Постанова № 29370883, 08.02.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2013 р. справа № 809/114/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

прокурора м. Івано-Франківська - Майковського Р.Р.

представника позивача: Державної податкової інспекції у Городенківському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби - Якушевої М.О.

представника відповідача: комунального підприємства "Городенка-Житлосервіс" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом прокурора Городенківського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Городенківському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби до комунального підприємства "Городенка-Житлосервіс" про стягнення податкового боргу в сумі 25 170,98 грн., -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2013 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом прокурора Городенківського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Городенківському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач) до комунального підприємства "Городенка-Житлосервіс" (далі по тексту - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 25 170,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено в повному обсязі податкові зобов'язання з податку на додану вартість самостійно визначені ним в податкових деклараціях за серпень - жовтень 2012 року в загальній сумі 12 545,00 грн.; по податку на прибуток приватних підприємств самостійно визначене в податковій декларації за три квартали 2012 року на загальну суму 450,00 грн.; з орендної плати за землю з юридичних осіб за серпень - жовтень 2012 року самостійно визначені в податковій декларації за 2012 рік та зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0000941503 від 11.09.2012 року в загальній сумі 6 215,85 грн.; по земельному податку за серпень - жовтень 2012 року самостійно визначені в податковій декларації за 2012 року в загальній сумі 403,56 грн., по екологічному податку самостійно визначені в податковій декларації за ІІІ квартал 2012 року та зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0001001503 від 11.09.2012 року в загальній сумі 4 829,60 грн. Крім того, у відповідача у облікових картках платника податків за несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язань числиться заборгованість по несплаченій пені з податку на додану вартість в сумі 438,56 грн., по орендній платі за землю з юридичних осіб в сумі 189,47 грн., по земельному податку в сумі 4,60 грн. та по екологічному податку в сумі 94,34 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача, станом на день звернення до адміністративного суду, становила 25 170,98 грн., яка ним не сплачена.

В судовому засіданні 08.02.2013 року подано заяву прокурора Городенківського району Івано-Франківської області без зміни первинного предмета позову, за яким порушено адміністративне провадження, про уточнення і зменшення позовних вимог із відповідним письмовим поясненням, в якому зазначив, що відповідачем сплачено зобов'язання по податку на додану вартість в повному обсязі в сумі 12 983,56 грн. На підтвердження сплати податкового боргу з податку на додану вартість подано довідку Державної податкової інспекції у Городенківському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби №213/20-225 від 07.02.2013 року. Просив позов задовольнити в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та стягнути з відповідача 12 187,42 грн. (а.с. 81, 82).

Прокурор підтримав заяву про зменшення позовних вимог та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в інтересах якого подано адміністративний позов позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 08.02.2013 року не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив (а.с. 79). Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.03.2009 року державним реєстратором Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію комунального підприємства "Городенка-Житлосервіс", що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 13), та взятий на облік Державною податковою інспекцією у Городенківському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств, плата за землю (земельний податок, в тому числі і орендна плата за землю) і екологічний податок, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.1., 9.1.6., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133, підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 та пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України являється платником податку на прибуток підприємств, плати за землю (земельний податок, в тому числі і орендної плати за землю) та екологічного податку.

Щодо зобов'язань із податку на прибуток підприємств судом встановлено наступне.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем подано до Державної податкової інспекції у Городенківському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби декларацію №11510 з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 450,00 грн. (а.с. 56-58). Однак, даних зобов'язань відповідачем не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вказаний вище період становить 450,00 грн.

Щодо заборгованості по земельному податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, які також виникли у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов'язання, суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України подано податкову декларацію №1491 з орендної плати за земельну ділянку з юридичних осіб за 2012 рік, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір зобов'язань помісячно, а саме: за серпень 2012 року - 1 682,78 грн., вересень 2012 року - 1 682,78 грн. і жовтень 2012 року - 1 682,78 грн. (а.с. 24-27). Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб за серпень - жовтень 2012 року становить в загальному розмірі 5 048,34 грн.

Також, відповідачем подано декларацію №1030 по земельному податку за 2012 рік, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань помісячно, а саме: за серпень 2012 року - 134,52 грн., вересень 2012 року - 134,52 грн. і жовтень 2012 року - 134,52 грн. (а.с. 40-43). Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період не виконав та не сплатив до бюджету, і на момент розгляду справи податковий борг по земельному податку за серпень - жовтень 2012 року становить в загальному розмірі 403,56 грн.

З приводу зобов'язання відповідача по екологічному податку суд зазначає, що відповідно до пункту 240.1 статті 240 вказаного вище Кодексу платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються.

Пунктом 249.1 статті 249 Податкового кодексу України визначено, що суми податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку (крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу), податковими агентами (які визначені підпунктом 241.2.1 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу).

Відповідно до пунктів 250.1, 250.2 статті 250 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу. Платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідач подав позивачу декларацію №10925 по екологічному податку за третій квартал 2012 року, в якій останній самостійно розрахував розмір зобов'язання в сумі 4 271,76 грн. (а.с. 48-50). Визначені відповідачем зобов'язання за вказаний вище період не виконав та не сплатив до бюджету, і на момент розгляду справи податковий борг по екологічному за третій квартал 2012 року становить в загальному розмірі 4 271,76 грн.

Згідно положень пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане самостійно визначені відповідачем зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств, орендної плати за землю з юридичних осіб, земельного податку та екологічного податку на загальну суму 10 173,66 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, являються узгодженою заборгованістю комунального підприємства "Городенка-Житлосервіс".

З приводу визначення позивачем грошового зобов'язання відповідачу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та екологічного податку, суд зазначає наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Із матеріалів справи у судовому засіданні встановлено, що 11.09.2012 року та 30.11.2012 року Державною податковою інспекцією у Городенківському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби за наслідками проведених камеральних перевірок своєчасності сплати орендної плати за землю з юридичних осіб і екологічного податку складено акти за №617/1503/36418769, №902/1503/36418769 та №624/1503/36418769. Перевірками встановлено порушення відповідачем пункту 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287 і пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати орендної плати за землю і екологічного податку, сума якої затримувалася до сплати понад 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати, самостійно визначеного зобов'язання за лютий-травень 2012 року і за І квартал 2012 року (а.с. 28, 30, 46).

Як вже зазначалося судом вище пунктом 57.1 статті 57, пунктом 287.3 статті 287 і пунктом 250.2 статті 250 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму відповідного податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, та щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За змістом вимог підпункту пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Кодексом, при затримці, що є більшою 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

За змістом вимог підпункту 54.3.5. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Позивачем на підставі пункту 126.1 статті 126 коментованого Кодексу за виявлене порушення податковими повідомленнями-рішеннями за №0000941503 від 11.09.2012 року, за №0001201503 від 30.11.2012 року та за №0001001503 від 11.09.2012 року до відповідача застосовано штрафи в розмірі 830,96 грн., 336,55 грн. та 623,13 грн. (20% погашеної суми податкового боргу), які отримані відповідачем, про що свідчать записи уповноваженої особи відповідача на корінцях таких рішень (а.с. 29, 32, 47).

На час судового розгляду грошове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та по екологічному податку із урахуванням часткової плати в розмірах 830,96 грн., 336,55 грн. і 557,84 грн., застосоване податковим повідомленням-рішенням №0000941503 від 11.09.2012 року, №0001201503 від 30.11.2012 року та №0001001503 від 11.09.2012 року відповідачем до бюджету не сплачене.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями за №0000941503 від 11.09.2012 року, за №0001201503 від 30.11.2012 року та за №0001001503 від 11.09.2012 року, суд приходить до переконання, що сума грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та екологічного податку в загальному розмірі 1 725,35 грн., є узгодженою та являється податковим боргом.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Із зворотного боку облікових карток платника податків відповідача з орендної плати за землю з юридичних осіб, земельного податку та екологічного податку станом на 24.12.2012 року судом встановлено, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 189,47 грн., по земельному податку в розмірі 4,60 грн. та по екологічному податку в розмірі 94,34 грн., відповідно (а.с. 12, 33-39, 44-45, 51-55).

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у Городенківському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби, надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ю" за №72 від 29.03.2011 року, яка отримана відповідачем 29.03.2011 року, про що свідчить запис уповноваженої особи відповідача на корінці податкової вимоги (а.с. 59). Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями по податку на прибуток за третій квартал 2012 року, з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб за серпень-жовтень 2012 року, по земельному податку за серпень-жовтень 2012 року, по екологічному податку за третій квартал 2012 року, податковими повідомленнями-рішеннями за №0000941503 від 11.09.2012 року, №0001201503 від 30.11.2012 року, №0001001503 від 11.09.2012 року, податковою вимогою форми "Ю" за №72 від 29.03.2011 року, а також зворотнім боком облікових карток платника податків, які містяться в матеріалах справи (а.с. 12, 24-27, 40-43, 48-50, 56-58, 29, 32, 47, 59, 33-39, 44-45, 51-55).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача, визначені позивачем податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов'язання і нарахована пеня в загальному розмірі 12 187, 42 грн., в тому числі по податку на прибуток підприємств - 450,00 грн., орендної плати за землю - 6 405,32 грн., земельному податку - 408,16 грн. та екологічному податку - 4 923,94 грн., являються податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 12 187,42 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане суд дійшов переконання про те, що позовні вимоги про стягнення з комунального підприємства "Городенка-Житлосервіс" податкового боргу в сумі 12 187,42 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства "Городенка-Житлосервіс" (ідентифікаційний код 36418769, вул. Шевченка, 30, м. Городенка, Івано-Франківська область, 78100) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить комунальному підприємству "Городенка-Житлосервіс" в дохід бюджету податковий борг в сумі 12 187 (дванадцять тисяч сто вісімдесят сім) гривень 42 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 13.02.2013 року.