від 03.10.2012 №259/22/30334584 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 за №0000112201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 48696 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Дослідженими судом матеріалами справи встановлено, що у листопаді-грудні 2011 р. позивачем укладено низку угод із замовниками на виконання будівельних робіт. Зокрема, у грудні 2011 р. укладено три договори з Комунальним підприємством «Житлово-комунальний центр» на виконання робіт з реконструкції зовнішніх стінових панелей (утеплення). Ці договори укладено після комісійного обстеження квартир та складання актів обстеження, за висновками якого виявлено необхідність проведення утеплення фасаду будинку, фарбування цоколя будинку та всього фасаду будинку. За результатами обстеження працівниками КП «ЖКЦ» складено дефектний акт із зазначенням видів та обсягів робіт, які не обхідно виконати. Між замовником - КП «ЖКЦ» та позивачем було погоджено кошторисну документацію у складі зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, локального кошторису №2-1-1 на реконструкцію зовнішніх стінових панелей, відомості ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на реконструкцію зовнішніх стінових панелей та пояснювальних записок. Вся кошторисна документація пройшла експертизу та отримала позитивні експертні висновки в філії ДП «Укрдердбудекспертиза» у Чернігівській області. Фінансування робіт за вказаними трьома договорами здійснювалося за рахунок коштів, передбачених на капітальні вкладення міського бюджету м. Славутича на 2011 рік, відповідно до рішення Славутицької міської ради.

Позивачем 11.11.2011 та 01.12.2011 укладено договори підряду з КП «Фонд комунального майна» та з ТОВ «Монтаж-Енергобуд» на виконання робіт із заміни вхідної групи в будівлі міської ради м. Славутича на суму 99488,71 грн. та з реконструкції частини будівлі готелю «Європейський» на суму 100000 грн. Вартість договору, перелік та вартість виконання окремих видів робіт узгоджені сторонами у підписаній договірній ціні, локальному кошторисі №2-1-1 на заміну вхідної групи в будівлі міської ради м. Славутича.

На виконання взятих зобов'язань за укладеними договорами позивач протягом 2012 р. частково власними і частково залученими силами виконав всі роботи, передбачені зазначеними угодами. На підтвердження виконаних робіт сторонами складено та підписано акти приймання виконаних будівельних робіт.

Судом установлено також, що до виконання вищевказаних договорів позивачем було залучено ТОВ «ЕНТХІЛЛ». Так, між ПП «Будівельна компанія «Славутич» та ТОВ «ЕНТХІЛЛ» укладено низку договорів на виконання ремонтно-будівельних робіт, а саме: договори підряду №4 від 17.01 .2012; №5 від 27.01.2012; №6 від 31.01.2012; №02/02 від 02.02.2012; № 3 від 02.02.2012; №32 від 06.02.2012; №24 від 11.02.2012.

Згідно з цими договорами ТОВ «ЕНТХІЛЛ» (підрядник) позивачу (замовнику) надано наступні послуги: реконструкція частини будівлі; утеплення зовнішніх стінових панелей будинку; заміни вхідної групи в будівлі; фарбування зовнішніх стінових панелей будинку.

ТОВ «ЕНТХІЛЛ» виконано ремонтно-будівельні роботи на загальну суму 262851,78 грн., про що сторонами складено і підписано довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в.

Організація будівельного виробництва на кожному об'єкті будівельника велася виконавча документація у складі загального журналу робіт та актів обстеження прихованих робіт.

Факт виконання робіт оформлювався податковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при здійсненні поставок оформив належним чином 7 податкових накладних на суму 262851,78 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 43808,63 грн.), які позивачем у подальшому надано на перевірку.

Крім вказаних документів, виконання робіт за укладеними договорами підтверджується також актами обстеження прихованих робіт з утеплення зовнішніх стінових панелей, загальними журналами робіт із будівництва об'єкта утеплення зовнішніх стінових панелей, актами обстеження прихованих робіт з утеплення й фарбування зовнішніх стінових панелей, загальними журналами робіт із будівництва об'єкта утеплення й фарбування зовнішніх стінових панелей, актами обстеження прихованих робіт з замінами вхідної групи та загальним журналом робіт із будівництва об'єкта заміна вхідної групи.

Крім того, між ПП «Будівельна компанія «Славутич» (покупець) та ТОВ «ЕНТХІЛЛ» (постачальник) укладено договір постачання №12-037-1 від 20.02.2012. Предметом договору постачання є будівельні матеріали згідно з специфікацією на суму 29328,52 грн. Факт отримання будівельних матеріалів оформлювався податковою та видатковою накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при здійсненні поставок оформив належним чином одну податкову накладну від 22.02.2012 №611 на суму 29328,52 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 4888,09 грн.) та одну видаткову накладну від 22.02.2012 №939, які позивачем у подальшому надано на перевірку.

Згідно матеріального звіту майстра, придбані матеріали, згідно з вищевказаними накладними, були використані при обслуговуванні житлового фонду. Обслуговування житлового фонду є також одним з основних видів діяльності позивача, яке виконує зазначені роботи відповідно до договору на виконання робіт технічного та санітарного обслуговування житлових будинків та прибуткових територій від 31.01.2008 №4.

Використання інших матеріалів, придбаних у ТОВ «ЕНТХІЛЛ», підтверджується матеріальним звітом по обліку товарно-матеріальних цінностей за березень 2012 року.

Зокрема, цемент, пісок та керамзит було використано для власних потреб при ремонтних роботах з утеплення підлоги на складі матеріалів №1 бази УВТК, який позивач орендує у КП «Фонд комунального майна» згідно з договором оренди нерухомого майна. Ці обставини підтверджуються локальним кошторисом №2-1-1 на ремонтно-будівельні роботи бази УВТК, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису №2-1-1 та звітом про витрати основних матеріалів в будівництві у порівнянні з виробничими нормами за березень 2012 року форми М-29, складеними за результатами проведених робіт.

Згідно з договором оренди від 22.06.2011 позивачем взято в оренду три транспортні засоби, у т.ч. малотоннажний автомобіль марки JAC модель HFC 1020KR.

Із досліджених судом подорожніх листів на ці орендовані автомобілі встановлено, що ними позивачем під час виконання господарських операцій здійснювалося перевезення вантажу від ТОВ «ЕНТХІЛЛ». Перевезення вантажу від ТОВ «ЕНТХІЛЛ» до позивача цими автомобілями підтверджується також дослідженими судом товарно-транспортними накладними.

Оплата за виконання робіт та за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця-постачальника - ТОВ «ЕНТХІЛЛ», що підтверджується долученими до справи платіжними дорученнями (платіжні доручення від 02.02.2012 №96 на суму 40885,30 грн., від 02.02.2012 №95 на суму 39315 грн., від 21.02.2012 №174 на суму 26741,22 грн., від 21.02.2012 №175 на суму 46920,41 грн., від 21.02.2012 №176 на суму 29328,52 грн., від 21.02.2012 №177 на суму 38240 грн., від 21.02.2012 №179 на суму 40375,43 грн., від 21.02.2012 №180 на суму 30375,42грн).

За вказаними угодами позивач включив суми до податкового кредиту з податку на додану вартість у лютому 2012 р., розбіжностей між податковим кредитом позивача та зобов'язаннями його контрагента (ТОВ «ЕНТХІЛЛ») податковим органом не виявлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНТХІЛЛ» з 05.11.2010 є платником податку на додану вартість, свідоцтво видано ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Міністерством регіонального розвитку та будівництва України ТОВ «ЕНТХІЛЛ» видано ліцензію від 09.11.2010 №30-Л на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури. Строк дії ліцензії з 09.11.2010 по 09.11.2013. Відповідно до ліцензії позивачу затверджено перелік видів робіт провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Діяльність підприємства відповідно до КВЕД є прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності, будівництво будівель, електромонтажні роботи, діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології, діяльність у сфері інжинірингу, проведення розслідувань та забезпечення безпеки.

Судом з'ясовано, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства з діяльністю контрагента - ТОВ «ЕНТХІЛЛ», посилаючись на обставини, встановлені ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, а саме на висновок спеціаліста щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Згідно з наданим працівнику податкової міліції поясненням ОСОБА_1, який за документами є засновником ТОВ «ЕНТХІЛЛ», останній вказав, що реєстрацію на себе вказаного підприємства здійснив за винагороду, господарською діяльність підприємства не займався, документи підприємства не підписував. Відомостей щодо прийнятого рішення за наслідками перевірки цих обставин податковим органом до суду не надано. Запитань, які стосуються взаємовідносин конкретно між ТОВ «ЕНТХІЛЛ» та позивачем, під час отримання пояснення не задавалося.

Згідно з висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру про ГУ МВС України в Київській області МВС України №298 від 27.06.2012 у ході експертного дослідження його предметом були копія заяви директора ТОВ «ЕНТХІЛЛ» гр. ОСОБА_1, копія наказу №19/12-11 про призначення, копія довіреності від 19.12.2011, копія протоколу №29/03-12 загальних зборів учасників ТОВ «ЕНТХІЛЛ», а також вивчено вільні зразки підпису гр. ОСОБА_1. Спеціалістом установлено, що підписи від імені гр. ОСОБА_1 виконані у вищевказаних документах не гр. ОСОБА_1, а іншою особою. Як вбачається з цього висновку спеціаліста, документи, які складалися під час виконання господарських операцій конкретно між ТОВ «ЕНТХІЛЛ» та позивачем, експерту не надавалися і предметом дослідження не були.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулюються Податковим кодексом України та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими законами.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2, п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення.

Підпунктом 2.1, п. 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару та надання ремонтно-будівельних послуг за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт надання послуг контрагентом - ТОВ «ЕНТХІЛЛ» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

У судовому засіданні досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські та інші документи, якими підтверджується наявність та реальне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЕНТХІЛЛ».

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «ЕНТХІЛЛ» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрованим платником податку на додану вартість і мала право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «ЕНТХІЛЛ» на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Суд відкидає посилання відповідача на експертний висновок спеціаліста та на пояснення ОСОБА_1, оскільки документи, які складалися під час виконання господарських операцій конкретно між ТОВ «ЕНТХІЛЛ» та позивачем, експерту не надавалися і предметом дослідження не були, запитань, які стосуються взаємовідносин конкретно між ТОВ «ЕНТХІЛЛ» та позивачем, під час отримання пояснення у ОСОБА_1 не задавалося, та, крім того, відповідно до вимог КПК України ці документи містять лише попередньо встановлену дослідчою перевіркою інформацію, відомості щодо порушення кримінальної справи та результатів її розслідування відсутні, за цим фактом вироку суду, який набрав законної сили, немає, а тому зазначений висновок та пояснення ОСОБА_1 не є належними і допустимими доказами і не можуть використовуватися як безперечне підтвердження нібито фіктивної діяльності ТОВ «ЕНТХІЛЛ». При цьому суд враховує й те, що ТОВ «ЕНТХІЛЛ» отримувало ліцензію на здійснення будівельних робіт, отже мало необхідні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспорті засоби тощо.

Суд зазначає, що визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності а також судового рішення щодо визнання договору, укладеного між позивачем та вказаним підприємством недійсним. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «ЕНТХІЛЛ» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість здійснено наступне: 1) встановлено факт здійснення господарської операції; 2) встановлено спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції; 3) встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлено дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Під час судового розгляду справи суду було надані необхідні первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «ЕНТХІЛЛ», а також між позивачем та замовником і кінцевим користувачем цих робіт і послуг.

Відповідно до пп.14.1.156, 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.2 статті 201 ПК України визначено, що форму та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «ЕНТХІЛЛ» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від «ЕНТХІЛЛ» які засвідчують надання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді 2012 р.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Статтею 200 ПК України передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Пунктом 200.1 цієї статті визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. (п.200.2 ст.200 ПК України).

Пункт 200.3 статті 200 цього Кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. (п.200.4 ст.200 ПК України).

Пунктом 200.6 статті 200 визначено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом придбання товарів, надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Суд враховує, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни отримання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг і товарів на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, щодо завищення від'ємного значення з ПДВ, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Як було зазначено судом, під час судового розгляду справи суду були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання письмових договорів, укладених між позивачем та ТОВ «ЕНТХІЛЛ» крім того, висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів було спростовано наявними в матеріалах справи доказами, а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.200.6 ст.200 ПК України є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем не доведено суду належними та достатніми доказами фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «ЕНТХІЛЛ» за лютий 2012 р., та неврахування сум за вказаний період 2012 року в складі податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000112201 від 11.10.2012, видане Державною податковою інспекцією у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства «Будівельна компанія «Славутич» судовий збір у сумі 608(шістсот вісім) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 січня 2013 р.